Файл: ekonomika_2013.docx

13. Ступінь рентабельності с/г виробництва. Показники і методика визначення рівня рентабельності та норми прибутку.

Рентабельність являє собою важливий показник економічної ефективності с/г виробництва, який свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток. У с/г величина прибутку залежить від: *кількості і якості реалізованої продукції її структури, *рівня собівартості, *фактичних цін реалізації. Рівень рентабельності визначається як процентне відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Рівень рентабельності показує величину прибутку на 1 грн затрат і характеризує ефективність їх використання в поточному році. При цьому кожен відсоток рентабельності відповідає отриманню 1 коп прибутку на кожну затрачену гривню.

*100% Рр-рівень рентабельності, П-прибуток, С-собвартість.

Норма прибутку визначається як процентне відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних засобів. Цей показник визначає в цілому по господарству і показує величину прибутку що припадає на 1 грн основних і оборотних фондів. .

14. Земельний кадастр і економічна оцінка землі.

Земельний кадастр – це документ, який містить кількісні і якісні показники землі, що характеризують її як засіб виробництва. Земельний кадастр включає: *облік кількості та якості земель, *державну реєстрації земельних ділянок, *бонітування грунтів, *економічну оцінку земельних ділянок, *грошову оцінку земель.

Якісну оцінку земель здійснює бонітування. Вона характерна комплексом фізичних, хімічних і біологічних властивостей грунту, які визначають його родючість. Це механічний склад і структура грунту, вміст гумосу, азоту, фосфору, кислотність, кількість і склад мікроорганізмів. В Україні бонітування проводиться за 100-бальною системою. За 100 балів береться найвищий середній за рівень років валовий продукт або чистий дохід на валових грунтах. Оцінюючий бал на інших грунтах визначається пропорційно доодержуваного від них валового продукту або чистого доходу за той самий період.

Економічна оцінка проводиться за такими показниками: *розмір чистого доходу або вартість валової продукції з розрахунку на 1 га земельний угідь, *розмір витрат, *собівартість, *рентабельність.

15. Науково-технічний прогрес та його напрямки.

Наука, техніка та виробництво – це три взаємоповязані стадії науково-технічного прогресу. НТП – це неперервний процес одержання і нагромадження наукових знань, їх матеріалізація в елементи, техніку та впровадження у виробництво і всі сфери життя.

У с/г виробництво НТП здійснюється за такими напрямками: 1. Технічний напрям – передбачає створення нових і вдосконалення наявних систем машин для комплексної механізації виробництва с/г продукції, 2. Технологічний напрямок – передбачає розробку прогресивних ресурсо-збережених технологій виробництва с/г продукції, 3. Хімічний напрямок – характеризується застосуванням мінеральних та хімічних засобів захисту рослин і тварин з метою підвищення врожайності с/г культур і поліпшення якості продукції, 4. Біологічний напрямок – грунтується на подальшому розвитку традиційної селекції, генної інженерії та розробці нових біотехнологій, 5. Організаційно-економічний напрямок – включає організаційну, фінансову і технічну реструктуризації.

16. Інтенсифікація як головний шлях збільшення виробництва продукції.

Існує 2 способи збільшення виробництва продукції с/г: екстенсивний та інтенсивний. При першому – збільшення виробництва продукції досягається за рахунок розширення посівних площ або збільшення поголівя тварин при незмінному рівні врожайності культур та продуктивності тварин. При другому – збільшення виробництва продукції відбувається за рахунок підвищення економічної родючості грунту і продуктивності тварин. Екстенсивний розвиток с/г обмежується наявністю вільних земельних ресурсів придатних для використання в с/г виробництві. Оскільки екстенсивні фактори обмежені, тому інтенсифікація є основним напрямком розвитку с/г.

Інтенсифікація с/г - це такий спосіб його ведення, за якого збільшення виробництва продукції досягається за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечує підвищення продуктивності земельних угідь і поголівя тварин.

Мета інтенсифікації – це збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на 1 голову тварин, а також підвищення економічної ефективності с/г виробництва.

17. Показники інтенсифікації с/г.

