ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 160
Скачиваний: 1
ВСТУП
Сільське господарство як галузь і, зокрема, рослинництво має ряд переваг над іншими галузями. Ці переваги і недоліки ми побачимо далі.
Найбільш
простий,
вимагає
невеликої кількості вкладень,
високорентабельний, з швидким терміном
окупності вкладень та пільговим
оподаткуванням спосіб заробити -
вирощування соняшнику.
Здавалося
б, в кожному сільськогосподарському
підприємстві вирощують соняшник, але
більшість з цих підприємств працюють
зі збитками і є банкрутами. Тільки
попрацювавши в одному з таких підприємств
можна зрозуміти, що ці збитки штучні.
У соняшнику є ряд особливостей, що вигідно відрізняють його від інших культур: Це яра культура, а це означає, що цикл виробництва починається навесні, закінчується восени і триває всього 100 - 150 днів, в залежності від сорту і технології.
Це холодостійка, посухостійка рослина в початковий період росту до цвітіння, тобто пристосована до нашого клімату.
Наявність необхідного набору сільськогосподарських машин для виконання всього або майже всього комплексу робіт по вирощуванню соняшнику в кожному, навіть зубожілому підприємстві.
До недоліків соняшнику варто віднести неможливість сівби соняшнику на одному місці раніше, ніж через 8 років, внаслідок чого в структурі сівозміни він займає 10-12% від загальної площі.
Вирощування соняшнику - це маленька, видима частина сільськогосподарського виробництва. Будь яка сільськогосподарська культура приносить прибуток.
Мета і задачі досліджень: Метою даної роботи є визначення впливу удобрення та сортових особливостей культури безпосередньо на врожайність та якість насіння.
Методи дослідження: Польові методи визначення врожайності соняшника
Наукова новизна результатів досліджень: Теоретично обґрунтоване і експериментально доведена можливість одержання якісного та високого врожаю соняшника при мінімально можливому удобренні.
РОЗДІЛ 1.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ СОНЯШНИКУ
(огляд літератури)
1.1. Місце в сівозміні
Чергування культур у сівозміні спрямоване на підвищення родючості грунту, знищення бур'янів , шкідників і хвороб без використання хімічних засобів і одержання великої врожайності. Встановлено, що за розміщення посівів соняшнику на тому самому полі через 8-10 років можливість ураження хворобами і шкідниками майже повністю зникає, а після 4-5 років веде до значного ураження рослин шкідниками і хворобами (вовчок, гнилизна сіра й біла, несправжня борошниста роса та ін.), що зменшує врожайність і погіршує якість насіння. Через 8-10 років насіння вовчка втрачає схожість, а зачатки інфекції у грунті гинуть і рослини соняшнику наступного посіву не уражуються [10].
Кращі попередники для соняшнику ті, після яких у грунті залишається більше води і поживних речовин. У Степу найефективніші ланки сівозміни, де соняшник висівають після кукурудзи чи озимої пшениці, в Лісостепу - де опадів буває більше і в сівозміні вносять достатньо добрив, високі врожаї одержують при розміщенні соняшнику не тільки після озимої пшениці, а й після ячменю. Недоцільно висівати соняшник після суданської трави, цукрових буряків, а в Степу також після ячменю та вівса [5, 7, 10].
1.2.Удобрення.
Наявність елементів мінерального живлення в грунті в оптимальних співвідношеннях сприяє підвищенню продуктивності рослин, поліпшенню якості насіння [34,35].
Соняшник дуже вибагливий до поживного режиму грунтів порівняно з іншими польовими культурами. Особливо багато він вбирає з грунту калію.
Для формування 1 ц врожаю насіння соняшник виносить з ґрунту 6,5 кг азоту, 2,7 кг фосфору і 15,5 кг калію. Проте незважаючи на високий винос калію з ґрунту, соняшник на чорноземних ґрунтах більшою мірою потребує азотних і фосфорних добрив [1,22].
У південному Степу найбільший ефект дає внесення фосфорних добрив разом з азотними (N30-45 Р60 ), які забезпечують приріст урожаю насіння до 6 ц/га. У східних районах північного Степу внесення фосфорних добрив під соняшник високоефективне лише при поєднанні з азотними чи азотно-калійними добривами (N60-90 Р60-90 К60) [30,37].
