Файл: 7342.pdf

Насіння сплюснуте, яйцеподібне, з вузьким, трохи загнутим носиком. Гладеньке, блискуче, коричневе або буре, 3,2-4,8 мм завдовжки і1,5-2,2ммзавширшки, ослизнюється уводі. Маса 1000 насінин 4-8г.

Анатомічна будова стебла льону. Стебло містить 20-30% волокна, у ньому розрізняють загальнуітехнічнудовжину.

Загальна довжина– (Описати самостійно)––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Технічна довжина – від місця прикріплення сім’ядольних листочків і початком розгалуження стебла.Найбільш бажана для виробництваволокна висота стебла–понад 70 смз товщиною на1/3 висотивід окоренка– 1-2 мм. Із стебел діаметромпонад 2мм виробляютьменше довгого волокна, причомувоно нижчоїякості.

Основною частиною стебла є волокнисті пучки, заради яких і вирощують льон. Від кількості, якості й будови їх залежить урожай і якість волокна. Волокнисті пучки, що кільцем розміщені в корі стебла, складаються з окремих елементарних волокнин, склеєних між собою пектиновою речовиною. Чим щільніше з’єднані між собою волокнини, тим вища технічна якість волокна. Окрема елементарна волокнина являє собою дуже видовжену клітину з кінцями, що поступово потоншуються. На початку розвитку льону ці клітини мали округлу форму і були заповнені протоплазмою. В міру подовження стебла клітини подовжуються, стінки їх дуже потовщуються з внутрішнього боку, протоплазма тонким шаром прилипає до стінок, висихає, і в середині волокнини утворюється порожнина увиглядівузенького каналу. Чим вужчий канал ітовща стінка клітини, тим міцнішікожна волокнина івесь пучок.Параметри елементарноїволокнини: довжина 20-30мм(змаксимумомдо 100-120мм)товщина20-30мк.;водномупучку30-50волокнин.

Кількість волокна і його міцність неоднакові в різних частинах стебла. Біля основи волокна близько 12%масицієїчастинистебла. Волокнинитут короткі, товсті, нижчоїякості.

В середній частиністебла кількість волокна сягає35%, воно тут довге, тонке, щільно з’єднанев пучки, що зумовлює високу його якість. У верхній частині стебла волокна близько 28-30%, кількість елементарнихволоконвпучкутут зменшується, волокнонетакеміцне.

У бічнихгілкахволокнащеменше, алевідноснийвміст йогоможебути значним.

Визначення видів і підвидів культурного льону.З 45 видів льону, що зустрічаються на теренах країн СНД, виробниче значення мають: Льон звичайний культурний (L. usitatissimum L). Стиглі коробочки його при дозріванні не відокремлюються від плодоніжок і здебільш залишаються закритими. Насінняздобрерозвиненимносикомнеобсипається.

Льон-стрибунець (L. crepitans Dum.). Зустрічається як бур’ян. При достиганнікоробочки його розкриваються івідокремлюютьсявід плодоніжок, насіння(зневеликимносиком)обсипається.

За класифікацією, згідно Є.В. Вольфа, звичайний культурний льон поділяється на 5 підвидів: Євразійський(ssp. eurasiaticumVav.et Ell.) вирощують длядобуванняволокна іяк олійнукультуру. Льон-довгунець, межеумок, кучерявець та ін. форми, яківирощують на Україні,Росіїта Білорусії, належитьдо цьогопідвиду.

Середземноморський (ssp. mediterraneum Vav. et Ell.) вирощують переважно в середземноморськихкраїнах. Використовують вселекціїльонуна крупнонасінність.

Проміжний(ssp.transitoriumEll.) вирощують напівдніУкраїни, Росіїта Казахстану.

Індо-абіссінський та індокитайськийунашій країніневирощують.

Визначення груп різновидностей культурного льону. Подібні за еколого-географічними,

морфологічними та іншими особливостями різновидності льону об’єднують у такі групи: довгунець;кучерявець;межеумок;сланкий;крупнонасінний.

Довгунець (elongata) в нашій країні та в багатьох зарубіжних вирощується на волокно. Стебло лишезверхугалузитьсяна5-8бічнихгілок.

Кучерявець (brevimulticaulia) вирощують як олійну культуру. Стебло його дуже галузиться по всій висотірослини.

Межеумок (проміжний льон) (intermedia) займає проміжне місце між довгунцем і кучерявцем.

