Файл: ekonomika_2013.docx

1. Класифікація затрат виробництва.

Усі виробничі витрати поділяють на постійні і змінні. Постійні – це ті що безпосередньо не пов’язані з обсягом виробництва продукції. Вони залишаються однаковими при максимальному рівні виробництва продукції, а також в умовах коли виробництво взагалі зупинено (плата за землю, банківські кредити, орендна плата, амортизаційні відрахування). Змінні – пов’язані з обсягом виробництва продукції (оплата праці, вартість насіння, садівного матеріалу, мінеральних добрив, запасних частин).

За економічним значенням у створенні продукції виробничі витрати поділяються на основні та витрати на організацію і управління виробництвом. Основні витрати безпосередньо пов’язані з обсягом технологічного процесу і виробництво певного виду продукції без них неможливе. До витрат на організацію і управління виробничим процесом включають оплату праці, апарато-управління головних спеціалістів, амортизацію і витрати на утримання та ремонт будинків, споруд, витрати на охорону праці. Собівартість окремих видів продукції, яку одержують від відповідних культур і видів тварин обчислюють на основі витрат віднесених

2. Джерела надходження інвестицій.

Інвестиційна діяльність підприємства може за рахунок таких джерел: власні кошти підприємств, позичкові інвестаційні кошти, залучені інвестиції, благодійні безоплатні внески. Власні кошти підприємця є основним джерелом інвестування. До них належать нерозподілений прибуток амортизаційні відрахування, реалізація не використаних або не ефективно використаних основних засобів. Позичкові інвестиційні кошти можуть бути представлені у формі довгострокових кредитів банків, цільових державних кредитів, емісій і облігацій підприємства. Емісія – це випуск в обіг грошей, акцій, облігацій та інших боргових зобов’язань. Залученими інвестиціями є кошти держбюджету, внески іноземних інвесторів та створення іноземних підприємств, внески вітчизняних інвесторів до статутного фонду, доходи від реалізації цінних паперів.

3. Показники економічної ефективності інвестицій.

Показники рівня інтенсивності: вартісні: 1. Поточні виробничі витрати з розрахунку на 1 га зем. площі. 2. Поточні виробничі витрати з розрахунку на умовну голову тварин. 3. Вартість основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат з розрахунку на 1 га с\г угідь. Натуральні: 1. Кількість мінеральних та органічних добрив з розрахунку на 1 га с\г угідь. 2. Кількість спожитої електроенергії на виробничі потреби з розрахунку на 1 га с\г угідь. 3. питома вага в структурі посівних площ високо інтенсивних культур. 4. Щільність поголів’я худоби на 100 га земельних угідь. 5. Структура стада. 6. Затрати праці з розрахунку на 1 га земельної площі або на 1 голову тварин. Результативні показники інтенсифікації с\г: 1. Врожайність с\г культур. 2. Продуктивність окремих видів тварин. 3. Вартість валової продукції у розрахунку на 1 га с\г угідь. Економічна ефективність інтенсифікації с\г характеризується такими показниками: 1.продуктивність праці. 2. Фондовіддача. 3. с\в продукції. 4. Розмір валового чистого доходу та прибутку на 1 га земельної площі. 5. Рівень рентабельності ( прибутковість ).

4. Особливості аграрного підприємства.

С/Г є однією з найбільших галузей народного господарства. Про це свідчать такі показники: - частка с\г у валовому сукупному суспільному продукті та раціональному доході. – частина робочої сили країни у цій галузі. Усі галузі н\г розвиваються за економічними законами що діють у суспільстві, про те с\г має специфічні природо-економічні особливості які відрізняють його з поміж інших галузей н\г.

Особливості:

1. Земля є головним і незамінним засобом виробництва на відміну від інших галузей матеріального виробництва.

2. Економічний процес відтворення у с\г тісно пов'язаний і переплітається з природніми процесами, поскільки розвиток і відтворення рослині тварин відбувається за біологічними законами.

3. Значна різниця часу між періодом виробництва і робочим періодом с\г виробництва спричиняє азотний характер виробництва.

