ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 8575
Скачиваний: 1
Я. І. Бедрій. Безпека життєдіяльності
ними (стафілококи, стрептококи, паличка правця, холерний вібріон та ін.). Хвороботворність бактерій полягає й їх здатності проникати крізь захисні бар'єри організму та виділяти токсичні речовини, які викликають інфекційні захворювання.
-
клас вірусів: збудники жовтої лихоманки, натуральної віспи, різних видів енцефалітів, лихоманки Денге та ін.
-
клас рикетсій: збудники сипного тифу, плямистої лихоманки скелястих гір, лихоманки Денге та ін.
— клас
грибків: збудники бластомикозу,
гістоламозу та ін.
Характеристики
деяких інфекційних захворювань наведено
в табл. 10.
Для ураження сільськогосподарських тварин можуть використовуватися збудники таких захворювань, якчума худоби, свиней, а також захворювань, небезпечних і для людини (наприклад, сибірка, сапу).
Для ураження сільськогосподарських рослин можливе використання збудників іржі злаків, картопляної гнилі, грибкового захворювання рису та інших сільськогосподарських культур, а також комах-шкідників (колорадський жук, сарана, гесенська муха).
2.4.5. Отруйні тварини
До отруйних тварин належать такі, у тілі яких виробляються різні отруйні для людини речовини. Отруйні тварини поділяють на пасивно- та активноотруйні. Перші, як правило, не мають отруйних органів (залоз), а також органів активного нападу. До цієї групи належать деякі комахи, молюски, риби.
Наприклад, для людини певну небезпеку становлять деякі види жуків, при роздушуванні яких та потраплянні на шкіру отруйних речовин з них розвиваються дерматити, а при проникненні у кишечник - загальне отруєння.
При потраплянні на шкіру людини волосин деяких гусениць з'являється почервоніння, яке супроводжується свербежем. Під час розчісування виникають пухирі. При потраплянні волосин в очі фіксуються випадки кон'юнктивіту, а при проникненні в рот — стоматити.
Отруйна здатність деяких риб та молюсків має місце лише при споживанні їх без дотримання заходів перестороги. Устриці та мідії, звичайно, не шкідливі для людини. Але вирощені у забруднених водоймах, вони при споживанні можуть викликати харчо-
156
2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті
Таблиця 10
Інфекційні захворювання, викликані біологічною зброєю
|
Назва хвороби |
Шляхи передавання інфекції |
Середня тривалість прихованого періоду, діб |
Тривалість втрати працездатності, діб |
|
Чума |
Повітряно-крапельний від хворих на легені, від укусів вошей, хворих гризунів |
3 |
7-14 |
|
Сибірка |
Контакт із хворими тваринами, їх вовною, шкірою, споживання зараженого м'яса, вдихання зараженого інфікованого пилу |
2-3 |
7-14 |
|
Сап |
|
3 |
20-30 |
|
Туляремія |
Вдихання інфікованого збудниками пилу, контакт з хворими гризунами, споживання інфікованої води |
3-6 |
40-60 |
|
Холера |
Споживання зараженої води, їжі |
3 |
5-30 |
|
Мелисідос |
Споживання води, їжі; інфікованої хворими гризунами, крізь пошкоджені шкірні покриви |
1-5 |
5 30 |
|
Сипний тиф |
Від укусів вошей, від хворих людей |
10-14 |
60-90 |
|
Натуральна віспа |
Повітря по-крапельний контакт, через інфіковані предмети |
12 |
12-24 |
|
Жовта лихоманка |
Від укусів комарів, від хворих тварин, людей |
4-6 |
10-14 |
|
Плямиста лихоманка скелястих гір |
Від укусів кліщів, хворих гризунів |
4-8 |
90-180 |
|
Бластомікоз |
Вдихання інфікованого грибковими спорами пилу, крізь ушкоджені шкіряні покриви, при контакті інфікованого зі спорами, грунтом, рослинністю |
Дні, тижні |
Декади, місяці |
|
__кокцидіомікоз |
-//- |
10-20 |
14-90 |
|
Бутулізм |
Споживання їжі, в якій містяться токсини |
0,5-1,5 |
40-80 |
157
Я.]. Бедрій. Безпека життєдіяльності
ве отруєння, тобто здатні концентрувати різні отрути, які містяться У воді.
Для активно-отруйних тварин характерна наявність спеціальних органів, які виробляють отруйні речовини, та органів нападу. Із тварин цієї групи найнебезпечніші для людини змії (різноманітні види гадюк, кобри, щитомордники та ін.).
До активно-отруйних тварин належать також деякі види риб. наприклад, скорпенові риби (морський їжак, морський дракон), що живуть в Чорному морі. Вони завдають уколів вістрями та колючими плавцями, з якими пов'язані отруйні шкірні залози; у хвостоколів вістря розташовані на хвості; людина може постраждати, якщо наступить на рибу, яка лежить на дні чи заховалася у пісок, або візьме рибу у руки. У місці уколу розвивається тривалий болючий запальний процес.
Небезпечні для людини також медузи та актинії. Отруйним апаратом цих тварин є стрікальні клітини, всередині яких містяться капсули із отрутою та скрученою у пружину стрікальною ниткою. При дотику людини до щупалець актиній чи медуз скручена у капсулі нитка випрямляється і втикається у шкіру. В місці ураження виникає почервоніння шкіри у вигляді смуг різної довжини, що печуть, сверблять та болять. Іноді частішає серцебиття. Ступінь ураження залежить від виду медузи.
