Поклади є на Кавказі, в Сибіру, на Далекому Сході.

Обсидіан (вулканічне скло) — кисла ефузивна порода, аналог ліпариту.

Мінеральний склад — кварц і польові шпати.

Аморфна порода з раковистим зламом.

Структура склувата.

Текстура масивна, інколи піниста.

Колір чорний, червоно-коричневий.

Твердий.

Блиск скляний або жирний.

Прозорий у краях.

Застосовують для виготовлення темного скла.

Поклади відкрито на Центральному Кавказі, Вірменському пло­скогір'ї, Алтаї, Уралі.

Пемза — кисла ефузивна порода.

Утворюється з виверженої ма-,гми, збагаченої газами. Однорідна за складом. Структура склувата.

Текстура сильно пориста, піниста.

Колір сірувато-жовтий, сіруватий.

Блиск шовковистий.

Шорстка на дотик.

Дуже легка (плаває на воді), щільність < 1 г/см³.

М'яка (не дряпає скло).

Трапляється у вигляді уламків, викинутих під час виверження вулканів.

Застосовують як тонкий абразивний матеріал і легкий будіве­льний камінь.

Перліт — кисла ефузивна порода (подібна до обсидіану).

Структура склувата. Це вулканічне скло збіднене вкрапленнями.

Текстура концентрично-шкаралупчаста.

Колір сірий, блакитно-сірий.

Блиск восковий.

Від удару розпадається на дрібні кульки.

Застосовують як мінеральний субстрат у теплицях.

Сієніт — середня інтрузивна порода.

Полімінеральна.

Породоутворювальні мінерали: в основному ортоклаз, рідше мі­кроклін, а також кольорові мінерали — рогова обманка, рідше біо-Тит, авгіт. У зв'язку з цим розрізняють сієніти амфіболові, слюдяні, піроксенові. Кварц відсутній.

Акцесорні мінерали: апатит, магнетит, зрідка оливін.

Структура повнокристалічна, рівномірнозерниста, інколи пор-фіроподібна.

Текстура масивна.

Колір світло-сірий, рожевий.

Твердий.

Форми залягання — частіше на периферії гранітних масивів, рід­ше у вигляді лаколітів, штоків, дайок.

Застосовують як будівельний матеріал, шляховий камінь.

Поклади знайдено в Східному Сибіру, на Уралі, в Україні. Із сіє­нітом пов'язані родовища міді, магнетиту, золота, манганових руд.

Трахіт — ефузивний аналог сієніту.

Прихованокристалічна порода.

Полімінеральна.

Породоутворювальні мінерали: ортоклаз, біотит, рідше рогова обманка, авгіт, обсидіан.

Структура порфірова. Порфірові вкраплення ортоклазу і плагі­оклазу.

Текстура масивна з переходом у пористу в разі вивітрювання зерен ортоклазу.

Колір сірий, жовтуватий, рожевий і навіть червоний.

Твердий.

Поверхня зламу жорстка на дотик, зумовлена дрібнозернистою будовою породи. Наявність порожнин посилює вивітрювання поро­ди. У порожнинах породи виділяються кристали вторинних мінера­лів. Внаслідок вивітрювання породи утворюються глини.

Форми залягання — потоки, покриви, куполи.

Застосовують як будівельний і кислототривкий матеріал.

Поширені трахіти мало. Родовища є в Україні, на Кавказі (П'ятигорськ).

Діорит — середня інтрузивна порода.

---

Полімінеральна.

Породоутворювальні мінерали: середні плагіоклази (олігоклаз, андезит), 30 % кольорових мінералів — переважно рогової обманки, рідше біотиту, авгіту. Кварцу немає або мало. Підвищений вміст кольорових мінералів відрізняє діорит від сієніту.

Акцесорні мінерали: апатит, магнетит, пірит, ільменіт.

Структура повнокристалічна, рівномірнозерниста (дрібно- і се­редньозерниста).

Текстура масивна.

Колір від світло- до темно-сірого, вивітрений — із зеленкуватим відтінком.

Твердий.

Форми залягання — жили, штоки, дайки, частіше залягають на периферії гранітних масивів.

Поклади є на Уралі, в Середній Азії, Закавказзі.

З діоритами пов'язані родовища заліза, цинку, свинцю, міді, рід­ше — золота.

Андезит — ефузивний аналог діориту.

