КП

1 Розробка ...

1.1 Варіанти ...

1.1.1 ...

2 Заголовок другого розділу

2.1 Заголовки підрозділів

2.1.1 ...

3 Заголовок третього розділу

3.1 Заголовки підрозділів

3.1.1 ...

КР

1 Аналіз ...

1.1 Огляд ...

1.1.1 ...

2 Заголовок другого розділу

2.1 Заголовки підрозділів

2.1.1 ...

3 Заголовок третього розділу

3.1 Заголовки підрозділів

3.1.1 ...

При виконанні курсових робіт (проектів) обсяг пояснювальної записки враховується до додатків. Якщо додатки курсових робіт (проектів) підтверджують цінність результату проектування, то обсяг пояснювальної записки з додатками повинен мати наскрізну нумерацію.

2.3 Складові частини пояснювальної записки

Пояснювальна записка повинна відповідати індивідуальному завданню, а її оформлення – чинним стандартам (ГОСТ та ДСТУ), які слід враховувати на момент виконання розробки з врахуванням всіх офіційних змін, введених в дію.

Конкретний зміст пояснювальної записки до КР чи КП (вихідні дані та перелік питань, які підлягають розробці) визначає керівник, обов’язковими складовими якої є:

– вступ;

– аналіз сучасного стану питання та обґрунтування теми, знайомство з положеннями норм;

– основна частина, яка складається із аналітично-розрахункової частини (для КР) та технічної (для КП);

– висновки;

– література (КП), перелік посилань (КР);

– додатки (при необхідності).

“ВСТУП”, “ВИСНОВКИ”, “ЛІТЕРАТУРА” (”ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ”), “Додатки” як розділи, не нумеруються.

Текст пояснювальної записки бажано подавати лаконічно та обґрунтовано.

2.4 Вступ

Вступ пишуть з нової пронумерованої сторінки з заголовком „Вступ” з абзацу (ГОСТ 2.105-95 – для КП) або посередині (ДСТУ 3008-95 – для КР) великими літерами з більш високою насиченістю (жирністю) шрифту.

Текст вступу повинен бути коротким і висвітлювати питання актуальності, значення, сучасний рівень і призначення курсового проекту (роботи). У вступі і далі за текстом не дозволяється використовувати скорочені слова, терміни, крім загальноприйнятих.

Вступ висвітлює:

– стан розвитку проблеми в даній галузі, до якої має відношення розробка;

– галузь використання та призначення;

– мету та загальну постановку задачі;

– актуальність, яка повинна подаватись в останньому абзаці вступу, з метою стислого викладання суті розробки цього напрямку.

Кількість сторінок вступу не повинна перевищувати, 1 - 2 сторінок. Якщо в завданні на курсовий проект пропонується вибрати схему за декількома варіантами, то у вступі проводиться обґрунтування вибраного варіанта.

2.4.1 Аналіз сучасного стану питання та обґрунтування теми

Цей підрозділ є обов’язковим та передбачає посилання до відомих вітчизняних аналогів, враховуючи тенденції розвитку та сучасний стан даної галузі науки.

Порівняльний аналіз та обґрунтування теми проекту повинно здійснюватись на рівні інженерного мислення із всебічним використанням сучасних досягнень науки та техніки.

В цьому розділі необхідно порівняти декілька відомих технічних засобів, програмних платформ або програмних систем, що використовуються для розв’язання аналогічних завдань. Глибина огляду в географічному та часовому аспектах характеризує його повноту. Достатнім є аналіз патентної науково-технічної вітчизняної та зарубіжної літератури протягом декількох останніх років, електронних документів (електронних книг, INTERNET-сайтів, web-сторінок ).

У випадку застосування новітньої інформації, яка береться з іноземних джерел сторінки INTERNET-у, необхідно ввести звернення до додатків з обов’язковим перекладом на державну мову або подавати за текстом пояснювальної записки відповідного розділу. Наприклад: „Більшість мікросхем ІМС TDA6101Q […] працюють в досить обмеженому температурному інтервалі, а саме, 20...+65°С. Отже, відеопідсилювач побудуємо з використанням дискретних елементів, які мають меншу вартість і працюють при більш високих напругах , параметри якого подані в таблиці 2, а структура пристрою показана на рисунку 1”.

Таблиця 2 – Основні параметри IMC TDA6101Q

Тип мікросхем	TDA6101Q
Фірма виробник	Philips
Функціональне призначення	Високовольтний відеопідсилювач
UДЖ, В	0…250
UВИХ, В	14…250
VU ВИХ, В/мкс	1700
UЗМ ВХ, мВ	-50…+50
IВХ.ПР, мкА	0…20
TЗОВН. НС, °С	55
T, °С	-20…+65
Корпус	DBS9MPF

Рисунок 1 – Структура пристрою IMC TDA6101Q

Запропоновані можливі варіанти розв’язання основного питання повинні підкріплюватись техніко-економічним аналізом та визначенням оптимального варіанта.

Рекомендований обсяг розділу 5-7 сторінок.

2.5 Основна частина пояснювальної записки

Основна частина пояснювальної записки для курсових робіт містить аналітично-розрахункову частину, для курсових проектів – технічну.

2.5.1 Вимоги до основної частини пояснювальної записки

Обсяг пояснювальної записки, як правило, встановлюється в межах годин, передбачуваних для вивчення дисципліни, та не повинен перевищувати 30 сторінок КР та 50 сторінок КП разом з теоретичною частиною.

В основній частині пояснювальної записки до КР (КП) викладаються проектні та перевірочні розрахунки об’єкта проектування (дослідження).

Для курсових робіт, які пов’язані з математичним моделюванням та теоретичними дослідженнями, теоретично-розрахункова частина може складати 60% обсягу аркушів пояснювальної записки.

Для курсових проектів теоретична частина вводиться для роз’яснення основних положень прийнятих методик розрахунку, що також може складати до 40% загального обсягу пояснювальної записки. 60% обсягу пояснювальної записки містять обґрунтування прийнятих рішень та всі необхідні розрахунки об’єкта проектування.

