Файл: Кваліфікаційний іспит Соціально-правовий захист.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 19.07.2019

Просмотров: 2463

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.


Соціальна послуга догляду вдома надається суб’єктом, що надає соціальну послугу, після здійснення первинного комплексного визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги, складання індивідуального плану та укладення договору на надання соціальної послуги догляду вдома.


Соціальна послуга догляду вдома надається за місцем проживання отримувача соціальної послуги (вдома) протягом робочого дня.


Суб’єкт, що надає соціальну послугу, може відмовити отримувачеві у її наданні, якщо він нездатний задовольнити індивідуальні потреби отримувача соціальної послуги. Відмова повинна супроводжуватися поясненням причин та довідковою інформацією про можливість отримати дану послугу в іншого суб’єкта, що надає соціальну послугу.


З кожним отримувачем соціальної послуги або його законним представником протягом 5 днів з дня прийняття рішення про надання соціальної послуги догляду вдома укладається договір про її надання.


Принципи надання соціальної послуги догляду вдома:

  1. Доступність соціальної послуги догляду вдома,

  2. Незалежність отримувача соціальної послуги

  3. Захист та безпека отримувача соціальної послуги

  4. Конфіденційність інформації


Основні заходи, що складають зміст соціальної послуги догляду вдома, передбачають:


  1. для отримувачів соціальної послуги ІІІ групи рухової активності:

  2. допомогу у веденні домашнього господарства - закупівлю та доставку продуктів харчування, ліків та інших товарів, допомогу у приготуванні їжі, допомогу у прибиранні житла, дрібний ремонт одягу, взуття;

  3. надання інформації з питань соціального захисту населення;

  4. допомогу в отриманні безоплатної правової допомоги;

  5. допомогу в оформленні документів, внесення платежів;

  6. для отримувачів соціальної послуги ІV групи рухової активності:

  7. допомогу у веденні домашнього господарства - закупівлю та доставку продуктів харчування, ліків та інших товарів, приготування (допомогу у приготуванні) їжі, доставку гарячих обідів, прибирання (допомогу у прибиранні) житла, прання, дрібний ремонт одягу, взуття;

  8. допомогу у самообслуговуванні - допомогу у вмиванні, обтиранні, обмиванні, вдяганні, роздяганні, зміні натільної білизни, зміні постільної білизни, у користуванні туалетом тощо;

  9. допомогу при пересуванні по квартирі;

  10. допомогу в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами - виклик лікаря, комунальних служб, транспортних служб, відвідування хворих у закладах охорони здоров’я;

  11. навчання навичкам самообслуговування - навчання навичкам вмивання, обтирання, обмивання, вдягання, роздягання, зміни натільної білизни, зміни постільної білизни, у користуванні туалетом;

  12. допомогу в обробітку присадибних ділянок для сільської місцевості (площа обробітку присадибних ділянок визначається окремо для кожного конкретного випадку, але не більше ніж 0,02 гектара);

  13. допомогу у забезпеченні технічними засобами реабілітації, навчання навичкам користування ними;

  14. психологічну підтримку (бесіди, спілкування, мотивацію до активності, консультації психолога);

  15. надання інформації з питань соціального захисту населення;

  16. допомогу в отриманні безоплатної правової допомоги;

  17. допомогу в оформленні документів, внесення платежів;

  18. для отримувачів соціальної послуги V групи рухової активності:

  19. допомогу у веденні домашнього господарства - закупівлю та доставку продуктів харчування, ліків та інших товарів, приготування їжі, годування, доставку гарячих обідів, прибирання житла, прання, дрібний ремонт одягу, взуття, виконання різних видів дрібних ремонтних робіт у помешканні;

  20. допомогу у самообслуговуванні - допомогу у вмиванні, обтиранні, обмиванні, вдяганні, роздяганні, зміні натільної білизни, зміні постільної білизни, у користуванні туалетом тощо;

  21. допомогу при пересуванні по квартирі;

  22. допомогу в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами - виклик лікаря, комунальних служб, транспортних служб, відвідування хворих у закладах охорони здоров’я;

  23. навчання навичкам самообслуговування - навчання навичкам вмивання, обтирання, обмивання, вдягання, роздягання, зміни натільної білизни, зміни постільної білизни, у користуванні туалетом;

  24. обробіток присадибних ділянок для сільської місцевості (площа обробітку присадибних ділянок визначається окремо для кожного конкретного випадку, але не більше ніж 0,02 гектара);

  25. допомогу у забезпеченні технічними засобами реабілітації, навчання навичкам користування ними;

  26. психологічну підтримку (бесіди, спілкування, мотивацію до активності, консультації психолога);

  27. надання інформації з питань соціального захисту населення;

  28. допомогу в отриманні безоплатної правової допомоги;

  29. допомогу в оформленні документів, внесення платежів.




108. Будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни та праці

Будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни та праці є стаціонарною соціально-медичною установою загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.


Основним завданням будинку-інтернату є забезпечення належних умов для проживання, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги громадянам похилого віку та інвалідам, які потребують стороннього догляду і допомоги.


До будинку-інтернату приймаються на державне утримання особи похилого віку, які досягли пенсійного віку, та інваліди першої і другої групи, старші за 18 років, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, яким згідно з медичним висновком не протипоказане перебування у будинку-інтернаті та які не мають працездатних родичів, зобов'язаних їх утримувати за законом.


Формування та ведення особової справи розпочинається з дати приймання підопічного на проживання до будинку-інтернату.



109. Пенітенціарна система

Пенітенціарна система (кримінально-виконавча система; від лат. poenitentia — розкаяння) — державний інститут, що відає виконанням кримінальних покарань, накладених на громадян відповідно до закону.


Забезпечує виконання покарання у вигляді: позбавлення волі, обмеження волі, утримання підслідних з моменту взяття під варту до суду та покарань, не пов`язаних з позбавленням волі (виправні роботи, громадські роботи, позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю на певний строк), а також нагляд за особами, яких на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на певний термін.


У її підпорядкованості перебувають слідчі ізолятори, виховні колонії, колонії різного рівня безпеки, виправні центри та кримінально-виконавчі інспекції.


Державна пенітенціарна служба України (ДПтС України) — центральний орган виконавчої влади України зі спеціальним статусом, який є центральним апаратом кримінально-виконавчої системи України. Служба здійснює керівництво органами і установами виконання покарань в Україні, їй підпорядковуються територіальні органи управління в регіонах і містах державного значення.


Основними завданнями ДПтС України є:

  1. реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;

  2. внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;

  3. формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту;

  4. контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту.



Державна пенітенціарна служба України:

  1. виконує правозастосовні та правоохоронні функції;

  2. спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України.


110. Розкрийте напрямки діяльності ЮНІСЕФ в Україні

Протягом останніх років ЮНІСЕФ постійно збільшував масштаби своєї підтримки Уряду України у створенні програм з охорони здоров'я, харчування, освіти та захисту для дітей. ЮНІСЕФ відстоює права дітей на участь та виступає за пріоритетність дій направлених на допомогу найбільш знедоленим та дітям та родинам, що опинились у кризових ситуаціях. Визнаючи, що добробут дітей тісно пов’язаний із станом матерів, ЮНІСЕФ також працює заради покращення здоров’я та освіти та захисту прав матерів в Україні.


Представництво ЮНІСЕФ в Україні продовжує реалізацію програми, що відображає прагнення країни досягти Цілей розвитку тисячоліття. Ці цілі включають захист материнства, зменшення дитячої смертності, зупинення поширення ВІЛ/СНІДу й туберкульозу, захист вразливих категорій і сприяння гендерній рівності.


Діяльність ЮНІСЕФ фінансується за рахунок. добровільних внесків окремих осіб, підприємств, фондів та урядів. Ви можете дізнатись більше про те, як підтримати діяльність ЮНІСЕФ.



111. Служба пробації

Орган пробації у межах своїх повноважень організовує:

  1. забезпечення суду досудовими доповідями про обвинувачених;

  2. здійснення нагляду за засудженими;

  3. виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

  4. реалізацію пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;

  5. соціально-виховну роботу із засудженими;

  6. підготовку до звільнення засуджених, які відбувають покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на певний строк.


Основними завданнями пробації є:

  1. підготовка досудових доповідей щодо обвинувачених;

  2. здійснення нагляду за засудженими до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років;

  3. виконання певних видів покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;

  4. направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів;

  5. реалізація пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;

  6. проведення соціально-виховної роботи із засудженими;

  7. здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення;

  8. реалізація інших заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень.



Суб’єктами пробації є:

  1. обвинувачені, стосовно яких органом пробації готується досудова доповідь;

  2. особи, засуджені до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

  3. особи, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт;

  4. особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням;

  5. звільнені від відбування покарання вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років;

  6. особи, засуджені до обмеження волі, які направляються для відбування покарання до виправних центрів;

  7. особи, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, стосовно яких вживаються заходи з підготовки їх до звільнення.


