2. Континентально-європейські політичні системи. Це політичні системи, які склались у Франції, Німеччині, Італії, країнах Скандинавії. Для них характерним є снування та взаємодія елементів старих і нових культур, політичних традицій та форм політичної діяльності. Партії та суспільно-політичні об'єднання вільно функціонують у межах існуючих конституційних норм. Представницькі і виконавчі гілки влади виконують свою діяльність на основі визначених законом регламентів та процедур.

. Доіндустріальні політичні системи (або частково індустріальні). Ці системи характеризуються досить високим ступенем поєднання елементів різних політичних культур, що призводить до прихильності великої кількості населення до протилежних традицій. Великий вплив має орієнтація населення на лідера, а не на програми уряду. Окремі виконавчі структури (армія, бюрократія) постійно перевищують свої повноваження, досить часто беруть під контроль законодавчі функції, відверто втручаються в судові справи, в той же час права і свободи громадян суттєво обмежені. І не дивно, що в таких країнах характер політичних відносин досить часто призводить до авторитарних форм правління.

.Політичні системи тоталітарного типу. У політичній системі такого типу влада зосереджена в руках нечисленної політичної номенклатури (бюрократії). Засоби масової інформації перебувають під контролем держави. У суспільстві, як правило, дозволена діяльність лише однієї партії, яка контролює всі елементи політичної системи, включаючи і державу. Панує ідеологія керуючої партії. Занадто розширені функції репресивних органів. Політична активність носить дозвільний і примусовий характер.

Пройшло більше п'ятнадцяти років, як Україна здобула незалежність, В усі ці роки проходить процес становлення політичної системи, який відбувається складно і суперечливо. Йдеться про процес переходу від тоталітарно-авторитарного суспільного устрою до демократичної правової держави, громадянського суспільства. Проте цей перехідний процес виявляється значно довшим, ніж очікували.

Україна завершила перший етап перехідного процесу -- проголошення незалежності та набуття атрибутів держави. Після серпня 1991 р. почали складатися зовсім нові умови суспільного життя. Існуючі політичні інститути були неспроможні діяти ефективно, а нова політична система, яка покликана через відповідні інститути здійснювати управління суспільством, виробляється дуже повільно.

Водночас вихід з економічної та політичної кризи потребує якнайшвидшого, рішучого й, безумовно, компетентного впровадження нових систем: економічної -- з ринковими відносинами, приватизацією, однаковими умовами функціонування різних форм власності; політичної-- з новими політичними відносинами, правовою державою, парламентськими партіями, громадянським суспільством і самоврядуванням; соціальної -- зі справедливим розподілом матеріальних і культурних благ, новою організацією праці, ефективним соціальним захистом населення країни. Вводити нові системи необхідно виключно на науковій основі, зі своїми ознаками, законами, категоріями, з набором певних взаємодіючих інститутів, ланок, їх доцільністю, впорядкованістю й самостійністю. Для ефективного виконання цих завдань потрібні висококваліфіковані фахівці, які добре знають загальні закономірності процесів управління й самоврядування, історичний і політичний досвід своє країни та інших країн. На жаль, таких фахівців в Україні ще досить мало.

---

Нинішній етап перехідного процесу відбувається в кризовій ситуації, яка охопила політичну, економічну, соціальну та духовну сфери. Після прийняття нової Конституції України вищі органи законодавчої і виконавчої влади не зуміли уникнути нового протистояння. Зростає політична апатія людей до діяльності владних структур. Негативні процеси спостерігаються і в розвитку економіки України. За роки незалежності Україна втратила майже половину свого промислового і сільськогосподарського потенціалу.