До отруйних тварин також відносять фаланіу, укус якої болючий, але не отруйний. У випадку занесення до ранки від укусу інфекції можливі ускладнення. Усі численні види павуків мають отруйні залози, але для людини небезпечні лише ті, які можуть прокусити її шкіру. У фауні України - це такі павуки, як каракурт і тарантул. Каракурт існує у сухих степах України. Отруйною є лише самка. Найчастіше вони кусають людей навесні та влітку. Отрута каракурта діє на центральну нервову систему. Укус не болючий. Через 5—10 хвилин виникає різкий біль, який поширюється по всьому тілу. Хворий відчуває підсвідомий страх, не може стояти на ногах, у нього підвищується температура тіла, тиск крові. Такий стан триває декілька днів, можливий летальний наслідок.
У Криму, на Кавказі та у Середній Азії існують різні види скорпіонів (жовтий, італійський, кавказький та ін.), секрет особливих залоз яких є отруйним для людини. Тонке задньочерев'я
158
2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті
(хвіст) скорпіонів закінчується гострим вигнутим жалом, яке з'єднане з двома отруйними залозами. Скорпіони часто живуть у селищах, ховаючись у стінах будинків, під камінням у садках. В пошуках здобичі вони заповзають у будинки, де ховаються у взуття, одяг, меблі. Укус скорпіонів болючий, супроводжується великим набряком, почервонінням шкіри. Протягом першої години з'являються судоми, затруднюється дихання, ковтання, мова, з'являється біль в ділянці серця, нудота, задишка.
Широко розповсюджені осоподібні та бджолові комахи, із яких нейнебезпечніші для людини оси (шершень, звичайна оса та ін.) і бджоли. їх отруйний апарат складається з двох залоз (кислотної та лужної), з'єднананих з жалом. Оси часто заліта-ютьужитло людини, продуктові магазини тощо. Вони дуже дратівливі і миттєво завдають укусу, який супроводжується пекучим болем. На місці укусу виникає вогнище запалення, іноді з'являється набряк. Місцеві явища зникають через кілька годин чи днів. Найважчі наслідки можуть виникати при ужаленні слизових оболонок рота при випадковому проникненні туди оси (з фруктами чи варенням).
2.4.6. Отруйні рослини
Отруйними є рослини, які виробляють та накопичують отруйні речовини, викликаючи отруєння людини чи тварини. Відомо близько 10 000 видів отруйних рослин, поширених практично повсюдно.
Різні види отруйних рослин можуть виробляти одне чи декілька отруйних з'єднань: алкалоїди, глюкозиди, сапоніни та ін. При цьому отруйні речовини містяться у всій рослині у цілому чи лише в окремих ії частинах. Наприклад, хінін є у корі хінного дерева, але відсутній у його листі, у маку отруйне листя, стебло, сім'яні коробочки, але насіння не отруйне.
Ступінь отруйності рослини змінюється залежно від умов зростання, віку, фази вегетації.
Токсичні властивості отруйних рослин (аконит, рицина, гіркий мигдаль) не втрачаються при висушуванні чи термічній обробці. Інші рослини при висушуванні ці властивості втрачають. Так, весною трапляються іноді випадки отруєння худоби на лісових пасовищах, де росте копитень, вороняче око, анемони, сон-трава, жовтець тощо. Сіно із вмістом цих трав для худоби небезпечне.
159
Я.І. Беарш. Безпека життєдіяльності
Найчастіші випадки отруєння людей отруйними рослинами, зовні схожими на їстивні неотруйні види. Наприклад, листя болиголова, котрий росте по всій європейській частині СНД, у Середній Азії, Західному Сибіру, зовні схоже на петрушку, може бути помилково використане як приправа. Однією з найотруй-ніших рослин флори СНД є віха отруйна, чи цикута.
Важке отруєння викликають ягоди беладонни, схожі на вишню, та насіння белени, схоже на мак. Симптоми отруєння ягодами беладонни та насінням белени подібні. З'являється сухість у роті, почуття спраги, розширюються зіниці, червоніє шкіра обличчя. Виникає сильне збудження з маренням. Можлива смерть від ядухи внаслідок паралічу дихального центру та судинної недостатності. Аналогічні явища виникають при отруєнні дурманом звичайним.
Нерідкі випадки отруєння дітей ягодами воронячого ока, віддалено схожими на ягоди буяхи та чорниці.
У лісах європейської частини СНД, Південного Сибіру, Далекого Сходу росте вовче око - чагарник з соковитими яскраво-червоними чи оранжево-червоними ягодами, схожими на обліпиху. Отруйні усі частини, особливо ягоди.
Часто фіксуються і випадки отруєння блідими поганками чи погано приготовленими сморжками чи строчками.
Отруєння настає також при споживанні рослин, які вважаються неотруйними. Наприклад, зерна гіркого мигдалю, урюку, вишні та інших кісточкових рослин містять синильну кислоту. Відомі випадки отруєння спиртовими настоянками ягід цих рослин, приготовленими без видалення кісточок. Особливо небезпечний гіркий мигдаль.
У позеленілих бульбах картоплі міститься велика кількість глюкоалкалоїду сапонину, який викликає у людини пронос, прискорене серцебиття, задишку, заціпеніння. Тому позеленілі бульби не можна споживати. Аналогічні симптоми виникають при отруєнні ягодами солодко-гіркого пасльону.
При зіткненні з отруйними рослинами чи при потраплянні на шкіру їх соку можуть розвиватися гострі запалення, екземи, дерматити. Дерматити, викликані луговими рослинами (осика, пастернак, деревій), спостерігаються у людей, які лежали на траві після купання. Уражаються відкриті частини тіла, при цьому виникають характерні смугові висипки. Важкі дерматити викликає
160