Файл: Вирощуванняозимої пшениці.docx

Зорані і поверхнево оброблені поля підтримують до сівби пшени­ці в чистому від бур'янів та розпушеному стані, застосовуючи куль­тивацію з боронуванням.

Ресурсозберігаюча технологія передбачає раціональне застосу­вання під озиму пшеницю органічних і мінеральних добрив. При розміщенні пшениці після багато- і однорічних трав гній (ЗО т/га) та фосфорно-калійні добрива (Р₄₅К₄₅) вносять під основний обробіток ґрунту; азотними (N₆₀) — двічі підживлюють пшеницю, вносячи їх половинними дозами на II — III та VIII етапах органогенезу. Пше­ниця після гороху та кукурудзи використовує післядію гною, внесе­ного під попередні культури (кукурудзу на зерно, цукрові буряки), і забезпечується внесеними під основний обробіток ґрунту фосфорно-калійними добривами: після гороху з розрахунку Р₆₀К₆₀, після куку­рудзи Р₉₀К₉₀. Азотом посіви пшениці після гороху задовольняються при підживленні рослин азотними добривами дозами N₃₀ на І - III етапах органогенезу та N₃₀ на VIII етапі. Пшеницю, висіяну після кукурудзи, підживлюють азотом тричі: рано навесні (N₃₀), на II — III етапі (N₆₀) та на VIII етапі органогенезу (N₃₀).

Для сівби використовують відсортоване, добре очищене і протрує­не кондиційне насіння, яке має схожість 92 % і вище, чистоту — не менше 98 %. Починають висівати при встановленні середньодобової температури 14 - 16 °С, дотримуючись рекомендованої послідовності: у перші дні сіють пшеницю після кукурудзи на зелений корм та си­лос, продовжують сівбу після гороху і закінчують — після багато- та однорічних трав і попередників, під які внесено підвищені норми органічних та мінеральних добрив. Сівбу закінчують за 8 — 10 днів.

Норма висіву пшениці при сівбі після трав, гороху — 4-5 млн, після кукурудзи та інших непарових попередників 5,5 — 6 млн шт. схожих зерен на 1 га. Загортають насіння на глибину 4 — 6 см, в су­ху осінь — на 7 - 8 см.

Догляд за пшеницею в основному аналогічний рекомендованому за інтенсивною технологією. До головних відмінностей належать такі:

• для запобігання пошкодженню сходів пшениці личинками хлі­бної жужелиці, озимої совки, дротяників, прихованостеблових шкі­дників та інших в рядки під час сівбі вносять гранульовані інсекти­циди на суперфосфаті (1,6 %-й БІ-68, 5 %-й волатон та базудин), тоді не треба буде використовувати для захисту рослин від шкідників в осінній період хімічні засоби;

• хімічні засоби боротьби з бур'янами застосовують у сівозміні не безпосередньо в посівах пшениці, а на площах попередніх куль­тур — цукрових буряків, кукурудзи на зерно, під які здебільшого вносять гній з наявністю великої кількості насіння бур'янів; на по­сівах пшениці після кукурудзи на силос або зелений корм, гороху із застосуванням поверхневого обробітку ґрунту без вивертання насін­ня бур'янів на поверхню значно зменшується забур'яненість і від­падає потреба у використанні гербіцидів;

---

• для більшої реалізації потенційної родючості та підвищення продуктивності ріллі проводять диференційований допосівний обробіток ґрунту, який сприяє скороченню виробничих витрат на фор­мування врожаю пшениці.

Ці та інші агротехнічні заходи, передбачені ресурсозберігаючою технологією, одночасно вирішують кілька важливих виробничих завдань: сприяють підвищенню врожайності та якості зерна пше­ниці, зниженню собівартості вирощеної продукції та забруднення навколишнього середовища шкідливими хімічними речовинами, засобами захисту пшениці від хвороб, шкідників та бур'янів.

При зрошенні пшениці створюються сприятливі умови для росту бур'янів, поширення хвороб і шкідників. Це вимагає посилення за­хисту посіву з використанням гербіцидів, фунгі- та інсектицидів.

Посіви середньорослих і напівкарликових сортів пшениці, чисті від бур'янів, збирають прямим комбайнуванням при вологості зерна 17- 18 %; високорослі, забур'янені — роздільним способом, скошу­ючи їх у валки з настанням вологи зерна близько 30 %.

Обмолочене й очищене зерно зберігають при вологості 14 - 15 %.

Мінімізований біологічний агрокомплекс вирощування пшениці. На кафедрі рослинництва і кормовиробництва Уманської сільськогосподарської академії опрацьовано перспективний мінімі­зований екологічно доцільний агрокомплекс одержання в Лісостепу України 70 - 80 ц/га високоякісного зерна озимої пшениці на основі органобюлогічних джерел живлення рослин, зокрема шляхом за­орювання стерньокореневих решток буркуну білого дворічного (100 - 110 ц/га сухої речовини), 240 - 260 кг/га азоту. 60 - 80 — фос­фору, 140-160 кг/га калію. Буркун білий дворічній використову­ють у затятому парі як альтернативу багаторічним травам з їх .ч до­рогим насінням і значно нижчою продуктивністю за один укіс.

Після збирання буркуну на сінаж високу стерню (ЗО - 40 см) по­дрібнюють важкою дисковою бороною і заорюють у червні. Поле об­робляють у міру з'явлення бур'янів, пшеницю сіють у звичайні строки (перша декада вересня), добрива не вносять ні восени, ні на­весні. У посіві відсутні кореневі гнилі, рослини майже не уражують­ся листковою іржею та іншими хворобами.

