Фосфогіпс — це порошок білого або сірого кольору, що містить 70 - 75 % CaSO₄і 2 - 3 % Р2О5.

Оскільки більшість родовищ гіпсу мають осадове походження, вони поширені в галогенних товщах пермського віку Приуралля (Солікамськ, озера Ельтон, Баскунчак та ін.). Поклади гіпсу є в Ір­кутській області, Якутії, Башкортостані, Дагестані, на Північному Кавказі, в Середній Азії. В Україні поклади гіпсу знаходяться на Донбасі, в Придністров'ї та ін.

До магнієвих добрив належать: доломіт, вермикуліт, дуніт, оксиди магнію, серпентин, калімагнезія, каїніт, плавлений фосфат маг­нію, перидотит та ін.

Доломіт СаСО_{3 *}MgCO₃ — осадова гірська порода, що склада­ється з мінералу доломіту (ізоморфна суміш: 54,4 % СаСО₃ і 45,6 % МgСО₃). Доломіт має біле, сіре, жовте, буре або зеленкувате забарв­лення, тому доломітове борошно жовте або біле. Блиск мінералу скляний із перлистим полиском. Твердість 3,5-4, щільність 2,8-2,9 г/смз.

Утворюються доломіти шляхом седиментації у вигляді солей із насичених розчинів у процесі метасоматизму під впливом на каль­цити гарячих магнезіальних розчинів.

Доломітове борошно застосовують для вапнування кислих ґрун­тів. Особливо високоефективне на бідних магнієм ґрунтах — кислих дерново-підзолистих піщано-супіщаних. У Київській, Чернігівській областях 2/3 ґрунтів недостатньо забезпечені рухомими формами магнію.

У разі вапнування ґрунтів найчутливішими до магнію є кормові, цукрові буряки, картопля, льон, люпин, ячмінь, конюшина та інші культури. Магній впливає на репродуктивні органи рослин, підви­щує вміст крохмалю у бульбах картоплі, цукру в коренях цукрових буряків, вітамінів А та С. За відсутності магнію на бідних ґрунтах зменшується ефективність азотних, фосфорних і калійних добрив.

Вермикуліт (від лат. vermiculus — черв'як) — алюмосилікат, що містить 14 - 30 % MgO. За нагрівання мінерал пластичний, а за звичайної температури розділяється на пластинки, які скручуються У «черв'ячки», довжина яких стає у 20-25 разів більшою, ніж до нагрівання.

Утворює лускуваті, пластинчасті кристали та агрегати. Колір зо­лотисто-жовтий, бурий, зеленкуватий. Блиск скляний, на площинах спайності — перлистий, жирний. Спайність досконала в одному на­прямку, твердість 1 - 1,5, щільність 2,3 г/см³.

Руда ендогенного походження — низькотемпературного, гідроте­рмального, а також екзогенного (вивітрювання біотитів у ґрунті).

Застосовують як магнієве добриво, воно поліпшує структуру, під­вищує вологоємність ґрунту. Його широко використовують у гідро­поніці, для виготовлення тепло- та звукоізоляції, мастильних мате­ріалів.

Дуніт — це ультраосновна інтрузивна порода, яка складається переважно із жовтувато-зеленого зернистого оливіну з незначною кількістю домішок магнетиту та хроміту. Містить 41 — 47% MgO. Особливо цінне добриво під культури, чутливі до надлишку вапна (картопля, льон, люпин).

---

До органічних руд належать торф, сапропель, річкові та озерні мули. їх використовують як повні добрива, до складу яких входять майже всі елементи живлення.

Торф — напіврозкладені рослинні рештки, які утворюються в умовах перезволоження за нестачі кисню. Використовують як під­стилку для тварин, виготовлення компостів і безпосередньо як ор­ганічне добриво. Азот у торфах знаходиться частково в мінеральній формі, але здебільшого в органічній — сполуки, що важко мінералі­зуються. Вміст азоту в торфах коливається від 0,2 до 1,6 у верхових і 1,8 - 3,3 % у низинних.