4. с\г виробництво велике за розмірами, що зумовлює великі обсяги внутрішньо-господарських перевезень вантажів, а також витрат енергоресурсів і засобів виробництва.

5. На відміну від промисловості частина одержаної продукції використовується в подальшому виробничому процесі як засіб виробництва.

6. Природні умови є надзвичайно важливим фактором виробництва, що великою мірою впливають на кінцеві результати і рівень його ефективності.

5. Предмет завдання науки методи її вивчення.

Економіка підприємства – це наука про ефективність виробництва, шляхи і методи досягнення підприємством, та використання засобів виробництва і робочої сили.

Завдання економіки підприємства: 1.обгрунтування заходів, щодо підвищення ефективності діяльності підприємства, та використання засобів виробництва і робочої сили, 2.обгрунтування шляхів інтенсивного і екологічно безпечного розвитку підприємства, 3.визначення ефективності впровадження у виробництво нових машин, їх систем та окремих заходів, 4.впровадження і використання антикризової системи господарювання.

Методи дослідження економічної науки: 1.Метод діалектики – відображення економічних явищ і процесів у їх постійному взаємозвязку і взаємо залежності в стані безперервного розвитку, 2.Статистичний метод – збір цифрового матеріалу, який необхідний для щоденного керівництва, контролю, планування і проведення аналізу, 3.Балансовий метод – використовується при плануванні, відображає наявність і потребу господарства в матеріальних, грошових і трудових ресурсах. 4.Математичний метод – застосування різних математичних розрахунків шляхом використання компютерної техніки, 5.Монографічний метод – це детальний опис і впровадження того чи іншого передового досвіду, 6.Експерементальний метод – впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і техніки, 7.Нормативний метод – впровадження у виробництво науково-обгрунтованих норм праці, 8.Графічний метод - полягає у тому, що числові величини та їх співвідношення зображають у вигляді фігур, карт, схем.

6. Конкурентоспроможність продукції підприємства.

Конкурентоспроможність – це здатність діяти в умовах ринкових відносин і отримувати при цьому прибуток, достатній для науково-технічного вдосконалення виробництва, стимулювання працівників і підтримки продукції на високому якісному рівні.

Конкурентоспроможність продукції – це характеристика продукції, що відображає її відмінність від продукції конкурента, як за ступенем задоволення конкретної потреби так і за витратами по її виготовлення. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників. В процесі виробництва характерні найважливіші елементи конкурентоспроможності виробів – це якість і витрати.

7. Організаційно-виробнича структура підприємства та вплив мікро і макросередовищ.

Організаційно-виробнича структура аграрного підприємства – це склад, кількісне співвідношення, розміри внутрішніх підрозділів, форми їх побудови і взаємо звязку.

Визначальні фактори структури підприємства: 1.юридично-правовий статус, 2.спеціалізація господарства, 3.концентрація (розміри) виробництва, 4.загальні природо-економічні умови, 5.наявність і використання трудових ресурсів.

Мікросередовище – це партнерське середовище, субєктами якого є підприємства, організації і установи, які мають безпосереднє відношення до підприємства і з якими воно вступає в певні виробничі економічні і організаційно-господарські стосунки.

Складовими мікросередовища в якому функціонують аграрні підприємства є: *споживачі с/г продукції, *посередники, *постачальники необхідних ресурсів, *агросервісні підприємства і організаації, що надають певні виробничі послуги, *фінансово-кредитні установи, *юридичні контори, *найближчі конкуренти. Основними ланками мікросередовища є: 1.економічне середовище, 2.природо-економічне середовище, 3.інформаційнесередовище , 4.найково-технічнесередовище , 5.політико-правовесередовище , 6.соціально-культурнесередовище .

8. Система показників і методика визначення ефективності використання оборотних засобів.

1.Середньорічна вартість оборотних засобів – визначається за середньоарифметичною величиною вартості оборотних засобів на початок і кінець року.

2.Коефіцієнт оборотності оборотних засобів – характеризується кількістю оборотів за рік і визначається з формулою (Коб –коефіцієнт оборотності, Вр – виручка від реалізації, Мв – вартість тварин переведених в основне стадо, Вос – вартість тварин виброкованих з основного стада, Зоб – середньорічні залишки оборотних засобів).