Розрахункова частина має бути логічно пов’язана з теоретичними відомостями теми роботи (проекту), демонструватись ілюстративним матеріалом (графіками, схемами, діаграмами) або таблицями з обов’язковим посиланням до цих рисунків (таблиць) за текстом пояснювальної записки.

Пояснювальну записку до курсових робіт (проектів), з дисциплін програмного характеру рекомендується оформлювати згідно з вимогами ”Єдиної системи програмної документації (ЄСПД)”. До записки доцільно включити розділ ”Руководство оператора” (або інший згідно з переліком, визначеним ЄСПД), в якому повинні бути:

– вимоги щодо апаратної частини та програмного забезпечення комп’ютера, на якому планується використовувати програмний продукт ( процесор, об’єм пам’яті, відеокарта, тип операційної системи тощо);

– рекомендації щодо інсталяції та запуску програмного продукту;

– інструкція для роботи з програмою.

Рекомендується включити до пояснювальної записки розділ ”Розробка тестового прикладу”, в якому необхідно визначити вхідні та вихідні дані для перевірки коректності роботи програми. Допускається включати в цей розділ рисунки, що ілюструють роботу програми (скрін-шоти, screen-shots).

При викладенні тексту пояснювальної записки забороняється переписування матеріалів літературних джерел, сканування рисунків, які мають відношення до технічної частини. Допускається використання сканованих рисунків, взятих із довідникової літератури (в тому числі схем), що містяться в оглядовій частині (”Аналіз ...”), з обов’язковим посиланням до джерела. Частину описового змісту або розрахунків (таблиць), графічної інформації бажано розміщувати в додатках пояснювальної записки.

В тексті пояснювальної записки повинні бути посилання до рисунків, таблиць, додатків, що входять до змісту роботи (проекту).

Графічна частина роботи може подаватись як інформація в тексті пояснювальної записки або додатків, що чітко визначаються керівником проекту в індивідуальному завданні.

Якщо при проектуванні об’єкта виникає потреба в експериментальному досліджені або машинному моделюванні, то ця частина повинна утримувати детальне обґрунтування та аналіз отриманих результатів.

При виконанні текстової та графічної частини проекту (роботи) рекомендується надавати перевагу машинному друку або використанню програмного продукту. Розрахунки та графічні роботи, які входять до пояснювальної записки, рекомендується виконувати за допомогою ліцензійного комп’ютерного забезпечення (Pascal, Work Bentch, MathСad, P-Cad, AutoCad, Компас, АrchiCad і под.). Також можна використовувати програмні матеріали, які розроблені кафедрами відповідних інститутів.

Наприклад, у випадку використання сучасних (іноземних) програмних засобів моделювання цифрових схем, слід подавати позначення (базових вузлів, регістрів, логічних елементів і т ін.) у вигляді відповідних зображень (рис. 2, 3), з метою, щоб їх позначення не вступали в протиріччя з діючими державними стандартами. Або можна виносити умовні графічні позначення, що використовуються у програмному середовищі заданому в індивідуальному завданні, в додатки окремим аркушем.

Рисунок 2 – Позначення D-тригера в середовищі OrCAD

Рисунок 3 – Позначення елемента АБО-НІ в середовищі OrCAD

Тобто, слід вказувати назву програмного продукту, який використовується в проекті; намагатись забезпечити повне розуміння його використання (здебільшого європейського). Також необхідно в розділі моделювання поєднувати існуючі позначення з іноземними або мати згоду (рішення) кафедри до використання цього програмного продукту.

2.5.2 Аналітично-розрахункова частина

Для курсової роботи (КР) аналітично-розрахунковий розділ є основною частиною пояснювальної записки за обсягом та змістом. Пояснювальна записка може містити декілька розділів, які визначаються темою та індивідуальним завданням на курсову роботу.

При виконанні цієї частини КР слід дотримуватись обґрунтованого і аргументованого стилю викладення та врахувати можливі варіанти розв’язання поставленої задачі на підставі проведеного аналізу відомих розв’язків. Аргументація по тексту повинна підсилюватись відповідними розрахунками, графіками, діаграмами, таблицями тощо.

Ця частина може супроводжуватись, наприклад:

– розробкою уточненої методики розрахунку заданого в КР пристрою;

– оптимізацією на ЕОМ параметрів обраного варіанта конструкції об’єкта, пристрою;

– розробкою декількох варіантів схем ( кінематичних, гідравлічних, розрахункових, пневматичних, електричних, комбінованих) пристрою, їх порівняльним аналізом і вибором оптимального;

– розробкою варіантів маршрутної технології механічної обробки заданої деталі, їх аналізом і вибором оптимального;

– виконанням завдань з окремих розділів дисциплін;

– схематичним проектуванням окремих вузлів радіотехнічних та електронних пристроїв або нескладних пристроїв в цілому;

– проведенням розрахунків для проектування складових частин електронних мереж та електричних станцій;

– отриманням або застосуванням відомої математичної моделі, її комп’ютерного моделювання і поданням результатів в графічній (табличній) формі з обов’язковим аналізом отриманих результатів;

– розробкою оригінальних програм для проведення моделювання чи розрахунків;

– розробкою бізнес-планів різного роду організацій і підприємств з поглибленим аналізом проблеми дослідження, застосуванням на практиці або конкретним прикладом використання досліджуваного явища на практиці господарювання;

– конкретними пропозиціями щодо нарощення обсягів виробництва, підвищення ефективності використання всіх груп ресурсів та рекомендаціями, які направлені на покращення діяльності підприємства (фірми);

– порівняннями різних підходів до вирішення проблеми та самостійними висновками на підставі здобутих знань;

– перевіркою отриманої моделі на адекватність шляхом порівняння результатів комп’ютерного моделювання і результатів експериментальних досліджень та оцінкою похибки моделі (стосовно робіт науково-дослідного характеру).

2.5.3 Технічна частина

Технічна частина для курсових проектів може складатись з декількох розділів, які визначаються темою та індивідуальним завданням.