Структура порфірова. На фоні прихованокристалічної маси розміщені світлі вкраплення плагіоклазів зі скляним блиском.

Текстура пориста.

Колір темно-сірий, червоно-бурий; внаслідок вивітрювання набу­ває сірувато-зеленого кольору і розділяється на гострокутні уламки.

Твердий.

Злам у сірих андезитів гладенький, у червоно-бурих — жорсткий.

Утворює стовпчасті і плитчасті відокремленості.

Форми залягання — потоки, покриви, куполи.

Застосовують як стіновий, шляховий, декоративний камінь, ки­слототривкий матеріал.

Поклади є на Камчатці, Кавказі, в Східному Сибіру, в Карпатах.

Габро — основна інтрузивна порода.

Полімінеральна.

Породоутворювальні мінерали: основні плагіоклази (від лабра­дору до анортиту), авгіт, з кольорових мінералів — оливін, рідше біотит, рогова обманка. Кварцу немає.

Акцесорні мінерали: ортоклаз, магнетит, ільменіт, хроміт, ко­рунд, гранат, апатит.

Розрізняють оливінове габро, роговообманкове габро. Габро, що складається лише з лабрадору, називають лабрадоритом. Це мо-номінеральна порода з красивою зелено-синьою іризацією на трі­щинах спайності, добре полірується.

Структура повнокристалічна, від дрібно- до великозернистої.

Текстура масивна, рідше смугаста.

Колір темний: темно-сірий, чорний, зелений (через вміст до 50 % кольорових мінералів).

Твердий.

Важкий (2,6 - 3,3 г/см³), як і всі основні породи.

Слабко магнітний.

Форми залягання — лаколіти, штоки, дайки.

Застосовують як облицювальний, декоративний матеріал, для виготовлення пам'ятників.

Поклади є на Уралі, в Забайкаллі, Карелії, Середній Азії, Украї­ні (Житомирська область).

Базальт (трап) — найпоширеніший ефузивний аналог габро.

Прихованокристалічна порода.

Структура дрібнозерниста або склувата з порфіровими вкрап­леннями кристалів основного плагіоклазу, авгіту, оливіну, рогової обманки, магнетиту.

Текстура щільна або ніздрювата, мигдалекам'яна.

Порода утворює характерні стовпчасті п'яти-шестигранні, рідше плитчасті відокремленості (високі базальтові стовпи в Рівненській області)

Колір темно-сірий, чорний, внаслідок вивітрювання стає іржаво-бурим або темно-зеленим.

---

Твердий.

Важкий.

Жорсткий на дотик.

Злам нерівний.

Форми залягання — величезні лавові покриви та потоки.

У разі вивітрювання базальтів із плагіоклазів утворюються гли­нисті мінерали і карбонати; оливін перетворюється на серпентин, карбонати, лимоніт. .

За латеритного типу вивітрювання з базальтів утворюються бок­сити і лимоніт.

Застосовують як будівельний, шляховий камінь, у ливарній справі, як електроізоляційний, кислото- та луготривкий, вогнестій­кий матеріал (тканини, пористий папір).

Поклади є в Забайкаллі, на Алтаї, Далекому Сході, у Вірмени, в Україні.

Діабаз — ефузивний аналог габро.

Полімінеральна порода.

Породоутворювальні мінерали: основні плагюклази (лабрадор),

Структура повнокристалічна, без порфірових вкраплень (на відміну від базальту). Від дрібно- до великозернистої.

Текстура масивна.

Колір темний. Під дією вивітрювання набуває зеленого та іржа­вого кольору внаслідок перетворення авгіту, оливіну на хлорит, серпентин, лимоніт.

Твердий.

Важкий. .

Форми залягання — лавові потоки, жилоподібні утвори, кульові відокремленості (утворюються під водою).

Застосовують так само, як і базальт.

Поклади є на Уралі, Кавказі, в Сибіру.

Перидотит — поширена ультраосновна інтрузивна порода.

Полімінеральна порода.

Породоутворювальні мінерали: оливін і авгіт з домішками ко­льорових мінералів (рогової обманки, біотиту).

Акцесорні мінерали: апатит, магнетит, хроміт, іноді платина.

Мономінеральний різновид перидотиту, що на 99 % складається з оливіну з незначною кількістю домішок авгіту, магнетиту, хроміту, називають дунітом.