112. Розкрийте особливості перебування дітей у Приймальнику-розподільнику

Приймальники-розподільники для дітей - спеціальні установи органів внутрішніх справ, призначені для тимчасового тримання дітей віком від 11 років. Приймальники-розподільники для дітей створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та діють згідно з положенням, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України. Права та обов'язки посадових осіб приймальників-розподільників визначаються положенням про приймальники-розподільники для дітей.

Строк перебування дитини у приймальнику-розподільнику для дітей визначається судом залежно від наявності об'єктивних підстав для її тримання в цій установі.

Основними завданнями ПРД є:

  1. недопущення з боку дітей правопорушень;

  2. здійснення серед них профілактичної роботи;

  3. виявлення причин і умов, які сприяють злочинності у підлітковому середовищі;

  4. забезпечення належних умов їх тримання.

Діти, доставлені у приймальник-розподільник розподіляються залежно від віку і статі за групами, чисельність яких не повинна перевищувати 20 осіб і знаходяться під цілодобовим наглядом посадових осіб приймальників-розподільників. Хлопчики та дівчата розміщуються в окремих приміщеннях, тримаються в умовах, що виключають можливість мимовільного виходу і вчинення правопорушень. Діти, які вчинили у віці від 11 до 14 років суспільно-небезпечне діяння утримуються окремо від інших.



113. Виховна колонія

Покарання дорослих і неповнолітніх злочинців переслідує мети виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.


Але при покаранні неповнолітніх переважне значення має мета спеціального попередження злочинів, тобто мета виправлення засуджених. Крім того, у зв'язку з тим, що неповнолітні на відміну від дорослих ще не сформувалися в морально-психологічному відношенні, їх покарання спрямоване не стільки на усунення морально-психологічних вад їх особи, скільки на формування її соціально-корисних властивостей.



З цієї ж причини є відмітні особливості і у використанні застосовуваних у виховних колоніях засобів виправлення засуджених. Співвідношення в застосуванні каральних властивостей покарання (режим) і заходів виправно-трудового впливу (праця засуджених, їх загальноосвітній та професійно-технічне навчання, виховна робота з ними) в процесі виправлення неповнолітніх інше, ніж у процесі виправлення дорослих засуджених - роль каральних засобів зменшується, а роль заходів виправно-трудового впливу збільшується. Так, у виховних колоніях режим утримання засуджених м'якше, ніж у виправних колоніях.


Зокрема, засуджені, від-бувають покарання у виховних колоніях, порівняно із засудженими, які у виправних колоніях, мають право витрачати кошти, що знаходяться на їх особових рахунках, як правило, у великих розмірах, за певних умов мати більше побачень, більше отримувати посилок, передач і бандеролей.

Хоча виховні колонії і поділяються на колонії загального і посиленого режимів, в основі їх поділу лежать не режимні вимоги (вони однакові), а склад засуджених. Колонії посиленого режиму призначені для виправлення тих засуджених, які раніше були судимі і вже відбували покарання у вигляді позбавлення волі.


На відміну від виправних колоній у виховних колоніях організовується відбування покарання не тільки у звичайних, полегшених і суворих умовах, але і в пільгових умовах, що дозволяють засудженим проживати в гуртожитках за межами виховної колонії без охорони, але під наглядом адміністрації колонії, та користуватися низкою інших переваг.


114. Схарактеризуйте особливості соціально-правового статусу дітей у Школах соціальної реабілітації

Школа соціальної реабілітації є державним навчальним закладом для дітей, які потребують особливих умов виховання, що належить до сфери управління МОН.

До школи за рішенням суду направляються учні (вихованці), які вчинили правопорушення, що мають ознаки суспільно небезпечного діяння, у вiці вiд 11 до 14 рокiв.

Учні (вихованці) утримуються у школі в межах встановленого судом строку, але не більш як три роки.

Школи створюються окремо для хлопців і дівчат.

Кількість учнів (вихованців) у школі не повинна перевищувати 180 осіб.

Права та обов’язки учасників навчально-виховного процесу визначені Законом України “Про загальну середню освіту”.

Статутом школи можуть передбачатися інші права та обов’язки учасників навчально-виховного процесу, що не суперечать законодавству та цьому Положенню.

Утримання учнів (вихованців) у школі здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Трудове навчання (суспільно-корисна праця) і виховання у школі є одним з основних заходів перевиховання учнів.

Відвідування учнів (вихованців) батьками або особами, які їх замінюють, іншими родичами допускається з дозволу директора школи або особи, яка його замінює.