Вона може подаватись:

– розробкою принципових кінематичних, гідравлічних, розрахунко-вих, пневматичних, електричних чи комбінованих схем об’єкта проекту-вання;

– розрахунками (проектними та перевірочними) об’єкта проекту-вання на надійність, міцність, жорсткість, теплостійкість тощо;

– описом конструктивної будови об’єкта проектування та його складових частин;

– виконанням перевірочних та уточнюючих розрахунків за новими методиками;

– розрахунками режимів механічної обробки заданої деталі для визначених в індивідуальному завданні технологічних переходів;

– аналізом існуючих конструкцій, методів та технологій (новітніх розробок) та їх використання в будівництві;

– більш детальними проробками питань, пов’язаних з проектуванням електричних частин станцій, підстанцій, мереж;

– конструкторськими розрахунками та навчальними кресленнями

(з застосуванням комп’ютерної графіки) окремих складових проектованого пристрою (друкованої плати, синтезу комбінованої схеми конструкції, деталювання тощо);

– технічною реалізацією на рівні схем, креслень, текстів (лістингів);

– у вигляді алгоритмів програмного забезпечення, індивідуальних програмних продуктів, підтверджених експериментальними дослід-женнями або моделюванням, результатом яких повинні бути часові діаграми станів вузлів;

– обґрунтованим рішенням конкретної економічної задачі.

Розробка будь-якого пристрою, механізму, будівельного виробу, конструкції, технологічного процесу або програмного продукту передбачає поглиблений варіантний аналіз для вибору оптимального. Оптимальний варіант подається на підставі відповідних розрахунків з точки зору технічної та економічної доцільності його реалізації.

Наступний етап проектування, етап конструкторсько-технологічної розробки, бажано підтверджувати експериментальними дослідженнями або моделюванням (для спеціальностей радіоелектронних, енергетичних та комп’ютерної інженерії, за виключенням будівельних і машинобудівних спеціальностей, об’єкти КП яких не можуть бути виготовлені як натурні зразки через їх високу технічну складність і вартість):

– дослідного зразка лабораторного макета, пакета програм, стенда, системи окремого блока відповідного пристрою на підставі індивідуаль-ного завдання на розробку і виготовлення;

– створенням моделі або застосування відомої для корекції існуючої;

– наведенням обґрунтувань програм та їх алгоритмів з методиками проведення досліджень.

2.6 Висновки

Висновки оформляють з нової пронумерованої сторінки з абзацу (ГОСТ 2.105-95) та посередині (ДСТУ 3008-95) великими буквами більш високої насиченості.

Висновки є заключною частиною, підсумком прийнятого конструкторського рішення виконаного проекту із зазначенням досягнутих параметрів та переваг об’єкту в порівнянні з існуючими аналогами, з можливими рекомендаціями прикладного застосування та шляхами (перспективами) удосконалення спроектованого об’єкта.

В тексті пояснювальної записки бажано давати висновки в кожному розділі, що є постановкою задачі до наступного .

2.7 Перелік літературних джерел

Форма запису ”ЛІТЕРАТУРА” (”ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ”) відповідає формі запису вступу, основної частини та висновків.

Список містить перелік літературних джерел, на які повинні бути обов’язкові посилання в тексті пояснювальної записки. Література (книги, статті, патенти, журнали) в загальний список записується в порядку посилання на неї в тексті. Форма запису ”ЛІТЕРАТУРА” повинна відповідати ГОСТ 7.1-84, ” ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ” – ДСТУ 3582-97. Посилання на літературу наводять в квадратних дужках […], вказуючи порядковий номер за списком.

Літературу записують мовою оригіналу. В списку кожну літературу записують з абзацу, нумерують арабськими цифрами, починаючи з одиниці (далі показано).

1. Прізвище та ініціали. Назва книги. – Місце видання: Видавництво, рік. – Кількість сторінок с.

(1. Максимович Н.Г. Теорія графів і електричних кіл. – Львів: Вища школа, 1987. – 216 с.)

2. Назва книги / Прізвище та ініціали. – Місце видання: Видавництво, рік. – Кількість сторінок с.

Примітка. Великі міста такі, як Київ, Москва дозволяється записувати однією великою буквою з крапкою.

(2. Вимірювання і комп’ютерно-вимірювальна техніка: Навч. посібник / В.О. Поджаренко, В.В. Кухарчук. – К. : НМК ВО, 1991. – 240 с.)

3. Прізвище та ініціали. Назва частини книги // Прізвище та ініціали. Назва книги. – Місце видання: Видавництво, рік. – С. Інтервал сторінок.

(3. Хоор К. О структурной организации данных // Дал У., Дейкстра Э., Хоор К. Структурное программирование. – М. : Мир, 1975. – С. 98-197.)

4. Прізвище та ініціали. Назва частини видання // Назва видання. – рік. – № Число. – С. Інтервал сторінок.

(4. Dreiheller A. Programming Language Incorporating Units of Measure // Informationstechnik. – 1997. – №1. – P. 83-88.)

(5. Ершов А. А. Стабильные методы оценки параметров // Автоматика и телемеханика. – 1978. – №8. – С. 86-91.)

5. Нормативно-технічні та патентні документи.

(6. ГОСТ 7.9-77. Реферат и аннотация. – М.: Издательство стандартов, 1981. – 6 с.)

(7. Пат. 3818311, США, МКИ НОЗК 17/60. Схема защиты полу-проводникового переключателя. – Опубл. 04.05.84.)

2.8 Додатки

Першим аркушем додатків для курсових проектів має бути технічне завдання (див. зразки технічних завдань деяких інститутів далі), в якому вказуються:

– найменування та область застосування розроблюваного пристрою;

– основа для розробки;

– мета і призначення;

– джерела розробки;

– технічні вимоги (показники призначення, показники надійності, вимоги до технологічності, вимоги до рівня уніфікації та стандартизації, вимоги безпеки, естетичні та ергономічні вимоги, вимоги до складових частин продукції, сировини, вихідних та експлуатаційних матеріалів, умови експлуатації, вимоги до маркування та упаковки, вимоги до транспортування та зберігання);

– економічні показники (вводяться за необхідністю рішення відповідної кафедри);

– стадії та етапи розробки;

– порядок контролю та приймання;

– коректування технічного завдання.

Зразки технічних завдань (по суті) представлені далі текстом.

