Файл: 11 метрологія.pdf

188

УДК 930. 2+006.91

Ірина Войцехівська

ДЖЕРЕЛА ІСТОРИЧНОЇ МЕТРОЛОГІЇ: 

АНАЛІЗ ПЕРВІСНИКІВ ТА 

ЗІСТАВЛЕННЯ ДАНИХ

На основі текстологічного аналізу «Правди Руської» та «По-

вісті врем’яних літ» досліджується давньоруська метрична сис-
тема. Методом порівняльного аналізу, зіставляючи дані джерел 
визначаються наведені у первісниках міри та їх співвідношення.

Н

апевне, сьогодні не існує жодної галузі знань, в якій не 
використовувалися б різноманітні засоби вимірювань: 
довжини, ваги, площі, об’єму. Кількісні параметри ха-

рактеризують довколишній світ, відкривають завісу над історі-
єю появи найпростіших форм обліку різних величин, розкрива-
ють значення окремих одиниць виміру та їх застосування.

Засоби і одиниці вимірювання, які використовувалися у різ-

них народів на певних історичних періодах вивчає 

метрологія

– наука про походження та еволюцію системи мір, засобів вимі-
рювання та їх функціонування в історичному суспільстві. 

До завдань метрології входить вивчення історії появи та дина-

міки розвитку мір, їх співвідношення та уніфікації, застосуван-
ня вимірювальних приладів та встановлення еталонів точних 
мір, а відтак відтворення історії складання метричної системи в 
історичній ретроспекції.

Предметом дослідження метрології є міри 

довжини

 (міри лі-

нійні), 

площі

 (міри квадратні), 

об’єму

 (міри сипких та рідких 

тіл), 

ваги

 (місткості) та системи грошового обліку.

До метрологічних понять відносяться різні засоби лічби по-

бутово-господарських товарів, обліку продукції у виробництві 
та сільському господарстві, народних ремеслах, будівництві 
тощо. Для більш зручного та докладного вивчення історичної 
метрології доцільно умовно окреслити її основні напрями: 

ме-

189

трологія законодавча

 (офіційна, нормативна); 

метрологія на-

родна

 (традиційна, побутова); 

метрологія нумізматична

 (гро-

шовий обіг); 

метрологія математична

 (методи обчислювання 

вимірюваної величини). Всі ці напрями вивчення історичної 
метрології охоплюють різноманітні аспекти її розвитку і репре-
зентують цю наукову галузь у комплексі.

Уявлення про міри склалися в давнину, коли з’явилась необ-

хідність у вимірюванні відстаней, наділів землі, пасовищ, жит-
ла, сипких та рідких тіл. Оскільки спеціальних приладів для 
такого вимірювання не існувало, використовувались частини 
людського тіла: 

лікоть

 (38-46 см);

 пядь 

(19-23 см); 

сажень

 (152-

216 см)); або умовна відстань, яку можна пройти або проїхати 
верхи: («день шляху» піший (25-35 км); кінний (50-70 км)); або 
відстань, на яку можна кинути камінь («кидання каменю» (40-
60 м)); або пустити стрілу («перестріл» (60-70 м). Звісно, такі 
міри не вирізнялися особливою точністю і їх прийнято вважа-
ти відносними.

Особливо гостро постає питання вивчення метрології давньої 

історії, коли, з одного боку, не існувало загальноприйнятої метри-
чної системи, а міри були нестійкими і невизначеними, а з друго-
го, залишилось дуже мало первісників, які б зберегли дані побу-
туючих того часу мір і їх співвідношення. Свідчення про одиниці 
виміру Київської держави збереглися у літописах, міжнародних 
та торгових угодах, митних книгах, записках купців, іноземних 
мандрівників. Прикметними для метрологічних досліджень є бе-
рестяні грамоти, пам’ятки давньоруської та західноєвропейської 
літератури, де наводились численні відомості з економічної ге-
ографії, грошових розрахунків та систематизувались метричні 
дані в різних країнах. У ХV–ХVІІ ст. коло джерел розширюєть-
ся. Окрім літописів, грамот, описів мандрівок з’являються пис-
цеві книги, уставні грамоти, міські хроніки, тексти договорів, де 
фіксуються оцінки товарів та системи оподаткування.

