ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 04.12.2023
Просмотров: 21
Скачиваний: 1
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
Міжнародна торгова палата, Всесвітня торгова організація, Конференція ООН по торгівлі і розвитку, Європейська економічна комісія ООН, Європейська асоціація вільної торгівлі, Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі продажу товарів, Система електронної передачі інформації по міжнародних розрахункам, Порада митної співпраці.
Комплекс спеціальних методів державного регулювання і цілеспрямованого впливу на визначені сфери й об'єкти цієї діяльності можна умовно розділити на загальноправові, економічні й адміністративні, діють вони через систему нормативних і законодавчих актів, постанов і рішень уряду.
Загальноправове регулювання - це законодавчі й нормативні акти, спрямовані на визначення загальних положень і принципів зовнішньоекономічної діяльності у цілому і зовнішньоторговельних операціях у тому числі. Основними законодавчими актами, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, є: Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" № 959 від 16 04 1091 р. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185-94/ВР від 23.09.1994р.
Економічні методи регулювання можна класифікувати на тарифні й нетарифні. Оперативне регулювання зовнішньоторговельних постачань здійснюється через сферу митного тарифного регулювання. Митницька тарифне регулювання характеризується такими поняттями: митний режим, митні тарифи, митні платежі, митний збір, умовно митні податки, митні та інші збори.
Митний режим - це встановлена сукупність митних процедур, що підлягають застосуванню до предметів, що перетинають державний кордон. Митний режим будь-якої країни складається з митного тарифу, порядку пропуску предметів через державний кордон і заходів, направленого на боротьбу з контрабандою.
Митні тарифи - сукупність нормативів, за допомогою яких і держава, і міжнародні економічні організації регулюють ціни на послуги, виробництво, споживання, а також збори, податки й мито.
Митні платежі - податки, збори й інші обов'язкові платежі, що
стягуються митними органами при переміщенні товарів і транспортних коштів через митний кордон України. Розрізнюються як за юридичною природою, так і за економічним змістом. Серед них податки - митний збір; умовно-митні податки, митні збори та інші збори.
Митний збір- обов'язковий внесок (податок), що стягується митними органами при ввезенні товару й інших предметів на митну територію держави або при вивозі товару з митної території. В Україні застосовуються слідуючи види мита: ввізне мито, вивізне мито, сезонне мито, особливі види мита.
Митні ставки можуть бути постійними та змінні. Митна вартість по товарах, що імпортуються визначається шляхом перерахунку скорегованої фактурної вартості по документах постачальника по курсу НБУ на дату подачі ввізної ВМД. Якщо постачання товарі здійснюється не до кордону України, то митна вартість буде включати в себе фактурну вартість постачальника й суму фактичних витрат в інвалюті по доставці товару до митного кордону України в перерахунку в національну валюту. Якщо постачання здійснене на територію України, то митна вартість буде включати в себе фактурну вартість постачальника без урахування транспортних витрат по території України.
Вид митного збору:
Митний збір сплачується у національній валюті України. При нарахуванні митного збору по фіксованій ставці, фіксована ставка
перераховується у валюту України по офіційному курсу НБУ, встановленому на день подачі ВМД для митного оформлення.
Умовно митні податки - акцизний збір і податок на додану вартість із товарів, ввезених на території України суб'єктами підприємницької діяльності й громадянами, та товарів, що експортуються згідно з чинним законодавством.
Імпортні постачання оподатковуються податком на додану вартість (ПДВ) по ставці 20 відсотків від митної вартості товару з урахуванням нарахованих мита збору й акцизного збору. Ряд Імпортних постачань звільнені від сплати ПДВ.
Експортні постачання оподатковуються податком ми додану вартість по двох ставках: 20 відсотків і "нульовій" ставці в залежності від наявності факту вивозу товарів за межі митного кордону України українським суб'єктом експортного постачання. Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість по експортним постачанням такий само, як і по імпортним постачанням.
Митні збори - включають у себе обов'язкові платежі неподаткового характеру і єдиний митний збір. Платежі неподаткового характеру це митні збори за зберігання товарів; митний супровід товарів; плата за інформування і консультування; плата за прийняття попереднього рішення; плата за участь у митних аукціонах; збори за видачу ліцензій митними органами й поновлення дії ліцензій і т.і. Митні платежі можуть бути сплачені як резидентом, так і нерезидентом. Митні платежі сплачуються до або в момент здійснення митного оформлення.
Єдиний митний збір. Єдиний збір стягується з транспортних засобів вітчизняних і іноземних власників, визначених у статті 5 Закону України "Про введення єдиного збору, що стягується в пунктах пропуску через державний кордон України", що перетинають державний кордон. Збір стягується за здійснення в пунктах пропуску відповідно до законодавства митного, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного й екологічного контролю вантажу і транспортного засобу, за проїзд транспортного засобу автомобільними дорогами і за проїзд автомобільного транспортного засобу з перевищенням установлених загальної маси, осьових навантажень і (або) габаритних параметрів.