Розробки технічних завдань студентів будівельних спеціальностей не практикують, оскільки процес здобуття необхідних вимог та показників охоплює великі затрати часу, що, в свою чергу, призводить до перевантаження студентів при виконанні проекту. Тому допускається індивідуальне завдання розробляти за спрощеним варіантом, дотримуючись вимог чинних СНіП або ДБН.

До додатків також відносять ілюстрації, таблиці, тексти допоміжного характеру.

Додатки оформлюють як продовження документа на його наступних сторінках, розташовуючи в порядку посилань на них у тексті ПЗ.

Посилання на додатки в тексті ПЗ дають за формою:

“... наведено в додатку А”, „... наведено в таблиці В.5 ” або (додаток Б); (додатки К, Л ).

Кожен додаток необхідно починати з нової сторінки вказуючи зверху посередині рядка слово “Додаток” і через пропуск його позначення. Додатки позначають послідовно великими українськими буквами, за винятком букв Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Якщо додатків більше ніж букв, то продовжують позначати арабськими цифрами. Дозволяється позначати додатки латинськими буквами, за винятком букв I і O.

Під позначенням для обов’язкового додатку пишуть в дужках слово (обов’язковий), а для інформативного – (довідковий).

Кожен додаток повинен мати тематичний (змістовний) заголо­вок, який записують посередині рядка малими літерами, починаючи з великої. При наявності основного напису – заголовок записують у відповідній графі.

Ілюстрації, таблиці, формули нумерують в межах кожного додатка, вказуючи його позначення: “Рисунок Б.3 - Найменування”; “Таблиця В.5 – Найменування” і т.п.

Нумерація аркушів документа і додатків, які входять до його складу, повинна бути наскрізна.

Всі додатки включають у зміст, вказуючи номер, заголовок і сторінки з яких вони починаються.

В окремих дисциплінах допускається принципові електричні, структурні, функціональні, монтажні схеми підшивати в записку як обов’язкові додатки. В цьому випадку перед схемою в записці розміщується окремий аркуш формату А4 з надписом в верхній частині посередині поля „Додаток Б” (обов’язковий), а в середній частині аркуша пишеться назва схеми.

Зразки технічних завдань

Додаток А

(обов’язковий)

Міністерство освіти та науки України

Вінницький національний технічний університет

Інститут машинобудування та транспорту

Затверджую

Керівник, доц., к.т.н.

_____________Р.Р. Обертюх

(підпис)

”____” _____________200_ р.

ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ

На розробку привода ______________________

1 Область застосування привода ___________________________________

________________________________________________________________

2 Основа для розробки – робочий навчальний план ДМ

3 Мета та призначення розробки: а) мета розробки – отримання практичних навиків розрахунків та конструювання приводів і вузлів машин загальномашинобудівного призначення; б) призначення розробки – навчальний курсовий проект з дисципліни ДМ

4 Джерела розробки – індивідуальне завдання на курсовий проект з дисципліни ДМ, літературні, патентні та інші технічні матеріали з розрахунку та конструювання приводів та деталей машин

5 Технічні вимоги

5.1 Склад привода та вимоги до конструктивної будови

5.1.1 Привод повинен складатись з передач ......................................................

та виконавчої ланки у вигляді .............................................................................

5.1.2 Габаритні розміри привода .........................................................................

5.1.3 Спосіб кріплення вузлів привода ...............................................................

5.1.4 Способи регулювання передач, підшипників тощо .................................

.................................................................................................................................

5.2 Показники призначення

5.2.1 Потужність приводного електродвигуна, кВт ..........................................

5.2.2 Швидкість (або частота обертання) вала вихідної ланки привода, м/с (або хв^-1) .................................................................................................................

5.2.3 Колова сила (потужність, момент тощо) на вихідній ланці привода, Н (кВт, Н·м тощо) .....................................................................................................

5.2.4 (Інші показники призначення) ...................................................................

5.3 Вимоги до надійності

5.3.1 Термін служби привода, год........................................................................

5.3.2 Показник безвідмовності (напрацювання на відмову), год......................

5.3.3 Привод повинен відповідати вимогам збереженості і ремонтопридатності..............................................................................................

5.4 Вимоги до рівня уніфікації та стандартизації

5.4.1 При конструюванні вузлів привода слід максимально використовувати стандартні і уніфіковані деталі (однакових розмірів і конструкцій в різних вузлах привода)

5.4.2 Графічна та текстова документація розробленого привода повинна відповідати всім діючим стандартам України

6 Економічні показники (вводяться при необхідності)

7 Стадії та етапи розробки привода включають елементи технічної пропозиції, ескізного та технічних проектів

Крайні терміни виконання КП

Початок розробки ”____” _____________200_ р.

8 Порядок контролю та прийняття

Виконання етапів графічної та розрахункової документації курсового проекту контролюється викладачем згідно з графіком виконання проекту.

Прийняття проекту здійснюється комісією затвердженою зав. кафедрою згідно з графіком захисту.

9 Коректування технічного завдання допускається з дозволу керівника проекту.

Розробив студент групи________ __________________________

(підпис, прізвище та ініціали)

Додаток А

(обов’язковий)

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Інститут радіотехніки, радіозв’язку та приладобудування

Затверджую

Керівник, доц., к.т.н.

___________В.Д. Рудик

(підпис)

”___” _________ 200_ р.

ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ

На розробку пристрою ____________________________________________

1 Область застосування ________________________________________________

2 Основа розробки – робочий навчальний план дисципліни

3 Мета та експлуатаційне призначення:

а) мета – отримання практичних навичок розрахунків та розробка структурної і електричної схеми пристрою;

б) призначення розробки – навчальний курсовий проект з дисципліни „Пристрої підсилення сигналів”.

4 Підсилювач каналу відтворення магнітофона стереофонічного. Джерела розробки – індивідуальне завдання на курсовий проект з дисципліни, патенти та інші технічні матеріали до розрахунків та розробки схем

5 Технічні вимоги

5.1 Варіанти виконання

Пристрій виконується в стаціонарному варіанті, живлення відбувається від побутової мережі електричного струму частотою 50±2 Гц і напругою 220±10 В.

5.2 Підсилювальні елементи

В якості підсилювальних елементів даного пристрою будуть використовуватись транзистори або інтегральні мікросхеми.

