ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 8523
Скачиваний: 1
4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС
- при 2000-2500 рад - різко виражена еритема, набряки, пухирі, ерозії, виразки, некроз шкіри, нагноєння, гостре запалення, різкий біль, триває роками;
НІ - при 2500-3000 рад і більше - гостре запалення, набряк, біль, крововиливи, пухирі, некроз тканини, гангрена, сепсис.
Лікування: місцева гіпотермія, інфільтрація уражених тканин 0,25% розчином новокаїну, новокаїнова блокада, шкіру змащують стерильною олією, накладають фурацелінові пов'язки, лікують хірургічно.
При термічних опіках накладають стерильну пов'язку, обмотують людину простирадлом, забезпечують тепло, дають теплий чай, солодку каву, обтирають спиртом, одеколоном, горілкою чи змащують ними пов'язки і бинти. При шоку дають пити 20 крапель валер'янки чи краплі Зеленіна, 2-3 чарки вина чи горілки.
При хімічних опіках 10-20 хв промивають обпечене місце струменем проточної води.
При опіку лугом накладають пов'язку з марлі, змочену розчином борної кислоти (1 г на склянку води).
Забороняється відривати пухирі, а також відривати від них одяг, сургуч, каніфоль, бо це може призвести до інфекції та затягнути термін гоєння ран. Заборонено змащувати рани маслом, мазями, засипати порошками. При важких і обширних опіках (понад 15-30% загальної поверхні тіла) розвивається загальне ураження організму, що супроводжується важким шоком (опікова хвороба), викликає зміни в роботі центральної нервової системи (біль), зміни складу крові, інтоксикацію організму. Чим більша поверхня опіку, тим більше уражено нервових закінчень і тим сильніше виражені явища травматичного шоку.
Порушення функцій внутрішніх органів при опіках виникає велике виділення крізь опікову поверхню плазми крові, отруєння організму продуктами розпаду змертвілої тканини, які всмоктуються організмом із зони ушкодження. З'являються головний біль, загальна слабкість, блювання.
Потерпілому часто і потрошки дають пити воду з питною сіллю, (1/2 чайної ложки соди + 1 чайналожка солі на 1 літр води).
Для пов'язок використовують стерильний бинт, індивідуальний пакет. Опечену поверхню можна закрити чистою бавовняною тканиною, пропрасованою гарячою праскою або змоченою
261
Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності
етиловим спиртом, горілкою, перманганатом калію, які зменшують біль.
Потерпілого тепло вкривають, для знімання шоку вводять наркотичні речовини (промедол, морфій), дають пити гарячу каву, чай з вином, небагато горілки.
При опіках фосфором опускають ушкоджену частину тіла в воду і там знімають частинки фосфору пінцетом, шкіру обробляють 5% розчином мідного купоросу і закривають сухою чистою пов'язкою.
При ураженні РР, хімічною зброєю, ОР всмоктуються в кров значно швидше, ніж при їх потраплянні на неушкоджену шкіру: ними можуть бути заражені шкірні покриви, очі, органи дихання і травлення. ОР можуть потрапити на поверхню ран і опіків у вигляді крапель, аерозолів і газоподібних речовин.
Характерною ознакою комбінованого хімічного ураження (КХУ) є фібрилярне посіпування м'язових волокон у рані та навколо неї, посилене потовиділення із шкірного покриву, що її оточує. Фібрилярне посіпування м'язів може переходити в загальні судоми, розвивається бронхоспазм, міоз.
При опіках 3—4 ступенів важкості перебігу ранового процесу уражені тканини набувають вигляду вареного м'яса, порушується скоротливість м'язів, вони легко рвуться, можуть утворитися міжм'язові флегмони, гнійні метастази. Від іприту можуть спостерігатися гнійне розплавлення ран і кровотеча, на грудях розвивається гнійний перитоніт, рани у вигляді темно-бурих масних плям із запахом гірчиці, часнику, паленої гуми, поверхні ран набувають буро-коричневого забарвлення, настають головний біль, апатія, зниження артеріального тиску, підвищення температури тіла до 40°С, судоми, коматозний стан. Рани гояться дуже повільно, з великими шрамами.
