ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 8542
Скачиваний: 1
Я.І. Бедріи. Безпека життєдіяльності
за надмірного надходження його в організм може настати важке ураження центральної нервової системи.
Перша допомога при побутових отруєннях. При будь-яких отруєннях потрібно негайно звернутися до лікаря. Але ще до його приходу потрібно надати потерпілому першу допомогу. Головне завдання полягає у виведенні із організму отруйного продукту чи його знешкодженні.
Ефективним засобом виведення отрути є промивання шлунка. Хворому потрібно дати випити декілька склянок води та викликати блювання. У воду можна додати сіль чи суху гірчицю (2 чайні ложки на склянку води). При отруєнні фосфорорганічними речовинами («Карбофос», «Хлорофос» тощо), атакож метиловим спиртом у воду додають питну соду (1 чайну ложку на склянку води), а при отруєнні отруйними рослинами - перманганат калію (розчин має бути слабкого рожевого кольору).
При проникненні всередину отрутохімікатів потрібно зробити 4-5 промивань шлунка (3-4 склянки підсоленої чи з додаванням питної соди води), а потім дати потерпілому проносне.
При отруєнні нашатирним спиртом, каустичною содою (та препаратами, що їїмістять), кислотами, оцтовою есенцією, препаратами, які містять сильні кислоти, а також органічними розчинниками, засобами для виведення плям, змивання фарб потрібно дати потерпілому випити 2—3 склянки води, добре діє розчин яєчних білків (6 білків на 0,5 л води), а також кисіль, желе, рисовий та вівсяний відвари. Молоко рекомендується лише при отруєнні кислотами чи препаратами, які їх містять.
Правильно надана перша допомога полегшує стан потерпілого.
166
3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях
3. БЕЗПЕКА ЖИТЄДІЯЛЬНОСТІ
В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
3.1. Надзвичайні ситуації: визначення, причини, класифікація
3.1.1. Поняття надзвичайної ситуації
Більшість людей вважають, що технічна цивілізація зменшила «ризик, пов'язаний із впливом на людину та економіку негативних процесів та явищ. Але аналіз нагромадженого емпіричного матеріалу свідчить, що сучасний світ залишається досить уразливим. Достатньо сказати, що лише за рік на Землі, за оцінками спеціалістів виникає понад 5 мільйонів зареєстрованих пожеж, приблизно 100 тисяч гроз, тисячі землетрусів, зсувів, ураганів, тайфунів, сотні вивержень вулканів, тропічних циклонів. До цього потрібно додати мільйони дорожно-транспортних пригод, тисячі великих аварій та вибухів, сотні корабельних аварій, десятки авіаційних катастроф.
Кількість стихійних лих у 1990 р. збільшилась у 2 рази порівняно з 1980 р. Також збільшилось число аварій та катастроф. На 70—90-ті pp. припадає дві третини великих технологічних катастроф XX століття. Якщо в 1970-1979 pp. одна така катастрофа відбувалася у світі в середньому один раз на п'ять років, то у 1988— 1989 pp. - двічі на рік.
За останні 20 років лише природні катаклізми позбавили життя З млн осіб. Майже мільярд землян, за даними ООН, тобто кожний п'ятий житель планети, за цей самий період зазнали наслідків стихійних лих.
Можна згадати деякі великі катастрофи останнього часу: аварія на АЕС у Чорнобилі (1986), вибухи вагонів у містах Арзамасі та Свердловську (1988), землетрус у Вірменії (1988), вибух ізотермічної ємкості із рідким аміаком у місті Уокаві, вибух на на-фтопродуктопроводі недалеко від м. Уфи (1989), забруднення во-Догона фенолом у м. Уфі (1990), забруднення системи водопостачання в Харкові (1995) та ін.
167
Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності
Усі вищенаведені лиха можна об'єднати поняттям надзвичайної ситуації (НС).
Деякі вчені розглядають виникнення НС як наслідок загост рення суперечностей між суспільством та природою, пов'язаних із занадто великими масштабами впливу людства на природне середовище. Пояснюється це швидким зростанням населення Землі, поширенням господарської діяльності, різким збільшенням енергоспоживання та використання інших природних ресурсів. Інші пов'язують НС із обмеженістю знань людства про навколишнііі світ, що нерідко не дає змоги передбачати усі наслідки реалізації тих чи інших науково-технічних рішень та проектів. Втручаючись у природу, законів якої людство ще далеко не пізнало, та створюючи дедалі потужніші інженерні комплекси та технічні системи, люди формують нове штучне середовище існування, закономірності функціонування якого їм ще недостатньо відомі. Якщо ще врахувати, що моральний та загальнокультурний розвиток цивілізації відстає від темпів науково-технічного прогресу, то стане зрозумілим, що внаслідок цього збільшується рпзик виникнення НС.
Одні вчені вважають, що НС визначається як реальний вияв небезпеки сучасного світу, що має великі наслідки, які суттєво впливають на економіку, політику, соціальне життя адміністративно-територіальної одиниці, регіону, країни.