Враховуючи, що значна частина фосфору, внесеного в грунті з добривами, стає недоступною для рослин, а частину елементів живлення, особливо калію, рослини поглинають безпосередньо з грунту, норму добрив співвідношення елементів для кожного поля уточнюють. Залежно від забезпеченості рослин поживними речовинами ґрунту (згідно з агрохімічними картограммами), використовують такі поправочні коефіцієнти:
|
Забезпеченість рослин |
Поправочний |
|
поживними речовинами ґрунту |
Коефіцієнт |
|
Дуже низька |
1,5 |
|
Низька |
1,3 |
|
Середня |
1,0 |
|
Підвищена |
0,7 |
|
Висока |
0,5 |
Крім встановлення норм добрив за рекомендаціями науково-дослідних установ, можна визначити їх розрахунковими методами, з яких найбільш поширеним є розрахунок за вмістом поживних речовин у ґрунті на заплановану врожайність [8,25].
Органічні добрива вносять під попередню культуру, а мінеральні - під основний обробіток розкидачами РУМ-5, 1РМГ-4, РУМ-8, РУГІ-8 в агрегаті з тракторами МТЗ-80 і Т-150 К. На полях, де восени не вносили повних норм основного добрива, мінеральне добриво вносять локально-стрічковим способом одночасно із сівбою на відстані 6 - 10 см від рядка і на глибину 10 - 12 см [9,26].
Важливою умовою підвищення ефективності внесення добрив під гібридний соняшник є рівномірний розподіл їх по площі. Недотримання цієї
вимоги призводить до великого недобору врожаю. Нерівномірність розподілу добрив по площі не повинна перевищувати 20 % [20,27].
1.3. Обробіток грунту
Основним в усіх зонах вирощування соняшнику в Україні є поліпшений зяблевий обробіток. На полях, засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур'янами, прийоми обробітку в системі поліпшеного зябу рекомендується чергувати так, щоб домогтися повного знищення бур'янів. Перше лущення проводять після збирання попередника дисковими знаряддями (ЛДГ-10, ЛДГ-15, БД-10, БДТ-7) на глибину 6-8 см, друге й третє - в міру відростання бур'янів багатолемішними плугами (ППЛ-10-25), важкими дисковими боронами (БД-10, БДТ-7), паровими культиваторами (КПС-4) чи культиваторами-плоскорізами (КПШ-5, КПШ-9) на глибину 8-10 і 10-12 см. Інтервали між лущеннями та останнім лущенням і оранкою мають бути такими, щоб бур'яни встигли дати пагони (досягається найповніше їх знищення).
Для боротьби з осотом найефективніше поєднувати передранкові розпушування з використанням гербіцидів. Після відростання багаторічних бур'янів (не менше як 5 - 6 листків) посіви обприскують розчином гербіциду амінна сіль 2,4-Д (1,5 - 2,0 кг/га д.р.). Поєднання обробітку ґрунту за системою поліпшеного зябу із застосуванням гербіцидів забезпечує загибель 94 % осоту рожевого і 96 % берізки польової [6].
При розміщенні соняшнику після зернових догляд за посівами значно ускладнюють однорічні бур'яни, особливо пізні ярі (курай, просо куряче, щириця, мишії та ін.). Ці бур'яни найнебезпечніші, бо масові сходи їх з'являються в посівах переважно після закінчення обробітку ґрунту в міжряддях. Для знищення пізніх бур'янів застосовують переважно ґрунтові гербіциди (трефлан, гезагард 50 та ін.). Проте слід мати на увазі, що в посушливих умовах застосування трефлану недоцільне. Неодноразові неглибокі обробітки до оранки провокують проростання минулорічного насіння бур'янів. При утриманні поля більше двох місяців у злущеному стані і наступній оранці проростає і знищується бур'янів у 10 разів більше, ніж по ранньому зябу після одноразового лущення [29].