При зараженні ран чи при опіках люїзином виникає різкий біль, з'являється запах квітів герані, посилюється кровотеча, через 20 хв навколо рани з'являються сіпермія, набряк шкіри, пухирці, глибокий некроз тканин, явище загальної інтоксикації.
До невідкладних заходів першої долікарської допомоги належать: введення антидоту, дегазація ОР, інгаляція кисню, введення серцевосудинних і протисудомних засобів, нейтралізація ОР на шкірі.
262
4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС
4.3.3. Долікарська допомога при обмороженні
Обмороження — це пошкодження тканин і органів внаслідок дії низької темпратури, особливо при дії холоду, вітру. При підвищеній вологості, в тісному і мокрому взутті, в нерухомому стані, під час хвороби, при алкогольному сп'янінні, втраті крові обмороження може настати за температури 3-7°С. Найбільше обморожуються верхні та нижні кінцівки, ніс, вуха.
При обмороженні спочатку відчувається холод, потім оніміння, при якому щезають спочатку всякий біль, а потім всяка чутливість, тобто настає холодова анестезія, що спричинює важкі зміни в тканинах організму людини.
Існують 4 ступеня обмороження:
I ступінь
характеризується ураженням шкіри у
вигляді
зворотних розладів кровообігу,
шкіра блідне, знижується
чутливість,
після розігрівання стає синьо-червоною,
пухлина
збільшується
з тупим болем. Запалення триває кілька
днів, потім
шкіра
свербить і облущується, згодом потерпілий
одужує.
II ступінь
проявляється некрозом поверхні шкіри,
при
відігріванні
шкіра стає червоно-синьою, підпухає,
утворюються
пухирці,
наповнені прозорою рідиною, спостерігається
біль,
підвищується
температура тіла, погіршується апетит,
погіршуєть
ся
сон, виникає лихоманка.
І ІІступінь супроводжується тромбозом судин, некрозом шкіри і м'яких тканин на різну глибину, виникають пухирі темно-бурого кольору, з'являється сильний біль, потовиділення, настає лихоманка, з'являється апатія.
ІVступінь — змертвіння всіх шарів тканин, в т.ч. і кісток. Тіло холодне і нечутливе. Пухирі з чорною рідиною. Обморожена ділянка чорніє, муміфікується, спостерігається некроз протягом 2—3 місяців. Настає дистрофія і змінюється склад крові.
Потрібно негайно зігріти потерпілого, особливо обморожену частину тіла за допомогою теплових ванн за температури води від 20 до 40°С. Потім уражені місця висушують, закривають стерильною пов'язкою і тепло накривають. Заборонено розтирати уражене тіло льодом, можна вовною, хутром.
Загальне замерзання настає при охолодженні всього організму (люди, що заблукали, вибилися із сил, змучені хворобою і в стані алкогольного сп'яніння).
263
Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності
Спочатку з'являється почуття втоми, сонливості, скутості, байдужості, зомління, зупиняються дихання і кровообіг. Потерпілого переносять в тепле приміщення і поступово відігрівають, добре у ванні з водою кімнатної температури, проводячи масаж всього тіла. Воду нагрівають до 36°С. Коли з'являється рожевий колір шкіри і щезає одубіння кінцівок, проводять масаж серця і штучне дихання. Коли з'являється самостійне дихання і потерпілий приходить до свідомості, його кладуть на ліжко, тепло вкривають, дають пити гарячий чай, каву, молоко, відправляють до лікарні.
4.4. Долікарська допомога при шоку
Травматичний шок - складний патогенний процес, що виникає внаслідок важкої механічної травми, опіку і характеризується порушенням функцій життєво важливих органів та систем організму.
