ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 8579
Скачиваний: 1
4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС
4.2. Долікарська допомога при ураженні електричним струмом
Дотик о струмопровідшіх частин (мережі під напругою) здебільшого призводить до судом м'язів, тобто людина самостійно не в силі відірватися від провідника. Тому необхідно швидко відключити ту частину електрообладнання, до якої дотикається людина.
Звільнення потерпілих в електроустановках напругою до 1000 В. Для цього використовують сухий одяг, палицю, дошку, шапку, сухі рукавиці, рукав одягу, діелектричні рукавиці.
Можна використати для звільнення від джерела струму суху дошку, одяг, підстилку, на які стають ногами. Можна діяти і рукою, не дотикаючись до металевих частин другою. Можна перерубати або перерізати провід. Можна відкинути оголений провід сухою палицею від потерпілого.
Звільнення потерпілих в електроустановках з напругою понад 1000 В.
Натягнути діелектричні рукавиці і взути діелектричні боти; діяти ізолюючою штангою або ізолюючими кліщами. Вимкнути електроустановку. Замкнути або заземлити проводи ПЕЛ ( замкнути дроти накоротко, накинувши на них попередньо заземлений провід).
Три стани людського організму внаслідок дії електроструму.
I стан
-
перебуваючи
у приміщенні, слід негайно зайняти
безпечне
місце, заховатися під стіл чи ліжко.
Потерпілий може
бути
при свідомості. Слід забезпечити повний
спокій, 2-3
-го
динне
спостереження, викликати лікаря.
II стан
-
перебуваючи
у приміщенні, слід негайно зайняти
безпечне
місце, заховатися під стіл чи ліжко.
Потерпілий може
бути
непритомним, але дихати -
його
слід покласти горизонталь
но,
розстебнути комір і пасок, дати нюхати
нашатирний спирт,
викликати
лікаря.
І ІІ стан — перебуваючи у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне місце, заховатися під стіл чи ліжко. Потерпілий не дихає, або дихає з перервами, уривчасто, як вмираючий. Роблять штучне дихання і непрямий масаж серця.
251
Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності
Долікарська допомога потерпілому. Способи штучного дихання.
Кожен працівник, обслуговуючий оперативний персонал повинні знати правила долікарської допомоги, способи штучного дихання і масажу серця.
Долікарську допомогу потерпілому надають на місці нещасного випадку. Констатувати смерть має право тільки лікар.
Способи штучного дихання бувають ручні та апаратні.
Ручні способи — «з рота до рота», та «з рота до носа» (рис. 29, ЗО). В рот або в ніс потерпілого рятівник видихає зі своїх легенів у легені потерпілого об'єм повітря в кількості 1000—1500 мл.
Цей метод найефективніший, бо простий і легкий, правда, можливе передавання інфекції, тому використовують носовичок, марлю, спеціальну трубку. Підготовка до штучного дихання полягає у поетапному виконанні таких операцій: розстібають комір, краватку, пояс; кладуть потерпілого на спину, на стіл чи на підлогу; закидають його голову максимально назад, щоб підборіддя було на одній лінії із шиєю (підклавши попередньо під спину валик з будь-якого матеріалу); натягнутою на пальці стерильною ватою обстежують ротову порожнину (витягнути згустки крові, слиз, штучні зубні протези), повертають голову і плечі вбік; повертають голову в попереднє положення (максимально закинути назад).
Рис. 29. Штучне дихання методом «з рота до рота»
а — вдмухування повітря; б — видих потерпілого 252
4.
Перша
медична допомога при захворюваннях,
травмах та в умовах ІІС
Рис. ЗО. Штучне дихання методом «з рота до носа»:
а — видих потерпілого; б — вдмухування повітря
Глибоко вдихнувши, рятівник видихає повітря до рота потерпілого, попередньо закривши пальцями його ніс; звільняється рот і ніс потерпілого для пасивного видиху, тим часом рятівник знову набирає повітря; коли рот потерпілого відкрити неможливо внаслідок судорожного затискання щелепи, тоді роблять штучне дихання «з рота до носа»; і так ритмічно протягом 1-2 год.
Найкраща прохідність дихальних шляхів потерпілого забезпечується в таких випадках: при максимальному відкиданні голови назад, при відкриванні рота, при висуванні вперед нижньої щелепи. За 1 хв. необхідно робити 10-12 вдувань, тобто через кожні 5-6 секунд.
