ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 15.07.2019
Просмотров: 3246
Скачиваний: 2
Укол голки роблять иа відстані 1,0 см від краю рани, а викол - на середині стінки цього ж її боку. Потім міняють напрямок голки і наступний укол роблять на середині протилежної стінки, проходять під дном рани, а викол - у тому самому місці, де був перший викол голки. Знову міняють напрямок голкгі, і укол роблять на середині протилежної стінки рани поряд з другим уколом, а викол - на шкірі з протилежного боку навпроти першого уколу (рис. 107).
ЗНЯТҐЯ швів
Знімають тільки поверхневі (цікірні) шви; заглибні шви інкапсу- люються або розсмоктуються, а при нагноєнні відторгаються як сторонні тіла, шляхом утворення нортЩь.
Терміни зняття швів різні. Прії загоєнні рани первинним натягом їх, як правило, видаляють на 8-9-й день і ні в якому разі не раніше 7-го. У виснажених, ослаблених тварин шви знімають на 2-3 дні пізніше. Якщо шви знаходяться у місцях, де тканини мають значну рухливість або в ділянках із значним їх натягом, на інфікованих ранах (частковий шов), їх знімають не раніше 10-12-го дня. Зближувальні шви залишають до виповнення рагіи грануляціями (на 14-20 днів).
Техніка зняття швів. Перед зняттям шви змащують 5 %-ним спиртовим розчином йоду або іншим антисептиком. Хірургічним пінцетом піднімають вузол (або валик), дещо витягують лігатуру з каналу шва (щоб з'явилась світла її частина) і перерізають її біля поверхні шкіри ножицями (рис. 108). Потім витягують лігатуру за вузол і таким чином не допускають протягування через канал шва тієї її частини, що знаходилась на поверхні шкіри. Цим самим попереджується мікробне забруднення каналу шва і подальший розвиток інфекції. Це слід приймати до уваги й при знятті безперервного шва, в якому розрізають і видаляють кожен стібок окремо. Спайку рани і отвори каналів шва знову змазують антисептиком.
Безперервні шви
їх застосовують у тих випадках, коли необхідно накласти шви на асептичну рану слизових, серозних оболонок, м'язової тканини і фас- цій, коли відсутнє зяяння й не потрібно зусиль для зближення її країв. Безперервні шви, як правило, застосовують як заглибні, для прискорення проведення операцій при загрозливому стані хворої тварини чи для економії шовного матеріалу. У тих випадках, коли безперервні шви накладені на шкіру, при їх знятті кожен стібок видаляють окремо.
До безперервних швів відносяться: кушнірський, матрацний і кисетний.
Кушнірський, або швацький шов, застосовується найчастіше з усіх видів безперервних швів. Особливість накладання його полягає в наступному. Беруть достатньої довжини лігатуру і заправляють її у вушко голки таким чином, щоб один кінець її був значно коротший від іншого. Перший стібок роблять поблизу кута рани. Голка повинна проходити перпендикулярно до країв рани з таким розрахунком, щоб укол і викол знаходилися на відстані 0,5-0,75 см по обох боках від її країв. Зблизивши краї рани до повного їх зіткнення між собою, закріплюють цей перший стібок морським вузлом. Усі наступні стібки роблять тією ж голкою й лігатурою на однакових відстанях від країв рани, з рівними проміжками між уколами і виколами. Укол голки постійно роблять з одного краю рани. При такому шві лігатура повинна лежати на поверхні рани в косому напрямку, а в глибині рани - перпендикулярно до ЇЇ країв (рис. 111). Коли закінчують накладати шов, вузол зав'язують таким чином. Перш, ніж зробити останній укол, вільний кінець лігатури роблять настільки довгим, щоб після накладання останнього стібка він залишався на боці уколу. Видаляють голку, а петлю лігатури, що звільнилася, зав'язують з її кінцем морським вузлом. При такому способі закріплення шов добре тримається і не утворює складки. Якщо доводиться зашивати безперервним швом довгу рану і виникають побоювання за його міцність, то можна закінчити безперервний шов на середині довжини рани, а на другу її частину, що залишилася, накласти новий безперервний шов чи підкріпити його кількома стібками вузлового. Оскільки кушнірський шов за- Рис т Купн~^Ький шов безпечує герметичність рани, він знаходить широке застосування при зашиванні очеревини після розкриття порожнини живота, операціях на шлунку, кишечнику, а також м'язів, фасцій тощо.
