Файл: 11 метрологія.pdf

193

водити базуючись на порядку розташування статей Поширеної 
редакції (за Троїцьким списком). Так вже перша стаття вказує 
на зв’язок цих двох редакцій текстів. Ідентичні за проблемати-
кою, вони вміщують різночитання за змістом:

Коротка редакція

Убъет муж мужа, то мстить 

брату брата, или сынови отца, 
любо отцю сына, или брату-
чаду, любо сетрину сынови; 
аще не будеть кто мьстя, то 40 
гривен за голову; аще будеть 
русин, любо гридин, любо 
купчина, любо ябетник, лю-
бо мечник, аще изгои будеть, 
любо словенин, то 40 гривен 
положити за не

Поширена редакція

Аже убиет муж мужа, то мстити 

брату брата, люба отцю, ли сыну, 
любо братучадо, ли братню сыно-
ви: аще ли не будеть кто его мстя, 
то положити за голову 80 гривен, 
аче будет княжь моуж или тиуна 
княжа, аще ли будет русин, или 
гридь, любо купець, любо тивун 
бояреск, любо мечник, любо из-
гои, ли словенин, то 40 гривен по-
ложите за не

Основний зміст статті Короткої редакції зводиться до того, 

що у випадку вбивства вільною людиною (а не челядином) та-
кої ж самої – мають помститися родичі по чоловічій лінії; коли 
немає кому мстити – убивця платить 40 гривен. Однак, у наве-
деній статті не вказується, кому саме ідуть ці 40 гривен. З цього 
приводу існує декілька точок зору істориків

6

.

Наведена стаття Поширеної редакції є подіб ною до Короткої, 

однак, «вира» у 80 гривен за вбивство княжого мужа (проти 40 
гривен в Короткій редакції) взята мабуть зі статті 19 Короткої 
редакції де йдеться про «оубиение огнищанина в обиду», за що 
убивця мав заплатити 80 гривен. Визначення такої плати зали-
шило цифру в 40 гривен для соціальних груп, названих в пер-
шій статті Короткої редакції: «аще будет русин, любо гридин, 
любо купчина, любо ябетник, любо мечник, аще изъгои будеть, 
любо словенин …».

Порівняння наступних статей цих двох редакцій свідчить про 

чималу залежність тексту Поширеної редакції від Короткої. 
Так, низка статей наводить ідентичні штрафи за злочини з не-
суттєви ми розбіжностями:

194

Коротка редакція

Ст. 24 А сельском старосте 

княжий и в ратаинем 12 гривне

Ст. 25 А в рядовнице княже 5 

гривен

Ст. 27 А ще робе кормилица 

любо кормиличиц, 12

Поширена редакція

Ст. 13 А в сельском тивуне кня-

же или в ратаннем, то 12 гривен

Ст. 14 А за рядовича 5 гривен
Ст. 17 А за кормилица 12, тако 

же и за кормилицую, хотя ли 
буди холоп, хотя ли роба

Ці статті повністю співпадають щодо грошового визначення 

штрафу за злочин і практично (за виключенням окремих термі-
нів) подібні у формулюванні.

Грошова система, порівнюючи з іншими метрологічними ка-

тегоріями найбільш яскраво представлена в ПР як пам’ятці 
юридичного права, що базується на визначенні «вири» за зло-
чини, а саме вказується міра покарання у грошовому еквівален-
ті, або через визначений податок, що віддзеркалює законодавчу 
систему і побутуючі міри. 

Цікаво проаналізувати тексти статей двох редакцій, подібних 

за змістом і встановленим штрафом, де наводиться чимало різ-
них мір: і грошові одиниці (

гривна, резана, вевериця, ногата, 

куна

), і міри рідких (сипких) тіл (

відро, уборок

) та ін.

