Файл: Хірургія 2 модуль.docx

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 15.07.2019

Просмотров: 3228

Скачиваний: 2

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

. Щипці секвестральні на губках мають косі насічки, інколи виїмку (див. рис. 9; 4), що забезпечує надійну фіксацію секвестрів, відламків кісток, металевих осколків при їх видаленні з рани.

Кісткові пилки можуть бути листові, ножові, дугові, дротяні, ланцюгові, дискові (див. рис. 9; 5, а-д).

Листові пилки найбільш уживані. Більшу перевагу мають листові пилки з подвійними зубцями, тому що вони не защемлюються в тканинах.

Дугова пилка має додаткові змінні полотна різної ширини, що дозволяє їх замінювати та установлювати в різних площинах по відношенню до дуги.

Дротяна пилка Жіглі складається із сталевого шорсткого дроту, який на кінцях має вушка, за допомогою яких він з'єднується з ручками. Пилка підводиться під кістку за допомогою спеціального про- відника або зонда, а інколи через отвір, попередньо зроблений в кістці трепаном. При роботі цією пилкою необхідно слідкувати за тим, щоб її кінці утворювали тупий кут, інакше вона ламається.

Дротяні, рідше ланцюгові, пилки застосовуються в основному при резекції остистих і виличних відростків, носових раковин і ребер, ампутації рогового відростка та інших операціях, коли рухи дугової або листової пилки неможливі чи досить затруднені.

Дискова пилка приводиться в рух за допомогою електродвигуна. Нею можна витончено і швидко випиляти шматок кістки будь-якої величини. Її широко застосовують при трепанаціях та остеопластич- них операціях на кінцівках.

Кісткові долота. Ці інструменти мають різноманітну форму і розміри (див. рис. 10; 1, а-д). Вони є двох різновидностей. Одні діють подібно клину і немовби розколюють кістку, інші, подібно рубанку, ріжуть кістку. Найчастіше застосовують ріжучі долота.

Долото використовують у тих випадках, коли необхідно порушити цілісність кістки на обмеженій ділянці або доводиться виконувати операцію в глибині тканин, коли неможливо застосовувати пилку чи інший кістковий ріжучий інструмент, при екстирпації скостенілих копитних хрящів, екзостозів тощо.

Остеотомічне долото на ребрі має поділки в сантиметрах, щоб знати глибину, на яку воно проникло.

Жолобувате долото має напівкруглу виїмку.

Пряме долото застосовують при трепанації додаткових пазух носа і черепа.

Кутове долото використовують для видовбування в кістці жолобка будь-якої глибини й форми.

Трепани є різної форми (див. рис. 10; 4, 5). Застосовуються для трепанації додаткових порожнин носа й черепа.

Трепан складається з ручки, коловорота й циліндричної пилки з напрямним стержнем (пірамідкою) у центрі. Крім циліндричної пилки використовують фрези або свердла різної форми й розмірів.

Трефін має коротку поперечну ручку і циліндричну пилку.

Кістковий дриль складається з ручки, механічного приводу, різноманітних свердел і фрез (див. рис. 10; 6). Його застосовують для трепанації та остеосинтезу.


Распатори. Найчастіше застосовують прямі і реберні расгіатори (див. рис. 10; 3, 7) для відділення окістя від кістки. їх ріжучій частині надають форму, яка відповідає поверхні тієї або іншої кістки. На ко- жному распаторі поблизу ріжучої частини є горизонтальні насічки, на яких знаходиться вказівний палець хірурга, а ручка інструмента повинна впиратися в долоню. Вказівний палець контролює рухи распа- тора, обмежуючи їх, і попереджує таким чином пошкодження сусідніх м'яких тканин.

Елеватори, або піднімачі, застосовують для відшарування тупим шляхом копитного рогу, операціях на черепі і для піднімання кісток при остеосинтезі (див. рис. 10; 8).

Для з'єднання відламків кісток (остеосинтезу) застосовують кісткові штифти, пластини і шурупи різних розмірів і форм (див. рис. 10; 9-11).