Фосфор знаходиться у більш-менш розчинних формах. Вміст його в низинних торфах може досягати 0,6 % Р₂О₅. Калій міститься у роз­чинній формі, але вміст його дуже малий (близько 0,1 %). Зольність торфу коливається від 5 % у верхових до 15 % у низинних. Вони ма­ють кислу реакцію розчину: рН сольовий (рН_КCl) коливається від 2,8 до 3,5 у верхових і від 4,7 до 7,5 у низинних лучних.

Верховий торф безпосередньо як добриво не використовують, а лише як підстилку для тварин або для приготування компостів.

Високозольний низинний торф зі ступенем розкладання 40-50 % і рН > 5,5 використовують безпосередньо як добриво на ґрунтах із несприятливими фізичними властивостями і які потребують вап­нування. Перед застосуванням торф потрібно провітрювати.

Великі поклади торфу знаходяться в Західному Сибіру, Архан­гельській, Вологодській областях Росії, в Білорусі.

Сапропель — мул, який містить велику кількість органічних речовин. Основна його маса складається з тонкого і грубого детриту водоростей, решток відмерлих тварин і рослин. Завжди містить до­мішки та мінеральні новоутворення (до 30- 50 %).

Сапропель формується на дні непроточних або малопроточних відкритих водойм, у болотах, озерах у разі поховання на дні водоро­стей, тваринного планктону та інших організмів і розкладання їх за відсутності кисню. Це темна, м'яка, жирна маса однорідної мікро-шаруватої будови, що містить до 52 - 59 % вуглецю, 1 - 3 % азоту на органічну масу. Часто залягає в болотах сумісно з торфом.

За хімічним складом сапропелі поділяють на: кремнеземисті (понад 50 % піску), карбонатні (понад 30 % оксиду кальцію) та орга­нічні (понад 70 % органічної речовини); за вмістом золи на: низько-зольні — містять менше 50 % золи, до 5 % піску і глини, середньозольні — відповідно 50 - 90 і 5 - 50 %, високозольні — до 90 і до 75 %.

Мули прісноводних озер можуть досягати 40-метрової товщини. До їх складу крім органічних речовин, азоту входять фосфор, калій, мікроелементи, різні вітаміни, біостимулятори, антибіотики.

Річкові й озерні мули накопичуються на дні озер, річок. За похо­дженням вони подібні до сапропелів і є землистою масою, збагаче­ною органічними речовинами.

Різні їх види містять, %: 0,25- 2,0 N, 0,25-0,5 Р₂О₅ і 0,2-0,8 К₂О.

Всі мули можна застосовувати як добрива безпосередньо або піс­ля компостування їх з іншими добривами.

---

У разі безпосереднього застосування мули потрібно провітрити для зменшення їх вологості і повного окиснення сполук із нижчими ступенями окиснення, що містяться в них.

Сапропелі використовують як домішки до корму тварин і як лі­кувальні грязі.

Мул ставків — джерело органічної речовини та зольних елемен­тів. Від сапропелю мул ставків різниться тим, що утворюється за короткий час існування штучної водойми, переважно за рахунок знесення з водозбірної площі тонкодисперсних мінеральних та ор­ганічних сполук, а також рослинних і тваринних решток. Інколи за хімічним складом він мало різниться від навколишніх ґрунтів.

Ставковий мул можна використовувати як місцеве добриво.

Питання для контролю.

• Які мінерали і гірські по­роди називають агрономічними рудами?

• Перелічіть основні азотні агрономічні руди і коротко схарактеризуйте їх.

• Які мінерали і по­роди належать до фосфорних агрономічних руд?

• Дайте характери­стику калійних агрономічних руд.

• Схарактеризуйте кальцієві аг­рономічні руди.

• Перелічіть магнієві агрономічні руди і дайте їх характе­ристику.

• Які речовини належать до органічних агрономічних руд?

---

Смотрите также файлы

• 1.docx

• zvit.docx

• методика лаб_2.docx

• Документ Microsoft Office Word.docx

• Охорона праці диплом.docx