Файл: Zgadki_narodiv_Araviyskoyi_pusteli.docx

За першим типом класифікації загальноприйнятим є поділ арабських діалектів на дві групи: східні (машрикські) та західні (магрибські). Зокрема, цей погляд був чи не вперше висунутий німецьким діалектологом Теодором Ньольдеке, який вважав, що східні наріччя – це ті, на яких говорять араби в Азії, а західні – на яких говорять чи говорили араби в країнах Африки та Європи, що примикають до басейна Середземного моря. Досліджуючи робо- ти Ньольдеке, А. Ю. Кримський дуже доречно зауважує: «Таким чином, виходить, що в західну групу, окрім наріч африканського Магриба, колишньої арабської Іспанії, колишньої арабської Сицилії і жаргону Мальти, які дійсно складають одне близько- споріднене ціле, включене ще й наріччя Єгипту, яке значно відрізняється від них» [Кримський 1905, 130]. А з іншого боку, сам Ньольдеке заявляє, що наріччя прибережного Оману, яке належить до східної групи діалектів, чується й на африканському Занзібарі[6]. Таким чином, Кримський цілком логічно засуджує класифікацію Ньольдеке занадто широке та невизначене розмежування арабських діалектів лише на дві групи і пропонує дотримуватися традиційної тогочасної класифікації та поділу на чотири групи:

1. аравійське наріччя, 2) наріччя Сирії та Месопотамії, 3) наріччя Єгипту, 4) наріччя Магриба, тобто країн Північної Африки та колишньої арабської Європи.

Проте, класифікація Ньольдеке не залишається без уваги в сучасній науці. До поділу арабських діалектів на дві групи схиляється і сучасний російський мовознавець Шарбатов. Уникаючи недоліків класифікації Ньольдеке, він пропонує наступну класифікацію:

1. Східні група:

• центральноаравійська підгрупа (саудівський діалект);

• східноаравійська підгрупа (бахрейнський, кувейтський, катар- ський, еміратський діалекти);

• південноаравійська підгрупа (північноєменський, південно- єменський, оманський);

• іракський діалект;

• сіро-палестинська підгрупа (сирійський, ліванський, йордан- ський, палестинський);

• єгипетський та суданський;

1. Західна група:

• магрибські діалекти (лівійський, алжирський, марокканський, туніський, мавританський (хассанія);

• мальтійська мова;

• мертві андалузький та сицилійський діалекти [5].

Як бачимо, межа між діалектними групами за класифікацією Шарбатова проходить не по межі материків, як у Ньольдеке, а по території африканського материка, через що діалекти Єгипту, Судану та, очевидно, інших південніших країн Африки відносяться до східної групи діалектів.

Однак класифікація Кримського з поділом діалектів на чотири групи також знайшла свою підтримку і в сучасній науці. Зокрема, сучасний американський арабіст-діалектолог Кіс Вестіг, чиї дослідження частково викладені в інтернет-енциклопедії «Вікіпедія», подає наступну класифікацію арабських діалектів:

1. Західні діалекти:

---

а) магрибські діалекти;

б) андалузький діалект (мертвий);

2. Центральні діалекти:

а) єгипетський діалект; б) суданський діалект;

3. Північні діалекти:

а) левантійські діалекти (сирійський, ліванський, палестин- ський тощо);

б) іракський діалект;

4. Південні діалекти:

а) аравійські діалекти (діалекти Перської затоки, бахарнський діалект, наждійський діалект, хіджазький, єменський)

б) периферійні діалекти (центральноазіатський, хузестанський діалекти).

У «Семітських мовах та народах» «…А. Ю. Кримський послідовно розглядає кожну з чотирьох діалектних груп окремо, додаючи до них вичерпний анотований огляд літератури різними мовами з відповідних діалектів» [10]. Спробуймо розглянути та проаналізувати кожну з діалектних груп, запропонованих Кримським і, зіставивши їх з іншими групуваннями арабських наріч, знайти та відтворити найбільш адекватну класифікацію арабських діалектів.

