ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 2145
Скачиваний: 1
Тема 1.2. Економічні теорії та чинники розвитку національної економіки
виділивши індивідуальні, регіональні та національні, і з'ясував їх вплив на розвиток економіки. Також /. Вернадський був добре обізнаний з італійською політико-економічною літературою від античних часів до початку XIX ст. Він показав, що в італійській економічній думці існують два головних напрями щодо дослідження національної господарської системи. До першого належать прихильники державного втручання в господарські справи, до другого - прихильники свободи господарської діяльності [9, С. 269]. /. Вернадський у своїх працях відстоював принцип економічного лібералізму, виступав за ліквідацію кріпосного права в Росії та індустріалізацію.
У XIX ст. розвивається критичний напрям економічної науки і формуються соціалістичні ідеї. Це було зумовлене тим, що постулати класиків щодо економічної свободи, гармонії індивідуальних і суспільних інтересів та абстрактні моделі господарської системи не враховували реальних змін, які відбулися у країнах Західної Європи. Зокрема, прискорений промисловий розвиток, перехід до машинного способу виробництва породжували занепад і розклад дрібного виробництва, майнове розшарування населення, безробіття, національну господарку багатьох країн починають розхитувати економічні кризи. З гострою критикою тогочасної ринкової системи господарювання виступає С. Сісмонді, звернувши увагу на зубожіле існування робітників, суспільство, в якому він жив, значно поляризувалося, конкуренція посилювала цей процес. Вчений розробив проект реформування існуючої економічної системи, важливу роль він відводив державі, яка повинна запровадити робітниче законодавство і створити умови для повернення до дрібного виробництва у всіх галузях національної економіки. Економічна програма Ж. Прудона також обґрунтовувала панування в національній економіці дрібних товаровиробників, запровадження "робочих грошей", які б забезпечували еквівалентний обмін результатами праці, існування суспільства, в якому відсутня експлуатація та є рівність і справедливість.
Викривачами вад економічної системи початку і середини XIX ст. виступили А. де Сен-Сімон, Ш. Фур 'є і Р. Оуен та інші, які крити-
31
Розділ 1. Теоретичні засади та чинники розвитку національної економіки
кували приватну власність, процеси індустріалізації та розробляли проекти побудови справедливого суспільства. Заслугою А. де Сен-Сімона є те, що він при дослідженні національної економічної системи використав історичний метод і наголошував на необхідності вивчення минулого, враховуючи економічні, політичні, культурні та інші складові. Ш. Фур'є обґрунтовує ідею національної асоціації, первинною господарською одиницею якої є фаланга, розподіл у ній здійснюється відповідно до внеску кожного члена у процес виробництва. Р. Оуен також вказував на те, що існуюча система господарювання є нераціональною, вона породжує безробіття, злидні та нові форми рабства, тому необхідно проводити її реформування та створювати громади, в яких існувала б суспільна власність, ліквідовувалися гроші, всі працюють і спільно користуються результатами своєї праці.
К. Маркс прагнув дослідити господарські процеси та явища, що відбувались в господарці 1840-1880-х pp., та створити абстрактну модель тогочасної економічної системи. Головні положення його економічної системи викладено у фундаментальній праці "Капітал". У першому томі вчений розглядає процес виробництва капіталу, через з'ясування сутності грошей, товару та їх ролі у становленні капіталізму, вказує на двоїстий характер праці. У другому томі К. Маркс зосереджує увагу на процесі обігу капіталу в національній економіці, аналізі стадій руху капіталу та зміні його форми, проблемі морального та фізичного зношування, впливі на процеси нагромадження та відтворення. Третій том присвячений процесу капіталістичного виробництва, взятому взагалом. Тут вчений прагне обґрунтувати визначення ціни виробництва та чинників, що впливають на норму прибутку, досліджує механізм вирівнювання норми прибутку, розглядає торговий та позичковий капітал як відособлені форми промислового капіталу тощо. У четвертому томі "Капіталу" розглянуто теорію додаткової вартості через ретроспективний огляд концепцій відомих економістів минулого.