За цієї технології немає потреби в технологічній колії. Техноло­гія має мінімальну енерго- і металоємність. На весь комплекс робіт витрачається в 1,7 - 2,2 раза менше пального, яке потрібне для осіннього внесення добрив і весняних підживлень, внесення органіч­них добрив. Енергетичний коефіцієнт вирощування пшениці висо­кий — 7-8.

---

Сидеральний варіант цієї технології в умовах центрального і пів­денного Лісостепу дає змогу довести урожайність озимої пшениці до 80-100 ц/га сильного зерна. Післядія заорюваної маси буркуну (400 - 440 ц/га) триває 4-5 років. Використання хрестоцвітих (редь­ка олійна, гірчиця біла) з цією метою дає значно нижчі результати.

Зазначена технологія особливо підходить для фермерських гос­подарств, що займаються відгодівлею молодняку великої рогатої худоби або мають дійне стадо. Зрозуміло, що вона може бути вико­ристана також у великих кооперативних господарствах.

Біоенергетична ефективність вирощування озимої пше­ниці. Останнім часом на посівах пшениці, крім ретардантів і пре­паратів для боротьби з хворобами і шкідниками, часто застосовують гербіциди. Слід зазначити, що у США під пшеницю їх мало застосо­вують. Крім того, в результаті добору стійких сортів різко зменши­лося застосування інших пестицидів та ретардантів. В Україні до­сить часто хімічну обробку посівів пшениці проводять лише тому, що їх внесення передбачене технологічною картою. Ці заходи слід/ здійснювати відповідно до прогнозу, коли біологічні, агротехнічні, агробіологічні та інші заходи виявляються неефективними.

---

17. Біоенергетична ефективність вирощування озимої пшениці Миронівська 27 (врожайність зерна відповідно 70 і 67 ц/га, ксп «Маяк» Тальнівського району Черкаської області, 1991 - 1992 pp.)

Показник	Технологія
	звичайна	альтернативна
Сукупна енергія. МДж/га Валова енергія з урожаєм, МДж/га Перетравна енергія, МДж/га Енергетичний коефіцієнт Коефіцієнт біоенергетичної ефективності	32 000 184 121 5,74 3,87	28000 175 116 6,28 4,15

Узагальнення даних про врожайність і прийоми вирощування високопродуктивних сортів пшениці в КСП «Маяк» Тальнівського району, держгоспах «Маньківський» та «Бабанський» відповідно Маньківського і Тальнівського районів Черкаської області (О. І. Зінченко) свідчать про те, що застосування ретардантів і пестицидів може підвищити врожайність на 3 - 4 ц/га, однак при цьому значно погіршуються показники біоенергетичної ефективності вирощуван­ня пшениці. Узагальнені дані про біоенергетичну ефективність ви­рощування озимої пшениці з пестицидами і без них або при їх оща­дливому науково обґрунтованому використанні наведено в табл. 17.

Висновок

Сучасна технологія виробництва зернових культур ба­зується на помітному збільшенні енерговитрат на техніку, добрива, пестициди та ін. Тому по-господарськи правильне використання енергії (земної — непоновлюваної та соняч­ної— поновлюваної) необхідно розглядати як одну з важ­ливих умов збільшення виробництва продукції сільського господарства.

Запровадження енергетичного аналізу дозволяє оціню­вати ефективність інтенсивних ресурсо- і енергозберігаю­чих технологій у рільництві. Такий підхід дає можливість вивчити доцільність використання в землеробстві добрив, застосування пестицидів, палива, різних типів тракторів, автомобілів, сільськогосподарських знарядь, природних ре­сурсів, грунтово-кліматичних умов сонячної радіації та ін­ших факторів, що впливають на формування врожаю та його якість.

---

Як свідчать дані науки та передовий досвід, позитивна дія інтенсивних ресурсо- і енергозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур залежить від своєчасного виконання всіх елементів технології. Основним завданням цих технологій є підвищення родючості ґрунту і, зокрема, збагачення його на гумус, зменшення витрат енер­гії на одиницю вироблюваної продукції та помітне поліп­шення екологічного стану навколишнього середовища. Позитивних результатів при таких технологіях можна досяг­нути лише тоді, коли господарства будуть економію витра­чати різні види енергії на виробництво одиниці сільсько­господарської продукції.

Інтенсифікація землеробської галузі сільськогосподар­ського виробництва і охорона навколишнього середовища — це єдиний тісно пов'язаний між собою процес. Застосувати і повністю використовувати потенціал інтенсивних техноло­гій вирощування пшениці без забруднення навколишнього середовища можна лише при реалізації потенціалу ценозу сорту з врахуванням його біологічних властивостей: еколо­гічної стійкості проти посухи, низьких температур та інших негативних факторів, а звідси і підвищення потенційної продуктивності сорту, ценозу пшениці і кожної рослини в ньому.

Сучасні сорти озимої пшениці інтенсивного типу мають потенційну продуктивність 60—90 ц зерна і більше. В ос­новному у виробничих умовах урожай цих сортів набагато менший. Причин невеликої продуктивності багато і основ­ні серед них — порушення технологічної дисципліни. По­тенційна врожайність рослин є головним фактором форму­вання можливо високого врожаю, а реалізація його зале­жить від оптимізації умов вирощування, що досягається створенням оптимальних умов середовища в ценозах, тобто наближенням на різних етапах росту й розвитку озимої пшениці доцільної кількості факторів необхідного співвід­ношення їх. За таких оптимізованих умов рослини здатні краще протистояти екологічним стресам та наблизитись до максимальної реалізації продуктивності.

На створення оптимальних умов росту і розвитку рос­лин у ценозах і одержання врожаю до можливої потенцій­ної продуктивності пшениці витрачається велика кількість непоновлюваної або земної енергії.

---