Зубні щипці є різної конструкції і розмірів (для великих і дрібних тварин; див. рис. 10; 12, 13). їх застосовують для екстракції (видалення) уражених зубів.

Кусачки зубні для поросят. Складаються з гострих, клиноподібних губок і бранш, з'єднаних гвинтом, і мають пружину, яка забезпечує їх розкривання (див. рис. 10; 14). Застосовують для скушування молочних зубів у поросят-сисунів.

Гострі ложки, к'юретка. У хірургічній практиці застосовують гострі ложки Фолькмана і Люера (див. рис. 10; 15). Ложка Люера має масивну ручку й ріжучу частину у вигляді ложки із загостреними краями. У ложки Фолькмана тонка ручка, на обох кінцях якої є різальні частини різних розмірів у вигляді овальних ложок із загостреними краями. К'юретка має масивну ручку і ріжучу частину чашоподібної форми без дна (див. рис. 10; 16).

Ці інструменти застосовують для вишкрібання стінок кісткових порожнин, нориць, видалення секвестрів, а також для зняття гіаліно- вого хряща із суглобової поверхні кістки при екзартикуляції, вида- ленні патологічних грануляцій тощо.

Інструменти для з'єднання м'яких тканин

Для з'єднання м'яких тканин застосовують голкотримачі й хірургічні голки.

Голкотримачі. У хірургії застосовують голкотримачі з автоматичними затворами і не автоматичні (рис. 11; 1, а в). Кожний з них називається за іменем того автора, який його запропонував. Якість інструменту визначається відсутністю стомлення пальців під час роботи, можливістю міцно фіксувати хірургічну голку і швидко звільняти її при необхідності. Кожен хірург вважає кращим той голкотримач, яким він звик працювати. Голкотримачі є великі й малі. Слід відмітити, що при накладанні швів у глибині порожнин (на пряму кишку, матку, піхву, в ротовій порожнині) краще застосовувати голкотримачі з довгими ручками.

Голкотримач Матьє. Це автоматичний голкотримач. На його випуклих ручках є зубчастий замок, а між ними знаходиться пружина (креманьйола). Завдяки цьому, хірургу необхідно тільки натискати на ручки, щоб відкрити або закрити замок.


Голкотримач Троянова теж автоматичний, але, на відміну від попереднього, має прямі ручки і креманьйолу.

Голкотримач Гагара - неавтоматичний і на кінцях ручок має кільця. Для того, щоб закрити замок, слід натиснути на ручки, а щоб відкрити - ручки стискають і пальцями розводять у боки, що створює певні незручності.

Хірургічні голки застосовують для накладання швів. Вони мають різну форму і величину. На поперечному розрізі голки бувають круглої і тригранної форми (див. рис. 11; 2).

Голки з круглим перерізом розсовують тканини, але не розсікають їх, завдяки чому вони погано проникають через щільні, малоподатли- ві тканини. їх застосовують, головним чином, при накладанні швів на паренхіматозні і порожнисті органи, але не на шкіру. Голки з тригранним перерізом найбільш уживані. Завдяки гострим граням, вони легко проникають навіть через щільні, малоподатливі тканини, розсікаючи їх.

Хірургічні голки за формою можуть бути прямими, напівкруглими і круглими. Прямі голки застосовують переважно при операціях на порожнистих органах, напівкруглі і круглі є універсальними.

Є також атравматичні голки. У них відсутнє вушко, а тупий кінець голки без чітких меж переходить у закріплену в ньому лігатуру. Після закінчення лігатури подальше використання голки неможливе.

Шкірний стиплер - це автоматичний інструмент для накладання металевих круглих дужок на шкіру (див. рис. 11; 3). Виготовлений він з пластика і є одноразовим. У ньому заправлено 35 дужок.

Дужки Мішеля (див. рис. 11; 4) являють собою нікелеві пластинки, на кінцях яких є гострі зубчики. Застосовують їх для з'єднання ранових країв шкіри. Накладають дужки за допомогою спеціального пінцета, на вільних кінцях якого, позаду зубчиків, є невеликі поперечні поглиблення. Знімають дужки також спеціальним пінцетом або гачками.

