До негативних тенденцій у СТОВ "Благовість"Зіньківського району, Полтавської областіможна віднести:

• відсутність чіткої плановості проведення навчань з охорони праці, їх неперіодичність, відсутність наочних посібників у вигляді стендів, макетів;

• низький рівень трудової дисципліни (присутність працівників на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння);

• спостерігаються порушення при внесенні пестицидів, мінеральних добрив;

• на обладнанні відсутні захисні огородження, кожухи, сітки або вони знаходяться у несправному стані;

• не всі трактори мають пристрій, що попереджає запуск двигуна з
  увімкненою передачею;

• низький рівень електробезпеки (застаріла ізоляція, відсутність запобіжників, захисних кожухів на електрообладнанні, використання саморобних опалювальних приладів);

• не всі приміщення обладнані засобами пожежогасіння або вони вичерпали термін використання;

• не завжди дотримується періодичність оновлення спецодягу – патрони в засобах захисту від отрутохімікатів відпрацювали свій ресурс;

• у літній період широко застосовується ненормована праця підлітків;

• у виробничих приміщеннях недостатнє освітлення та вентиляція, що в більшості є природною;

• порушення тривалості робочої зміни та обідньої перерви .

На підприємстві за 2 останні роки виробничого травматизму не спостерігалося, це свідчить про підвищення свідомості працівників, тому що причиною травм в основному є порушення вимог безпеки самими працівниками. А також збільшилася відповідальність безпосередніх керівників, тому що слабкий контроль з їх боку сприяє росту травматизму.

Характерною особливістю сільськогосподарського виробництва є те, що більшість робіт виконується в умовах, де діють атмосферні фактори. Крім цього, в робочу зону часто потрапляє значна кількість шкідливих речовин. При зростанні рівнів концентрації, інтенсивності та періоду дії понад граничнодопустимі межі, вони шкідливо діють на організм людини, а в деяких випадках загрожують її життю.

До засобів індивідуального захисту відносяться спецодяг, спецвзуття, засоби захисту дихання, шкіри, обличчя, очей.

Спецодяг — основний засіб індивідуального захисту від шкідливої дії зовнішнього середовища й різних виробничих факторів у вигляді кислот, лугів, мастил, іскор, краплин рідин і розплавленого металу та інших.

Спецвзуття призначене для надійного захисту ніг працюючого від можливої шкідливої дії навколишнього середовища, механічних пошкоджень, високих та низьких температур, променистої енергії, іскор і крапель розплавленого металу, агресивних рідин (кислот, лугів, органічних розчинників, мастил та бензину), метеорологічних факторів та інших. Спецвзуття повинно бути зручним і забезпечувати вільне положення стопи. Виготовляють його шкіряним, гумовим і валяним залежно від умов праці робітника відповідної професії.[56]

---

Засоби індивідуального захисту органів дихання працюючих – це пристрої, що захищають від небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які діють інгаляційно.

Розглянемо вимоги безпеки призбиранні зернових культур.

Перед початком збиральних робіт власниками (керівниками підприємств) повинні бути проведені такі організаційні заходи:

- закінчена підготовка збирально-транспортних агрегатів;

- закріплена техніка за працівниками;

- організовані ланки технічного обслуговування машин;

- на відведених ділянках обладнані польові стани й місця для відпочинку працівників, майданчики для зберігання техніки і пально-мастильних матеріалів;

- підготовлені поля і перевірено провисання проводів ліній електропередач;

Під час збирання зернових, зернобобових та круп'яних культур необхідно дотримуватися правилпожежної безпеки.

При організації інструктажу з охорони праці на робочому місці повинні враховуватися стан культури, що збирається, погодні умови, стан збиральної технікиі транспортних засобів, кількість і кваліфікація працівників, а також інформація про виробничі небезпеки та випадки травмування під час збирання врожаю.[58]

Персонал, який обслуговує збиральні агрегати, потрібно комплектувати працівниками з врахуванням їхньої кваліфікації.

Під час проведення технічного обслуговування збиральних машин і тран­спортних агрегатів у темний період доби повинно бути забезпечено штучне освітлення майданчиків. Освітленість поверхні в будь-якому місці робочої зони має бути не менше 50 люкс.

При виборі способу збирання зернових, зернобобових такруп'яних куль­тур перевагу слід надавати технологіям, які мають вищу надійність ібезпекутехнологічного процесу.

Під час роботи в полі і рухупо дорогах нікому, крімкомбайнера, недозволяється знаходитися на зернозбиральному комбайні.

Не дозволяється перебування людей у кузові автомашини або тракторного причепа при заповненні їх технологічним продуктом, а також при транспортуванні продукту до місця складування.

