Добавлен: 05.02.2019
Просмотров: 6025
Скачиваний: 8
1.Предмет і метод економічної науки
Економіка поділяється на аналітичну і практичну. До аналітичної економіки можна віднести економічну теорію, мікроекономіку, макроекономіку, до практичної - бухгалтерський облік, економіку виробництва, маркетинг, менеджмент та інші.Предметом дослідження сучасної економічної науки є вивчення того, як суспільство найповніше задовольняє свої потреби, використовуючи обмежені природні ресурси. Предмет досліджують через вивчення виробництва, обміну, розподілу і споживання. Дослідження предмету економічної науки відбуваються на двох основних рівнях економіки - мікро- та макрорівнях. Відповідно розрізняють мікроекономіку та макроекономіку.Відмінності між мікро- та макроекономіками:- мікроекономіка тяжіє до стабільності, рівноваги, макроекономіка - до динаміки, зростання; - мікроекономіка підпорядковується принципу ринкової доцільності, а макроекономіка - принципу соціального ефекту; - у мікроекономіці є тільки два суб'єкти - фірма та домогосподарство, а у макроекономіці до них приєднується держава Основні цілі економічної науки: -·відкриття та формулювання економічних законів; - передача отриманих результатів для повсякденного використання членам суспільства. Методи економічної науки тільки тоді стають наукою, коли вдається встановити конкретні закони. Для того, щоб зрозуміти, яким чином формуються економічні закони, необхідно розглянути етапи економічного дослідження. Перший етап економічного дослідження - збирання фактів. На цьому етапі економіст виявляє та фіксує факти, спостерігаючи за економічними суб'єктами. На другому етапі - розробці теорій - економіст аналізує факти, формуючи економічні принципи. Виведення принципів із фактів є кінцевим результатом другого етапу дослідження. На третьому етапі відбувається застосування економічних принципів для вироблення економічної політики, тобто заходів або рішень, що можуть впливати на економічні вчинки суб'єктів економіки. Індуктивний метод передбачає виведення принципів із фактів. Індукція йде від фактів до теорії, від часткового до загального. Фактами у даному випадку є статистичні дані, візуальні спостереження та ін. Дедуктивний метод дає змогу формувати на основі логіки чи інтуїції попередній, неперевірений принцип, який називають гіпотезою. Для перевірки правильності гіпотези економіст повинен систематично і багаторазово дослідити відповідні факти.
2.Методологія і методика економічних досліджень. Методологія — це система принципів наукового дослідження; вчення про науковий метод пізнання законів природи за допомогою сукупності методів дослідження, що застосовуються в будь-якій науці відповідно до специфіки об’єкта її пізнання. Кожна наука спирається на сукупність методів дослідження, тобто має свою методологію. Для того, щоб одержати нові знання треба свідомо застосовувати науково обґрунтовані методи. Це важлива умова розвитку всіх наук.
Не так давно всезагальним методом наукового пізнання для всіх наук був метод матеріалістичної діалектики, сутність якого полягає в пізнанні економічних явищ і процесів у їхньому загальному зв’язку. Джерелом розвитку є єдність і боротьба протилежностей. Проте метод матеріальної діалектики не вичерпує змісту методології економічної науки. Виникає необхідність використання загальнонаукових методів дослідження.
Проте треба враховувати такі особливості методології економічної науки.
Цільова спрямованість методології. Означає підпорядкування всіх досліджень задоволенню потреб людини, забезпеченню соціальної справедливості.
Цільова спрямованість методології досягається за допомогою відповідних засобів її забезпечення через визначення провідного орієнтира, яким мають бути зростання виробництва при мінімальних витратах живої та уречевленої праці на одиницю продукції, досягнення високих кінцевих господарських результатів.
Свідоме використання економічних законів у сфері господарської діяльності. Розширене застосування економічних експериментів і наукового прогнозування.