Поліпшений зяб ефективний майже в усіх зонах, де вирощують соняшник. При цьому оранку доцільно проводити в південному Степу у жовтні, в північному - наприкінці вересня - початку жовтня. При розміщенні соняшнику після просапних культур, зокрема після кукурудзи, зяблевий обробіток полягає у дворазовому дискуванні після збирання попередників. Кращі результати дає обробіток ярусним плугом ПНЯ-4-40, який загортає всі післяжнивні рештки. У південному Степу, де снігу на полях практично не буває і з гребенистої ріллі випаровується багато води, поверхню поля вирівнюють водночас з оранкою. У районах недостатнього зволоження Лісостепу застосовують таку саму схему зяблевого обробітку, як і в північному Степу, але поле орють не пізніше другої половини вересня - початку жовтня [47].
У зоні достатнього зволоження наприкінці липня - на початку серпня після лущення дисковими лущильниками поле орють плугами з передплужниками в агрегаті з котками і боронами, щоб вирівняти поверхню ґрунту. Надалі, в міру зволоження опадами та проростання бур'янів, проводять культивацію з одночасним боронуванням. Додатковий обробіток зябу восени сприяє очищенню ґрунту від однорічних бур'янів і вирівнюванню поверхні ріллі.
На схилах ( до 2°С ) для нагромадження вологи в грунті і боротьби і водною ерозією орати слід тільки впоперек схилу, а при складному рельєфі -контурним способом з лункуванням і валкуванням. На ерозійно небезпечних землях доцільно застосовувати оранку плугами з ґрунтопоглиблювачами, щоб запобігти стоку і забезпечити накопичення її в грунті.
Проти вітрової ерозії, особливо в південних і південно-східних районах степової зони України, де часто бувають пилові бурі, рекомендується плоско різний обробіток. Однак після такого обробітку більшість насіння бур'янів залишається у верхньому шарі грунту, через що у весняно-літній період різко збільшується забур'яненість посівів. Тому при плоскорізному обробітку треба під передпосівну культивацію вносити гербіциди
Інститут захисту ґрунтів від ерозії пропонує на ерозійно небезпечних полях замість післяжнивного лущення проводити обробіток голчастою бороною БИГ-3 на глибину 6-8 см, а при появі бур'янів культиватором КПП-2,2 на глибину 10-12 см. Після повторного відростання бур'янів замість оранки треба розпушувати ґрунт плоскорізом КПГ-250 на глибину 25 - 27 см.
Передпосівний обробіток ґрунту полягає у ранньому закритті вологи й наступних культиваціях ( 1 - 2 ). При правильному застосуванні поліпшеного зяблевого обробітку до весни ґрунт не запливає, залишається розпушеним, а поверхня його - вирівняною. В цьому випадку відпадає потреба у двох весняних передпосівних культиваціях. У посушливу весну зменшують кількість розпушувань, що сприяє меншому висиханню посівного шару ґрунту. Передпосівну культивацію доцільно поєднувати із сівбою.
На чорноземах звичайних, важко суглинкових, безструктурних і солонцюватих ґрунтах, схильних до ущільнення і утворення товстої кірки, а також на полях, дуже засмічених коренепаростковими бур'янами і післяжнивними рештками, слід застосувати інтенсивний передпосівний обробіток зябу ( ранньовесняне боронування і дві культивації).
Для передпосівної культивації культиватори комплектують універсальними стрілчастими лапами з шириною захвату 270 і 330 мм або розпушувальними лапами з пружинними стояками. Середня глибина обробітку ґрунту не повинна відхилятися від заданої більш як на 1 см.
Якщо поля очищені від бур'янів не достатньо, застосовують гербіциди трефлан ( нітран, олітреф), прометрин (селектин, гезагард-50), дуал. Трефлан знищує проростки однорічних злакових бур'янів ( мишію сизого та зеленого, проса курячого) і двосім'ядольних (лободи білої, щириці білої, щириці
відігнутої, кураю та ін.). Під дією сонячного випромінювання трефлан швидко розкладається, тому його треба одразу ж загортати в грунт. Норма трефлану на легких ґрунтах становить 1,25 кг/га д. р., або 5 кг/га за препаратом, а на середніх і важких - відповідно 1,5 і 6 кг/га. Такі бур'яни, як гірчиця польова, амброзія, нетреба, паслін, редька дика й канатник, відносно стійкі проти трефлану. Вони є ще й резерваторами гнилей білої та сірої. Для знищення цих бур'янів застосовують гербіцид прометрин за нормою 2-2,5 кг/га д.р., або 4-5 кг/га за препаратом. Прометрин ефективний проти бур'янів у роки, коли достатньо зволожений верхній шар грунту. Стійкі проти трефлану бур'яни можна знищенням внесенням у ґрунт суміші з 4 кг прометрину і 6 кг/га трефлану, розчинених у 300 л води.