У соціальній сфері спостерігається зростання майнової нерівності, зубожіння переважної частини населення та небаченого зниження життєвого рівня. В умовах економічної нестабільності суспільства масова свідомість шукає винуватців такого стану. Серед них, насамперед, називають ділків тіньової економіки, на другому місці -- представники колишньої і нинішньої номенклатури, яких небезпідставно підозрюють у корупції. І, нарешті, у сфері ідеологічній -- криза духовності, невпевненість переважної більшості населення в завтрашньому дні, втрата політичних і соціальних орієнтирів, ідеалів.

Головною метою формування нової політичної системи є перехід до справжньої, діючої народної демократії. Для того щоб нова політична система була завжди здатною до самооновлення й адаптації, необхідно, докорінно відпрацювати механізм представницької та безпосередньої демократії, широко втілити в суспільне життя елементи самоврядування, зламати бюрократичну машину, обравши справді професійний, кваліфікований парламент. Виконавча влада повинна бути також висококваліфікованою, а її апарат -- невеликим, але здатним ефективно працювати.

У зв'язку з докорінною перебудовою механізму представницької демократії та безпосередньої демократії виникає необхідність удосконалити виборче законодавство на багатопартійній основі, чітко визначити процедуру виборів Президента, народних депутатів України, місцевих представницьких органів.

Україна обрала демократичний тип політичної системи, що й визначено в Конституції країни. Згідно з її основними положеннями, зараз відбувається активний процес формування нової політичної системи. Складовими елементами цього процесу є:

утвердження принципів демократії, парламентаризму і політичного плюралізму;

забезпечення прав і свобод громадян;

поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову;

запровадження інституту президентської влади;

визнання засобів масової інформації важливим елементом політичної системи;

формування системи самоврядування народу тощо.

Деякі з цих елементів уже увійшли в життя, а деякі тільки наблизилися до виконання.

Крім того, докорінного реформування потребує економіка України. Вона потребує переходу на ринкові відносини. Але щоб ринкове саморегулювання не перетворилося на розгул ринкової стихії, держава та її законодавчі органи, партії та профспілки повинні доповнити його системою законодавчих та інших заходів, спрямованих насамперед на забезпечення соціального захисту громадян держави.

---

Надзвичайно важливо вчасно самооновити політичну систему з урахуванням внутрішнього й міжнародного становища, тобто її постійна адаптація є важливим компонентом розвитку політичної системи. Тому адаптація для політичної системи -- це не просто пристосування до ворожого впливу, а спроба перетворити ті системи, які справляють тиск.

Література

1. Брегеда А.Ю. Основи політології. Навчальний посібник. - К., 1998.-322 с.

2. Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія: навчальний посібник. - Вид.З-тє переробл. і доповн. - К., 1999. - 426 с.

3. Основи політичної науки: Курс лекцій. Ред. Кухта Б. - Львів, Ч. 1.

• 1997. - 287 С.-Ч.2- 334 с.

  4. Рябов С.Г. Томенко М.В. Основи теорії політики: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. - К., 1996. - 192 с.

  5. Політологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів.

• /Ред. Бабкіна О.В./. - К., 1998. - 368 с.

6. Політологічний енциклопедичний словник /Упоряд. Горбатенко В.П./.-К., 1997.-395 с.

7. Матвеев С.А., Буланенко Л.С., Михеев С.А. Политология: Учебное пособие, - 3-е изд. перероб, и доп. — Харьков: „Одиссей", 2003. - 335 с.

8. Муляр В.І. Політологія: Навчальний посібник, — К/ І [УЛ, 2002, -

355 с.

6. Піча В.М., Хома Н.М Політологія: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. — Львів: „Новий Світ-2000", 2003. - 344 с.

7. Політологія, / За заг ред, І.С.Дзюбка, К.М.Левківського. - 2-ге вид. виправ, і доп. — К.: „Вища школа", 2001. - 415 с.

---

Смотрите также файлы

• внутрішньогосподарський контроль.doc

• аудит.doc

• Університетська_освіта_печ._вар.doc

• судово бухгалтерська експертиза.doc

• ЕП практичні_Орг. та план. ПМБ.doc