Комітет з прав дитини заснований у відповідності зі статтею 43 Конвенції про права дитини 1989 року. Він складається з десяти експертів, які діють в особистій якості і володіють високими моральними якостями і визнаною компетенцією в галузі прав людини. Комітет розглядає регулярно надані доповіді держав — учасниць Конвенції про заходи для забезпечення прав дітей та інформує про це Економічну і Соціальну Раду ООН. Комітет не розглядає індивідуальні петиції.

Європейський Суд з прав людини був створений у 1959 році як основний елемент регіонального контрольного механізму.із дотримання положень Європейської конвенції по захисту прав людини й основних свобод 1950 року. Штаб-квартира Суду знаходиться в Страсбурзі (Франція).

119. Особливості надання соціальних послуг у Центрах ресоціалізації наркозалежної молоді

Центр ресоціалізації наркозалежної молоді є спеціалізованим закладом, в якому на добровільних засадах цілодобово перебуває молодь, що пройшла курс лікування від наркотичної залежності в закладах охорони здоров'я та потребує отримання соціальних послуг.

Центр відповідно до покладених на нього завдань:

1) забезпечує розроблення та виконання індивідуальних програм соціальної реабілітації та адаптації отримувачів соціальних послуг;

2) надає соціальні послуги;

3) проводить психологічну діагностику з метою психологічної корекції та соціальної реабілітації отримувачів соціальних послуг;

4) організовує для отримувачів соціальних послуг індивідуальне навчання, їх дозвілля, проводить з ними виховні та корекційні заходи;

5) забезпечує захист прав та інтересів отримувачів соціальних послуг, надає допомогу в оформленні правових документів;

6) проводить заходи щодо соціальної реабілітації та адаптації отримувачів соціальних послуг;

7) створює умови для проживання та забезпечує харчування отримувачів соціальних послуг;

8) забезпечує поширення інформації про діяльність центру та його основні завдання;

9) інформує через засоби масової інформації населення про наслідки вживання наркотичних засобів та психотропних речовин.

10. Центр має право:

1) самостійно визначати форми та методи роботи із соціальної реабілітації отримувачів соціальних послуг;

2) залучати на договірних засадах для надання соціальних послуг підприємства, установи, організації та фізичних осіб, зокрема волонтерів;

3) використовувати відповідно до законодавства для провадження своєї діяльності кошти міжнародної фінансової допомоги та міжнародні гранти.

Соціальні послуги надаються центром на безоплатній основі.

Зарахування до центру здійснюється згідно з наказом його директора, що видається на підставі заяви отримувача соціальних послуг за наявності паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, медичної довідки про стан здоров'я та про проходження курсу лікування від наркотичної залежності в закладах охорони здоров'я або письмового направлення органу, що утворив центр, чи центру соціальних служб. Особи віком до 18 років зараховуються на підставі заяви батьків або осіб, що їх замінюють.

---

Строк перебування отримувача соціальних послуг у центрі визначається його директором відповідно до індивідуальної програми соціальної реабілітації та адаптації, що затверджується Мінсім'ямолодьспортом.

До центру не зараховуються особи, що перебувають у стані наркотичного сп'яніння, із симптомами хвороб у гострому періоді або в період загострення хронічних захворювань.

120.

121. Особливості надання соціальних послуг у Центрах для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді

Центр для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді - спеціалізований заклад, що проводить роботу із соціальної адаптації ВІЛ-інфікованих дітей та молоді.

Основними завданнями центру є створення умов для соціальної адаптації ВІЛ-інфікованих дітей та молоді, розроблення і здійснення заходів щодо соціальної підтримки і супроводу таких дітей та молоді, що спрямовані на їх інтеграцію в суспільство.

Центр відповідно до покладених на нього завдань:

1. надає ВІЛ-інфікованим дітям та молоді різні види соціальних послуг (соціально-побутові, психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, юридичні та інформаційні);

2. здійснює лікувально-оздоровчі заходи, подає в разі потреби першу невідкладну допомогу;

3. організовує клуби за інтересами, проводить конкурси;

4. залучає батьків або осіб, що їх замінюють, до співпраці, дає їм методичні поради;

5. організовує роботу груп взаємодопомоги для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді, а також батьків або осіб, що їх замінюють;

6. забезпечує харчування дітей та молоді, що в ньому перебувають, відповідно до установлених норм;

7. співпрацює із закладами охорони здоров'я, навчальними закладами та іншими організаціями, які надають допомогу ВІЛ-інфікованим дітям та молоді;

8. направляє у разі потреби осіб, що звернулися до центру, до закладів та установ, які можуть забезпечити задоволення їх потреб.