3.Тривалість одного обороту - визначається діленням кількості днів у році на коефіцієнт оборотності.

4.Коефіцієнт закріплення оборотних засобів – показник обернений до коефіцієнта оборотності, який показує скільки оборотних засобів припадає на кожну умовну одиницю реалізованої продукції за певний період.

5.Забезпеченість оборотними засобами – визначається відношенням фактично наявних засобів на кінець року до нормативних і виражається у %.

9. Поняття ефекту та ефективності виробництва. Види ефективності.

Ефект – результат тих чи інших заходів, які проводяться у с/г виробництві. Він характерний підвищенням урожайності культур та продуктивності тварин. Економічна ефективність визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці.

Розрізняють такі види ефективності: 1.Економічна ефективність – означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі або від 1 голови тварин при найменших витратах праці і коштів на одиницю продукції. 2.Соціальна ефективність характерна зростанням ефективності суспільного виробництва і підвищення суспільного рівня населення. До соц.результатів відносять: *поліпшення умов праці і побуту сільських працівників, *збільшення кількості нових робочих місць, *скорочення тривалості робочого тижня, *підвищення рівня зайнятості людей. 3.Екологічна ефективність означає збільшення виробництва продуктів харчування і с/г сировини з найменшими затратами праці, коштів і природних ресурсів на одиницю продукції та при збереженні або поліпшенні навколишнього природнього середовища.

Розрізняють такі види економічної ефективності: *народно-господарська ек.еф., *ек.еф. с/г виробництва, *ек.еф. окремих галузей с/г, ек.еф. окремих підприємств і їх підрозділів, *ек.еф.окремих видів продукції, *ек.еф. агротехнічних заходів, *ек.еф. впровадженнь досягнень науки і техніки.

Основним показником економічної ефективності с/г виробництва є збільшення маси чистої продукції при найменших затратах праці і коштів на її одиницю.

10. Земельні ресурси як умова економічного потенціалу.

Земельні ресурси – це національне багатство нашої країни, важлива умова життя і діяльності суспільства матеріальна основа розвитку с/г і база для розуміння і функціонування всіх галузей н/г.

Земля має ряд своїх специфічних особливостей: 1. Земля не є результатом людської праці, це дар природи і продукт її багатовікового розвитку, 2. Земля просторово обмежена, аде не означає обмеженості її продуктивності, тобто здатності збільшувати вихід продукції з одиниці земельної площі, 3. Земля в с/г є незамінним засобом виробництва, тоді як всі інші засоби зношуються і замінюються новими, 4. Земля неоднорідна за якістю, внаслідок чого при однакових вкладеннях на одиницю продукції отримують різні економічні результати, 5. Земля, якщо правильно її використовувати, не тільки не погіршується, а навпаки, систематично поліпшує свої якості, що виявляється у підвищенні родючості грунту і врожайності с/г культур, 6. Використання землі як засобу виробництва повязане з постійним місцем її використання.

11. Земельний фонд України його склад та структура.

Всі землі України становлять її земельний фонд – 60,4 млн.га. Згідно з земельним кодексом до земель України належать всі землі в межах її території в тому числі острови та землі зайняті водними об’єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: -с/г призначення, -житлової та громадської забудови, -природо-охоронного та природо-заповідного призначення, -історико-культурного, оздоровчого та рекреаційного призначення, -лісового фонду, -землі водного фонду, -промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та інші.

За характером використання у виробничому процесі всі землі поділяються на 2 групи земель. До першої групи землі с/г призначення – це землі які надані для виробництва с/г продукції, здійснення науково-виробничої, с/г та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначення для цих цілей. До земель с/г призначення: рілля, сіножаття, пасовища, багаторічні насадження. До не с/г угідь належать: господарські шляхи, полезахисні лісові смуги, інші захисні насадження.

Структура посівних площ – це процентне співвідношення площ окремих культур або їх груп у загально посівній площі. Склад і співвідношення земельних угідь не постійне. Перехід одних видів угідь в інші називається їх трансформацією.

12. Показники економічної ефективності с/г виробництва та методи їх вивчення