Для накладання швів на порожнисті органи, кровоносні судини, особливо в гуманній медицині, широко застосовуються різноманітні автоматичні пристрої.

Допоміжні інструменти

При хірургічних операціях застосовується цілий ряд інструментів, які є допоміжними.

Пінцети застосовують для фіксації (утримання) м'яких тканин при будь-яких оперативних втручаннях. Найчастіше в практиці застосовують хірургічні та анатомічні пінцети (рис. 13; 1). Вони є трьох розмірів: великі, середні й малі. Великі застосовують при фіксації тканин у глибоких ранах і при операціях у порожнинах тіла (грудна, черевна, тазова), середні - при фіксації поверхневих тканин, а малі - при хірургічних втручаннях на очах.

Пінцет хірургічний застосовують для фіксації всіх видів м'яких тканин. На кінці однієї бранші є два гострі зубчики, а другої - один. Це дає змогу фіксувати тканини так, щоб вони не висковзали з пінцета.

Пінцет анатомічний - на дотичних поверхнях браншів є поперечні насічки. Застосовують його при операціях на внутрішніх органах. Для фіксації тканин пінцет, як правило, тримають у лівій руці між великим і вказівним пальцями. При зав'язуванні вузла під час накладання швів губки пінцета переводять у долоню і, прикривши їх середнім, безіменним і мізинним пальцями, звільняють вказівний і великий.


Щипці М'юзо мають довгі ручки й короткі масивні губки (див. рис. 13; 2). На кінцях кожної губки є по два масивних зубчики. Застосовують їх для фіксації щільних тканин (хрящова, сухожилкова).

Щипці гострокінцеві однозубі або двозубі (див. рис. 13; 3) мають також довгі ручки й короткі губки. На кінчиках губок є по одному або по два гострих зубчики. їх також застосовують для фіксації щільних тканин.

Ранорозширювачі використовують для розсування країв рани, щоб можна було проводити органолептичне дослідження тканин в її глибині й виконувати різноманітні маніпуляції. Вони мають різноманітну конструкцію. Розрізняють ранорозширювачі пластинчасті і зубчасті, прості та автоматичні

Зубчасті ранові гачки є гостро- і тупозубчасті. Гострозубчасті застосовують для розсування щільних, малоподатливих тканин. В усіх інших випадках слід користуватися тупозубчастими рановими гачками, тому що вони мало травмують м'які тканини й добре їх утримують.

Пластинчасті ранові гачки легше утримуються, менше травмують м'які тканини й певною мірою захищають краї рани від пошкодження, тому мають перевагу перед зубчастими.

Автоматичні ранорозширювачі відрізняються від простих тим, що мають автоматичні затвори, за допомогою яких вони можуть утримуватися в рані без участі помічника.

Корнцанг, або кульові щипці (див. рис. 13; 5, а, б) на кінцях довгих ручок має кільця для фіксації інструмента в руці, а на протилежних - короткі овальні губки з насічками на дотичних поверхнях. Він може бути прямим і зігнутим. Корнцанг застосовують для видалення сторонніх тіл з рани, ним також подають інструменти й перев'язувальний матеріал.

Білизняні цапки, або клеми (цапки Бакгауза) мають різноманітну конструкцію (див. рис. 13; 8). На їх губках є гострі зубчики, за допомогою яких до шкіри тварини фіксують матеріал для ізоляції операційного поля.

Жолобкуватий зонд має плоску ручку, за яку тримають інструмент, а поздовж всієї його осі є жолобок. Він може бути прямим і зігнутим або мати ґудзикувате потовщення (див. рис. 13; 9, а, б). Під час розтину м'яких тканин і фасцій зонд підводять під них, а по його жолобку ведуть скальпель і виконують розріз. При цьому нижчепри- леглі органи, судини і нерви не пошкоджуються.