59

Вирощують нанасінняідля добуванняолії.

Сланкий (prostrata) утворює до цвітіння багатостеблий кущ із сланкими пагонами. Перед цвітінням стебла піднімаються ідосягають довжини 80-100 см. Цінапівозиміформи вирощують в Азербайджані, ВірменіїіДагестані.

Крупнонасінний льон має одностебельні рослини 55-70 см висотою. За зовнішніми ознаками нагадує межеумок, але має більше коробочок і крупне насіння. Сюди належать форми льону із середземноморського підвиду. Поширений в Марокко і ін. Вирощують на насіння для добування олії.

Порівняльна характеристикагруп різновидностейльонуприводитьсявтаблиці9.

Фази росту та достигання льону. Протягом вегетаційного періоду у льону-довгунця розрізняють такі фази росту: сходи, “ялинка”, бутонізація, цвітіння, стиглість. Стиглість льону буває зелена, ранньожовта,жовтатаповна.

Фаза сходів. За сприятливих умов розпочинається на 5-8 день після сівби появою сім’ядольних листків наповерхніґрунту.

Фаза “ялинки”. Рослини досягають на 15-20 днів після повних сходів маючи при цьому висоту 8-10смі5-6паргусто розташованихсправжніхлистків.

Після фази “ялинки” у льону-довгунця настає період швидкого росту головного стебла, який триває10-12днів здобовимиприростамирослин3-5см ідосягненнямвисоти50-70см.

Фазабутонізаціїрозпочинаєтьсязпоявоюнаголовномустебліпершого бутона.

Фаза цвітіння розпочинається через 6-8 днів після бутонізації. Одна квітка цвіте протягом 4-5 год. Вяснідніквітки розпускаютьсяо 5-6-йгод. ідо 9-10-їгодинипелюсткиобсипаються.

Фаза дозрівання характеризується формуванням насіння і швидким здерев’янінням тканини стебла.

Розрізняють такіфази технічної стиглості льону-довгунця: Зелена стиглість настає на 60-62- й деньпісля фазисходів. Вцей часстебла, листкиікоробочкище інтенсивно зелені, іноділисткив нижній частині стебла жовтіють. Насіння в коробочках білувато-зелене, легко роздавлюється, перебуває у фазі молочної стиглості. Зібраний у цю фазу льон має м’яке, шовковисте, тонке, але неміцневолокно,зякоговиготовляютьбатистімережива.

Рання жовта стиглість настає на 73-78-й день після з’явлення сходів. В цей час лише верхні листки залишаються зеленими, середні жовтіють, а на нижній третині стебла обпадають. Стебло стає світло-жовтим, а верхівка залишається зеленою. Верхні коробочки жовтіють і починають буріти. Насіння в коробочках стає світло-коричневим і повністю достигає під час сушіння льону. Збираннявцю фазузабезпечує максимальнийвихід насіння іволокнакращоїякості.

Жовта стиглість настає на 83-85 день після з’явлення сходів. Листки жовті й не обсипаються тільки у верхній частині стебла. Основна маса коробочок жовтого і бурого кольору. Насіння світло-коричневе. Вихід волокна зменшується, якість його знижується. У цій стиглості збирають насінникильону.

Повна стиглість. Всі листки обпадають, стебло стає темно-бурим, коробочки – світлокоричневими, насіння коричневим, блискучим. Волокногрубе, шорстке,вихід його зменшується.

2. Ознайомитись з морфологією конопель. Описати відмінні ознаки матірки та плоскіні.

Коноплі Cannabis L. Належать до родини коноплевих (Cannabinaceae ).

60

Коренева система. (Описати самостійно)––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Листки. (Описати самостійно) –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Квітки. Коноплі – рослина дводомна. Рослини конопель з чоловічими квітками називаються плоскінню, а з жіночими – матіркою. Плоскінь і матірку розрізняють за морфологічною будовою біологічними і господарськими ознаками (табл. 11). Квітки чоловічих рослин зібрані в невеликі нещільні китиці на бічних гілочках і верхівці стебла. Вони складаються з квітконіжки, 5-ти пелюсткової жовто-зеленої оцвітини і 5 тичинок з довгими пиляками, що на тоненьких нитках звисаютьзквітки.