Центр має право:

1. визначати форми і методи роботи за погодженням із засновником;

2. залучати на договірних засадах для надання соціальних послуг підприємства, установи, організації та фізичних осіб, зокрема волонтерів;

3. використовувати згідно із законодавством для провадження своєї діяльності кошти міжнародної фінансової, технічної допомоги і міжнародні гранти.

Центр працює в режимі денного стаціонару. Строк перебування особи в центрі не повинен перевищувати шість годин на добу.

122. Українська Асоціація соціальних педагогів і соціальних працівників

Українська Асоціація соціальних педагогів і соціальних працівників була створена в 1992 році. База Асоціації знаходиться в м. Донецьку.

Зміст роботи УАСПСР полягає в:

1. актуалізації досвіду вітчизняного та зарубіжного забезпечення підтримки, у розробці і виконанні різноманітних програм соціального спрямування;

2. нарощуванні науково-практичного потенціалу сфери соціальної роботи шляхом відкриття територіальних відділень в усіх областях У країни;

3. налагодженні співробітництва з іншими організаціями й установами (Міністерством освіти і науки України, Міністерством праці і соціального забезпечення, соціальними службами, реабілітаційними центрами тощо);

4. встановленні контактів із асоціаціями інших країн, з Міжнародною Асоціацією шкіл соціальної роботи.

---

Діяльність УАСПСР базується на принципах самоврядування, добровільності, гласності, співробітництва з державними благодійними організаціями та фондами, творчими спілками.

Мета роботи Асоціації полягає у:

1. консолідації зусиль у становленні та розвитку соціальної педагогіки і соціальної роботи в Україні, щоб розв'язувати соціальні проблеми на основі національних традицій і регіональних особливостей;

2. поліпшенні соціальних і економічних умов життя, розвитку творчого потенціалу людей, формуванні самостійної та відповідальної особистості;

3. наданні допомоги громадянам, які мають фізичні вади, у вирішенні матеріальних і соціально-психологічних проблем, у соціальній реабілітації;

4. підвищенні професійного рівня соціального педагога і соціального

5. працівника;

6. у створенні сприятливих умов їхньої праці;

7. у контролі за дотриманням ними етичних норм.

123.

124. Соціальний захист і соціальні послуги

Соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв’язання їхніх життєвих проблем;

Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Відповідно до ЗУ « Про соціальні послуги» можуть надаватися такі види соціальних послуг:

1. соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, соціально-побутової адаптації, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;

2. психологічні послуги - надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;

3. соціально-педагогічні послуги - виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;

4. соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;

5. соціально-економічні послуги - задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;

6. юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, захист прав та інтересів особи, інша правова допомога тощо);

7. послуги з працевлаштування - пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;

8. інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги);

9. інші соціальні послуги.

---

Соціальний захист - це розгалужена мережа визнаних і гарантованих державою заходів щодо матеріального забезпечення громадян у разі втрати годувальника, працездатності, хвороби, безробіття, старості та в інших випадках, передбаченим законодавством.

Основні напрями соціального захисту:

1. забезпечення прожиткового мінімуму, надання допомоги тим, хто неспроможний сам подбати про себе;

2. створення умов, що дають змогу громадянам заробити кошти для існування законним способом;

3. забезпечення кожному громадянинові мінімум соціальних благ і послуг;

4. створення сприятливих умов праці для найманих робітників і т. д.

Основні принципи соціального захисту:

1. принцип загальності;

2. принцип рівності;

3. принцип всебічності форм і видів соціального захисту;

4. принцип доступності;

5. адресність;

6. принцип єдності та диференціації соціального захисту;

7. принцип законодавчого визначення умов та порядку здійснення соціального захисту;

8. принцип обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору.

125. Схарактеризуйте функції інституту уповноваженого президентом України з прав дитини

З метою забезпечення належних умов для реалізації громадянських, економічних, соціальних та культурних прав дітей в Україні, а також враховуючи необхідність особливого піклування про дитину, на виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері прав дитини Президентом України запроваджено інституцію Уповноваженого Президента України з прав дитини. Відповідні Укази Президента України «Про Уповноваженого Президента України з прав дитини» та «Питання Уповноваженого Президента України з прав дитини» були видані 11 серпня 2011 року.

Основними завданнями Уповноваженого є

1) постійний моніторинг додержання в Україні конституційних прав дитини, виконання Україною міжнародних зобов’язань у цій сфері та внесення в установленому порядку Президентові України пропозицій щодо припинення і запобігання повторенню порушень прав і законних інтересів дитини;

2) внесення Президентові України пропозицій щодо підготовки проектів законів, актів Президента України з питань прав та законних інтересів дитини;

3) здійснення заходів, спрямованих на інформування населення про права та законні інтереси дитини.