Ґудзикуватий зонд має форму довгого круглого стержня, на одному кінці якого є потовщення, а на протилежному може бути вушко (див. рис. 13; 9, в). Останнє використовують для введення дренажів, які в ньому фіксують. Ґудзикуватий зонд застосовують для визначення глибини рани або нориці, їх напрямку, наявності в рані кишень.

Фіксатори рубця мають різноманітну конструкцію. Кожен фіксатор рубця отримав назву за іменем автора, який його сконструював. Широко використовують фіксатори рубця І. С. Черненка, П. ГІ. Гер- цена, К. А. Петракова (див. рис. 13; 10, а-е)- їх застосовують для фіксації рубця при руменотомії.


Фіксатор рубця Герцена представляє собою профільований еліпс з отвором і відбортованими краями, на якому є 12 Т-подібних пазів для кріплення гумових кілець з гачками. Для зручного введення фіксатора є дві ручки, а двома захватами із натяжними гвинтами прилад кріпиться до операційної рани.

Фіксатор рубця Петракова складаєтеся зі з'єднаних шарнірами чотирьох стулок, що рухаються в одній площині, на кожній з яких закріплені металеві гачки і стійки, за допомогою яких відбувається розкриття лапаротомної рани. На стулках також є гумові вкладиші, ■шж ягчМуїуі -іотмсхздся-іля їжждай стята* ру'СОД.

Фіксатор рубця Черненка складається із двох стулок, зігнутих під кутом 140° і з'єднаних між собою шарнірно. Внутрішні краї стулок мають зубці з отворами на вершині, через які проходять голки, якими фіксуються краї рубця на фіксаторі- У зібраному розкритому вигляді прилад має ромбоподібну форму.

Кишковий жом (кишковий затискав) є прямий і зігнутий (див. рис. 13; 11, о, б). Інструмент має довгі ручки з кільцями та зубчастим замком і довгі еластичні губки, на дотичних поверхнях яких є поздовжні неглибокі канавки. Застосовують для фіксації стінок кишечнику при операціях на ньому.

Шлунковий жом, або твердий кишковий затискач має різну конструкцію (див. рис. 13; 12). Це масніший інструмент з довгими иссластичними губками. Застосовують длИ фіксації органа при резекції шлунка, кишечнику, ентеротомії.

Вікончасті щипці мають довгі ручки З кільцями на кінцях і короткі губки овальної форми з отвором посередині (див. рис. 13; 13). Застосовують для фіксації тканин у глибині рани, стінки рубця, подачі інструментів і перев'язувального матеріалу, каплунації.

Вушні лещата складаються з двох плоских пластинок (прямих, дуго- або 8-подібно зігнутих по площині), з'єднаних між собою по краях гвинтами. На дотичний поверхнях лещат є косі насічки (рис. 14; 1, а, б). Використовуються при ампутації вушних раковин у собак.

Інструменти для зняття гіпсових пов'язок. Для розтину гіпсових пов'язок використовують різні ножиці, пилки, ножі (див. рис. 14; 2, а-г).

Ножиці Стиія складаються з масивних, потовщених ручок та бранш, одна з яких більша й має поздовжню щілину, друга менша й суцільна.

Ножиці для розтину гіпсових пов'язок - масивні, з браншами різної довжини.

Пилка для розтину гіпсових пов 'язок має масивну ручку та дугоподібну ріжучу частину.

З цією метою застосовують також спеціальні ножі.

Угамувальне, або носове кільце складається з двох рухливо з'єднаних між собою півкілець, що на кінцях мають отвори з різьбою, у які вкручується фіксуючий гвинт (див. рис. 14; 3). Кільце вводять у носову перетинку бугая-плідника, норовливої корови для угамування злого норову при роботі з ними.

Щипці для введення угамувального кільця складаються з двох ручок з овальним фіксуючим кільцем та заокруглених губок з пристроєм для фіксації і введення угамувального кільця (див. рис. 14; 4). Використовують для введення угамувального кільця в носову перетинку тварини.