Файл: †„.doc

Процеси біохімічного очищення можуть відбуватися в природних умовах (біологічних ставках) і в спеціальних біофільтрах. Проте ці методи поки не розроблені і дорогі.

Істотне скорочення забруднення водоймищ пов'язане з вдосконаленням технологій виробництва і створенням схем, при яких повністю виключається скидання стічних вод. Це досягається заміною водяного охолоджування повітряним, повторним використанням очищених вод, тобто створенням водооборотньгх схем.

2. 3. Літосфера

Вплив літосфери на життєзабезпечення людини слід розглядати в двох аспектах:

1. Літосфера, як мінеральна і сировинна основи біосфери;

2. Грунтовий покрив літосфери як основи сільськогосподарського виробництва.

Мінеральні ресурси планети відносяться до категорії непоновлюваних ресурсів.

Природні ресурси витрачаються в наступних напрямах:

1. Руди різних металів служать сировиною для виготовлення промислової продукції;

2. Пальні копалини використовуються як джерела енергії;

3. Багато гірських гірських порід використовуються як будівельні матеріали.

Більшість ресурсів мають множинне значення: нафта, вугілля і газ - як джерело енергії і сировина для хімічної промисловості.

В цілому надра землі на 100% забезпечують кольорову і чорну металургію, на 75% хімічну і так далі

Світова здобич найважливіших корисних копалини в 80-90 рр. складала:

1. Вугілля - 3, 5 млрд. тонн;

2. Нафта - 3, 5 млрд. тонн;

3. Залізняк - 700 млн. тонн;

4. Мідна руда - 3, 5 млн. тонн;

5. Руди рідкісних металів - 1, 3 млн. тонн.

У 90-і роки людство отримувало енергію за рахунок спалювання нафти - 36%, газу - 24%, вугілля - 24%, деревини і торфу - 5%, на АЕС - 6% і гідростанціях - 5%.

По прогнозах на 2000 рік на атомних і гідростанціях вироблятиметься 15-20% енергій, решта енергії буде - отримана за рахунок спалювання палива.

По розрахунках загальні запаси горючих корисних копалини складають 7000 -12500 млрд. тонн умовного палива:

5000... 11000 млрд. тонн вугілля;

800... 1200 млн. тонн умовного палива рідких вуглеводнів;

600... 800 млн. тонн умовного палива газу.

Цих запасів людству вистачить на 150-200 років. Проте дефіцит на нафту і газ відчуватиметься вже через 50 років.

Кількість нерудних матеріалів, що щорічно переробляються, складає 120 млрд. тонн.

Донбас є справжній коморі корисних копалини. Тільки у Донецькій області відкрито близько 50 родовищ корисних копалини.

Загальні запаси вугілля в Донецькому басейні перевищують 85 млрд. тонн, з них балансові - 43 млрд. тонн. Останніми роками відкриті родовища вугілля в Харківській, Сумській, Чернігівській і Полтавській областях. Ці території включені до великого Донбасу.

В даний час на Україні діють 243 шахти. У Донецькій області близько 145 шахт. Щорічний видобуток вугілля в Україні складає 140 млн. тонн, в Донецькій області - 80 млн. тонн.

У Донецькій області є залізорудні родовища. У Першотравневом відкрито Маріупольське родовище площею 150 км2, запаси руди складають 300 млн. тонн, планується відкрита розробка з глибиною кар'єрів до 500 метрів.

---

У районі Горловки розробляється найбільше на Україні родовище ртуті; відкрито два нові родовища ртуті -Константиновское і Слов'янське.

У області здобувається 85% республіканській солі на Артемовськом, Слов'янському і Ново-Карфагені родовищах.

Поклади кам'яної солі виявлені між Часов-яром і Краматорськом, запаси складають близько 1 мільярда тонн; глибина розробки 750... 1200 метрів.

Загальні запаси солі в Україні залишають 25 мільярдів тонн.

У Волновахськом районі відкрито родовище алюмінієвих руд, під Артемовськом - мідні руди; у області є родовища нікелю, вісмуту, хрому, молібдену, золота і ін. мінералів.

У області відомо 8 родовищ доломіту, флюсів і доломитизированньгх вапняків.

У аспекті охорони природних ресурсів слід виділити наступні проблеми:

1. Повнота витягання корисних копалини. Так при шахтному видобутку вугілля втрати складають 20... 45%; руд кольорових і чорних металів - 15... 25%;

гірничохімічної сировини - 20... 60% і так далі

2. Комплексного витягання цінних супутніх елементів, цінність яких у ряді випадків наближається або перевершує вартість основної продукції.

Наприклад, при збагаченні мідних руд втрачається 30% міді, а супутні елементи срібло, золото, молібден та інші не витягуються зовсім.

3. Намітилася тенденція переходу від підземної до відкритого видобутку корисних копалин: залізняку з 50% в 50-і роки до 80% в 90-і роки; вугілля - з 10 до 40%; руди кольорових металів - до 80%.