Методологія передбачає творчий підхід до дослідження, усунення канонізації окремих поглядів, допущення плюралізму думок, боротьба проти догматизму.
Методологія має враховувати поєднання державного управління з саморозвитком підприємств, з наданням переваг економічним методам управління.
Методологія спирається на єдність політичного та господарського підходів до розв’язання економічних завдань.
Якою б різноманітною не була людська діяльність, вона повинна мати певну основу. Нею є економічне життя суспільства, тісно пов’язане з інтересами та потребами людей. Необхідність задовольнити ці потреби спонукає людей до праці, до виробництва різноманітних благ та послуг. Відповідно економіка охоплює всі види діяльності людей, сукупність форм та методів, які створюють умови виживання, функціонування і прогресу людства.
3. Методи економічних досліджень.
Метод - це сукупність принципів побудови, форм і способів наукового пізнання. Усі методи економічного дослідження поділяються на загальнонаукові та конкретно-економічні. До загальнонаукових відносяться такі елементи, як наукові абстракції, аналіз і синтез, індукція та дедукція, історичне і логічне, математичні методи і моделі. В економічних дослідженнях застосовують методи індукції і дедукції. Під індукцією розуміємо виведення принципів, законів э аналізу фактів. Метод індукції означає хід думок від аналізу фактів до теорії, від часткового до загального. Зворотний процес, тобто коли економісти вивчають ті чи інші проблеми, йдучи від теорії до окремих фактів І перевіряють або відкидають цим теоретичні положення, називається дедукцією. Індукція і дедукція — не протилежні, а взаємодоповнювальні методи дослідження.При дослідженні економічних явищ і процесів широко застосовується метод абстракції, що означає очищення наших уявлень від випадкового, одиничного і виділення з них стійкого, типового. Отже, абстрагування — це узагальнення. В економіці воно має практичне значення. Правильна теорія ґрунтується на аналізі фактів і вона є реалістичною. Теорії, що не узгоджуються з фактами, є антинаукові; застосування їх часто зумовлює викривлення в економічній політиці.Важливим засобом пізнання економічних процесів і явищ є використання методів аналізу і синтезу. Аналіз передбачає розчленування предмета (явища чи процесу) на складові частини, виділення окремих сторін, ознак. Синтез, навпаки, означає поєднання розрізнених раніше частин і сторін у цілісність. Аналіз сприяє розкриттю істотного в явищі, а синтез завершує розкриття суті, дає можливість показати, в яких формах це явище притаманне економічній дійсності, веде до узагальнення. Наукове дослідження економічних явищ передбачає також поєднання логічного та історичного підходів до вивчення економічних процесів і явищ. Це означає, що потрібно розглядати умови, в яких явище почало розвиватися, як воно змінювалося під впливом зміни історичних умов. Логічними є зміни, що не суперечать логічним принципам, а якщо суперечать, то потрібно шукати причини цього.Завершальною ланкою пізнання економічних процесів і явищ, критерієм істини є суспільна практика. Окремої уваги заслуговує використання графіків, таблиць при вивченні економічних явищ і процесів. Графіки і таблиці є засобами, з яких робляться певні висновки, виявляються певні тенденції. На основі таблиць робляться певні узагальнення. Графіки є інструментом, з допомогою якого економісти виражають свої теорії, моделі. Вони показують взаємозв'язок між двома групами економічних фактів. Тому такі прості двовимірні графіки є зручним засобом демонстрації взаємозв'язків між економічними явищами, наприклад, між доходами і споживанням, цінами і попитом, цінами і пропозицією товарів та інші.
4. Значення економічної теорії для людини і для суспільства.
З
часу виникнення економічної теорії
багато видатних людей світу надзвичайно
високо оцінювали роль цієї науки у житті
суспільства. Так, Г. Сковорода писав про
"божественну економіку", відомий
письменник М. Твен вважав, що "знання
політекономії — першооснова вмілого
керування державою". Перебуваючи
постійно у світі економічних явищ і
процесів у ролі покупця, продавця
(передусім продавця робочої сили),
споживача, кредитора (вкладаючи свої
заощадження в банк) тощо, людина відчуває
на собі вплив економіки, яка допомагає:
обрати
спосіб раціонального використання
своїх доходів, їх збереження від
інфляційного знецінення, від можливої
втрати частини з них у процесі придбання
акцій, вкладання у різні фонди, правильної
сплати податків тощо. Значення економічної
науки полягає передусім у тому, що вона
досліджується економічним законом,
механізм їх дії, а такі знання визначають
економічну політику уряду. Економічна
політика означає комплекс наукових
ідей і положень, довго-, середньо- і
короткотермінових завдань, цілеспрямованих
дій з керівництва народним господарством.
Наприклад, знання сутності закону
грошового обігу є передумовою проведення
правильної грошової політики, випуску
в обіг такої кількості грошей, яка не
спричиняє інфляцію. Порушення вимог
дії економічних законів зумовлює
нестабільність економічної системи,
гальмування темпів економічного
зростання, зниження життєвого рівня
населення. Отже, економічна теорія
виконує практичну функцію, яка полягає
у виробленні наукових основ управління
народним господарством, обґрунтуванні
доцільності переходу до інших форм
власності та ін. Економічна теорія, як
зазначалось, є основою цілого комплексу
галузевих, міжгалузевих і функціональних,
наук, які обґрунтовують певну сукупність
принципів, правил, необхідних для
практичної діяльності. Тим самим
економічна теорія опосередковано
впливає на практику господарювання як
окремого підприємства, так і національної
економіки загалом. Економічна теорія
науково пояснює такі явища, як багатство
і бідність.
5.Предмет економічної теорії. Суть поняття: «виробництво», «обмін», «розподіл», «споживання». Предметом економічної теорії є економічні відносини у суспільстві. Оскільки економічні відносини представляють у суспільстві цілісну систему, то предмет економічної теорії має і інше визначення. Економічна теорія – це наука про системи економічних відносин у суспільстві. Економічна теорія, аналізуючи економічні відносини, повинна відповісти на ряд принципових питань:
-
Що собою представляє економічна система, як вона побудована, які її основні структурні елементи, цілі і форми руху?
-
Як функціонує економічна система, як здійснюється взаємозв’язок її елементів у процесі функціонування і який вплив має прийняття економічних рішень?
-
Як система економічних відносин взаємодіє з іншими сферами суспільства і, перш за все, з соціальною сферою і політикою?
Економічна теорія, опираючись на вивчення реальних економічних процесів, виробляє основу для прийняття ефективних рішень стосовно як до всієї економіки, так і при рішенні конкретних задач.
Виробни́цтво — процес створення матеріальних і суспільних благ, необхідних для існування і розвитку. Створюючи певні блага люди вступають у зв'язки і взаємодію – виробничі відносини. Тому виробництво є завжди суспільним. Відповідно до економічної теорії обмін — це не лише двостороння передача благ, послуг або грошей між агентами, а й передання прав власності. Розподіл - це економічний процес формування індивідуальних доходів населення. Сутність розподілу визначається відносинами власності: у різних економічних укладах діють різні механізми і форми розподілу. В всіх економічних системах розподіл виконує загальні функції: - визначає частку кожної людини в суспільному продукті, що залежить від укладу господарювання і способу розподілу; - впливає на виробництво: стимулює ріст ефективності чи виробництва, навпаки, гальмує його в залежності від ступеня прогресивності форми розподілу; - формує структуру попиту населення і визначає черговість задоволення потреб. Споживання - це процес, при якому товари або послуги використовуються споживачами для задоволення власних потреб та бажань. Споживання вимірюється, виходячи з вартості товарів та послуг, використаних повністю або частково за певний період часу, чи з вартості товарів та послуг, куплених або придбаних будь-яким іншим шляхом для цілей споживання.
6. Предмет мікро- та макроекономіки. Мікроекономіка – це наука, яка вивчає поведінку індивідуальної економічної одиниці. Мікроекономіка являється розділом економічної
теорії. Як економічна наука мікроекономіка шукає відповіді на основні
запитання, які постають перед будь-якою економічною системою –
підприємцем, приватною фірмою чи державним підприємством.
Насамперед, це – питання „що виробляти”, тобто, потреби споживачів
задоволення яких є кінцевою метою всякого виробництва. Тому однією з
ключових проблем мікроекономіки є теорія споживчого вибору. Друге
питання, на яке допомагає відповісти мікроекономіка „як виробляти”.
Виробник має вирішити, які ресурси та в якій кількості залучати до
виробничого процесу, відповідь на ці питання дає теорія виробництва.
Одним із основних питань, на яке звертає увагу мікроекономіка „ які
результати принесе виробництво”. Це питання пов’язане з вивченням
доходів та їх розподілом на поточне та перспективне споживання. Вихідною
точкою для вирішення ключових проблем в економіці взагалі, в
мікроекономічному тому числі, є теза, що вибір варіантів діяльності
переслідує одну мету – максимізацію свого прибутку. До основних суб’єктів мікросистем відносяться:
-домогосподарства;
-підприємства;
-держава. Предметом мікроекономіки є вивчення поведінки окремих економічних агентів(домогосподарств,фірм).
Макроекономіка - це галузь економічної науки, що вивчає функціонування економіки в цілому, агреговане поведінку економічних субєктів з точки зору забезпечення сталого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів та мінімізації рівня інфляції.
На відміну від мікроекономіки макроекономіка має справу з агрегатними (з сукупними) величинами: не з ринком якогось окремого і конкретного блага, а з ринком всіх благ, не з окремою фірмою або домашнім господарством, а з сукупністю всіх фірм і домашніх господарств одночасно.
Предметом макроекономіки навпаки є вивчення функціонування економічної системи в цілому і крупних її секторів.Об‘єктом вивчення є національний дохід і громадський продукт,економічне зростання і загальний рівень зайнятості,сукупні споживчі витрати,національні заощадження та інші показники.
7. Особливості новітньої (сучасної) фази розвитку економічної науки.
Економічна теорія ( наука) вивчає, як людина, суспільство, використовує обмежені ресурси можуть досягти створення різноманітних товарів і послуг, забезпечуючи при цьому найповніше задоволення потреб. Це наука про використання ресурсів.
Економічна теорія – наука про економічні відносини ( виробничі) між людьми у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів та послуг, а також економічні закони, що управляють цими процесами.
Об’єктивні економічні процеси і явища в ході наукового вивчення дістають докладне відображення в системі економічних категорій і законів.
Економічна категорія – узагальнене теоретичне відображення явищ і процесів економічного життя суспільства. За допомогою економічних категорій пізнання поглиблюється до розкриття економічних законів, які відображають найбільш суттєві, стійкі, повторювані причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами й процесами.
Економічна теорія є системою наукових поглядів на господарське життя суспільства, які дають всебічне уявлення про закономірності його розвитку. Вона не лише пояснює, як відтворюється суспільство, а й сприяє запобіганню повторення деяких негативних економічних явищ, дає можливість прогнозувати майбутній розвиток. Економічна теорія може здійснювати аналіз на двох рівнях: макро- і мікроекономічному. Рівень макроекономічного аналізу стосується в основному показників економіки країни в цілому, а також агрегованих показників, таких як державний сектор, приватний сектор або сектор домогосподарств. Мікроекономічний аналіз має справу з конкретними показниками окремих підприємств. Образно кажучи, в мікроекономіці вивчають уже не ліс, а окремі дерева.
Отже, за сучасних умов у складі економічної теорії виділяються три основні складові частини: політична економія, мікроекономіка, макроекономіка.