Для зниження негативної дії низькочастотних коливань (вібрації) ма­шини на організм комбайнера й поліпшення технологічних показників напрям косовиці повинен співпадати з напрямом оранки і бути впоперек або під кутом до напряму посіву.[52]

Комбайни слід забезпечити дерев'яними лопатами для проштовхування злежаного зерна в бункерах до вивантажувального шнека.

Збиральні машини повинні бути забезпечені міцними дерев'яними підкладками для встановлення домкрата. Перед підніманням машину необхідно загальмувати, а під колеса встановити противідкатні башмаки. Домкрат потрібно установлювати тільки у спеціально позначених місцях.

Під час переїздів вивантажувальні шнеки та інші робочі органи збиральних машин повинні бути переведені у транспортне положення. Дистанція між машинами має бути не менше 50 м.

---

Аналіз стану охорони праці на підприємстві показав його задовільний рівень. При аналізі виробничого травматизму спостерігається позитивна робота, про що свідчить відсутність травматизму у 2011-2013 роках. Налагодилася організаційна робота - проведення навчання з охорони праці, інструктажів, організація контролю за дотриманням вимог безпеки, хоча ще є випадки порушень з боку працівників, а це створює ризик виробничих травм. Що стосується колективних засобів захисту, то тут теж є деякі недоліки, а саме відсутність попереджувальних написів на деяких небезпечних об'єктах, огороджень, не закрита стічна яма.

ЩорокувУкраїнівіднадзвичайнихситуацій (стихійнихлих, транспортнихаварій, аварійнавиробництві, утопленьіотруєнь) гине більше 70тис.осіб.

Надзвичайна ситуація (далі НС) – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних витрат.[58]

Із виникненням загрози в зоні затоплення потрібно організувати термінову евакуацію населення, сільськогосподарських тварин і матеріальних цінностей. Населенню повідомляють місця розгортання збірних евакуаційних пунктів, строки прибуття на пункти, маршрути евакуації пішки.

Перед тим, як залишити будинки в зоні затоплення, потрібно перенести на горища або верхні поверхи все, що може пошкодити вода, виключити газ, освітлення, електронагрівні прилади, погасити вогонь у печах, взяти з собою документи і найбільш необхідні речі, невеликий запас продуктів, води і з’явитися на місце збору. Переправа людей дозволяється тільки у позначеному броді глибиною не більше 1 м. При потребі евакуацію проводять на плотах, баржах, катерах, човнах та інших плаваючих засобах. Можна використати підручні засоби (колоди, дошки, бочки) і спорудити плоти (пороми).

Одне з найважливіших завдань – це термінова організація пошуку людей на затопленій території. Для цього потрібно залучити всі плавзасоби, формування цивільного захисту, населення і при можливості запросити військові підрозділи[56].

Під час проведення рятувальних робіт потерпілим потрібно виявляти витримку, стійкість, суворо виконувати вимоги рятівників. Не допускати переповнення рятувальних засобів (катерів, човнів, плотів та ін..), оскільки це ще більше загрожує безпеці людей.

Люди, які знаходяться на роботі, під час затоплення за розпорядженням адміністрації повинні припинити роботу і, дотримуючись встановленого порядку, перейти на підвищені місця. Люди, які під час раптового затоплення знаходилися в полі, лісі, також повинні перейти на підвищені місця або піднятися на дерева, використати різні плаваючі предмети: колоди, дошки, борти кузовів, бочки, камери шин автомобілів та сільськогосподарської техніки.[54]

---

Для захисту від затоплення населених пунктів, господарських будівель, виробничих приміщень споруджують найпростіші захисні гідротехнічні споруди: земляні насипи, загати, греблі. Крім цього, потрібно організувати спостереження за такими спорудами. Поблизу них на випадок просочування води зосереджують аварійні матеріали для закривання проривів для нарощування дамб.

Висновки та пропозиції

1. Розглянути на засіданні правління стан з охорона праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях, зокрема звернути увагу на: забезпечення праців-ників засобами індивідуального захисту, своєчасне проведення інструктажів, забезпечення інструктажів на робочих місцях та контроль за дотриманням техніки безпеки.[52]

2. При проведенні технічного огляду сільськогосподарських агрегатів та машин слід звернути увагу на відповідність їх технічним вимогам для забезпечення безпеки праці.

3. Головному агроному:

- впевнитися що робітники дотримуються вимог безпеки при захисті сортів яблуні від шкідників, хвороб і бур’янів;

- взяти під контроль і слідкувати, щоб працівники при роботі з отрутохімікатами були забезпеченні засобами індивідуального захисту.

4. Керівникам підрозділів – забезпечити працюючих належним і надійним обладнанням, яке застосовується при збиранні яблук.