Соціалістичні вчення розвинулись і на українському ґрунті, набуваючи особливих рис через соціальні та економічні умови, які складались на території України. Соціалістичні ідеї пропагували 32
Тема 1.2. Економічні теорії та чинники розвитку національної економіки
М. Зібер, І. Франко, Ю. Бачинський та інші. Зокрема, М. Зібер здійснив порівняння моделей економічної системи Д. Рікардо та К. Маркса у праці "Давид Рікардо іКарл Марксу їх суспільно-економічних дослідженнях", переклав та здійснив науково-критичний аналіз першого тому "Капіталу". Заслугою українського вченого є також те, що від при з'ясуванні сутності національної економіки, вказав на взаємозв'язок між мікро- і макрорівнями [6, С. 5-6]. Під критичним кутом зору сприйняли вчення К. Маркса І. Франко та Ю. Бачинський. І. Франко здійснив порівняльний аналіз "Комуністичного маніфесту" К. Маркса і Ф. Енгельса і "Принципів соціалізму" В. Консідерана, показавши подібність викладу найважливіших положень цих праць [7, С 136-146]. Ю. Бачинський у праці "Україна irredenta", розглянувши суспільно-економічні відносини, що сформувались у кінці XIX ст. в Росії, через призму марксистського світогляду, запропонував свій проект реформування господарських відносин в Україні. Він показав, що Україна у складі Польщі чи Росії не має можливостей для економічного розвитку і покращення умов життя населення. Тому для України найкращим виходом із ситуації, що склалася у цей історичний період, є проголошення незалежності, тобто України — для себе. Концепція національної економіки Ю. Бачинського мала революційний характер і обґрунтовувала ідею звільнення України від економічної експлуатації з боку Росії та Польщі.
Друга половина XIX ст. відзначалась плюралізмом думок щодо розробки концепцій національної економіки. Заслуговують на увагу теоретичні дослідження представників історичної школи, зокрема Ф. Ліста, який у 1841 р. написав книгу "Національна система політичної економії, міжнародної торгівлі, торгова політика й німецький митний союз". У цьому творі вчений обґрунтував політику протекціонізму як важливу умову забезпечення економічної могутності країни. У моделі національної господарки Ф. Ліста важливого значення надається духовності, культурі та традиціям господарювання, які зараховуються до головних чинників економічного зростання. За основний метод дослідження при вивченні національної економіки та визначенні головних чинників зростання
33
Розділ 1. Теоретичні засади та чинники розвитку національної економіки
науковець бере історичний, що дозволяє йому розглянути різні елементи цивілізаційного процесу. Праця Ф. Ліста заклала підвалини для всебічного вивчення системи національної* економіки із врахуванням впливу різних соціальних, історичних, культурних, правових аспектів та обґрунтувала необхідність державного регулювання і захисту молодих галузей.
Свій внесок у розробку теорії національної економіки здійснили і представники маржиналістського напряму, які досліджували поведінку окремих індивідуальних господарств, суспільне виробництво розглядали як суто арифметичну суму цих суб'єктів господарювання. В Україні такий метод дослідження господарських явищ і процесів в економічній системі використали представники київської школи, засновником якої є М.Бунге. Зокрема, Д.Піхно вказував, що існують три види господарств - приватне, громадське і народне, які представляють різні сфери, але не протилежні, а солідарні, об'єднані однією загальною метою, які взаємно підтримують одна одну і органічно пов'язані між собою у своєму існуванні та діяльності [13, С. 170]. Учений звертає увагу на важливість духовного розвитку, культурного рівня населення і розглядає їх як сили, що руйнують або підтримують основи народного господарства.
Новаторськими дослідженнями системи народного господарства відзначався відомий український вчений М. Туган-Барановсъкий. У "Принципах політичної економії"" він виклав своє бачення моделі економічної системи. Зокрема, вчений вказує на відмінності та взаємозв'язок між одиничним і народним господарством. Одноосібне господарство регулюється волею і свідомістю окремого господаря, народне ж господарство, навпаки, не має власника, воно є стихійний і несвідомий продукт взаємодії всієї множини регульованих індивідуальними свідомостями одноосібних господарств, народне господарство не підкоряється у своїй життєдіяльності якомусь певному плану, але воно функціонує так, ніби такий план є [18, С. 55]. Далі відомий вчений розглядає найголовніші складові системи народного господарства -виробництво, обмін, розподіл. М.Туган-Барановський створив
34
Тема 1.2. Економічні теорії та чинники розвитку національної економіки
цілісну систему національної економіки, визначивши її найважливіші елементи та обґрунтувавши параметри її розвитку.