Коротка редакція

Ст. 42 А се поклонъ вирныи: ви-

рникоу взяти 7 ведоръ слодоу на не-
делю, тъ же овенъ, любо полотЪ, или 
две ногате; а в среду резаноу въ (три) 
же сыры, в пятницоу тако же; а хлеба 
по колькоу моугоутъ ясти и пшена; а 
куръ по двое на день; коне 4 поста-
вити и соути имъ на роть, колько мо-
гоуть зобати, а вирникоу 60 гривенъ 
и 10 резанъ и 12 веверици; а переде 
гривна, или ся пригоди в говение, 
рьбами, то взяти за рыбы 7 резанъ, 
тъ всехъ коунъ 15 коунъ на неделю; 
а борошна колько моугоуть изъясти; 
до недели же вироу (збероу) те ви-
рници, то ти оурокъ Ярославль

Поширена редакція

Ст. 9 А се покони вирнии 

были при Ярославе: вирни-
ку взяти 7 ведеръ солоду на 
неделю, же овен, любо по-
лоть, любо 2 ногате, а в се-
реду куна, же сыр, а в пят-
ницю тако же, а куръ по двое 
ему на день, а хлебовъ 7 на 
неделю, а пшена 7 оуборко-
въ, а гороху 7 оуборковъ; а 
соли 7 голважень, то то ви-
рнику со отрокомъ; а кони 4, 
конемъ на ротъ сути овесъ; 
вирнику 8 гривенъ, а 10 кунъ 
перекладная, а метелнику 12 
векшии, а съсадная гривна

195

Ця стаття («Устав» кн. Ярослава для «вирника»)

*

 регламен-

тує розмір податку з населення на користь князя. Первісний 
текст наведеної статті Короткої редакції вміщує формулюван-
ня, яке частково губиться в Поширеній редакції («коне 4 по-
ставити и соути имъ на роть, колько могоуть зобати»). Явно 
випливає переробка старого тексту. Про це свідчить і поси-
лання на Ярослава в Поширеній редакції: «А се покони ви-
рнии были при Ярославе», що ще раз підтверджує пізніше 
походження Поширеної редакції, укладеної за різними джере-
лами. Упорядник Поширеної редакції часто повторює норми 
Короткої редакції. Так норма «и 10 резан и 12 веверици» замі-
нена в Поширеній редакції податком «а 10 кун перекладная, а 
метельнику 12 векши», хоча при грошовому обліку Київської 
Русі 10 кун не рівнозначні 10 резанам. Як відомо, співвідношен-
ня у грошовому розрахунку у ті часи було таким:

1 гривна = 20 ногатам = 25 кунам = 50 резанам = 100 веверицям
1 ногата = 1 

¼ 

кунам = 2 

½ 

резанам = 5 веверицям

1 куна = 2 резанам = 4 веверицям
1 резана = 2 веверицям.
Після розпаду давньоруської держави на окремі князівства, 

гривна срібла зберегла значення грошової одиниці і дорівнюва-
ла 20 ногатам = 50 кунам = 150 векшам. Однак, у період ство-
рення Поширеної редакції побутував розрахунок на куни (від 
«куниці»: пів куни – резана, а 

¼ 

– вевериця, пізніше векша), 

якими і оперує укладач. Враховуючи сучасний йому рівень еко-
номічного, господарського і правового життя, він опускає де-
які норми даної статті і інакше трактує визначення положень. 
Прикметна відмінність цих редакцій торкається податку на 
користь вирника. Так, у Короткій редакції наводиться сума у 
60 гривен, а у Поширеній – 8 гривен. М.Ф.Владимирський-
Буданов вважає, що помилився переписувач (замість 16 напи-
сав 60)

7

, побутують і інші думки дослідників

8

. 

*

 Вирник – князівська посадова особа, що збирає данину (виру) та 

виконує адміністративно-судові функції на місцях.

196

Окрім наведених вище розбіжностей можна прослідкува-

ти і відмінності у термінології цих двох редакцій. Так, у тексті 
Поширеної редакції змінюються терміни, що використовують-
ся у Короткій редакції. Замість «тиуна» вводиться «отрок», за-
мість «старости» навпаки «тиун» і т.ін. (ст. 22-27 Короткої ре-
дакції = ст. 11–16 Поширеної редакції).

Текстологічний аналіз цих двох редакцій свідчить, що їх ха-

рактерною особливістю є соціальна направленість змісту статей 
і норм права, особливо у Поширеній редакції, де на перший план 
виступає князівська влада і юрисдикція. (ст. 30, 32, 41, 42, 79, 
84, 85, 86, 100). Інтереси князя та його адміністрації (вирників, 
отроків, мятельників, кн. тиунів) враховуються у першу чергу.