Показники призначення.

5.3 Вихідна потужність

Номінальна потужність, яку необхідно забезпечити на виході кожного каналу підсилювача, не повинна бути меншою 30 Вт при коефіцієнті нелінійних спотворень не більше 2% в заданій смузі робочих частот.

5.4 Смуга робочих частот

Забезпечити значення нижньої робочої частоти F_н=50Гц, при коефіцієнті частотних спотворень не більше 2,5дБ.

Забезпечити значення верхньої робочої частоти F_в=14кГц, при коефіцієнті частотних спотворень не більше 2дБ.

5.5 Коефіцієнт нелінійних спотворень

Забезпечити значення коефіцієнта нелінійних спотворень не більше 2% при номінальній вихідній потужності 30 Вт в усій смузі робочих частот.

5.6 Коефіцієнт частотних спотворень

Забезпечити значення коефіцієнта частотних спотворень на частоті F_н=50Гц не більше 2,5дБ на частоті F_в=14кГц не більше 2дБ.

5.7 Співвідношення сигнал/шум

Мінімальний сигнал на вході підсилювача повинен перевищувати напругу шумів не менше ніж на 60дБ.

5.8 Регулятори

5.8.1 Регулятор гучності (підсилення)

Пристрій мусить бути оснащений плавним регулятором гучності з глибиною регулювання не менше 30дБ.

5.8.2 Регулятор глибини регулювання форми АЧХ

Пристрій мусить бути оснащений регулятором форми АЧХ, який забезпечує підйом +20, завал -20:

- в області НЧ на частоті 50Гц – не менше ±20дБ;

- в області ВЧ на частоті 14Гц – не менше ±20дБ.

5.9 Джерело сигналу:

Джерелом сигналу даного пристрою є напруга, що надходить із звуковідтворювальної головки магнітофона.

5.10 Навантаження

Навантаження даного пристрою є опір динамічної головки гучномовця.

6 Кліматичні умови

Забезпечити стабільну роботу пристрою за умов його експлуатації в температурному діапазоні +5ºС…+40ºС і відносній вологості повітря не більше 75% та тиску – 720-740мм. рт.ст..

7 Конструктивні вимоги

Пристрій виконується у вигляді окремого функціонального вузла, що з’єднується за допомогою роз’ємів з іншими пристроями. Маса пристрою не повинна перевищувати 750г, при габаритних розмірах 200×300×100мм.

8 Термін служби пристрою, год.

9 Показник безвідмовності, год.

10 Вимоги до рівня уніфікації та стандартизації

При розробці пристрою слід максимально використовувати стандартні і уніфіковані деталі.

11 Графічна та текстова документація розробленого привода повинна відповідати всім діючим стандартам України

12 Економічні показники (вводяться при необхідності)

13 Стадії та етапи розробки привода включають елементи технічної пропозиції, ескізного та технічних проектів

Крайні терміни виконання КП

Початок розробки ”____” _____________200_ р.

14 Порядок контролю та прийняття

Виконання етапів графічної та розрахункової документації курсового проекту контролюється викладачем згідно з графіком виконання проекту.

Прийняття проекту здійснюється комісією затвердженою зав. кафедрою згідно з графіком захисту.

Коректування технічного завдання допускається з дозволу керівника проекту.

Розробив студент групи________ ____________________________________

(підпис, прізвище та ініціали)

Додаток А

(обов’язковий)

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Інститут електроенергетики, екології та електромеханіки

Затверджую

Керівник, к.т.н., доц.

___________А.А. Видмиш

(підпис)

”___” _________ 200_ р.

ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ

На курсовий проект з теми: Електропривод пересування нормального мостового крана.

На розробку пристрою__________________________________________________

1 Призначення виробу і галузь використання

Електропривод мостового крана призначений для переміщення вантажу на підприємстві.

2 Склад виробу

Робоча машина являє собою тяговий орган підйомного механізму, шахту, підвішені вузли і улаштування, зв’язані з ними. Все устаткування мостового крана розташовується в шахті і в машинному відділенні, місце розміщення якого залежить від кінематичної схеми підйомника і особливостей його роботи.

Підйомний механізм являє собою передаточний механізм. Електродвигун, електропроводка всіх кіл мостового крана і електромеханічне улаштування з апаратурою представляють собою ту частину загального машинного пристрою, яку і називають електроприводом мостового крана.

3 Умови експлуатації

Електропривод мостового крана повинен забезпечувати надійну роботу в повторно-короткочасному режимі при великій частоті включень.

4 Технічні характеристики

Тривалість ввімкнення, ТВ% 40

Кількість двигунів 1 шт.

5 Елементна база

Двигун, апаратура керування і захисту, провідники, кабелі і т. ін. виробництва України чи країни близького зарубіжжя.

6 Конструктивне виконання

Електропривод виготовляється окремими блоками, котрі реалізуються у відповідності до вимог електробезпеки у пило-вологозахищеному виконанні.

7 Показники технологічності

Електропривод мостового крана – двигун, апаратура керування і захисту, провідники, кабелі і т.п. виконується на сучасній елементній базі, його монтаж, заземлення, струмопровід повинен відповідати правилам улаштування електроустановок.

8 Технічне обслуговування і ремонт

Технічне обслуговування здійснюється слюсарями-електромонтаж-никами та слюсарями КВП і А відповідної кваліфікації. Технічний огляд пристрою здійснюється мінімум один раз на місяць. Ремонт здійснюється інженерами-електромеханіками та техніками-електромеханіками, фахів-цями з електромеханічних систем автоматизації та електропривода.

9 Живлення електропривода

Живлення електропривода повинно бути виконано напругою 380 В від силової мережі підприємства.

Крайні терміни виконання КП

Початок розробки ”___” _____________ 200_ р.

Розробив студент групи________ _____________________________

(підпис, прізвище та ініціали)

2.8.1 Графічна частина

Необхідно здійснювати посилання на графічну частину проекту в описовій частині пояснювальної записки.

Наприклад: складальне креслення редуктора представлено на форматі А1 з шифром 08-31.ДМ.20.01.02.000 СК. Цей же конструкт-торський документ може подаватись в пояснювальній записці у вигляді конструкторської схеми. Кількість та склад креслень у графічній частині проекту визначаються керівником.