Видобуток корисних копалин відкритим способом приводить до ряду негативних процесів: порушується природний ландшафт, виводяться з обороту орні землі, осушуються грунти, відвали є джерелом пилу і ін.

У аспекті охорони природи особливе місце займає грунтовий покрив, який є основою сільськогосподарського виробництва і життєзабезпечення людини.

Картина розподілу грунтів за якістю може бути представлена в наступному вигляді:

ліси 28%;

луги і пасовища 17%;

оброблювані землі 10%;

пустелі, напівпустелі, міста, гори 45%.

Загальна господарська освоенность суші наближається до 28... 30%.

В середньому по планеті на одну людину доводиться 0, 5 га орних земель, по країнах СНД - 0, 93 гектари, в Україні - 0, 68 га, в Донецькій області - 0, 32 га (найнижчий показник по країні).

Особливу тривогу викликає постійне скорочення оброблюваних земель.

За останнє сторіччя виведено з ладу 2, 0 млрд. га, що складає 27% земель активного землі використання.

Основними причинами скорочення орних земель є:

1. Ерозія грунтів;

2. Видобуток корисних копалин відкритим способом;

3. Будівництво міст, залізних і автомобільних доріг, нафто- і газопроводів.

Грунт є рихлим поверхневим шаром земної кори, що утворився в умовах тривалої взаємодії атмосфери, літосфери і біосфери під впливом фізичних, хімічних і біологічних процесів.

У природі грунт займає проміжне положення між неорганічною природою і миром живих організмів.

---

Якість грунту визначається її родючістю - це здатність грунту забезпечувати рослини, тварин і людей живильними речовинами.

Товщина верхнього родючого шару грунту рідко перевищує 20 див. На утворення цього шару витрачене 2... 7 тисяч років.

Однією з причин руйнування грунтів є ерозія (роз'єднання).

Ерозія - це багатообразні процеси руйнування і зносу грунтового покриву потоками вітру і води. Тому розрізняють вітрову і водну ерозію.

Природна геологічна ерозія грунту протікає поволі і майже непомітно.

Прискорена або руйнівна ерозія виникає під впливом діяльності людини.

Причини прискореної ерозії: інтенсивне землеробство в степовій смузі, відкриття легкоэрозируемых грунтів, непомірний випас худоби, вирубка лісів і ін.

В результаті ерозії на Землі щодня втрачається 3200 га.

Зниження родючості грунтів пов'язане із забрудненням її промисловими відходами. Основні речовини, що забруднюють грунт: метали і їх з'єднання, радіоактивні речовини, добрива і пестициди.

Грунт погано самоочищається, процеси забруднення превалюють, що приводить до накопичення токсичних речовин, поступової зміни хімічного складу грунту і порушення єдності геохімічного середовища і живих організмів, погіршується структура грунту і її родючість.

З грунту токсичні речовини потрапляють в рослини і в організми тварин і людини.

Дослідження рівня забруднення грунту Донецької області показують, що вся територія забруднена хромом в концентраціях тих, що перевищують 500 ГДК. У Константіновке, Дружковке і Краматорську виявлені зони забруднення ванадієм.

У даних осіданнях річок виявлені концентрації важких металів:

свинцю - до 250 ГДК;

хрому - до 100 ГДК;

ртуть - до 5 ГДК;

мідь - до 1000 ГДК.

Сучасний Донбас є полігоном країни, де індустріальне навантаження на природу і людину перевищує допустимі санітарні норми в десятки і сотні разів.

Свідоцтвом тому є безперервне зростання захворюваності і смертності населення. Екологічне неблагополуччя в Донбасі підтверджують наступні цифри:

- щорічні втрати робочого часу складають 9, 37 дня на одну людину, по Україні - 7, 97;

- рівень дитячої смертності в області 15, 6 на тих, що 1000 народилися, по Україні -14, у США - 10, Швеції - 6, в Японії - 5;

- за останніх десять роки на 1/3 виросли захворювання раком і на 25% смертність від раки.

---

РОЗДІЛ 3 НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЇ МИРНОГО І ВІЙСЬКОВОГО ЧАСУ І ЇХ ВПЛИВ НА ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ

Надзвичайною називається ситуація, при якій виникає загроза життю і здоров'ю населення або псування їх майна. Надзвичайні ситуації підрозділяються на:

1) ситуації природного характеру.

2) техногенні ситуації.

До стихійних або природних лих відносяться землетруси, повені, обвали сіли, обвали, урагани, бурі. пожежі. До надзвичайних ситуацій техногенного характеру відносяться пожежі і вибухи, викидом отруйних і радіоактивних речовин, гідродинамічні аварії, військові дії.

3.1. Системи попередження і дій в надзвичайних ситуаціях

Основні положення. Сучасне розуміння безпеки згідно офіційним поглядам включає стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави.

Безпека услід за потребою в їжі, одязі і житлі є найважливішою потребою людини.

Особливу небезпеку життєдіяльності людини останнім часом представляють різні надзвичайні ситуації: природні або техногенні, пов'язані з функціонуванням об'єктів в економіці.