5. Керівнику господарства нормалізувати санітарно-гігієнічні умови праці; забезпечити оптимальні режими праці та відпочинку працюючих; санітарно-побутове обслуговування працівників.

6. Розглянути пропозиції по захисту населення об’єктів господарювання, галузей АПК в умовах надзвичайних ситуацій, природного характеру.

7. Вжити заходів захисту працівників і будівель для зменшення збитків та втрат у разі стихійного лиха.

8. Створення в господарстві надійної системи оповіщення населення про загрозу стихійного лиха.

9. Налагодити надійну взаємодію з установами охорони здоров’я для медичного обслуговування у надзвичайних ситуаціях, та налагодити навчання населення для надання першої допомоги потерпілим.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Підводячи підсумки досліду, зазначу що беззаперечну перевагу отримав гібрид НК БРІО. За всі три роки в усіх повторностях елементи стуктури врожайності та якість насіння перевершує показники гібрида Ясон, так як його характеристики значно нищі ніж у гібрида НК БРІО, що зазначено вище. Закупівельна ціна НК БРІО досить суттєво перевищує ціну на гібрид Ясон, проте з отриманих результатів можна зробити висновок, що все ж рентабельніше вирощувати НК БРІО, зважаючи на урожайність та вихід олії.

Удобренню в господарстві приділяють досить високу увагу, весь час шукаючи все більш ефективні системи удобрення. Єдине що в господарстві мало приділяють увагу органічному добриву, що могло б значно підвищити врожайність культур і соняшнику зокрема, та поліпшити стан грунту.

---

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авдонин Н.С. Научные основы применения удобрений. – М.: Колос, 1992. – 320 с.

2. Авакумова Л. Г. Влияние условий выращивания на качество семян и масла подсолнечника // Справочник по переработке семян масличних культур. -К.: Урожай, 1988.- С. 12-23.

3. Алексеев Ю. В. Качество растениеводческой продукции. - Л.: Колос, 1998.-256 с.

4. Березовиков П. Д. Химический состав семян подсолнечника // Справочник по переработке семян масличных культур, - К.:Урожай, 1998. – С. 24-28.

1. Борисонік 3. Б. Соняшник. –К.:Урожай, 1996. - 240 с.

2. Борисонік 3. Б. Соняшник. – К.:Урожай, 1980. - 261 с.

3. Бука А. Я. Комплекс агротехнічних заходів // Землеробство, 1986.-№3.-С.24-25.

4. Бука А.Я., Гончаренко В.Ю. Удобрення культур в сівозміні // Довідник агронома: К.: Урожай, 1985. – С. 96 – 114.

5. Гилис М.Б. Рациональные способы внесения удобрений. – М.: Колос, 1985. – 240 с.

6. Годулян І. С. Раціональні сівозміни. - Дніпропетровськ, 1992. - 160 с.

7. Гой В. П. Технологии переработки, обеспечивающие качество продукции// Справочник по качеству зерна и семян масличних культур. -М: Колос, 1971. – С.150-154.

8. Данильчук П. В. Довідник по зберіганню зерна і насіння. – К.:Урожай, 1989. - 96 с.

9. Дмитриевский С. П. Режими и способи переработки семян масличнихкультур. - М.: Колос, 1986. - 150 с.

10. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта ( с основами статистической обработки результатов исследований) узд. 5-е допол. И перераб. – М.: Агропромиздат, 1985. – 351 с.

11. Єщенко В.О., Копитко П.Г., Опришко В.П. та ін.. Основи наукових досліджень в агрохімії. – К.: Дія, 2005. – 288 с.

12. Ерохина М. В. Рекомендации по технологи переработки маслосемян - М: Колос, 1971.-44 с.

13. Жемела Г. П., Шемавньов В.І., Юлексюк О.М. Технологія зберігання і переробки продукції рослинництва.- Полтава, 2003.- 420с.

14. Жемела Г.П. Стандартизація та управління якістю продукції рослинництва. - Полтава, 2006. -212 с.

15. Жук Н.Я. Производство растительного масла // Земледелие, 2003. - № 2 – С. 10- 14.

16. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Рослинництво. – К.: Аграрна асвіта, 2001. – 591 с.

17. Іванкін М.М. Особливості технології виробництва олії та її якість // Степове землеробство, 1987. - № 6- С.31 -32.

18. Кармазін І., Адаменко С. Нетрадиційні добрива для традиційних культур // Пропозиція. - № 4. – 2004. – С. 36 – 37.

19. Калилов Н.А. Режимы и способы переработкисемян масличных культур.- Агропромиздат,1987. – 98 с.

20. Карцев Б.Н. Технология производства растительных масел. – М.:Колос,1988. – 160с.