На кожному креслені обов’язковим є підписи: студента, керівника, нормоконтролера.

Для кожного складального креслення проекту складаються специфікації, які оформлені згідно з діючими вимогами ГОСТ 2.106-68 на аркушах формату А4 за формами 2 (перший аркуш) та 2а (наступні аркуші) з основним надписом за ГОСТ 2.104-68.

Специфікації складальних креслень є основним конструкторським документом, який однозначно визначає склад складальної одиниці та розробленої для неї конструкторської документації. Специфікація призначена також для комплектування конструкторських документів та підготовки виробництва і виготовлення виробу.

При виконанні структурних, функціональних, принципових, кінематичних схем кожний елемент (пристрій), який входить до виробу, повинен мати не тільки відповідне зображення на схемі, але й буквено-цифрове позиційне позначення, яке складається з буквеного позначення та порядкового номера, що проставляється після буквеного позначення (ГОСТ 2.702-75).

На принципових схемах слід однозначно визначити всі елементи, які входять до складу виробу та мають зображення на схемі. В інших випадках перелік елементів у вигляді самостійного документа виконують на форматі А4 (ГОСТ 2.704-76), основний надпис та додаткові графи до нього виконують за ГОСТ 2.104-68 (форми 2, 2а).

Кожна схема повинна мати назву, яка визначається назвою її виду і типу, наприклад, Схема електрична принципова, (див. зразок “Додаток Б”).

Назву схеми вписують в графу 1 основного напису після наз­ви виробу, для якого розроблена схема і шрифтом меншого розміру. Назву виробу слід записувати в називному відмінку однини, ставлячи на першому місці іменник. Знак переносу в назвах не використовується, крапка в кінці не ставиться.

Всі надписи на схемах повинні виконуватися креслярськими шрифтами згідно з міждержавним стандартом ГОСТ 2.304-81.

Посилання на графічну частину виконують за формою:

“... наведено на схемі 08-31.ДМ.015.00.000 Е3”.

Додаток Б

(обов’язковий)

Схема

електрична принципова

Схеми виконують у відповідності до вимог стандартів ЄСКД на установлених форматах, бажано з використанням комп’ютерних графічних редакторів або простим олівцем середньої твердості.

Кожен аркуш графічної частини повинен мати рамку робочого поля і основні надписи.

Якщо графічна інформація КП (КР) подається у вигляді плакатів, то їх слід оформлювати належним чином, тобто зворотна частина аркушу повинна містити:

– рамку;

– основний надпис (55мм×185мм);

– обов’язкові підписи (студента, керівника, нормоконтролера).

Якщо на одному цілому аркуші формату А1 подається інформація на менших форматах (наприклад, А2 чи А3), то формат А1 слід правильно ділити, на менші стандартні.

2.8.2 Рекомендації для умовних позначень текстових і графічних документів курсових проектів

Предметна система умовних позначень для курсових проектів на кафедрах повинна мати таку структуру:

хх-хх.хх.ххх.хх.ххх хх,

1 2 3 4 5 6

де 1 /ХХ-ХХ/ – числовий шифр кафедри, прийнятий у ВНТУ (див. Додаток А);

2 /…/ – умовний код дисципліни (скорочена назва дисципліни);

3 /XXX/ – порядковий номер технічного завдання на курсове проектування;

4 /XX/ – порядковий номер варіанта технічного завдання;

5 /XX/ – два символи для позначення складальних одиниць

(від 01 до 99);

5 /XXX/ – три символи для позначень простих складальних одиниць, що входять в основні складальні одиниці об'єкта курсового проекту, записані в специфікації складального креслення об'єкта (використовується один знак зліва від І до 9), і порядкових номерів оригінальних деталей (два останніх знаки праворуч від 01 до 99);

6 /XX/ – код неосновного конструкторського документа (ВС, СК, ПЗ,

К3, Е3, Е5 тощо). Для схем позначення вибираються таким чином:

Види схем: електрична Е;

автоматизації А;

гідравлічна Г.

Типи схем: структурна 1;

функціональна 2;

принципова 3;

з’єднання 4;

підключення 5;

загальна 6;

розміщення 7;

інші 8;

об’єднана 0.

Наприклад, для схеми електричної принципової – Е3.

Предметна система умовних позначень з структурою показана з шифром на прикладі кафедри МРВ та ОАВ:

Приклади позначень:

08-31.ДМ.26.01.00.000 – специфікація для складального креслення (основний конструкторський документ проекту) привода розробленого за ТЗ №26 варіанта №1;

08-31.ДМ.26.01.00.000 ПЗ – код пояснювальної записки;

08-31.ДМ.26.01.00.000 СК – складальне креслення привода;

08-31.ДМ.26.01.04.000 – специфікація складальної одиниці привода, наприклад, редуктора;

08-31.ДМ.26.01.04.000 СК – складальне креслення вузла привода (редуктора);

08-31.ДМ.26.01.04.100 – специфікація простої складальної одиниці, що входить в більш складну, наприклад, збірне черв’ячне колесо черв'ячного редуктора;

08-31.ДМ.26.01.04.100 СК – складальне креслення простого вузла;

08-31.ДМ.26.01.00.001 – креслення деталі, що входить безпосередньо в складальне креслення привода;

08-31.ДМ.26.01.04.001 – креслення деталі, що входить в складальне креслення вузла;

08-31 ДМ.26.01.04.101 – креслення деталі, що входить в просту складальну одиницю.

Умовні відповідні позначення проставляються на всіх аркушах пояснювальної записки та специфікацій.

Принципові схеми об'єкта курсового проектування чи його складових частин обов'язково повинні мати перелік елементів, який у вигляді таблиці, оформленої згідно з вимогами відповідного стандарту, розміщується над основним написом принципової схеми на відстані не менше 12 мм або оформлюється як самостійний документ. При наведенні переліку елементів як самостійного документа його умовний шифр складається із шифру схеми з добавлянням перед позначенням неосновного конструкторського документа літери П, наприклад, для кінематичної схеми – 08-31.ДМ.015.00.000 ПКЗ (...ПЕЗ – для схеми електричної принципової і т.п.). Перелік елементів записують в специфікацію складального креслення об'єкта курсового проектування після схеми, до якої він випущений і розміщують в додатках пояснювальної записки.