Матрацний шов іноді застосовується при з'єднанні пухкої клітковини, що легко рветься, а також м'язів, розрізаних перпендикулярно до напряму волокон. Перший стібок роблять поблизу кута рани так само, як і при кушнірському шві. Наступні стібки накладають таким чином, щоб зовні лігатура кожного стібка знаходилася між уколом і виколом паралельно краю рани (рис. 112). Для цього при накладанні кожного наступного стібка міняють напрямок голки, а також укол і викол відносно краю рани. Після закінчення шва вузол зав'язують як і при кушнірському. Матрацний шов дає можливість легко зблизити краї рани й уникнути прорізу- Рис , 12 Матрацний шов вання тканин лігатурою.
Недоліком цього шва є утворення складок і вивертання країв рани, що можна усунути накладанням кількох стібків вузлового шва там, де це необхідно.
Кисетний шов застосовують на невеликі рани очеревини, колоті рани порожнистих органів, наприклад, кишки, сечового міхура, шлунка, при операціях на прямій кишці, а також його накладають на шкіру навколо ануса і зовнішніх статевих губ, щоб попередити випадання прямої кишки, піхви й матки.
Виконують його таким чином: за допомогою голки і голкотримача проводять лігатуру на деякій відстані від країв рани, роблячи по черзі уколи й виколи паралельно її краям, по колу. Кінці лігатур стягують до повного закриття рани і закріплюють морським вузлом (рис. 113).
Будь-який безперервний шов позбавляє можливості частково розкрити рану, якщо в цьому виникне необхідність! Якщо хоча б один стібок проріже тканини або розірветься, то і всі інші стібки легко слабшають і перестають виконувати своє призначення, тому рана розходиться!
СПЕЦІАЛЬНІ ШВИ
Шов на слизові оболонки
Показаннями для застосування такого шва на слизову оболонку є операції на слизових оболонках, при яких залишення відкритих ранових поверхонь призводить, як правило, до потрапляння в них мікроорганізмів. Матеріалом для шва на слизовій оболонці рота є кінський волос або тонкий кетгут чи шовк. Для з'єднання країв рани застосовують вузловий шов. Якщо одночасно є ушкодження чи розріз інших тканин і накладання ізольованого шва на слизову оболонку, наприклад, ротової порожнини, неможливе, то застосовують шов на шкіру і прилеглі тканини, не захоплюючи слизової оболонки. Так доводиться робити і при зашиванні ран повік або соскового каналу.
Кишкові шви
Кишкові шви - це збірна назва. Ці шви накладають не тільки на кишечник, а й на всі інші порожнисті органи: стравохід, шлунок, передшлунки, сечовий міхур і матку.
Шви на стінках порожнистих органів (шлунка, кишечнику тощо), вистелених слизовою оболонкою, повинні забезпечувати: 1) герметичність закриття рани, що попереджує проникнення вмісту кишечнику не тільки через ранову щілину, але й по каналах шва; 2) міцність з'єднання країв рани, яка досягається шляхом щільного зближення серозних оболонок органа. Остання, на відміну від слизової, швидше утворює ранову спайку (склеювання серозних покривів настає вже в перші години після операції), тому що уже через 3 год між з'єднаними серозними оболонками випадає фібрин, який склеює їх; 3) збереження нормальної прохідності органа, що особливо важливо при операціях на тонкому відділі кишечнику.
Правила накладання кишкових швів. 1. На порожнисті органи накладають дво- або триповерхові шви. 2. На другий або на третій поверхи накладають шов таким чином, що прошивають тільки серозний і м'язовий шари порожнистих органів. Слизову оболонку прошивати не можна, тому що лігатура буде являтися провідником рідкого вмісту порожнистих органів. 3. Шви накладають таким чином, щоб проходило з'єднання серозної оболонки із серозною. 4. Перший поверх шва повинен починатися й закінчуватися на відстані 0,2-0,5 см від кута рани. 5. Другий поверх шва накладають, відступивши від першого 0,2-0,5 см. 6. На 1,0 см довжини рани накладають не менше трьох стібків шва. 7. Укол голки від краю рани роблять на відстані 0,2-0,8 см. 8. Для з'єднання країв рани застосовують як безперервні, так і переривчасті кишкові шви. 9. Рану стінки кишечнику зашивають у поперечному напрямку, щоб запобігти звуженню просвіту кишки.