21. Кафели В.И., Сидоренко О.Д. Физиология растений с основами микробиологии. – М.: Агропромиздат, 1991. – С. 82-83.

22. Колосова М.Л. Фізіологічна роль елементів живлення рослин // Довідник по удобренню сільськогосподарських культур. – К.: Урожай, 1987. – С. 5-12.

23. Кореньков Д.А. Минеральные удобрения и их рациональное применение. – М.: Россельхозиздат, 1983. – 176 с.

24. Корнійчук П. В. Технологія виробництва олії та її якість. – Запоріжжя, інститут олійних культур, 2005. – 243 с.

25. Круть В.М. Обробіток грунту під кукурудзу та соняшник // Степове змлеробство,1988. - №6. – С.17-20.

26. Лютий М.П. Удобрення соняшнику // Степове землеробство,1986. - №5.- с.16-18.

27. Максимов А.Н. Основные проблемы высококачественного масла одсолнечника // Земледелие,1976. - №2. – С.10-12.

28. Машков Б.М. Заготовки семян масличных культур. – М.:Агропромиздат,1987. – 168 с.

29. Маяковський О.О. Регульовані фактори урожайності і якості насіння соняшника // Степове землеробство, 1991. - №2-С.16-18.

30. Минеев В.Г. Удобрение и качество продукции. – М.: Знание, 1980. – 64 с.

31. Минеев В.Г. Удобрение, урожай, качество. – Воронеж, 1986. – 128 с.

32. Мосолов И.В. Физиологические основы применения минеральных удобрений. – М.: Колос, 1979. – 255 с.

33. Никитенко Г.Ф., Русков В.Е. Удобрение и качество продукции. – М.: Московский рабочий, 1988. – 128 с.

34. Панников В.Д., Минеев В.Г. Почва, климат, удобрение и урожай. – М.: Колос, 1989. – 255 с.

35. Петербугский А.В. Агрохимия и физиология питания рстений. – Россельхозитздат, 1981. – 184 с.

36. Поліщук С.Ф. Показники якості олії залежно від технології її одержання // Довідник з якості олійних культур.– К.: Урожай. – С.56-58.

37. Поліщук С.Ф. Вплив основних факторів навкольишнього середовища на якість насіння соняшника // Вісник сільськогосподарської науки,1999.-№5.-С.21-23.

38. Полок Б.М. Производство маслосемян подсолнечника. – М.:Колос, 1992. – 110 с.

39. Іванова Н.А. Ефективність виробництва товарного насіння соняшнику. // Економіка АПК, 2004 р. - №6

40. Минаков И.А., Пушкин А.В. Охрана труда. // Достижения науки и техники АПК. – 2000г. № 4. с. 35-38

41. Білявський Г. О. та ін. Основи загальної екології: Підручник / Г. О. Білявський, М. М. Падун, Р. С Фурдуй. - 2-е вид., зі змінами. К.: Либідь, 1995.-368с.

42. Запольський А. К., Салюк А. І. Основи екології: Підручник / За ред. К. М. Ситника. - К.: Вища шк., 2001. – 358с.

43. Злобін Ю.А. Основи екології: Підручник. - К.: Лібра, 1998. - 248 с.

44. Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. - 2-е вид., переробл. та допов. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352 с.

45. Екологічне право України: Підручник / За ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги. - К.: Право, 2005. - 380 с.

46. Кобецька Н. Р. Екологічне право України: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 352 с.

47. Рябець К. А. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 438 с.

48. Аграрне право України: Підручник / В.З. Янчук, В.І. Андрійцев, С.Ф. Василюк та інші; За ред. В.З. Янчука. - 2-е вид., перероб. та допов. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 720 с.

49. Калина А. В. Державне регулювання зайнятості: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2006. - 144 с.

50. Лібанова Е.М. Ринок праці: Навч. посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 224 с.

51. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посібник. - Київ: ЦУП, 2002. - 656 с.

52. Чемерис А. Т. Організація діяльності служби зайнятості: Конспект лекцій. - К.: МАУП, 2003. - 120 с.

53. Гаєцька-Колотило Я. З., Ільків Н. В. Аграрне право України: Навчальний посібник. - К.: "Істина", 2008. - 184 с.

54. Жушман В.П. Аграрне право та законодавство України: Навчально-практичний посібник. - X.: ТОВ "Одіссей", 2003. - 448 с.

55. Бек В.Л. Теорія статистики: Курс лекцій. Навчальний посібник-Київ: ЦУЛ, 2003. - 288 с.

---

Смотрите также файлы

• Menedzhment.docx

• Майже готовий.docx

• Mag.docx

• Ekzamenatsiyni_pitannya_z_morfologiyi (1).docx

• гербологія реферати.docx