Загалом виникнення метрології як самостійної наукової дис-

ципліни припадає на ХVІ ст. і пов’язане з іменами вчених Георга 
Агриколи (1494–1555) і Жозефа-Жюста Скалігера (1540–

190

1609). Твір Агриколи «П’ять книг про міри та вагу римлян і гре-
ків» (1550 р.) поклав початок розвитку історичної метрології.

Так, відома «Торгова книга» (друга пол. ХVІ ст.), відкрива-

лась статтею «Про вагу і міри», в якій мова йшла про одиниці 
вимірювань і їх тогочасне співвідношення. Ця праця була ство-
рена як довідник-посібник для руських купців, які торгували з 
іноземцями

1

.

У цей час були створені і спеціальні твори, серед яких відомий 

посібник з арифметики та основ алгебри «Счетные мудрости» (по-
вна назва «Книга, глаголена по гречески арифметика, а по немец-
ки алгоризна, а по русски циферна счетная мудрость»), в якому 
наводились цінні дані про руські міри; «Писцові книги», на осно-
ві яких збиралися з населення податки. Ці видання задовольняли 
тогочасний практичний інтерес і мали прикладний характер. 

До числа найважливіших метрологічних джерел давньорусь кої 

держави відносимо пам’ятку слов’янського законо да вчого права 
«Правда Руська», давньоукраїнський літопис «Повість врем’я-
них літ», збірку релігійних оповідань про Києво-Печерський 
монастир ХІ–ХІІІ ст. «Києво-Печерський Патерик», географіч-
не описання Московської держави «Книгу Большому Чертежу» 
та ін., які є класичними в українському джерелознав стві і вже не 
одне століття досліджуються вченими з огляду на тек стологічне 
прочитання документу, його інтерпретацію та дже релознавчий 
аналіз наведених даних. Об’єктом нашого дослідження обрано 
два історичних унікати – «Правда Руська» та «Повість врем’я-
них літ» на предмет аналізу їх текстів з точки зору наявних ме-
тричних понять та вимірювальних засобів, які побутували в ме-
тричній системі, і, основне, порівняння між собою наведених в 
них даних з метою співставлення та джерелознавчого аналізу.

Специфіка цих джерел обумовлює методику їх досліджен-

ня. Оскільки багато історико-метричних джерел не зафіксова-
ні офіційним нормативним законодавством, достовірність і точ-
ність їх свідоцтв можна встановити лише шляхом зіставлення 
різнопланових писемних джерел, що відносяться до одного іс-
торичного періоду та однієї місцевості, або методом порівняння 

191

відповідності писемного свідчення з речовою пам’яткою і навпа-
ки. Принагідно зазначимо, що окрім чисельної групи писемних 
пам’яток (літописів, договорів, і т.ін.) до метрологічних джерел 
можна віднести і речові джерела: еталони мір (гирі, масштабні 
лінійки), монети, прикраси, хутро, архітектурні споруди тощо.

У випадку дослідження історичної метрології за період, в 

який не зафіксовано достатньо джерел, доцільним є одночасно 
шукати інформацію в інших, дотичних до проблеми пам’ятках, 
які, можливо, опосередковано подають потрібну інформацію та 
у більш пізніх джерелах, або їх редакціях. Іноді можливо отри-
мати потрібне описання мір та їх еквівалент, порівнюючи ві-
тчизняні та іноземні джерела, часто особового походження (ме-
муари, щоденники, записки мандрівників).

