ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 19.03.2024
Просмотров: 64
Скачиваний: 0
Виникнення держави у давньосхідних країнах, основи їх суспільного ладу
г
^Історія людства складається здвох основних періодів: первісного суспільства і цивілізації. Держава і право — атрибути цивілізації. Але вони зародилися в надрах первісного суспільства, тому не випадково увага істориків держави і права прикута в тому числі і до процесів, що відбувалися на етапі переходу від додержавної епохи до державної.
Процес формування державної організації відбувався протягом тривалого часу (за сучасними даними він становить понад 2 млн. років —Л. Б., С. Б.). Для нього характерно виникнення або зникнення певних утворень, діяльність визначних осіб, інших подій, пов'язаних із конкретними історичними явищами. Про ці сторони життя народів того часу збереглося дуже мало історичних відомостей, тому усе, що відомо сьогодні про становлення держави, не більш ніж історична реконструкція цього процесу. Ступінь її точності не піддається перевірці, тому точніше було б говорити про найбільш загальні закономірності формування держави в той час, коли первісна історична спільність людей, нараховуючи декілька сотень тисяч років біологічної і соціальної еволюції, вступила в епоху різкого прискорення свого культурного розвитку черезнеолітичну революцію.
§ 1. Неолітична революція і її вплив на формування політико-правового суспільства
Неолітична революція і перехід людства (на рубежіVII-V тис. до н.е.) відпривласнюючого господарства довиробляючої економіки, мали найрізноманітніші і глибокінаслідки в соціальній сфері:
а)перехід від праобщини (первісного стада) до родової общини; від родової общини до общини виробників;
б)поява ранніх осілих землеробських общин у регіонах, сприятливих для проживання людей;
в) їх успішна господарська діяльність.
Різке збільшення чисельності і щільності населення призвели до розростання землеробських общин. Це знаходило своє вираження, насамперед, у відокремленні нових сімейно-кланових груп. На території значної хліборобсько-родової общини
Розділ і. Держава і право стародавніх цивілізацій 29
могло розміститися декілька поселень, навіть кварталів, що з ростом і пожвавленням господарського життя вело до формування поселень міського типу.
Згодом ускладнювалася внутрішня організація сімейно-родових груп, їхні члени набували нових культурних і виробничих навичок, починався поділ праці (на землеробство, скотарство, ремісництво) у різноманітних її видах. Все це сприяло підвищенню ефективності суспільного і колективного виробництва.
Виробляюче господарство могло не тільки задовольняти мінімальні життєві потреби членів сімейно-кланового колективу, але і створювало свого роду «надлишки», тобто додатковий продукт. Ці надлишки спочатку реалізовувалися за принципом внутрішньородового еквівалентного обміну, але поступово все частіше стали надходити в сферу міжобщинних зв'язків, набуваючи характеру товару.
Становлення товарного виробництва вело у свою чергу до подальшого зростання додаткового продукту, до накопичення багатства, чого не було раніше в родовому суспільстві. З'явилася об'єктивнаоснова для виникнення майнової нерівності між окремими сімейно-клановими общинами, а також і в самих родових групах.
Поступове зростання суспільного продукту призвело до поглиблення майнових розходжень, а отже, і до закріплення за общинно-родовою верхівкою майнових, а відповідно і соціальних привілеїв. Надання вождю зростаючих майнових й інших привілеїв (наприклад, право мати декілька дружин) не означало ще відмови від принципу еквівалентного (рівноцінного) обміну, вони розглядалися лише як компенсація за здійснення ним достатньо складних функцій і тієї серйозної відповідальності, яку він на себе брав. Зайняття родових посад у сімейно-клановій групі давало вождям в нових умовах не тільки престиж і авторитет, що було характерно для попереднього етапу общинного ладу, але й особливий, більш високий статус. При цьому виборні процедури, що відбивали давно сталу демократичну традицію, ще зберігалися.
Обов'язки ватажків сімейно-родових общин ставали усе більш різноманітними. До них відносилися:
організація суспільних робіт;
перерозподіл земельних ділянок у міру зміни чисельного складу групи;
підтримка відносин із сусідніми сімейно-клановими колективами;
перерозподіл додаткового продукту, що добувався або провадився не вождем особисто, як це було в стадії еквівалентного обміну, а зусиллями всієї групи (нова і найважливіша функція). Тут уже закладалися елементи майбутньої, властивої державно-організованому суспільству, системи експлуатації.
У результаті неолітичної революції й ускладнення соціальної і господарської структури відбулися глибокі зміни в здійсненні влади всередині сімейно-кланових груп.
Влада вождя сімейно-кланової групи, як і раніше, зберігає додержавний характер. Але здійснювані ним функції, особливо розподільна, наближали його владу до політичної, державної, оскільки вона набуває великої сили й обов'язковості для членів сімейно-родової общини. Вона ставала більшою мірою владою становища, найвищого управлінського статусу і не пов'язувалася, як це було колись, з особистими якостями вождя. Саме тому не просто авторитет, а його владні функції починають набувати найвищої цінності в очах членів групи, які все частіше вступали у гостре суперництво за лідерство. Амбіційні прагнення до влади підкріплювалися бажанням нав'язувати свою волю колективу, одержувати від влади цілком визначені майнові й особисті привілеї.