Інші збори - платежі, передбачені митним законодавством у разах порушення митних процедур, наприклад, пені, штрафи й стягнення вартості
товарів.
Закон України "Про Єдиний митний тариф", № 2371-ХП від 05.04.2001 р. базується на міжнародних визнаних нормах і, передусім, на рекомендаціях і рішеннях ВТО і направлений на максимальну відповідність загальноприйнятим в міжнародній практиці принципам і Правилам митних справ.
Одним із засобів державного адміністративного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємців є ліцензування й квотування зовнішньоекономічних операцій. Використання ліцензійних систем регулювання спирається на ряд узгоджених на міжнародному рівні норм і тісно взаємодіє з кількісними обмеженнями,
Відповідно діючого законодавства ліцензування й квотування експорту їй імпорту запроваджуються Україною у визначених випадках.
В Україні діють шість видів експортних (імпортних) ліцензій - генеральна, разова (індивідуальна), відкрита (індивідуальна), антидемпінгова (індивідуальна), компенсаційна (індивідуальна), спеціальна (індивідуальна). По кожному виду товару може встановлюватися тільки один вид ліцензії.
Квотування здійснюється шляхом установлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не має перевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні діють шість видів квот (контингентів): глобальні, групові, індивідуальні, антидемпінгові, компенсаційні, спеціальні. По кожному виду товару може встановлюватись лише один вид квоти.
1.3. Особливості організації обліку ЗЕД та його методологічні принципи
Основними об'єктами бухгалтерського обліку операцій по зовнішньоекономічної діяльності є: валютні кошті і валютні операції; фінансові інвестиції, товари та їх рух на основі експортно-імпортних операцій; розрахункові і кредитні операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а також між суб'єктами й обслуговуючими їх банками; кінцеві фінансові результати господарської діяльності. Також об'єктами бухгалтерського обліку є операції, пов'язані з переоцінкою валютних коштів і валютних операцій, у зв’язку зі зміною курсів іноземних валют.
Одне з основних завдань бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності — забезпечення керівництва підприємства та інших зацікавлених осіб достатньою інформацією, необхідною для прийняття виважених управлінських рішень, а також створити систему внутрішнього контролю з метою посилення ефективності діяльності підприємств та запобігання крадіжок та інших зловживань.
Організація та здійснення зовнішньоекономічної діяльності потребують дотримання певних цілей дотриманням наступних вимог:
Завдання методологічного характеру: для обліку зовнішньоекономічної діяльності застосовується національний План рахунків тієї країни, на території якої функціонують суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. Якщо засновниками спільних підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, передбачено використання Плану рахунків інших країн, то це повинно бути зумовлено договором. В такому випадку в межах своєї країни облікові регістри, Головна книга і бухгалтерська звітність складаються на підставі національного Плану рахунків, а для партнера інформація, що міститься у зазначених документах, може бути надана на підставі рахунків його держави. Об'єкти повинні групуватися і відображатися на бухгалтерських рахунках протягом звітного періоду. Завдання методологічного характеру вирішують також питання визначення цінових компонентів при обчисленні вартості продукції, вибору методів оцінки засобів підприємства та джерел їх утворення.
Завдання методичного характеру спрямовані на: достовірне відображення інформації в первинних і зведених документах та регістрах синтетичного і аналітичного обліку; раціональну побудову цих регістрів; формування вихідних документів та форм звітності при автоматизації облікових робіт.
Завдання організаційного характеру наступні: організація матеріальної відповідальності та контроль за забезпеченням збереження товарно-матеріальних цінностей та грошових (валютних) коштів; вибір схеми обліку відповідних об'єктів і формування графіків документообігу; визначення періодичності складання регістрів синтетичного і аналітичного обліку, бухгалтерської звітності. Розподіл функціональних обов'язків повинен передбачити обов'язки працівників бухгалтерії, конкретні обов'язки кожного працівника по визначеній для нього ділянці облікової роботи, права і відповідальність працівників за допущені порушення. У функціональних обов'язках повинно бути відмічено, що у випадку зловживань застосовуються санкції, передбачені законодавством країни господарюючого суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності.
Комплекс спеціальних методів державного регулювання і цілеспрямованого впливу на визначені сфери й об'єкти цієї діяльності можна умовно розділити на загальноправові, економічні й адміністративні, діють вони через систему нормативних і законодавчих актів, постанов і рішень уряду.
Загальноправове регулювання - це законодавчі й нормативні акти, спрямовані на визначення загальних положень і принципів зовнішньоекономічної діяльності у цілому і зовнішньоторговельних операціях у тому числі. Основними законодавчими актами, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, є: Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" № 959 від 16 04 1091 р. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185-94/ВР від 23.09.1994р.