Коли з'являється перший слабкий поверхневий вдих у потерпілого, до нього пристосовується ритм штучного дихання.
Масаж серця. Коли у потерпілого розширені зіниці і не промацується пульс навіть на шиї, то паралізоване не тільки дихання, а й зупинилося серце. Тоді штучне дихання чергується з масажем серця (рис.31).
Масаж серця - це ритмічне натискання на передню стінку грудної клітки потерпілого, внаслідок чого серце стискається між грудиною і хребтом і виштовхує зі своїх порожнин кров.
Після припинення натискань грудна клітка і серце розпрямляються і серце заповнюється кров'ю, що надходить з артерій.
253
Я.І. Бедріи.
Безпека життєдіяльності
Рис. 31. Закритий масаж серця:
а —у дорослого; б — у підлітка; в — у дитини
Мета масажу серця - штучна підтримка кровообігу в організмі потерпілого і відновлення нормальних природних скорочень серця.
Підготовка до масажу серця є одночасно підготовкою до штучного дихання, оскільки масаж серця треба проводити водночас із штучним диханням.
Поклавши потерпілого на спину, на стіл чи на підлогу, роздягають його до пояса; натискаючи на третину грудної клітки потерпілого (але не під грудьми), швидкими поштовхами долонь, покладених одна на одну з двох рук рятівника, роблять 5 по-штовхів-натискань з частотою 1 раз за 1 с, щоб груди змішувалися у напрямку до хребта на 4—5 см. Серце стискається і проганяє кров через кровоносну систему. Чергується вдмухування повітря (штучне дихання) і натискання (масаж серця). За 1 хв проводиться 50 натискань на груди і 10-12 вдувань в легені. Коли починає рожевіти шкіра, звужуються зіниці при освітленні, може з'явитися пульс, тобто відновиться робота серця, тоді штучне дихання можна проводити без масажу серця.
Коли груди потерпілого за вищевказаних умов залишаються нерухомими, тоді після двох глибоких вдмухувань роблять 15 на-
254
4. Перша медична допомога при захворюваннях, травмах та в умовах НС
тискань. Ефективність зовнішнього масажу серця визначається появою чіткого пульсу, звуженням зіниць, появою самостійного дихання, зменшенням синюватості шкіри та видимих слизових оболонок.
Для підвищення ефективності масажу серця рекомендується підняти вгору на 0,5 м ноги потерпілого, чим досягається кращий прилив крові до серця з вен нижньої частини тіла.
Коли все-таки пульс відсутній, значить, настала фібриляція серця. Тоді необхідно виконати дефібриляцію серця, який робить тільки лікар.
Основне завдання реанімації хворого в стані клінічної смерті - це боротьба з гіпоксією і стимуляція вгасаючих функцій організму.
За ступенем важливості і терміновості реанімаційні заходи діляться на такі групи: підтримувальні штучне дихання і штучний кровообіг, проведення інтенсивної терапії для відновлення самостійного кровообігу і дихання, нормалізації функцій центральної нервової системи, печінки, нирок, системи обміну речовин. Штучне дихання (штучна вентиляція легенів) є єдиним методом лікування всіх станів, коли самостійне дихання хворого не може забезпечити достатнього насичення крові киснем.
Гостра дихальна недостатність і її крайній ступінь — зупинення дихання - незалежно від причин призводить до зниження вмісту кисню в організмі (гіпоксія) і надлишку вуглекислого газу (гіперкапнія). Внаслідок гіпоксії і гіперкапнії в організмі розвиваються важкі порушення функцій всіх органів, яких можна уникнути лише при своєчасно розпочатій реанімації - штучній вентиляції легенів - при штучному диханні «з рота до рота».
Існує ряд апаратів для штучного дихання, простих і доступних за конструкцією. Штучне дихання «з рота до рота» виконують за допомогою чистої гумової трубки, протертої спиртом, -повітропровода з круглим рухомим щитком.
Ручний портативний апарат РПА — це невеликий міх, що приводиться в дію рукою, і маска, накладена на рот і ніс потерпілого. До нього підключено кисневу подушку: під час розтягування міха відбувається пасивний видих.
Портативний апарат ДП-2 (компресор з електродвигуном) забезпечує 20 вдихань за 1 хвилину, працює автоматично, використовуючи енергію стиснутого кисню, що знаходиться в балоні.
255