Схеми з'єднань (монтажні) об'єкта курсового проектування або його складових частин обов'язково повинні мати таблицю з'єднань, яка може розміщуватись над основним написом схеми або випускатись як самостійний документ.

Шифр таблиці з'єднань при випуску її як самостійного документа складається із шифру схеми з'єднань з добавлянням перед позначенням неосновного конструкторського документа літери Т, наприклад, для гідравлічної схеми з'єднань – 08-31.ДМ.015.00.000 ТГ4. Таблицю з'єднань записують в специфікацію після схеми (або замість схеми), до якої вона випущена.

3 ПОРЯДОК ЗАХИСТУ КП (КР)

Визначається робочим планом-графіком виконання КП (КР), підписаним викладачем, завідувачем кафедри та затверджується деканатом відповідного факультету. Графік подається до відповідного деканату за місяць до захисту КП (КР).

Попередньо здійснюється:

– нормоконтроль курсових проектів;

– виправлення помилок (для КП та КР), що стосуються оформлення і його відповідності нормативно-технічним документам;

– перевірка КП (КР).

Будь-яке переписування матеріалів літературних джерел або електронних документів (електронних книг, INTERNET-сайтів) неприпустимо. Якщо студент вважає за необхідність наведення певної кількості описових матеріалів, то вони розміщуються у додатках.

Далі підписуються графи „Керівник” та „Нормоконтроль” для курсового проекту, „Керівник” для курсової роботи. Для захисту курсових проектів кафедрою призначається комісія у складі не менше як двох викладачів.

До захисту допускаються курсові проекти, що виконані в повному обсязі згідно з затвердженим індивідуальним завданням, перевірені керівником і підписані ним на титульному аркуші із зазначенням дати. Рекомендується підписувати КР (КП) таким чином: „До захисту”, „Дата”, „Підпис керівника”. КП (КР), які не підписані до захисту керівником, на захист не виносяться.

Стан справ з виконанням курсового проекту певної дисципліни з допуском до складання іспиту за цією дисципліною не пов’язувати, прирівнявши у такий спосіб захист курсового проекту до додаткового іспиту.

Захист проекту проводиться публічно за встановленим графіком перед комісією, склад якої затверджується завідуючим кафедрою, і здійснюється таким чином:

– студент робить доповідь з теми до 5-10 хвилин (або допускається інша форма прийому КР (КП), що визначається комісією);

– після доповіді члени комісії задають питання за темою проекту;

– за результатами захисту комісія на закритому засіданні визначає оцінку, яка потім оголошується студенту;

– у випадку виявлення керівником проекту чи членами комісії факту несамостійного виконання проекту, студент до захисту не допускається.

Рекомендується після захисту проекту і визначення відповідної оцінки на титульному аркуші пояснювальної записки давати такий запис: „Оцінка”, „Дата”, „Підписи членів комісії”.

КП (КР) оцінюється за лінгвістичною системою на підставі критеріїв виконаної та захищеної КР (КП) з даної дисципліни, затвердженої відповідною кафедрою. Всі вимоги до якості КР (КП) повинні бути відображені в критеріях оцінювання.

3.1 Обов`язки кафедри

Кафедра несе повну відповідальність за хід курсового проектування у навчальному процесі, в зв’язку з цим:

– розроблює відповідні методичні вказівки до виконання курсового проектування на кафедрі, критерії оцінювання та іншу необхідну методичну документацію, щорічно переглядає їх на початку навчального року і доводить до відома студентів через керівників на початку курсового проектування;

– вирішує питання стосовно організації та проведення передбачено-го навчальним планом виконання курсових проектів та робіт із закріплених за нею дисциплін;

– заздалегідь формує та затверджує тематику курсових проектів та робіт;

– організовує роботу залів курсового проектування і разом з бібліотекою забезпечує процес необхідними методичними та довідковими матеріалами;

– регулярно заслуховує на засіданнях питання організації, виконан-ня, захисту курсових проектів та робіт; подає до деканату інформацію про порушення студентами графіка курсового проектування;

– організовує нормоконтроль курсових проектів;

– формує комісії для захисту курсових проектів та робіт; організовує їх роботу;

– здає захищені проекти до архіву, де вони зберігаються у встановленому порядку;

– обговорює на засіданнях підсумки курсового проектування і заходи щодо підвищення його якості;

– питання затвердження тематики КР (КП), організації, виконання, захисту, підсумків відображаються в протоколах кафедри.

3.2 Обов`язки деканату

Деканат здійснює загальний контроль за організацією та ходом курсового проектування кафедрою, у зв’язку з чим:

– своєчасно інформує кафедру про недопуск до проектування студентів, які не виконали навчальний план з дисциплін, що є базовими для виконання відповідних курсових проектів;

– разом з робочими планами розглядає, коригує і затверджує графік курсового проектування, а у необхідних випадках розроблює і погоджує з керівником курсового проекту індивідуальний план роботи студента;

– має інформацію щодо графіку захисту курсових проектів;

– виносить на розгляд Вченої Ради інституту підсумки виконання курсових проектів та питання вдосконалення курсового проектування;

– у випадку необхідності інформує директорат про хід курсового проектування на кафедрі.

3.3 Обов`язки керівника курсового проекту (курсової роботи)

Керівництво курсовим проектуванням здійснюється найбільш кваліфікованими викладачами, які ведуть лекційні, практичні і лабораторні заняття з даної дисципліни. Керівник:

– готує індивідуальні завдання на курсовий проект, у яких визначає коло питань, які мають висвітлюватися у курсовому проекті;

– заздалегідь розроблює графік виконання курсового проекту і контролює його виконання кожним студентом (графіки виконання та консультацій повинні мати своє відображення на стендах або в залі курсового проектування кафедри);

– контролює виконання студентом поетапного індивідуального графіка курсового проектування з відповідною поміткою в журналі;

– організовує і проводить консультації з питань курсового проектування;

– веде журнал, відзначаючи не тільки стан успішності та відвідування консультацій за семестр, але й заповнює в кінці журналу за списком поетапний графік виконання КП;

– проміжні етапи позначаються у відсотках (не іншими позначен-нями, типу „+”, „–”), а на заключному – у відсотках, рейтингом та відпо-відною оцінкою;

– переглядає оформлення проекту і візує графу “Нормоконтроль” у випадку відповідності поданого проекту нормативно-технічним документам;

– перевіряє і візує до захисту (чи відхиляє) виконаний, оформлений і підписаний студентом курсовий проект;

– після завершення графіка проектування продовжує консультуван-ня, але переглядає і перевіряє вже повністю закінчений і оформлений курсовий проект.