Інші визначають НС як зовнішню, несподівану, раптово виниклу обставину, яка характеризується невизначеністю і складністю прийняття рішень, гостроконфліктністю та стресовим станом населення, значною соціально-екологічною шкодою, перш за все людськими жертвами. І внаслідок цього - необхідністю великих видатків на проведення евакуаційно-рятувальних робіт та ліквідацію значних негативних наслідків (руйнувань, пожеж тощо).
Треті НС розглядають як катастрофу.
У джерелах зарубіжної періодичної літератури, включаючи матеріали, що виходять під егідою ООН та інших міжнародних організацій, найчастіше використовується термін «катастрофа».
У термінологічних словниках, починаючи із «Толкового словаря русского языка» В.І.Даля (1851) та закінчуючи останнім виданням «Словника іншомовних слів», катастрофа визначається як «раптове лихо, що вирішує долю чи діло», «подія, яка тягне за
168
3. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях
собою важкі наслідки : переворот, знищення; аварія, військова поразка, руйнування, приголомшливе раптове лихо, яке має смертельний кінець...»
Закон України від 1993 р. «Про цивільну оборону» окреслює НС як порушення нормальних умов життя та діяльності людей на об'єкті чи території, які викликані аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епіозоотією, ідітотією, великою пожежею, використанням засобів ураження, що призвели чи можуть призвести до людських чи матеріальних втрат.
Таким чином, НС - це ситуація на об'єкті чи окремій території, яка викликана подіями природного, екологічного, технічного, соціального, військового та іншого характеру, що призвела чи може призвести до значної шкоди, порушення нормальної життєдіяльності та загибелі людей.
Серед причин, які викликають НС, особливо потрібно виділити такі, як аварії, катастрофи, стихійні лиха. Ці поняття часто переплітаються, люди їх плутають, тому розглянемо їх топологію.
Аварія дослівно означає раптовий вихід із ладу машини, судна чи літака, нерідко у переносному значенні асоціюється із нещасним випадком і тому зветься катастрофою. У сучасному розумінні поняття «аварія» - це пошкодження, вихід із ладу будь-якого ме-ханізма, технологічної лінії, руйнування будинків, мостів, транспортних магістралей та вихід із ладу виробництв. Джерелом аварії можуть бути транспортні засоби, заводи, відсталі технології, застаріле обладнання гідроелектростанцій, АЕС.
Згідно з розмірами та завданою шкодою розрізняють легкі. середні, важкі та особливо важкі аварі'. Особливо важкі аварії призводять до великих руйнувань та супроводжуються великими жертвами. Іноді під час аварії виділені енергія та речовина так змінюють середовище існування, то роблять його на деякий час непридатним дія існування
Катастрофа — це злам, переворот, важлива подія, яка вирішує долю. Найвідоміше трактування: катастрофа- це раптове лихо чи велика подія, яка спричиняє важкі наслідки для людини, тваринного чи рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.
Під катастрофою системи треба розуміти такий ступінь її ураження, за якого вона не здатна у попередньому стані зберігатися
169
Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності
чи адаптуватися до конкретних умов існування. При такому підході катастрофа — це результат різкого чи стрибкоподібного переходу природного, біологічного чи соціально-економічного середовища із стійкого ритмічного стану у нестійкий, динамічний з виникненням уражаючих чинників, які завдають значної шкоди соціальним та природним системам. Іноді, щоб підкреслити вселенський характер катастрофи, її називають катаклізмом.
Залежно від масштабності та тривалості впливу на природне середовище катастрофи поділяють на локальні, регіональні (національні) та глобальні. Прикладами глобальних катастроф можуть служити як особливо важкі аварії, регіональні військові конфлікти, так і різні стихійні лиха, що завдають великої шкоди.
Але не масштабом розвитку стихійних лих визначається вагомість катастроф, а інтенсивністю природних явищ, числом жертв та ступенем впливу на природне середовище, що в цілому можна назвати значною шкодою стосовно конкретної системи.
Спітакський землетрус (1988) попри те, що за силою та потужністю був таким, як у Лос-Анжелесі (1989), за ступенем ураження та завданої шкоди є національною катастрофою. Разом із тим існують потужні стихійні явища, що не є національною катастрофою, наприклад, найбільше у нашому столітті виверження вулкана Безімянного на Камчатці. Воно відбулося у безлюдній місцевості, хоч його вплив на природне середовище, на атмосферу був таким, як і під час вивержень вулканів у XIX столітті - Каракатау (1883) та Тамбора (1815). Але під час виверження двох останніх вулканів загинуло декілька десятків тисяч чоловік.
Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти і їх розвиток ставить на межу існування не лише світ рослин та тварин, а й усю біосферу. Глобальні катастрофи неодноразово відбувалися у геологічному минулому. Наприклад, на рубежі крейдяного та палеогенового періодів з поверхні Землі зникло близько 100 видів тварин. Приблизно стільки ж зниклолидів рослин. Кліматичні умови під час глобальної катастрофи дуже змінилися. Середня глобальна температура знизилася на 10—15°С, змінилися конфігурація берегової лінії, склад атмосфери та солоність морів. Такі грандіозні зміни в історії Землі відбувались неодноразово. Немає повної впевненості, що подібні катастрофи не відбудуться у майбутньому.
170