Таким чином, укладачі Поширеної редакції творчо підійшли 

до використання джерел і дещо змінили їх акценти, застосову-
ючи сучасну їм термінологію з огляду на господарський стан та 
побутуючий грошовий облік.

Отже, Правда Руська є вагомим джерелом вивчення історичної 

метрології періоду Давньоруської держави. Нормативні акти її 
оперують наступними найменуваннями метрологічних понять: 
відро (солоду) (ст. 42 Короткої редакції, ст. 9 Поширеної редак-
ції); голважня (солі) (ст. 9 Поширеної редакції); десятина (ст. 
41 Короткої редакції); лукно (ст. 96, 97 Поширеної редакції); 
плуг (ст. 57 Поширеної редакції); уборок (ст. 9, 93 Поширеної 
редакції); грошових одиниць: скот і куни для визначення гро-
шей взагалі; гривна, гривна кун, ногата, куна, резана, вевериця, 
векша – для визначення грошового рахунку. Найвищою того-
часною грошовою одиницею була гривна, яка містила 46,79 г 
чистого срібла.

Давньоруські міри зустрічаються і в «Повісті врем’яних літ» 

(далі ПВЛ) – реліктовій пам’ятці українського літописання, в 
якій розповідається про події починаючи від біблійного пото-
пу і до початку ХІІ ст. Як відомо, оригінал її до нас не дійшов, і 
хоча автором її вважається чернець Києво-Печерського монас-
тиря Нестор, він створював «повість» спираючись на літопис-
ні твори своїх попередників: ігуменів Києво-Печерського мо-

197

настиря Никона та Іоанна, що в 1072–1073 та 1093–1095 рр. 
склали два літописних зводи. Літопис Іоанна одержав в літера-
турі назву «Початкового літопису», який і продовжив Нестор, 
використовуючи при цьому різноманітні джерела. Згодом, у 
1110–1113 рр. над ПВЛ працював ігумен Михайлівського мо-
настиря у Видубичах Сильвестр, який у 1116 р. створив нову 
(другу) редакцію. 

Щонайменше тричі переписана, в останнє близько 1118–

1119 рр., ПВЛ на кінець ХІV – початок ХV ст. мала вже трьох-
сотлітній вік і вимагала нового, на той час «сучасного» перепи-
сання. Перше перекопіювання її припадає на 1377 р., а друге на 
початок ХУ ст. Відповідно вони увійшли в історію під назва-
ми «Лаврентіївського» та «Іпатіївського» списків. Звісно, вони 
не ідентичні, а різняться і за змістом і за національним забарв-
ленням. З огляду на останнє, переважає «Іпатіївський список», 
який характерний більш чітким українським походженням. 

За нашими підрахунками у ПВЛ близько 100 разів зустріча-

ються давньоруські міри довжини (

лікоть

), ваги, рідини (

відро, 

бочка, кадь, корчага

), ємкості (

лукно

), грошового обліку (

грив-

на, щеляг, полугривна, куна, вевериця, срібники, злотники

). 

Описуючи боротьбу князя Володимира з печенігами і голод, 

що почався під час осади Белгорода (997 р.) літописець розпові-
дає, що один з найстаріших жителів міста наказав «сберите аче 
и по горсти овца, или пшеницы, ли отруб, зварите кисель и по-
веле ископати колодязь і поставити тамо кадь, и нальяти цежа 
кадь. И повеле другый колодязь ископати, и встативи тамо кадь 
и повеле искати меду». Мова йде про те, що викопали два ко-
лодязя і поставили в них 

каді

, заповнив одну з них киселем, а 

другу медом – «пресладкой сити»

9

. Треба зазначити, що ця по-

дія досить відома в історії і тільки при описі її літописець вико-
ристовує декілька давньоруських мір, а саме: 

горсть, кадь, від-

ро, корчага. 

Термін «кадь», як міра рідини (інколи сипких тіл), 

зафіксована у ПВЛ всього 4 рази. Уявити її розміри можна, зна-
ючи, що її місткість у давньоруській державі становила 12–17 
пудів жита (1 пуд = 16,32 кг). Корчага (великий глиняний со-