Структура повнокристалічна, від дрібно- до великозернистої.

Текстура масивна.

Колір зеленкувато-чорний.

Твердий.

Важкий (2,8 - 3,4 г/см³), як і всі ультраоснбвні породи.

Форми залягання — штоки, дайки, пласти.

Породи нестійкі в земній корі. Внаслідок вивітрювання перетво­рюються на серпентин (зеленого кольору).

З перидотитом пов'язані такі корисні копалини: платина, хром, нікель, мідь, залізо, титан, кобальт, азбест, тальк.

Пікрит — ефузивний аналог перидотиту.

Породоутворювальні мінерали: оливін і авгіт у суміші зі серпен­тином і хлоритом.

Структура зерниста або пегматитова. За пегматитової структу­ри зерна оливіну проростають крізь кристали авгіту.

Текстура масивна.

Колір зеленкувато-чорний.

Твердий.

Важкий.

Трапляється рідко з діабазовими породами.

У разі вивітрювання перетворюється на серпентин, хлорит.

Кімберліт («синя земля») — ультраосновна інтрузивна порода.

Полімінеральна.

Породоутворювальні мінерали: серпентин, оливін, слюда.

Брекчеєподібна будова.

Кімберліт виповнює циліндричні «трубки вибухів», діаметр яких досягає 1 км. У кімберлітових трубках трапляються алмази.

Розсипища алмазів у кімберлітових трубках знайдено в Якутії, на Уралі.

Магматичні породи мають велике природно-господарське зна­чення. Вони є важливими корисними копалинами. Магматичні по­роди — це будівельні, облицювальні матеріали, рудні родовища. Деякі з них є сировиною для виготовлення мінеральних добрив. Ру­ди є гірськими породами, збагаченими на метали. Скупчення останніх пов'язане з основними та ультраосновними інтрузивними породами — габро, перидотитами, піроксенітами, менше їх у серед­ніх породах — сієнітах, діоритах і зовсім мало в кислих — гранітах. У процесі вивітрювання магматичні гірські породи руйнуються, на­бувають пухкості. Продукти вивітрювання магматичних порід входять до складу різних ґрунтів і зумовлюють їхні фізико-механічні властивості.

---

Питання для контролю.

• Назвіть загальні властивості магматичних порід.

• Дайте характеристику магматичних порід.

• Наведіть приклади сфери використання магматичних порід.

Лабораторна робота №4

Характеристика основних метаморфічних гірських порід, їх господарське значення. Опис і визначення метаморфічних гірських порід.

Мета роботи: дослідити фізичні властивості по навчальних колекціях гірських порід і описати, користуючись посібниками найрозповсюдженіші на Україні породи.

Література:

5. Толстой М.П. Геология с основами минералогии.- М.,1991 – с. 85-141

6. Кузин М.Ф. Егоров Н.И. Полевой определитель минералов. – М.,”Недра”,1983 – с.20-235

7. Музафаров В.Г. Определитель минералов, горнах пород и окаменілостей – М., „Недра”, 1979 – с.53-162

8. Тихоненко Д.Г., Дегтярьов В.В., Щуковський М.А., Язикова А.Г., Величко Л.Л., Тарара В.С. Геологія з основами мінералогії. – К., «Вища освіта», 2003

Обладнання :

3. колекція мінералів

4. колекція фотографій

Метаморфічні гірські породи є вторинними гірськими поро­дами, які утворюються в зоні метаморфізму з осадових і магматич­них порід під дією на них високого тиску, температури, гарячих розчинів і газів, які виділяються з магми.

Залежно від чинників, що зумовлюють метаморфізм, розрізня­ють такі види останнього:

• динамометаморфізм — причиною є тиск при гороутворенні;

• пірометаморфізм (термічний) — причиною змін є висока температура;

• піродинамометаморфізм — причиною змін є високі тем­пература і тиск;

• гідротермальний — відбувається за участю гарячих водних розчинів;

• пневматолітовий — відбувається під дією гарячих газів та пари.

За місцем виявлення виділяють такі види метаморфізму:

• регіональний — відбувається на великих територіях у разі опускання частіше осадових порід у глибокі надра земної кори і впливу на них високих температур і тиску;

• контактний (навколожильний) — спостерігається в місці контакту прониклої магми з гірською породою.

При метаморфізмі різко змінюється структура, текстура, а часто і мінеральний склад порід.