По масштабах розповсюдження і тяжкості наслідків вони підрозділяються на локальних, об'єктових, місцевих, регіональних і глобальних.

До локальних відносять ЧС, розповсюдження яких обмежується межами робочого місця або ділянки.

Об'єктові ЧС мають сферу розповсюдження в межах цілого народногосподарського об'єкту.

ЧС місцевого масштабу обмежуються межами населеного пункту, району міста або району.

До регіональних відносять ЧС, розповсюдження яких виходить за межі області.

Глобальні ЧС виходять за межі держави.

Для прогнозування, запобігання і ліквідації наслідків ЧС створена Державна Система попередження і дій в надзвичайних ситуаціях.

Координуючим органом цієї системи є Міністерство по ЧС і ГО.

Основні завдання. Основною метою створення системи по надзвичайних ситуаціях (СЧС) є об'єднання зусиль центральних органів державної виконавчої влади, органів представницької влади області, міст, підприємств і установ, їх сил і засобів в справі попередження і ліквідації ЧС.

У найкоротшому викладі основними завданнями СЧС є:

1. Попередження виникнення ЧС;

2. Зниження збитку і втрат від ЧС;

3. Ліквідація наслідків від ЧС.

Пріоритетним напрямом в діяльності СЧС є профілактична робота. Суть цієї роботи полягає в проведенні нормативно-правового контролю, прогнозуванню обстановки в сейсмонебезпечних районах на ХОО і РОО, державного нагляду на підприємствах, експертизі і інших форм нагляду.

Друга профілактична функція СЧС - зниження втрат і збитку від ЧС виконується в передбаченні того, що все ЧС, особливо природного характеру, запобігти неможливо, а тому своєчасно повинні прийматися заходи заборонні, організаційні і інженерні по зниженню можливих втрат.

Третя цільова функція СЧС - ліквідація наслідків ЧС передбачає проведення аварійно-рятівних робіт, надання допомоги пострадавшим, відновлення систем життєзабезпечення і так далі

---

СЧС передбачає міжнародну співпрацю в області професійної роботи по забезпеченню безпеки життєдіяльності. Ця співпраця здійснюється по наступних напрямах:

- обмін оперативною інформацією по прогнозованій обстановці;

- організація взаємного навчання і стажування фахівців;

- надання гуманітарної допомоги і її доставка;

- участь сил СЧС в ліквідації ЧС за кордоном;

- проведення сумісних досліджень і обмін науковою інформацією по питаннях безпеки життєдіяльності.

Структура СЧС. СЧС України будується за територіально-виробничим принципом і включає три рівні: центральний, регіональний і місцевий.

До центрального рівня відносяться органи управління, сили і засоби центрального підпорядкування, дії і використання яких координує Міністерство по ЧС і ГО, а також сили і засоби інших міністерств.

Регіональний рівень організований за рахунок районування території України.

Основним органом управління по протидії ЧС на території (області, міста, райони) є комісія з ЧС при виконавському органі державної влади.

Робочим органом територіальних комісій є штаб до справам ГО і ЧС.

Виробничий принцип (відомчий) передбачає створення підсистем СЧС при міністерствах, відомствах і виробничих структурах.

Кожна відомча підсистема включає керівні органи (комісія з ЧС), органи повсякденного управління (диспетчерську службу, службу спостереження і контролю за станом потенційно-небезпечних об'єктів, сили і засобу ліквідації ЧС.

Функціональні підсистеми СЧС базуються на органах управління, силах і засобах міністерств і відомств, які мають свої специфічні завдання.

Так, екологічна безпека забезпечується Мін природи (контроль стану навколишнього середовища), Гидрометом і ін.

Сили і засоби СЧС по ліквідації ЧС складаються з:

- військ цивільної оборони;

- військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту;

- інженерних військ;

- воєнізованих і невоєнізованих протипожежних формувань;

- формування екстреної медичної і ветеринарної допомоги;

- аварійно-рятівної служби цивільній авіації;

- воєнізованих частин рятувальників.

Фінансування СЧС здійснюється за рахунок держбюджету і місцевих бюджетів.

У основі функціонування СЧС закладений принцип - ліквідація ЧС силами і засобами територіальної або відомчої підсистеми, на території або об'єкті якої вони виникли.

Якщо масштаби ЧС такі, що ці підсистеми не справляються з її локалізацією або ліквідацією, то комісія з ЧС звертається за допомогою до вищестоящої комісії. В цьому випадку вищестояща комісія може узяти на себе керівництво роботами по ліквідації ЧС, або обмежитися виділенням сил і засобів.

Законодавство України передбачає, разом з правом громадян на охорону життя, здоров'я і особистого майна при ЧС, їх обов'язок дотримувати заходи безпеки в побуті і повсякденній трудовій діяльності, не порушувати виробничої і технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, які можуть привести до виникнення надзвичайних ситуацій і при необхідності сприяти в проведенні аварійно-рятівних і інших робіт.

---