Для кишкових швів використовують тонкі номери шовку або льняні, бавовняні чи синтетичні нитки (кетгут як матеріал, що швидко розсмоктується, в цих випадках ненадійний) та голки тільки з круглою формою на розрізі, зігнуті чи прямі, а також анатомічні пінцети, кишкові або шлункові жоми!
Як правило, двоповерховий шов накладають так: перший - наскрізний, що охоплює всі шари кишкової стінки; другий - серозно- м'язовий, яким прошивають тільки серозний, м'язовий та частково підслизовий шари. На товстому відділі кишечнику, шлунка, передшлунках, матці й сечовому міхурі можна застосовувати триповерховий шов (перший - наскрізний і два - серозно-м'язових; рис. 114).
Шов Шмідена. Його застосовують на перший поверх, прошиваючи ним всю товщу стінки кишки, досягають міцного сполучення країв рани. Це безперервний ввертальний шов, який характеризується тим, що кожен укол голки виконують з боку слизової оболонки, а викол - на серозній, прошиваючи лігатурою всі шари стінки порожнистого органа (рис. 115; 3). Слизова оболонка при затягуванні стібків шва завертається в просвіт кишки, а серозна оболонка з'єднується із серозною, чим досягається герметичність з'єднання. Замість безперервного шва можна застосовувати вузловий шов. Відстань уколу і виколу голки від краю рани може коливатись на тонкому відділі кишечнику від 0,2 до 0,3 см, на товстому - від 0,4 до 0,5 см, на шлунку, передшлунках, сечовому міхурі, матці - від 0,5 до 0,8 см.
Прошиваючи усі шари стінки кишечнику (першим поверхом), досягають міцного з'єднання країв рани. Перший поверх шва повинен починатися й закінчуватися дещо відступивши за межі рани, а другий - перевищувати за довжиною перший.
Накладаючи серозно-м'язовий шов (другий поверх), тобто проколюючи тільки серозний, м'язовий і частково підслизовий шари, переслідують мету збільшити ступінь герметичності і міцності шва та закриття рани шляхом з'єднання протилежних ділянок серозного покриву кишки та наступного швидкого склеювання їх фібрином. Якість серозно-м'язового шва має вирішальне значення для кінця операції на порожнистих органах. Другий поверх шва накладають, відступивши від першого 0,2-0,6 см.
Серозно-м'язовий шов може бути накладений двома способами
Шов Ламбера - основний кишковий шов, який застосовують у вигляді вузлового чи безперервного шва. Для накладання шва Ламбера голку уколюють з боку серозної оболонки на відстані 0,4-0,8 см від краю, і на цьому ж боці рани її виколюють на відстані 0,2-0,4 см від краю. Слизову оболонку не проколюють. На протилежному боці рани діють у зворотному порядку - голку уколюють, відступивши 0,2-0,4 см від краю, а виколюють - на відстані 0,4-0,8 см від нього (див. рис. 115; 1, 2; 116). При затягуванні шва і зав'язуванні кінців лігатури краї рани завертаються у порожнину органа, а серозні оболонки обох країв рани стикаються між собою.
Шов Плахотіна-Садовського дещо нагадує матрацний, але відрізняється напрямком проведення лігатури в тканинах. Перший стібок розміщують за межами рани так, щоб в утворену серозно-м'язову складку міг повністю зануритись перший поверх шва. Після цього укол і викол голки роблять паралельно краю рани на одному її боці, а потім так само на іншому. Відстань між уколом і виколом голки становить 0,3-0,5 см. На відміну від матрацного шва, кожен наступний стібок на протилежному боці розміщують, відступивши назад на 1/3 довжини по відношенню до попереднього (див. рис. 115; 4). Цей шов усуває можливість розриву стінки кишки, а при його стягуванні забезпечує заглиблення обох поверхів шва та з'єднання серозних оболонок.
Крім вищезгаданих, при з'єднанні кишок дуже часто використовують швацький, кисетний шви та діагональний шов Султана.