Економічні методи регулювання можна класифікувати на тарифні й нетарифні. Оперативне регулювання зовнішньоторговельних постачань здійснюється через сферу митного тарифного регулювання. Митницька тарифне регулювання характеризується такими поняттями: митний режим, митні тарифи, митні платежі, митний збір, умовно митні податки, митні та інші збори.
Митний режим - це встановлена сукупність митних процедур, що підлягають застосуванню до предметів, що перетинають державний кордон. Митний режим будь-якої країни складається з митного тарифу, порядку пропуску предметів через державний кордон і заходів, направленого на боротьбу з контрабандою.
Митні тарифи - сукупність нормативів, за допомогою яких і держава, і міжнародні економічні організації регулюють ціни на послуги, виробництво, споживання, а також збори, податки й мито.
Митні платежі - податки, збори й інші обов'язкові платежі, що
стягуються митними органами при переміщенні товарів і транспортних коштів через митний кордон України. Розрізнюються як за юридичною природою, так і за економічним змістом. Серед них податки - митний збір; умовно-митні податки, митні збори та інші збори.
Митний збір- обов'язковий внесок (податок), що стягується митними органами при ввезенні товару й інших предметів на митну територію держави або при вивозі товару з митної території. В Україні застосовуються слідуючи види мита: ввізне мито, вивізне мито, сезонне мито, особливі види мита.
Митні ставки можуть бути постійними та змінні. Митна вартість по товарах, що імпортуються визначається шляхом перерахунку скорегованої фактурної вартості по документах постачальника по курсу НБУ на дату подачі ввізної ВМД. Якщо постачання товарі здійснюється не до кордону України, то митна вартість буде включати в себе фактурну вартість постачальника й суму фактичних витрат в інвалюті по доставці товару до митного кордону України в перерахунку в національну валюту. Якщо постачання здійснене на територію України, то митна вартість буде включати в себе фактурну вартість постачальника без урахування транспортних витрат по території України.
Вид митного збору:
-
нараховується за митне оформлення імпортного товару вартістю від 100 доларів США і вище, а також на сплату інших зборів, встановлених законодавством. При вартості від 100 до 1000 доларів США - збір становить 5 доларів США, при вартості більш 1000 доларів США - збір становить 0,2 % від митної вартості, але не більш 1000 доларів США. Крім того, у митний збір включаються суми: -
за митне оформлення товарів у випадку ввозу на митний ліцензійний склад - за кожну вантажну митну декларацію в розмірі 30 доларів США і за кожен додатковий лист до неї 15 доларів США; -
за перебування товарів і інших предметів під митним контролем за кожний день перебування, починаючи з 16-го дня - у розмірі 0,05 відсотка за календарний день; -
за митне оформлення товарів і інших предметів у зонах митного
контролю на територіях і приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари
й інші предмети поза робочим часом, встановлених для митниці - від 20 до 50
доларів США за одна годину роботи одного працівника митниці.
Митний збір сплачується у національній валюті України. При нарахуванні митного збору по фіксованій ставці, фіксована ставка
перераховується у валюту України по офіційному курсу НБУ, встановленому на день подачі ВМД для митного оформлення.
Умовно митні податки - акцизний збір і податок на додану вартість із товарів, ввезених на території України суб'єктами підприємницької діяльності й громадянами, та товарів, що експортуються згідно з чинним законодавством.
Імпортні постачання оподатковуються податком на додану вартість (ПДВ) по ставці 20 відсотків від митної вартості товару з урахуванням нарахованих мита збору й акцизного збору. Ряд Імпортних постачань звільнені від сплати ПДВ.
Експортні постачання оподатковуються податком ми додану вартість по двох ставках: 20 відсотків і "нульовій" ставці в залежності від наявності факту вивозу товарів за межі митного кордону України українським суб'єктом експортного постачання. Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість по експортним постачанням такий само, як і по імпортним постачанням.
Митні збори - включають у себе обов'язкові платежі неподаткового характеру і єдиний митний збір. Платежі неподаткового характеру це митні збори за зберігання товарів; митний супровід товарів; плата за інформування і консультування; плата за прийняття попереднього рішення; плата за участь у митних аукціонах; збори за видачу ліцензій митними органами й поновлення дії ліцензій і т.і. Митні платежі можуть бути сплачені як резидентом, так і нерезидентом. Митні платежі сплачуються до або в момент здійснення митного оформлення.
Єдиний митний збір. Єдиний збір стягується з транспортних засобів вітчизняних і іноземних власників, визначених у статті 5 Закону України "Про введення єдиного збору, що стягується в пунктах пропуску через державний кордон України", що перетинають державний кордон. Збір стягується за здійснення в пунктах пропуску відповідно до законодавства митного, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного й екологічного контролю вантажу і транспортного засобу, за проїзд транспортного засобу автомобільними дорогами і за проїзд автомобільного транспортного засобу з перевищенням установлених загальної маси, осьових навантажень і (або) габаритних параметрів.