Серед методів дослідження метрології давньоруського періо-

ду найбільш функціональним вважається історико-порівняль-
ний метод, що полягає у зіставленні та аналізі даних різних 
джерел, створених в один історичний період, що дає можли-
вість проведення наукового аналізу та трактування наведених в 
них даних, їх об’єктивної інтерпретації, порівняння і вичленен-
ня достовірної інформації.

Найбільш вагомим джерелом, з огляду на дослідження істо-

ричної метрології, є «Правда Руська» (далі ПР) – перший 
дав ньоруський писаний звід норм світського права, яким в 
Київській Русі керувалися при розглядах судових справ про-
тягом ХІ–ХVІІ ст. Віднайдена у 1738 р. В.М.Татищевим, ПР 
відома сьогодні у трьох редакціях: Короткій, Поширеній та 
Ско роченій; в основу такого поділу покладені найбільш істот-
ні відмінності між списками, які створювались у різні часи. За 
своїм складом Коротка редакція поділяється на дві частини: 
Правда Ярослава і Правда Ярославичів. При аналізі метричних 
понять та термінологічних особливостей обох частин Короткої 
редакції помітні різночитання, що свідчить, що обидві частини 
були укладені в різні часи і в різних місцях. Текстологічний ана-
ліз Короткої та Поширеної редакцій свідчить, що в ПР фігуру-
ють поняття мір довжини, ваги, площі, грошового обігу тощо. 

192

Так, серед мір площі зустрічається 

плуг;

 сипких тіл 

кадь, гол-

важня

, 

уборок

, 

лукно

. В ст. 58 ПР записано: «А в селе сеяной 

ржи на 2 плуга 16 кадей ростовских»

2

. Таким чином, село скла-

дали 2 плуга, а плуг дорівнював 8 ростовських кадей жита. 
Ретроспективним шляхом підраховано, що плуг = 8 десятинам 
(це земельна площа, що можуть зорати 2 воли або 1 кінь за се-
зон). Зазначимо, що стародавні джерела, як правило, досить 
бідні і фрагментарні і не завжди дають можливість встановити 
точне співвідношення між метричними одиницями, тому вони 
рахуються з певним припущенням. 

У ст. 96 Поширеної редакції мова йде про норми грошового 

утримання і визначення податку, що видається «городнику» 
– тобто особі, яка керувала будівництвом укріплень. Тут наво-
дяться дрібні одиниці виміру сипких тіл: 

уборок

 і 

лукно

: «А се 

уроци городнику: закладаюче городню, куну взяти, а кончавше 
ногата; а за корм, и за вологу, и за мяса, и за рыбы 7 кун на неде-
лю, 7 хлебов, 7 уборок пшена, 7 лукон овса на 4 кони; имати же 
ему, донеле город срубят, а молоду одину дадять 10 лукон»

3

. Їх 

метрологічне значення не має точно встановленого еквіваленту 
і тому часто послуговуються припущенням Д.І.Прозоровського, 
який вважав, що лукно (посуд з лика, а потім з дерева) вміщу-
вало 24–25 кг вівса

4

. Більш пізня міра – лукошко (берестяний 

кошик), дорівнював 16 кг жита

5

. 

Найбільш часто, а саме майже в кожній статті пам’ятки зу-

стрічаються назви грошових одиниць: 

гривна, куна, ногата, ре-

зана

. І це зрозуміло, оскільки в даному випадку ми досліджуємо 

пам’ятку законодавчого права, юридичний акт, який базується 
на визначенні «вири» (грошової кари, штрафу) і вказуються 
міри покарання у грошовому еквіваленті, що віддзеркалює рі-
вень тогочасного суспільно-економічного стану країни і, зокре-
ма, нумізматичної (грошової) метрології. 

Порівнюючи тексти Короткої та Поширеної редакцій ПР, лег-

ко встановити їх змістову близькість, а саме чисельні запози-
чення з тексту Короткої редакції до Поширеної. Зіставлення 
визначеного покарання (у грошових одиницях) доцільно про-