Діагональний шов Султана застосовують як серозно-м'язовий, при колотих ранах кишечнику, для створення глухої його кукси і накладають його наступним чином. Укол і викол голки роблять з одного боку від ранового отвору, а потім переходять на протилежний бік, і проти попереднього уколу роблять другий, а викол також буде знаходитися один проти одного. При цьому центральна частина лігатури проходить у косому напрямку над стінкою, її кінці обернені у протилежні боки (рис. 117).
Показаннями до застосування кишкових швів є рани кишечнику та його резекція. Невеликі рани на стінці кишечнику зашивають серозно-м'язовим швом (кисетним, діагональним). ГІри його затягуванні пінцетом впра- вляють краї рани в просвіт кишок, щоб сероз- Рис. 117. Діагональний ні оболонки щільно стикались. Поздовжні шов Султана великі рани зашивають двоповерховим киш ковим швом. Перший поверх шва повинен починатися і закінчуватися, відступивши 0,2-0,5 см від кута рани, а другий поверх - перевищувати за довжиною перший. Щоб запобігти звуженню просвіту кишки, рани зашивають у поперечному напрямку!
У гуманній медицині широко застосовують прилади для накладання швів на кишечник.
Кишкові анастомози
Після резекції кишечнику його кукси з'єднують методом "кінець у кінець", "кінець у бік" та "бік у бік".
З'єднання "кінець у кінець" (осьове, або пряме сполучення) застосовують при достатньому просвіті кишки (переважно у великих тварин). Кукси кишки фіксують за допомогою кишкових жомів чи "три- малок" з лігатур. Кукси прикладають одну до одної боковими поверхнями. Для того, щоб зробити "трималки", прошивають з одного боку стінку однієї кукси, а потім другої з обох кінців біля місця прикріплення до них брижі, і лігатуру обрізають, залишаючи кінці довгими. Так само прошивають стінки обох кукс з протилежного боку. За утворені таким чином "трималки" фіксують куксу кишки. Після цього з'єднують внутрішні стінки швацьким швом через всі оболонки (рис. 118; 1). Кишку повертають і на зовнішні стінки накладають шов Шмідена як продовження швацького так, щоб вона була зашита повністю (див. рис. 118; 2). Зверху накладають другий поверх, але вже тільки серозно-м'язовим швом Ламбера чи Плахотіна-Садовського (див. рис. 118; 3).
Можна також на перший та другий поверхи накладати переривчасті шви (рис. 119).
З'єднання "кінець у бік" застосовують у випадках, коли виконали резекцію на межі тонкого відділу кишечнику із товстим, тобто при з'єднанні кишок різного діаметру. Перед виконанням даного типу з'єднання кінець тонкого відділу кишечнику роблять глухим: від краю рани кишки відступають на 1,0 см і накладають кисегний шов на серозно-м'язову і л »Ж оболонку стінки, куксу вправляють у просвіт кишечнику, а лігатуру стягують і зав'язують. Так само накладають ще один поверх (кисетний або діагональний шов Сул-гана; див. рис. 117, 120). Після цього від кукси відступають на 1,0- 2,0 см і на боці тонкого кишечнику роблять розріз за розміром довжини просвіту кукси ні "кінець у кінець'^ (рис. 121).
З'єднання "бік у бік" (бокове сполучення) застосовують при резекції кишки з вузьким просвітом. Перед виконанням даного типу з'єднання обидві кукси кишки роблять глухими, так само, як у випадку з'єднання "кінець у бік" або шляхом накладання па куксу лігатури та шва Ламбера. У дрібних тварин куксу кишки закривають безперервним двоповерховим швом Ламбера після затискання її пінцетом, через який перекидають лігатуру. У подальшо-му обернені у протилежні боки "глухі" кукси кишки прикладають одну до одної і зшивають безперервним швом, не проколюючи слизової оболонки (шов Ламбера чи Плахотіна-Садовського; рис. 122; 1). Потім на обох поверхнях з'єднаних кишок роблять поздовжні розрі-зи, які збігаються за довжиною і напрямком з накладеним швом, відступивши від нього на 0,5-0,8 см. Далі іншою лігатурою починають накладати швацький шов на задні (внутрішні) краї рани обох кукс поверх раніше накладеного. Цією ж лігатурою продовжують зшивати передні (зовнішні) краї рани швом Шмідена (див. рис. 122; 2, 3). На завершення зверху останнього накладають другий поверх серозно-м'язового шва лігатурою, якою починали „бік у бік….