Файл: ekonomika_2013.docx

35. Суть та економічне значення стандартизації та сертифікації.

Стандарт – затверджений уповноваженим органом документ, який встановлює загальні правила, інструкції характерні для певної діяльності, процесів, послуг продукції, включаючи ті дотримання яких є не обовязковими. Стандарти можуть бути: 1. Міжнародні -прийняті міжнародними органами стандартизації, 2. Національні - державні стандарти України, прийняті виконавчим органом центральної влади з питань стандартизації, 3. Регіональні (галузеві) – прийняті на відповідному регіональному рівні уповноваженими органами, 4. Технічні умови – документ, який встановлює технічні вимоги, що їм має відповідати продукція, процеси чи послуги.

Сертифікація – це процедура за допомогою якої уповноважений орган документально засвідчує відповідність продукції встановленим законодавством вимогам. Розрізняють 2 види сертифікації: 1. Обовязкова здійснюється для окремих видів продукції, яка може становити небезпеку для життя і здоровя людей, тварин, рослин і довкілля, 2. Добровільна здійснюється з ініціативи виробника, продавця, постачальника чи споживача на відповідність продукції певним вимогам.

36. Грошова оцінка основних засобів. Фізичне і моральне зношення основних засобів

Основні фонди підприємства оцінюють за: Первісною вартістю – це фактична їхня вартість на момент ведення в дію чи придбання. Відновленою – це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Залишковою – визначається як різниця між первісною вартістю та сумою зносу. Вона характеризує реальну вартість, яка ще не перенесена на вартість виробленої продукції.

Ліквідаційною - це сума коштів, яку підприємство планує отримати від ліквідації основних фондів.

У процесі виробничої експлуатації всі основні засоби старіють і знецінюються, при цьому розрізняють два види зносу: фізичний і моральний.

Фізичний знос – це поступова втрата ними своїх первісних, техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості.

Моральний знос – це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу.

Необхідною умовою відновлення засобів праці є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування. Амортизація – це економічний процес поступової втрати основними фондами своєї вартості і перенесення її на створювану продукцію, або виконану роботу. Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство здійснює амортизаційні відрахування. Ці відрахування включають у собі вартість виробленої продукції, як витрати виробництва і реалізують підчас продажу товарів.

37. Показники забезпеченості та ефективності використання основних засобів

Показники забезпеченості

1) Фондозабезпеченість господарства – це вартість основних виробничих фондів із розрахунку на один гектар с/г угідь. Ф_{заб. =} х100

2) Фондоозброєність праці – це обсяг основних виробничих фондів, який припадає на одного середньорічного працівника. Ф =

Показники економічної ефективності

1)Фондовіддача – це вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн основних виробничих фондів. Ф_{від =} .

2) Фондомісткість продукції – це середньорічна вартість ОВФ з розрахунку на 1 грн валової продукції. Ф = .

3) Норма прибутку – відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів і виражається у відсотках. Нп = х100

39. Економічна суть та класифікація інвестицій

Інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку. Той хто вкладає капітал називається інвестором, а сам процес вкладання – інвестуванням. Інвесторами можуть бути фізичні і юридичні особи.

Залежно від того де вкладається капітал розрізняють: внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні) інвестиції. Внутрішні інвестиції поділяються на: фінансові – використання капіталу для придбання облігацій, акцій, інших цінних паперів, що випускаються державою або підприємством. Найпоширенішим видом фін. інвестицій є купівля акцій з метою одержання доходу у вигляді дивідендів; і реальні – це вкладання капіталу в різні сфери діяльності з метою створення нових та оновлення існуючих основних засобів.

Зовнішні поділяють: прямі – це вкладання капіталу закордону, їх величина дорівнює не менше як 10% вартості того чи іншого проекту; портфельні – це закордоні інвестиції розміром до 10% вартості капітального проекту, що здійснюється за їх допомогою.

Суб’єктами інвестиційної діяльності є інвестори, тобто фізичні та юридичні особи, які здійснюють вкладання капіталу у відповідні об’єкти інвестування та рецефієнти, ті що отримують платежі, доходи, залучають інвестиції.

41. Економічна суть оборотних засобів, їх склад і структура

Оборотні виробничі фонди – це предмети праці, які цілком споживаються в одному виробничому циклі, втрачають натуральну речову форму і повністю переносять свою вартість на готову продукцію.

До складів оборотних виробничих фондів включають: виробничі запаси, незавершене виробництво, напівфабрикати, витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси – це предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів. До них належать: запаси сировини, насіння, палива, МШП.

Незавершене виробництво – це продукція, що не пройшла всіх стадій обробки.

Напівфабрикати – це предмети праці, які повністю оброблені на одній ділянці виробництва, але мають пройти подальшу обробку на інших ділянках.

Витрати майбутніх періодів – це всі витрати, які були проведені в цьому періоді, але будуть включені до собівартості продукції в наступні періоди.

43. Оборотні засоби обігу, їх склад і джерела формування

Поряд з оборотними засобами засобами існують фонди обігу, тобто ті, які функціонують у сфері обігу.

До фондів обігу належать: готова продукція на складах підприємства; готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі; грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках; готівка в касі; грошові кошти у незавершених розрахунках.

Джерелом формування оборотних засобів є власні і залучені засоби. До власних належать кошти, виділені підприємством при його утворені, статутні фонди, а також поповнення цих …. Поповнення може відбуватися за рахунок прибутку підприємства.

Залученими оборотними засобами є кредити банків, якими покривається нестача власних оборотних засобів. Оборотні засоби здійснюють кругооборот, переходячи з грошових засобів у виробничі запаси, з виробничих запасів у незавершене виробництво, з незавершеного виробництва у готову продукцію, з готової продукції в кошти у розрахунків, з коштів у розрахунках у грошові засоби. Оборотні засоби здійснюючи круооборот проходять три стадії: грошову, виробничу і товарну.

46. Реструктуризація, санація і банкрутство підприємства

Реструктуризація підприємства – комплекс організаційно-господарських, фінансово-економічних, технічних, правових заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, що сприятиме його фінансовому оздоровленню, збільшення випуску обсягу конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва та задоволення вимог кредиторів. Метою проведення реструктуризації є створення таких господарств, які здатні виготовляти конкурентоспроможну продукцію, бути технічно забезпеченими і фінансово дієздатними.

Санація – комплекс послідовних, взаємопов’язаних засобів фінансово-економічного, виробничо-технічного, соціального характеру, які спрямовані на виведення підприємства із кризи, відновлення прибутковості та конкурентоспроможності. Санацію називають фінансовим оздоровленням. Санація може проводитися в декілька етапів: 1) перехід до санатора боргів боржника; 2) узгодження умов реструктуризації боржника; 3) узгодження між санатором і кредитором умов виплати боргу.

Якщо кредитори не погоджуються з умовами санації господарський суд визнає підприємство боржника – банкрутом.

Банкрутство – неспроможність підприємства задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обов’язкові платежі в бюджетні і позабюджетні фонди. Причинами банкрутства можуть бути зовнішні і внутрішні чинники. Зовнішні: недосконалість законодавчої системи; високий рівень інфляції; політична нестабільність в суспільстві; кризові явища. Внутрішні: нераціональне управління; недосконалість механізму ціноутворення; утримання зайвих робочих місць; низький технічний рівень виробництва.

Ліквідація – це спосіб припинення діяльності підприємства. Таке припинення може відбуватися: з власної ініціативи; на підставі рішення суду; в разі закінчення ліцензії. Ліквідація може бути добровільною і примусовою.