У XX ст. відбувалося удосконалення інструментарію дослідження національної економіки. Представники неокласичного напряму запропонували використовувати мікроекономічний аналіз при розгляді поведінки суб'єктів національної економіки. Відомий український економіст Є. Слуцький використав математичний апарат при розгляді теорії збалансованого бюджету споживача. Варте уваги його математичне обґрунтування ефектів доходу та заміщення [15, С. 491-492]. Також Є.Слуцький прагнув збудувати формально-праксеологічні засади економіки. Український вчений, розробляючи найважливіші положення праксеології, фактично запровадив системний аналіз для дослідження національної економіки та її компонент.
У відомій книзі Дж. М. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936 р.) було використано теорію макроеконо-мічного аналізу для вивчення процесів і явищ, що відбуваються в національній економіці. Це економічне новаторство вченого дозволило йому дослідити національне господарство загалом, у процесі аналізу агрегованих величин з'ясувати, які існують причинно-наслідкові зв'язки між пими. Дж. М. Кейнс обґрунтував концепцію державного регулювання національної економіки і визначив конкретні напрями втручання держави у господарське життя, що охоплюють грошовий обіг і грошову політику, нагромадження капіталу та інвестування, реалізацію вироблених товарів. Ідеї англійського вченого справили значний вплив на подальший розвиток теорії національної економіки та економічну політику у багатьох країнах світу. Моделі економічного зростання були розроблені Р. Гарродом, Е. Гансеном, Дж. Гіксом, Е. Домаром та іншими, в яких при поясненні головних проблем національного господарства чільне місце надається інвестиціям.
У перші десятиліття після Другої світової війни стає популярною теорія неолібералізму, яка декларує принцип економічної свободи та невтручання держави у розвиток національного господарства, проте, визнає за державою право на організацію соціаль-
35
Розділ 1
. Теоретичні засади та чинники розвитку національної економіки
ного життя суспільства. До найвидатніших представників цього напряму економічної науки можна зарахувати Л. фон Мізеса, Ф. Гайєка, Дж. Міда, В. Репке, Л. Ергарда, В. Еукена, ПІ. Алле, М. Фрідмана та інші. Економістами фрейбурзької школи була розроблена концепція соціального ринкового національного господарства, в основі якого є конкуренція та приватна власність, а держава за допомогою економічних важелів здійснює перерозподіл національного доходу з метою забезпечення соціальної справедливості. Неолібералізм доповнив теорію національної економіки пропозиціями поєднання дії вільних ринкових сил та економічної політики держави, спрямованої на забезпечення зростання і добробуту населення.
У 1950-1960-х pp. набуває визнання концепція неокласичного синтезу, обґрунтована 77. Самуелсоном. Ця школа запропонувала поряд з макроекономічним використовувати мікроекономічний аналіз, розвиваючи прикладні аспекти дослідження національного господарства. Зокрема, у національній економіці, залежно від стану справ у ній, необхідно використовувати як кейнсіанські методи регулювання, так і пропозиції економістів, які стояли на позиціях економічного лібералізму.
У другій половині XX ст. з'явилося багато альтернативних течій і напрямів, які розширили коло питань, що стосуються досліджень національної економіки. Інституціоналісти вказали на необхідність застосування міждисциплінарного підходу, що передбачає розширення меж економічної теорії та врахування досягнень соціології, політології, психології та інших наук при вивченні проблем розвитку господарки країни. З'явилися теорії "народного капіталізму", теорії індустріального та постіндустріального суспільства, концепції конвергенції та футурології. Це зумовлене тим, що у XX ст. неабиякий вплив на розвиток національної економіки мав науково-технічний прогрес, також посилилися процеси глобалізації та ускладнилася система господарських зв'язків між країнами.
У 1970-х pp. вченими було вказано на виникнення нових загроз у розвитку національної економіки, що спричинювались прискоренням темпів індустріалізації, швидким зростанням населення і 36