Аравійські наріччя – це група арабських діалектів, про яку Кримський має найменше свідчень та інформації. Він спростовує думку про те, ніби на батьківщині ісламу арабські діалекти повинні були б бути найближчими до літературної мови і каже, що навіть з власного досвіду спілкування з аравійцями знає, що в Сирії та Лівані говорять навіть краще, тобто більш наближено до літературної мови. Цим академік підкреслює той факт, що арабські діалекти є настільки різноманітними не тільки через їх поширення на великій території, але й внаслідок внутрішньомовних процесів, через що діалекти Аравійського півострова віддалилися від літературної мови, яка походить саме звідси, не менше, аніж інші діалекти, що поширилися у віддалені частини світу. Про те, що академік мало знає про цю діалектну групу, свідчить і те, що він не дає ніякого внутрішньо-групового поділу даних діалектів, класифікації нижчого рівня. Якщо порівняти дану групу діалектів з іншими класифікаціями, зокрема з класифікацією Шарбатова, то можна помітити, що їй там відповідають перші три підгрупи східної групи арабських діалектів, а саме: 1) центральноаравійська підгрупа (саудівський діалект), 2) східноаравійська підгрупа (бахрейнський, кувейтський, катарський, еміратський діалекти) та 3) південноаравійська підгрупа (північноєменський, півден- ноєменський, оманський). На наш погляд, це міг би бути досить вдалий внутрішній поділ аравійської групи діалектів Кримського. Щодо класифікації Кіса Вестіга, то відповідною групою в нього є південні діалекти, які поділяються на аравійські та периферійні [11].

Однак, на наш погляд, периферійні діалекти, тобто центрально- азіатський та хузестанський, є зайвими тут, оскільки, по-перше, вони аж ніяк не є південними відносно території поширення арабської мови, і, по-друге, вони мають чимало значних відмінностей від власне аравійських діалектів. Таким чином, якби внести в класифікацію Кримського підкласифікацію Шарбатова, то ми б отримали досить адекватну класифікацію аравійських діалектів.

---

---

1.2.Особливості впливу арабської мови на інші регіони

Культурно-історичний вплив арабської мови простежується в багатьох мовах Азії і Африки. Цьому сприяло поширення ісламу, а також високий культурний статус гавкоту, що займає розвиненою системою загальної та спеціальної термінології для багатьох сфер суспільного, наукового і культурного життя.

Чимала кількість арабських за походженням слів є і в російській мові, куди вони потрапили, як правило, через мови-посередники: латинський, західноєвропейські, перська, турецька. Крім екзотизму типу джин, джихад, візир, кадій та ін., Арабськими за походженням є деякі назви зірок і сузір'їв (Альдебаран, Альтаїр - з араб. 'Al = Dabaran,' al = Ta'ir), ряд наукових термінів (алгебра, алкоголь - через іспанську, цифра, зеро - через європейські, від араб. 'нуль'; алгоритм - від латинізованої форми імені математика аль-Хорезмі), назва військового звання адмірал (запозичене в російську мову з голландського і висхідний до арабського 'amiru l = bahri 'емір моря', причому від «моря» у формі слова нічого не залишилося, зате в результаті «народної етимології», що зв'язала це слово з латинським admiror 'дивуватися' і його похідними в романських мовах, з'явився звук d) та інші досить різноманітні за значенням слова. У свою чергу, вже ранні пам'ятки арабської мови свідчать про широке культурне запозичення з сусідніх семітських мов Південної Аравії, з арамейських мов Сирії і Месопотамії, з середньо-персидського, грецької та латинської. Пізніше з'являються запозичення з перської та турецької. Сучасний період характеризується активним проникненням в арабську лексику західноєвропейської технічної термінології. Незважаючи на пуристичну діяльність академій арабської мови в багатьох країнах, в сучасну арабську мову проникають нові міжнародні науково-технічні терміни, утворюються кальки стандартних словосполучень та зворотів, характерних для преси і засобів масової комунікації[6].

Може здатися дивним, що сирієць або житель Іраку, коли чує марокканську мову, не розуміє її точно так же, як не розуміємо її ми з вами. Однак пов'язано це, перш за все з тим, що арабська мова має безліч діалектів.