При комбінованих хімічно-радіаційних ушкодженнях, опіках тканин і органів травматичний шок спостерігається у 30% потерпілих.
В генезі травматичного шоку першочергову роль відіграють такі чинники: втрата крові і біль, розлад дихання, порушення процесів метаболізму, інтоксикація організму недоокисненими продуктами обміну речовин внаслідок руйнування тканин.
Чинники, які сприяють розвитку шоку запізніле і неповноцінне надання долікарської допомоги, вторинна травматизація в процесі транспортування в лікарню, повторна втрата крові, переохолодження або перегрівання, фізично-емоційне перенапруження, стреси, тривале недоїдання та зневоднення організму тощо.
При пораненнях зміни виникають у підкіркових утвореннях великого мозку та в системі периферійного кровообігу (перерозподіл крові, яка забезпечує життєдіяльність органів, передусім серця і мозку). Розвиваються циркулярна гіпотонія, спазм пост-капілярних венул (випотіває плазма в позаклітинний простір), набряк і згущення крові. Знижується ленозний тиск, слабнуть нирки, печінка, легені, відбувається тромбоутворення, розвиток незворотних змін в органах.
Травма кишечнику призводить до інтоксикації організму, ускладнюється стан пораненого, спостерігається розлад дихання і кровообігу. Порушується функція нервової системи. Шок має дві фази: еретильну і торпідну.
264
4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС
Еретильна фаза шоку супроводжується збудженням, надмірною рухливістю. Мова уривчаста, погляд неспокійний, шкірний покрив блідий, іноді виникає гіперемія (різке потовиділення), пульс відхилений від норми - сповільнений або прискорений (100 пульсацій за 1 хвилину). Дихання часте, поверхневе.
Торпідна фаза шоку — фаза пригнічення. Розрізняють 4 ступеня:
I ступінь
(легка форма шоку). Це результат
ізольованих
уражень
середньої важкості та втрати 500-1000 мл.
крові, стан
помірного
психічного гальмування, блідий шкірний
покрив,
артеріальний
тиск 100-95 мм. рт. ст. Прогноз сприятливий.
II ступінь
- середня важкість шоку, численні
ушкодження
тіла, втрата крові до
1000-1500 мл, стан важкий, хоч орієнтація
і
свідомість не втрачені, шкіра бліда,
губи ціанотичні, психічна
загальмованість,
пульс - 110-130 пульсацій за 1 хвилину, тиск
-
90-75
мм рт. ст., нестійкий, прогноз сприятливий
при проведенні
протишокової
терапії.
Шступінь - важкий шок, виникає при важких ушкодженнях грудної клітки, черевної порожнини. Крововтрата - 2000 мл, стан важкий, виражена психічна загальмованість, іноді ступор. Шкіра бліда, ціанотична, пітніє, слизові оболонки сухі, гіпотермія, гіподинамія, зниження сухожильних рефлексів, розлад у роботі нирок, сечовиділення, пульс — 120-160 пульсацій за 1 хвилину, тиск - 75 мм рт.ст., дихання поверхневе, без протишокових заходів прогноз несприятливий.
VI ступінь - термінальний стан (передагональний, агональ-ний та клінічна смерть) вкрай важкий для потерпілого. Втрата свідомості, шкіра холодна, трупна, ціанотична, вкрита липким холодним потом, зіниці розширені, не реагують на світло, пульс не промацується, крайній ступінь шоку веде до клінічної смерті.
Діагностика шоку ґрунтується на визначенні показників, які характеризують загальний стан потерпілого. Найважливіший показник — рівень артеріального тиску. Чим він нижчий, тим глибший розлад функцій організму, його життєдіяльності. Величина крововтрати - найоб'єктивніший показник ступеня важкості шоку.
Перебіг клінічного шоку залежно від локалізації поранення чи опіку має такі особливості: проникаючі поранення черевної порожнини до 80% спричинюють шок; проникаючі поранення
265