Мінеральний склад. Хімічний та мінеральний склад метамор­фічних порід різноманітний. Вони складаються з мінералів, які стійкі в умовах високих тиску і температури. До них належать мі­нерали як магматичного (кварц, слюди, плагіоклази, авгіт, рогова обманка, магнетит та ін.), осадового походження (кальцит, доломіт), так і суто метаморфічні (тальк, хлорит, деякі слюди, графіт, гранат).

Структура. Метаморфічні породи мають повнокристалічну структуру: кристалобластичну, катакластичну, реліктову. Така структура утворюється внаслідок перекристалізації порід у твердо­му стані, а не в процесі застигання розплавів, як у магматичних по­родах. Під дією високого тиску на породи всі кристали сплющуються й орієнтуються в одному напрямку, перпендикулярному до дії тиску (кристалобластична структура), або деформуються і подрібнюються (катакластична структура). Для реліктових структур характерні рештки первинної структури, яку порода мала до метаморфізму.

---

За розміром зерен мінералів розрізняють такі структури мета­морфічних порід:

• великокристалічну — діаметр зерен d > 1 мм;

• середньокристалічну — d = 0,25...1 мм;

• дрібнокристалічну — d < 0,25 мм.

Текстура. Характерні для метаморфічних порід текстури наве­дено в табл. 2.

Таблиця 2. Класифікація метаморфічних порід

Текстура	Вихідні породи	Метаморфічні породи	Мінеральний склад
Смугаста Сланцюва­та Масивна (зерниста)	Осадові Магматичні (гра­ніт, сієніт) Глинисті Хлоритові Талькові Слюдисті Вапняк Доломіт (рідше) Пісковики квар­цові	Парагнейс Ортогнейс Сланці Мармур Кварцит	Польові шпати, кварц, слюда Рогова обманка Тальк, слюда, рогова обманка, хлорит, кварц Кальцит, доломіт Кварц із домішками

• сланцювата — мінерали видовженої форми, розташовані па­ралельно (сланці);

• смугаста — у породі чергуються смуги різних за складом і ко­льором мінералів різної товщини (гнейси);

• волокниста — мінерали переплітаються між собою;

• плойчата (хвиляста) — порода зібрана в складки;

• очкова — в породі виділяються великі, ова­льної форми зерна світ­лих мінералів на загаль­ному темному фоні дріб­нозернистої маси; харак­терна для гнейсів і деяких сланців (рис. 6);

• масивна — зерна мі­нералів розміщені без певного орієнтування (мар­мури, кварцити).

Рис. 6. Текстура метаморфічних гірських порід (за І. О. Єлисеевим):

а — сланцювата площинно-паралельна; б— слан­цювата хвиляста; в — лінзоподібна, або очкова

Форми залягання. Метаморфічні гірські породи, як правило, залягають вище інтрузивних магматичних порід. Форми залягання метаморфічних порід найчастіше повторюють форми залягання тих порід, з яких вони утворилися. Отже, метаморфічні породи трапля­ються у формі шарів, штоків, жил, лінз тощо.

Найпоширенішими породами є гнейси, сланці, мармури, квар­цити.

Гнейси (від нім. Gneis — гнилий) — найбільш поширена полі-мінеральна метаморфічна порода.

Породоутворювальні мінерали: польо­ві шпати, кварц, слюди, рогова обманка або авгіт. За мінеральним складом гней­си подібні до гранітів, гранодіоритів, але різняться тим, що мінерали в них розта­шовані не безладно, як у магматичних породах, а орієнтовані перпендикулярно до напрямку тиску й утворюють харак­терну гнейсову текстуру. У породі чергу­ються шари темних (наприклад, біотит) і світлих (польові шпати, кварц) мінералів.

Структура повнокристалічна (зерниста).

Текстура смугаста, сланцювата або очкова.

Колір рожевий, сірий до темного.

Гнейси, які утворюються внаслідок метаморфізму інтрузивних магматичних порід (гранітів, гранодіоритів, сієнітів) називають ортогнейсами, а внаслідок метаморфізму осадових порід (піско­виків, аркозових пісків) — парагнейсами. Ортогнейси мають тон­шу смугастість, ніж парагнейси.

---

Смотрите также файлы

• 1.docx

• zvit.docx

• методика лаб_2.docx

• Документ Microsoft Office Word.docx

• Охорона праці диплом.docx