ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.11.2019
Просмотров: 7297
Скачиваний: 3
відшкодування)
1. Страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах.
2. Якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має
перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, це право не входить до
складу спадщини.
Стаття 1230. Спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату
неустойки
1. До спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у
договірних зобов'язаннях.
2. До спадкоємця переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з
невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом
спадкодавцеві за його життя.
3. До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було
присуджено судом спадкодавцеві за його життя.
Стаття 1231. Спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну
шкоду, яка була завдана спадкодавцем
1. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була
завдана спадкодавцем.
2. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої
спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя.
3. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була
присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.
4. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується
спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у
спадщину.
5. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір
відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими
порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину.
Стаття 1232. Обов'язок спадкоємців відшкодувати витрати на утримання, догляд,
лікування та поховання спадкодавця
1. Спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або
іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
2. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як
за три роки до його смерті.
Стаття 1232
1
. Спадкування прав та обов'язків за договором оренди житла з викупом
1. До спадкоємців переходять усі права та обов'язки за договором оренди житла з викупом,
які мав спадкодавець.
2. Відмова спадкоємців від договору оренди житла з викупом здійснюється у порядку,
встановленому статтею 1273 цього Кодексу.
3. Дострокове припинення договору оренди житла з викупом за ініціативою спадкоємців
здійснюється у порядку, визначеному законом.
{Кодекс доповнено статтею 1232
1
згідно із Законом № 800-VI від 25.12.2008}
Глава 85
СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ
Стаття 1233. Поняття заповіту
1. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Стаття 1234. Право на заповіт
1. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
2. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не
допускається.
Стаття 1235. Право заповідача на призначення спадкоємців
1. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб,
незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших
учасників цивільних відносин.
2. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з
числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
3. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову
частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у
спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
4. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача,
позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на
спадкування на загальних підставах.
Стаття 1236. Право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за
заповітом
1. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент
складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
2. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
3. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців,
яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних
ними прав.
4. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття
спадщини.
Стаття 1237. Право заповідача на заповідальний відказ
1. Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ.
2. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа
спадкоємців за законом.
Стаття 1238. Предмет заповідального відказу
1. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність
або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу
спадщини.
2. На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або
нерухоме майно, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право
користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим
або нерухомим майном зберігає чинність у разі наступної зміни їх власника.
Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим
майном, одержане за заповідальним відказом, є таким, що не відчужується, не передається та не
переходить до спадкоємців відказоодержувача.
Право користування житловим будинком, квартирою або іншою будівлею, надане
відказоодержувачеві, не є підставою для проживання у них членів його сім'ї, якщо у заповіті не
зазначено інше.
3. Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов'язаний
виконати його лише у межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього, з вирахуванням
частки боргів спадкодавця, що припадають на це майно.
4. Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з часу відкриття спадщини.
Стаття 1239. Втрата чинності заповідальним відказом
1. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до
відкриття спадщини.
Стаття 1240. Право заповідача на покладення на спадкоємця інших обов'язків
1. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру,
зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення
ритуалу поховання.
2. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на
досягнення суспільно корисної мети.
Стаття 1241. Право на обов'язкову частку у спадщині
1. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна
вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину
частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин
між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 1241 щодо права повнолітніх
непрацездатних дітей спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині див. в Рішенні
Конституційного Суду № 1-рп/2014 від 11.02.2014}
2. До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої
обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має
право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до
неї як до спадкоємця.
3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право
на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його
обов'язкову частку.
{Стаття 1241 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2146-IV від 03.11.2004}
Стаття 1242. Заповіт з умовою
1. Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у
заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність
інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).
Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.
2. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним
засадам суспільства.
3. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій
підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.
Стаття 1243. Заповіт подружжя
1. Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві
спільної сумісної власності.
2. У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті
одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті
останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.
3. За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту.
Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.
4. У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна,
зазначеного у заповіті подружжя.
Стаття 1244. Підпризначення спадкоємця
1. Заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець,
зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її
прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов,
визначених у заповіті (стаття 1242 цього Кодексу).
2. Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа, визначена у статті 1222 цього
Кодексу.
Стаття 1245. Спадкування частини спадщини, що не охоплена заповітом
1. Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на
загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша
частина спадщини була передана за заповітом.
Стаття 1246. Встановлення сервітуту у заповіті
1. Спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших
природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб.
Стаття 1247. Загальні вимоги до форми заповіту
1. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.
2. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини
четвертої статті 207 цього Кодексу.
3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами,
визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
4. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають
державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів
України.
{Статтю 1247 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 2527-VI від
Стаття 1248. Посвідчення заповіту нотаріусом
1. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою
загальноприйнятих технічних засобів.
2. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за
допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту
має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Стаття 1249. Посвідчення нотаріусом секретних заповітів
1. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.
2. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На
конверті має бути підпис заповідача.
Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в
присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
Стаття 1250. Оголошення нотаріусом секретного заповіту
1. Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення
змісту заповіту. Про день оголошення заповіту він повідомляє членів сім'ї та родичів
спадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в
друкованих засобах масової інформації.
2. У присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому
зберігався заповіт, та оголошує його зміст.
3. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У
протоколі записується весь зміст заповіту.
Стаття 1251. Посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування
{Назва статті 1251 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2435-VI від 06.07.2010}
1. Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути
посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого
самоврядування.
{Стаття 1251 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2435-VI від 06.07.2010}