За географічною ознакою сучасні арабські діалекти прийнято ділити на дві великі групи: 1) східна група (машрікская; в перекладі з арабської мови «Машрік» - «схід»), що складається з чотирьох підгруп - месопотамської, аравійської, центрально-арабської і єгипетсько-суданської; 2) західна група (Магрибські, або північноафриканська; «Магриб» - «захід»). До східної групи належать і "острів-ні" арабські діалекти Середньої Азії. Часто між арабами східними і західними взаєморозуміння виключається [15].

ЄГИПЕТСЬКИЙ ДІАЛЕКТ АРАБСЬКОГО МОВИ Проводячи дослідження основних діалектів Єгипту, з'ясувалося, що в Арабській Республіці Єгипет,

---

географічно підрозділяються на Нижній (Північний) Єгипет і Верхній (Південний) Єгипет, існують два основних, сучасних, народних мовних діалектів: 1 нижнєєгипетский діалект, і 2 верхнєєгипетский діалект [5].

Ніжнєєгіпетскій діалект, поширений в регіоні Нижнього (Північного) Єгипту, являє собою багатогранно розвинену і застосовує народно-розмовну арабську мову. За своїм первоначальним ареалом і походженням це - мова переважно жителів Каїра.

Верхнєєгіпетскій діалект поширений у Верхньому (Південному) Єгипті. Він ближче до літературної арабської мови, ніж «каїрський» діалект, хоча відмінності між цими двома основними діалектами країни в принципі незначні [5].

Що стосується фонетики єгипетського діалекту, то вона помітно відрізняється від фонетики літературної арабської мови [12]. Цим визначена його своєрідність. У діалекті, наприклад, не артикулюють емфатичні звуки так, як цього вимагають норми фонетики літературної арабської мови. Фонетична своєрідність діалекту обумовлена широким використанням, зокрема, звуків [ш], [ш] і [щі] в кінці отри-цательних форм дієслова в минулому, теперішньому і майбутньому часі, в негативній формі наказового способу, а також використанням приставок [б], зображуваної на листі бук-вої ب, і [х], зображуваної на письмі літерою ح, перед дієслівними формами в теперішньому і майбутньому часі всіх граматичних осіб [5].

Слід зазначити те, що імена в єгипетському діалекті, як і в літературній арабській мові [9], мають два роди: чоловічий і жіночий. Середнього роду немає [5].

Також необхідно вказати на те, що на відміну від літературної арабської мови, в якому є три відмінка (Називний, Родовий і Знахідний) [6], в єгипетському діалекті імена за відмінками не відмінюються, і відмінкові закінчення, нормативних для літературної арабської мови, не мають [5].

Що стосується лексики даного діалекту, можна навести деякі приклади вітань і прощань. Наприклад, «заййак?? كیز» або «іззайяк?? كیزا», що означає: «Як ти? Як ся маєш? Як справи?». Зустрічаються «заййак, я бе? ھیب ای كیز» або «заййаку, я ріггаля? ةلاجر ای وكیز», що означають дослівно:

«Як ти, про бека?» І «Як ви, про герої?» Відповідно [5, С.218].

При прощанні часто вживаються наступні обороти і вирази: «До зустрічі! Заходьте. »- كفوشن انیلخ / Відповідь: «До зустрічі! »- اللها اش نا

«Щасливої ​​дороги» - ةملاسلاب عجرت / Відповідь: «Спасибі.» - كملسی اللها [10, С.132]. АРАБСКІ діалекти Магріба

При листі на Магрибські діалекті користуються додатковими буквами, які передають звуки, відсутні в літературній арабській мові: / п / - پ, / ч / - چ, які були запозичено, можливо, з турецького письма.

Немусульманські народи, яким доводилося писати на арабській мові, вважали за краще не користуватися арабським шрифтом, так як бачили в ньому якийсь символ Ісламу. Мальтійці-християни пристосували латинський алфавіт до свого говору, а Магрибські євреї застосували древнєєврейску абетку для своєї літератури на арабських діалектах [8].

---