Показники рівня інтенсифікації поділяються на натуральні і вартісні. Вартісні: 1.Поточні виробничі витрати з розрахунку на 1 га земельної плоші, 2.Поточні виробничі витрати з розрахунку на умовну голову тварин, 3.Вартість основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат з розрахунку на 1 га с/г угідь.

Натуральні: 1.Кількість мінеральних та органічних добрив з розрахунку на 1 га с/г угідь, 2.Кількість спожитої електроенергії на виробничі потреби з розрахунку на 1 га с/г угідь, 3.Питома вага у структурі посівних площ високо інтенсивних культур, 4.Щільність поголівя худоби на 100 га земельних угідь, 5.Структура стада, 6.Затрати праці з розрахунку на 1 га земельної площі або на 1 голову тварин.

Результативні показники інтенсифікації с/г: 1.Врожайність с/г культур, 2.Продуктивність окремих видів тварин, 3.Вартість валової продукції з розрахунку на 1 га с/г угідь.

Економічну ефективність інтенсифікації с/г характеризують такі показники: 1.Продуктивність праці, 2.Фондовіддача, 3.Собівартість продукції, 4.Розмір валового, чистого доходу та прибутку на 1 га земельної площі, 5.Рівень рентабельності.

18. Земельна реформа та її етапи.

Земельна реформа – це комплекс організаційних, правових, економічних і технічних заходів, здійснення яких забезпечує удосконалення земельних відносин та перехід до нового земельного ладу. Земельна частка (пай) являє собою частину землі, визначену у результаті поділу земель передану у колективну власність серед осіб с/г підприємства. Право на земельну частку мають всі працівники с/г підприємства, в тому числі і пенсіонери, які раніше працювали в них.

Право на земельну частку засвідчує земельний сертифікат, який видається кожній особі підприємства. Цей документ містить відомості про вартість і розмір земельної ділянки у умовних гектарах. У разі виходу власника земельного паю із підприємства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки на місцевості у встановленому порядку і видається державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

Державний акт – документ, який засвідчує що особа, якій його видали є повноправним власником земельного паю. Цей документ визначає розмір, місце, положення і межі ділянки і містить її схему. Право на одержання державного акту мають всі власники земельних сертифікатів. Власники та землекористувачі земельних ділянок сплачують земельний податок. Земельний податок – обовязковий платіж, який стягується з власників землі і землекористувачів крім орендарів за використання земельних ділянок. Орендна плата – платіж, який орендар вносить орендодавцеві, за користування земельною ділянкою. Орендна плата може здійснюватись в грошовій, натуральній, відробітковій та змішаній формах.

19. Методи розподілу витрат і обчислення собівартості продукції.

1.Метод прямого віднесення витрат на відповідні види продукції. Використовується в тих галузях, де в процесі виробництва одержують один вид продукції. при цьому ж собівартість одиниці продукції визначають діленням суми витрат на загальний обсяг виробленої однорідної продукції.

2. Метод виключення вартості побічної продукції із загальної суми витрат. При цьому побічна продукція оцінюється за нормативною собівартість або фактичними витратами на її збирання, перевезення чи заготівлю. Після віднімання вартості побічної продукції із загальної суми витрат, решту витрат відносять на обсяг виробленої основної продукції.

3. Метод розподілу витрат між видами продукції пропорційно до кількісного значення однієї з ознак, спільної для даних видів продукції. Такими ознаками можуть бути вміст в окремих видах продукції повноцінного зерна поживних речовин.

4. Метод розподілу витрат за допомогою коефіцієнтів, які встановлюються централізовано. При їх визначенні витрати на одиницю одного з видів продукції приймаються за одиницю, а інші види продукції виражаються відповідними коефіцієнтами. Таким чином всі види продукції переводять в основну, визначають її загальний обсяг та обчислюють собівартість основної продукції. Витрати на окремі види продукції розподіляють пропорційно до їх частки в загальному обсязі умовної продукції.

5. Метод оцінки витрат – на окремі види продукції встановлюється експортним шляхом і виражається у певних відносних показниках.

20. Суть концентрації виробництва.