Засмічені поля суцільно обприскують розчинами гербіцидів і негайно загортають їх культиватором. Високої ефективності трефлану досягають тільки при ретельному переміщуванні його з ґрунтом у посівному шарі на глибині 6-8 см. Доцільно внесення гербіциду поєднувати з передпосівною культивацією [33].
На окультурених полях краще вносити розчин гербіцидів смугами 30-35 ом завширшки з відстанню між їх серединами 70 см. Загортати гербіциди треба за один прохід агрегату.
1.4. Сівба
При вирощуванні сортів соняшнику використовують кондиційне насіння ( рН 1 - 3) схожість якого не менша 87 %, чистота 98 % (із вмістом облущеного насіння - не більше 2 %), гібридів ( F1 ) - відповідно 85 та 98 % (із вмістом облущеного насіння не більше 3 %). Проти хвороб (іржі, несправжньої борошнистої роси, гнилей, фомозу, та ін.) насіння протруюють, використовують поширений протруювач ТМТД (3 кг препарату на 1т насіння). Високо олійні сорти соняшнику в усіх зона України висівати дуже рано не слід. У південному і північному Степу, а також у східній частині Лісостепу при сівбі в середні строки, коли ґрунт на глибині 10 см прогрівається до 8 - 12 °С, одержують найбільші врожаї насіння [2].
У північному Лісостепу перевагу віддають раннім строкам сівби (одночасно з ранніми ярими культурами). При цьому одержують більші рожай насіння і вихід олії.
У районах Степу та східному Лісостепу середні строки сівби рекомендується диференціювати залежно від засміченості поля. На відносно чистих від бур'янів полях кращими є строки сівби соняшнику при прогріванні грунту на глибині загортання насіння до 8 - 10 °С. Закінчують висівання при температурі не вище за 12 - 14 °С. На дуже засмічених полях висівати соняшник слід трохи пізніше, при прогріванні грунту до 10-12°С, і зменшувати основну масу бур'янів, які проросли, передпосівною культивацією. Глибина загортання насіння соняшнику становить 6 - 8 см.
Умовою одержання високого врожаю насіння є дотримання рекомен-дованої густоти посіву і рівномірне розміщення рослин на площі. При інтенсивній технології, коли густоту рослин регулюють не прориванням а нормою висіву, треба висівати тільки висококондиційне насіння. При регулювання сівалки на норму висіву треба враховувати, що польва схожість насіння буває меншою за лабораторну на 20 - 25 %, а під час боронування по сходах гине до 10 % рослин, тому страхова надбавка до норми висіву має становити 30 - 35 %.
Висівають насіння соняшнику пунктирним способом з міжряддями 70 см. пневматичними сівалками [6].
1.5. Догляд за посівами
Слідом за посівом грунт необхідно прикоткувати. Важливим прийомом догляду за посівами соняшнику є боронування до і після появи сходів. До сходове боронування проводять середніми боронами через 5 - 6 днів після сівби, коли проростки соняшнику знаходяться на глибині, при якій зуби борони їх не пошкоджують, а бур'яни у фазі "білої ниточки".
При похолоданні після сівби з'явлення сходів соняшнику затримується. В такі роки для повнішого знищення бур'янів і запобігання утворенню грунтової кірки проводять дворазове боронування: перше - через 5 - 6 днів після сівби, друге - за 3 - 4 дні до появи сходів. Друге до сходове боронування (ЗОР-07) можна здійснювати, тільки коли проростки соняшнику не пошкоджуються зубами борони. Щоб запобігти їх пошкодженню, заглиблення зубів борони має бути меншим за середню глибину залягання проростків на 0,5 -0,9 см [5].