Уповноважений відповідно до покладених на нього завдань має право:

1. брати у встановленому порядку участь в опрацюванні проектів законів, актів Президента України з питань прав та законних інтересів дитини;

2. відвідувати в установленому порядку спеціальні установи для дітей, заклади соціального захисту дітей та інші заклади, в яких перебувають діти, у тому числі місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи виконання покарань, психіатричні заклади, спеціальні навчально-виховні установи, опитувати осіб, які там перебувають, та отримувати інформацію про умови їх тримання;

3. звертатися до державних органів щодо сприяння вирішенню питань, віднесених до компетенції Уповноваженого;

4. одержувати в установленому порядку від державних підприємств, установ, організацій необхідні інформацію, документи і матеріали, у тому числі з обмеженим доступом, з питань, що належать до компетенції Уповноваженого;

5. залучати в разі потреби в установленому порядку до опрацювання окремих питань представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, а також експертів, учених та фахівців, у тому числі на договірній основі;

6. брати в установленому порядку участь у засіданнях державних органів з питань, що належать до компетенції Уповноваженого;

7. звертатися до державних органів, у тому числі правоохоронних, щодо виявлених фактів порушень прав та законних інтересів дитини;

8. вивчати в установленому порядку стан роботи із соціально-правового захисту дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних установах для дітей і закладах соціального захисту дітей, стан виховної роботи з дітьми у навчальних закладах;

9. взаємодіяти з організаціями, у тому числі міжнародними, з питань захисту прав та законних інтересів дитини.

---

126. Організація соціальної реабілітації дітей-інвалідів у центрі

Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів - реабілітаційна установа сфери управління Міністерства соціальної політики України та/або органів соціального захисту населення регіонального та/або місцевого рівнів, цільовим призначенням якої є здійснення комплексу реабілітаційних заходів для дітей-інвалідів, а також дітей віком до 2 років, які мають ризик отримати інвалідність, спрямованих на попередження (запобігання), зменшення або подолання фізичних, психічних розладів, коригування порушень розвитку, навчання основним соціальним та побутовим навичкам, розвиток здібностей, створення передумов для їхньої інтеграції у суспільство.

Реабілітаційний процес спрямований на:

1) навчання дитини-інваліда основним соціальним навичкам (особиста гігієна, самообслуговування, пересування, спілкування тощо), пристосування побутових умов до потреб дитини-інваліда, соціально-побутове влаштування та обслуговування, педагогічну корекцію для дитини-інваліда з метою вироблення та підтримання навичок самостійного проживання;

2) опанування навичками захисту власних прав та інтересів, самоаналізу та отримання навичок позитивного сприйняття себе та оточуючих, навичок спілкування, забезпечення самостійного проживання у суспільстві з необхідною підтримкою (соціальний та юридичний супровід, медичне спостереження, побутові послуги).

Основними формами реабілітаційної соціальної роботи з дітьми і молоддю з обмеженими психофізичними можливостями є групова та індивідуальна.

Основними завданнями групової роботи є:

5. допомога членам групи створити систему взаємодопомоги;

6. урахування у процесі роботи характеру і змісту групових процесів, використання їх для досягнення цілей групи, допомога в цьому кожному члену групи;

7. посилення здатності членів групи діяти незалежно;

8. допомога кожній особистості усвідомити свою спільність з іншими в момент припинення діяльності групи.

У своєму розвитку група проходить декілька стадій. На першому етапі ("орієнтування — включення") члени групи знайомляться, затверджується склад групи і приймаються групові цілі. Другий етап пов'язується із незадоволеністю і суперництвом. Третя стадія — етап продуктивної спільної роботи, інтеграція. Четверта стадія — припинення роботи групи, її ліквідування.

Важливою формою соціально-педагогічної роботи з дітьми-інвалідами є індивідуальна робота:

6. аналіз індивідуальних біологічних функцій і функціональних можливостей (біологічний і соціальний вік, рівень функціонального обмеження, біологічні ритми, психофізичні можливості);

7. виявлення специфіки соціокультурного розвитку (вплив різнорівневих соціальних факторів, соціальні потреби, ролі, статус, соціальні очікування, культурні й субкультурні цінності, норми);

8. усвідомлення психологічних характеристик (сприйняття, пам'ять, здатність до вирішення проблем, характер самооцінки, рівень залежності, адекватність реакцій);

9. дослідження особливостей психосоціальної адаптації, процесу взаємного впливу індивіда і його оточення;

10. залучення дитини до соціально-педагогічного процесу (соціалізації). Безпосередня практика соціально-педагогічної допомоги дітям-інвалідам включає конкретні методики, прийоми, засоби і техніки, які застосовуються соціальним педагогом відповідно до її мети, завдань і рівнів.

---

Смотрите также файлы

• Соціальна педагогіка. Лекції.docx

• Технологии социальной работы. Лекции.doc

• Опека и попечительство.docx

• Менеджмент социальной работы.doc

• ОТВЕТЫ КОЛЛОКВИУМ ПО РАДИОЛОГИИ.docx