ЗО Частина І.Держава і право країн кастово-станового суспільства
§ 2. Протодержави і ранні держави
Одним із найважливіших наслідків неолітичної революції, що мали пряме відношення до генези держави і права,був розвиток міжродових зв'язків і формування надобщинних структур. Виникнення й еволюція цих структур проходили значною мірою спонтанно й одержували під впливом конкретно-історичних фактів різноманітні форми. Деякі з них були типовими для одних народів, але не одержали розвитку в інших. Особливо помітну роль у процесі становлення державності зіграла одна з форм міжобщинних зв'язків і організаційних структур —племінний лад.
Становлення протодержави
Природним результатом еволюції общинного ладу (особливо за часів пізньо-родової общини) було виникнення великої кількості нових сімейно-кланових общин, що призвело до появи більш значних соціальних утворень — братерств (фратрій) і племен, а іноді і до конфедерації племен.
Плем'я, як правило, мало свою територію, ім'я, мову (або діалект), свої релігійні і побутові обряди. Поступово складалися й органи племінного самоврядування, насамперед, племінна рада, у котру звичайно входили вожді (старійшини) усіх родів, що складали плем'я. Члени племінних рад, а також вождь племені, обиралися одноплемінниками і могли бути ними усунуті. Будь-який з них мав можливість на засіданні ради висловлювати свою думку з приводу рішень або дій вождя.
Діяльність племінних органів сприяла:
організації колективних робіт;
розширенню зв'язків між сімейно-клановими групами (зокрема, міжоб-щинному обміну продуктами);
врегулюванню міжкланових конфліктів, а також відносин з іншими племенами.
Спочатку ці органи вирішували лише ті питання, що виходили за межі інтересів окремих сімейно-кланових груп. Але поступово, у міру розвитку виробляючої економіки, ускладнення внутрішньоплемінної організації центр ваги в родоплемінному самоврядуванні перемістився на племінний рівень, що неминуче підривало значимість і усталеність общинної демократії.
Важливим етапом у передісторії держави і права стало, поряд з утворенням складних надобщинних структур, формування принципово нових основ управління суспільством, яке за своєю суттю ставало вже переддержавним. Новий тип управлінської діяльності визначався потребами громадського життя, ускладненням господарської діяльності і всієї системи соціокультурних зв'язків людей.
Поряд з іншими видами суспільного поділу праці (відокремлення скотарства від землеробства і т.д.) відбувалося виділення управлінської діяльності, що поступовоперетворювалася у професійну. Поділ людейна дві нерівні за чисельністюгрупи (керуючих і керованих) почало набувати більш суспільного значення істало останньою сходинкою у процесі утворення держави .
Управлінські посади давали їхнім володарям великі матеріальні вигоди, дозволяли їм нав'язувати свою волю колективу. Управлінська верхівка, що фор-
Розділ І. Держава і право стародавніх цивілізацій 31
мувалася, не бажала розставатися з владою і привілеями, прагнула закріпити її за своїми сім'ями і кланами. Організаційна діяльність набувала політичного характеру, а адміністративно-общинна знать перетворювалася в державну. Нерідко общинна верхівка, використовуючи свій традиційний авторитет і систему релігійно-міфологічних обґрунтувань, консолідувалася в замкнуту, закриту для більшості одноплемінників групу станового або кастового характеру. Так виникла протодержава.
У процесі формування протодержави змінювалося і становище вождя, який усе більше спирався на адміністративну ієрархію, посилюючи тим самим свою владу. Таким чином, протодержава виникла не як зовнішня відносно родоплемінної системи сила, а як логічне і природне продовження общинних структур. Воно скріплювалося загальними інтересами і потребами сімейно-кланових груп, але відрізнялося від попередніх систем соціального управління створенням складної адміністративної ієрархії. Верхівкою цієї ієрархії став вождь, влада якого набула авторитарного і сакрального (релігійного) характеру.
Протодержава об'єднувала декілька поселень (груп поселень) навколо одного значного центру — як правило, це був культовий храмовий центр, що мав релігійне значення для всієї нової спільноти. Значний за розмірами, він об'єднував до 5-6 тис. осіб, служив осередком багатства спільноти, придушував, підкоряв собі периферійні поселення, встановлював васальні стосунки із сусідами під час активної військово-завойовницької політики.
Глава центрального поселення очолював округ, що склався по периферії. Він носив особливий ранг-титул. Головне його право — мобілізація членів общин на спільні роботи, господарська користь від яких визначалася ним і які були основою для появи надлишкового продукту, що перерозподілявся потім між членами общин. На Сході особливу неминучість таких робіт визначала необхідність іригації.