Концентрація с/г виробництва – процес зосередження засобів виробництва земельних і трудових ресурсів з метою збільшення виробництва продукції на підприємстві. Концентрація виробництва у с/г здійснюється у двох формах: нагромадження і централізація виробництва.

Нагромадження забезпечує розширене відтворення і сприяє посиленню концентрації виробництва.

Централізація – збільшення розмірів підприємства шляхом обєднання кількох господарств в одне.

Основним показником рівня концентрації с/г виробництва є обсяг валової продукції в натуральному або вартісному виразі. Розміри окремих галузей с/г визначаються валовим збором зерна, цукрових буряків…,обсягом валового виробництва молока, меду, вовни…

Залежно від розмірів с/г підприємства характерні додаткові показники: *площа с/г культур та ріллі, *середньорічна кількість працівників, *наявність основних засобів виробництва, *кількість поголівя худоби і птиці.

21. Поняття про трудові ресурси та показники праці забезпечення і використання трудових ресурсів.

Персонал ( трудові ресурси)-це сукупність постійних працівників, отримали необхідну професійну підготовку, мають практичний досвід і навики роботи та вкладають їх впровадження с\г діяльності підприємства. Ефективність с\г виробництва великою мірою залежить від рівня забезпеченості трудовими ресурсами рівномірним і раціональним використанням їх. Для визначення рівня забезпеченості ними господарств необхідно знати дві величини: 1. Потенційний запис виражений у цілорічних працівниках 2. потребу в робочій силі. По рівнях річного потенційного запису праці з річною потребую в робочій силі називається балансом праці.

Показники що характеризують ефективність використання трудових ресурсів є:

1. Коефіцієнт залучення трудових ресурсів у суспільне виробництво- відношення кількості працівників, які брали участь у процесі суспільного виробництва до загальної чисельності в с\г. 2. Коефіцієнт використання трудових ресурсів- визначається як відношення кількості відпрацьованих протягом року люду днів до можливого фонду робочого часу. 3.коефіцієнт використання робочого часу дня(зміни)-відношення від відпрацьованого часу за день до встановленої норми робочого часу дня. 4. Загальний коефіцієнт використання робочого часу- визначають як добуток коефіцієнта використання трудових ресурсів коефіцієнт використання робочого часу дня .

22. Шляхи зниження собівартості продукції аграрних підприємств.

Зниження собівартості продукції є важливою умовою підвищення економічної ефективності виробництва і забезпечення розширеного відтворення у с\г. зниження собівартості передбачає збільшення виробництва с\г продукції і зменшення затрат праці і виробничих ресурсів на її одиницю. Головні шляхи зниження собівартості продукції: 1.підвищення врожайності с\г культур і продуктивності тварин. 2.підвищення продуктивності праці. 3.інтенсивне використання машино-тракторного парку. 4.раціональне використання матеріальних оборотніх засобів. 5.поглиблення спеціалізації с\г виробництва. 6.підвищення матеріальної зацікавленості працівників у кінцевих результатах.

23. Продуктивність праці, її показники і методика визначення.

Найважливішою властивістю праці є її продуктивність, рівень якої відображає ефективність використання трудових ресурсів. Продуктивність праці-це здатність конкретної праці створювати певну кількість продукції , або виконувати певний обсяг роботи за одиницю часу. Продуктивність праці підвищується якщо збільшується виробництво продукції за одиницю робочого часу, або зменшуються затрати праці на одиницю вироблених продуктів. Затрати праці в с\г виражаються в одиницях робочого часу- (людино-година, людино-днях), а також у чисельності середньо річних працівників. Продуктивність праці в с\г розрізняють систему прямих і не прямих показників. Прямі показники- визначаються кількістю продукції що виробляється за одиницю робочого часу. До прямих показників продукції праці належать: 1. Виробництво окремих видів продукції з розрахунком в натуральному виразі на одну людино- годину. 2. Прямі затрати праці на виробництво одиниці продукції. 3. Вартість валової продукції рослиництва, твариництва або с\г з розрахунку на одну людино-годину. 4. Вартість валової продукції с\г з розрахунку на одного середньорічного працівника.