Суттєвим порушенням вимог до виконання курсового проектування, прийнятим в ВНТУ, є відсутність:

– аркуша технічного завдання з відповідними підписами;

– графічної частини, специфікації, переліків, які повинні згідно з технічним завданням подаватись в додатках проекту.

3.4 Питання документообігу

Для поліпшення стану справ з курсовим проектуванням рекомендуються додаткові впливові фактори:

– зміни індивідуальних завдань КР (КП) за науковим напрямом (тематикою) обговорюються на засіданнях кафедри, а методичні питання КР (КП) дисциплін повинні регулярно обговорюватись на методичних семінарах;

– питання удосконалення та якості КР (КП) повинні постійно розглядатись на Вчених радах відповідних факультетів та інститутів;

– КР (КП) здаються в архів не пізніше другого дня від дати останнього захисту, згідно з затвердженим графіком разом з екзаменаційною відомістю, а курсові проекти, які захищаються за індивідуальним графіком, здаються в архів цього ж дня або в наступний день до 10 год., разом з екзаменаційним направленням;

– кожна кафедра профільного інституту повинна мати свою документацію (внутрішнього використання) з вимогами до викладання дисциплін, критеріїв оцінювання пояснювальної записки та захисту проектів; дотримання та змін відповідних державних стандартів за фахом;

– кожен інститут повинен надавати відповідальному за курсове проектування від методичної ради ВНТУ всю необхідну інформацію про методичне забезпечення, організацію та стан курсового проектування;

– відповідальні кафедр профільних інститутів за курсове проектуван-ня повинні творчо співпрацювати із відповідальним від Методичної ради ВНТУ і надавати йому необхідну організаційну допомогу.

Автори вдячні професору Кухарчуку В.В., доцентам Кулику А.Я. та Обіднику Д.Т. та відповідальним за курсове проектування від інститутів, які внесли певні рекомендації та зауваження, що були враховані при написанні даних методичних вказівок.

ЛІТЕРАТУРА

1. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. Затверджено наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р., № 161. Затверджено в Міністерстві юстиції України від 23 листопада 1993 р., № 173.

2. ДСТУ 3008-95. “Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”.

3. ГОСТ 2. 105-95 “Общие требования к текстовым документам”.

4. ГОСТ 7.1-84 “Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”.

5. ДСТУ 3582-97, 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”.

6. Методичні вказівки до оформлення дипломних проектів (робіт) для студентів всіх спеціальностей /Уклад. В.В. Кухарчук, О.Г. Ігнатенко, Р.Р.Обертюх, – Вінниця: ВДТУ, 2002. – 55 с.

7. Курсове та дипломне проектування для спеціальності 7.091401 – ”Системи автоматики і управління”: Навчальний посібник. /МОН України; Уклад. Р.Н. Квєтний, С.Г. Кривогубченко, А.Я Кулик, О.М. Бевз, – Універсум-Вінниця, 2004. – 119 с.

8. ГОСТ 7.12.93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”.

Додаток А

Числові шифри кафедр, прийнятих у ВНТУ

Інститут менеджменту

1. Кафедра менеджменту та моделювання в економіці ..........................08-42

2. Кафедра фінансів та кредиту..................................................................08-43

3. Кафедра економіки промисловості і організації виробництва ...........08-45

4. Кафедра інформаційного менеджменту................................................08-46

Інститут радіотехніки, зв’язку та приладобудування

1. Кафедра радіотехніки .............................................................................08-36

2. Кафедра телекомунікаційних систем і телебачення ............................08-37

3. Кафедра медико-біологічної апаратури ................................................08-39

4. Кафедра проектування комп’ютерної та телекомунікаційної

апаратури.................................................................................................08-40

Інститут інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії

1. Кафедра обчислювальної техніки...........................................................08-23

2. Кафедра захисту інформації....................................................................08-24

3. Кафедра програмного забезпечення .....................................................08-26

4. Кафедра інтелектуальних систем ..........................................................08-27

Інститут автоматики, електроніки та комп’ютерних систем управління

1. Кафедра комп’ютерних систем управління .........................................08-01

2. Кафедра автоматики та інформаційно-вимірювальної техніки ..........08-02

3. Кафедра метрології та промислової автоматики .................................08-03

4. Кафедра лазерної та оптоелектронної техніки .....................................08-04

5. Кафедра електроніки ...............................................................................08-05

Інститут будівництва, теплоенергетики та теплогазопостачання

1.Кафедра менеджменту організацій ........................................................08-07

2. Кафедра промислового та цивільного будівництва ............................08-08

3. Кафедра інженерної та комп’ютерної графіки .....................................08-10

4. Кафедра теплоенергетики ......................................................................08-11

5. Кафедра теплогазопостачання ...............................................................08-12

Інститут електроенергетики, екології та електромеханіки

1. Кафедра електричних станцій та систем ..............................................08-15

2. Кафедра теоретичної електроніки та промислової електроніки ........08-17

3. Кафедра хімії т а екологічної безпеки ...................................................08-18

4. Кафедра електромеханічних систем автоматизації .............................08-19

5. Кафедра електричних систем електроспоживання та електро-

збереження ...............................................................................................08-20

Інститут машинобудування та транспорту

1. Кафедра технології та автоматизації машинобудування ....................08-30

2. Кафедра металорізальних верстатів та обладнання автоматизованих

виробництв ...............................................................................................08-31

3. Кафедра автомобілів та транспортного менеджменту ........................08-33

4. Кафедра технології підвищення зносостійкості ..................................08-34