Інші збори - платежі, передбачені митним законодавством у разах порушення митних процедур, наприклад, пені, штрафи й стягнення вартості
товарів.
Закон України "Про Єдиний митний тариф", № 2371-ХП від 05.04.2001 р. базується на міжнародних визнаних нормах і, передусім, на рекомендаціях і рішеннях ВТО і направлений на максимальну відповідність загальноприйнятим в міжнародній практиці принципам і Правилам митних справ.
Одним із засобів державного адміністративного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємців є ліцензування й квотування зовнішньоекономічних операцій. Використання ліцензійних систем регулювання спирається на ряд узгоджених на міжнародному рівні норм і тісно взаємодіє з кількісними обмеженнями,
Відповідно діючого законодавства ліцензування й квотування експорту їй імпорту запроваджуються Україною у визначених випадках.
В Україні діють шість видів експортних (імпортних) ліцензій - генеральна, разова (індивідуальна), відкрита (індивідуальна), антидемпінгова (індивідуальна), компенсаційна (індивідуальна), спеціальна (індивідуальна). По кожному виду товару може встановлюватися тільки один вид ліцензії.
Квотування здійснюється шляхом установлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не має перевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні діють шість видів квот (контингентів): глобальні, групові, індивідуальні, антидемпінгові, компенсаційні, спеціальні. По кожному виду товару може встановлюватись лише один вид квоти.
1.3. Особливості організації обліку ЗЕД та його методологічні принципи
Основними об'єктами бухгалтерського обліку операцій по зовнішньоекономічної діяльності є: валютні кошті і валютні операції; фінансові інвестиції, товари та їх рух на основі експортно-імпортних операцій; розрахункові і кредитні операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а також між суб'єктами й обслуговуючими їх банками; кінцеві фінансові результати господарської діяльності. Також об'єктами бухгалтерського обліку є операції, пов'язані з переоцінкою валютних коштів і валютних операцій, у зв’язку зі зміною курсів іноземних валют.
Одне з основних завдань бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності — забезпечення керівництва підприємства та інших зацікавлених осіб достатньою інформацією, необхідною для прийняття виважених управлінських рішень, а також створити систему внутрішнього контролю з метою посилення ефективності діяльності підприємств та запобігання крадіжок та інших зловживань.
Організація та здійснення зовнішньоекономічної діяльності потребують дотримання певних цілей дотриманням наступних вимог:
-
відображення в бухгалтерському обліку валютних операцій в валюті їх здійснення та паралельно в валюті звітності за курсом НБУ на дату здійснення такої операції; -
своєчасне надання адміністрації, податковим і статистичним органам інформації про результати діяльності підприємства, в т.ч. зовнішньоекономічної;
-
забезпечення своєчасних і правильних розрахунків за зовнішньоторговельними операціями.
Завдання методологічного характеру: для обліку зовнішньоекономічної діяльності застосовується національний План рахунків тієї країни, на території якої функціонують суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. Якщо засновниками спільних підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, передбачено використання Плану рахунків інших країн, то це повинно бути зумовлено договором. В такому випадку в межах своєї країни облікові регістри, Головна книга і бухгалтерська звітність складаються на підставі національного Плану рахунків, а для партнера інформація, що міститься у зазначених документах, може бути надана на підставі рахунків його держави. Об'єкти повинні групуватися і відображатися на бухгалтерських рахунках протягом звітного періоду. Завдання методологічного характеру вирішують також питання визначення цінових компонентів при обчисленні вартості продукції, вибору методів оцінки засобів підприємства та джерел їх утворення.
Завдання методичного характеру спрямовані на: достовірне відображення інформації в первинних і зведених документах та регістрах синтетичного і аналітичного обліку; раціональну побудову цих регістрів; формування вихідних документів та форм звітності при автоматизації облікових робіт.
Завдання організаційного характеру наступні: організація матеріальної відповідальності та контроль за забезпеченням збереження товарно-матеріальних цінностей та грошових (валютних) коштів; вибір схеми обліку відповідних об'єктів і формування графіків документообігу; визначення періодичності складання регістрів синтетичного і аналітичного обліку, бухгалтерської звітності. Розподіл функціональних обов'язків повинен передбачити обов'язки працівників бухгалтерії, конкретні обов'язки кожного працівника по визначеній для нього ділянці облікової роботи, права і відповідальність працівників за допущені порушення. У функціональних обов'язках повинно бути відмічено, що у випадку зловживань застосовуються санкції, передбачені законодавством країни господарюючого суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності.