ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 15.03.2024

Просмотров: 88

Скачиваний: 4

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Останніми роками взаємозв’язок вітчизняного і світового ринків олійних культур та продуктів їхньої переробки стає все щільнішим, що пов’язано з поглибленням процесів міжнародного поділу праці та входженням України до числа світових лідерів з виробництва насіння олійних культур, зокрема соняшнику, ріпаку та сої. Ріст попиту щодо використання рослинних олій у біопаливній промисловості зумовили помітне збільшення валових зборів насіння олійних культур в Україні. Однак майже весь вирощений в Україні ріпак та соя експортуються за кордон. Підприємства залишають лише ту частину сировини, яка необхідна їм у подальшому для насіння. Проте за кордоном з українського ріпаку та сої виробляють не олію для кондитерської промисловості, а олію для переробки на біодизель.

Згідно із Законом України “Про альтернативні види палива” [17] обов’язковий вміст біопалива в складі звичайного палива у 2014-2015 рр. повинен становити не менше 5%. Враховуючи, що загальнорічне споживання палива в Україні становить в середньому 5 млн. т бензину та 6 млн. т дизельного палива [13], виробництво біодизелю та біоетанолу повинно становити не менше 250 тис. т та 300 тис. т відповідно. Для досягнення цих показників є необхідний ресурсний потенціал. Щоб забезпечити виробництво 250 тис. т біодизелю (5% від загального споживання дизельного палива), необхідно переробити 1,25 млн. т сої або 500 тис. т ріпаку. Для виробництва 300 тис. біоетанолу необхідно переробити 1 млн. т кукурудзи, експорт якої у 2013 році становив 16729 млн. т, або 3,8 млн. т. цукрових буряків.


    1. 5. Виробництво біопалива у контексті продовольчої безпеки держави.

    2. Продовольча безпека – захищеність життєвих інтересів людини, яка виражається у гарантуванні державою безперешкодного економічного доступу людини до продуктів харчування з метою підтримання її звичайної діяльності.

З самого початку розвитку сільського господарства селяни до 30% свого урожаю використовували на відгодівлю тварин задля забезпечення оранки, посівів, транспортування, молотарки, будівництва.

Сільськогосподарський сектор України має значний потенціал для вирощування сировини, потрібної для виробництва біоенергії. Нині площа сільськогосподарських угідь в Україні становить 41,9 млн. гектарів, у тому числі ріллі – 32,5 млн. гектарів [5]. У розрахунку на одного жителя в Україні (всього населення 45 – млн. осіб) припадає 0,93 гектара с.-г. угідь, у тому числі 0,72 гектара ріллі, тоді як у середньому по Європі ці показники становлять відповідно 0,44 і 0,25 гектара.

За умови відведення частини сільськогосподарської сировини на виробництво біопалива критично важливого значення набуває гарантування продовольчої безпеки держави. Проведені нами розрахунки показують, що Україна має потужний потенціал для вирощування біомаси, придатної для енергетичного використання без загрози продовольчої безпеки держави, адже виробництво продукції сільського господарства України не лише покриває внутрішній попит, але й у значній мірі експортується. За даними Державного комітету статистики України для забезпечення продовольчих потреб потрібно виділити 0,5-0,6 га сільськогосподарських угідь на одну людину під вирощування продовольчих культур [5]. Звідси загальна площа сільськогосподарських угідь, яку потрібно виділити під засівання продовольчих культур, становить 25,85 млн. га (помноживши на коефіцієнт 0,778, отримаємо 20 млн. га ріллі). Всього ріллі в Україні – 32,5 млн. га. Таким чином, залишається близько 10-12 млн. га орних земель, які можуть бути відведені під вирощування культур, з подальшою їх переробкою на біопалива.