Таблиця10

Морфологічні відмінності міжчоловічоюіжіночою рослиноюуконопель

Жіночі квітки утворюють більш компактне суцвіття – насінну головку. Вони мають зелену оцвітину увиглядіоднобоко розщепленого чохлика з маточкою всередині. Зав’язьодногнізда, з 2- х плодолистиків і 2-х перистих приймочок. Коноплі – перехреснозапильна культура. Пилок переноситься вітром. Спостерігається розрив між цвітінням чоловічих і жіночих рослин від 2-3 до 5-10днів ібільшезвипередженнямматеринською формою. Тривалість цвітіння 25-30 днів.

В природі, а також в селекційній практиці існують однодомні рослини конопель, а також рослинизнаборомстатевихструктур водній квітці.

Плід – горішок 2,5-4,5 мм завдовжки і 1,5-3,5 мм завширшки, округло яйцеподібної форми, вкритий розрослим чохликом. Вивільнений від чохлика, він складається з 2-х оболонок і зародка. Зовнішня (плодова) оболонка гладенька, темно-сіра, рідше світло-сіра з рисунком (мозаїка). Внутрішня насіннаоболонка–тонка, плівчаста.

Маса 1000насінини9-25г.

Анатомічна будова стебла конопель. Стебло конопель складається з 4-х типів тканин: кори,

61

камбію, деревини, і серцевини, яка після цвітіння зсихається, внаслідок чого в стеблі утворюється порожнина.

Укорі розрізняють: епідерміс, коленхіму, первинні і вторинні луб’яні пучки. Епідерміс конопельнесе багато волосків.

Первинні луб’яні пучки утворені з товстостінних прозенхім них (видовжених) клітин або елементарних веретеноподібних волоконець із загостреними або притупленими кінцями. Середня довжина волокна становить 12 мм, але може змінюватися від 8 до 500 мм; ширина їх в 1000 разів меншавід довжини. Луб’яніпучки утворюютьмайжесуцільне кільце.

Внаслідок діяльності камбію у стеблі конопель, крім кільця первинних луб’яних пучків, утворюється внутрішнє кільце вторинних луб’яних пучків, яке складається з 2-3 шарів. Клітини тут близько 4 мм завдовжки, більш дерев’янисті, з’єднані у невеликі мало еластичні пучки. Це малоцінна частина лубу. Первинні і вториннілуб’яні пучки розміщенів стеблінерівномірно: 10% нижньої частини рослини має в основному вторинні луб’яні пучки. Середня частина (70% довжини стебла) має як первинні, так івторинніпучки, але переважають перші. У верхній частині (20%довжинистебла)єтількипервиннілуб’яніпучки.

Уплосконі волокна більше, ніж уматірки. Серцевина уконопель займає близько 50% діаметра стебла.

Визначеннягруп конопель. Відрізняютьтрисамостійнихвидиконопель:

–коноплі звичайні (Cannabis sativaL.):вирощують дляодержанняволокнаінасіння;

–коноплі індійські (гашишні) (Cannabis indica Lam..) з листків яких виробляють наркотичну речовину–гашиш. Їхвирощують вІндії, Турції, Іранііін. країнах;

–коноплі дикі (Cannabis ruderalis Janisch.) зустрічаються як бур’яни на полях Сибіру, СередньоїАзії, Поволжяіін.місцях.

Коноплі звичайні в свою чергу поділяються на три еколого-географічні групи основні

відмінностіміж якимипредставленівтаблиці11.

3. Ознайомитись з особливостями морфології злакових та бобових трав. З бобових трав

(Fabaceae) найпоширеніші багаторічні: конюшина, люцерна, еспарцет, буркун, лядвенець, а з однорічних – вика, конюшина інкарнатна, персидська (шабдар) та серадела. Вони різняться між собоюзатипомлистків, формоюлисточків, суцвіттям,забарвленням квіток, формоюплодів.

Визначення бобових трав за листками. Листок бобових трав складається з черешка і листочків. Трапляються пальчасті, пірчасті й трійчасті листки. Пірчасті в свою чергу бувають парно- і непарнопірчасті. Трійчасті листки у конюшини, люцерни, буркуну. У конюшини всі листочки сидять на однакових укорочених ніжках, а в люцерни та буркуну середній листочок має довшу ніжку. Характерним для буркуну та люцерни є виступ середньої жилки листочків за верхній край, чого не спостерігається в конюшини. Буркун від люцерни відрізняється тим, що має

62