Файл: Дипломний проект основні засоби (1) ГОТОВИЙ.doc

Деякі автори продовжують використовувати термін “основні фонди”, ототожнюючи його з категорією “основні засоби”. Але, на сьогодні, в бухгалтерському обліку застосування такого поняття є взагалі недоцільним, адже Податковий кодекс його не трактує.

Узагальнюючи тлумачення категорії “основні засоби” пропонуємо власне визначення основних засобів підприємства: основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання у процесі виробництва товарів та (або) надання послуг, строк корисного використання яких перевищує один рік (або операційний цикл, якщо він довший року), вартість яких зменшується у процесі використання та переноситься частинами на новостворений продукт.

Економічна сутність основних засобів полягає в тому, що вони безпосередньо беруть участь у кількох виробничих циклах, зберігають свою натурально-речову форму до кінця експлуатації та переносять свою вартість на готовий продукт частинами, у міру зношення у вигляді амортизації.

Розглянемо детальніше сутність понять “знос” та “амортизація”.

У П (с) БО 7 поняття “знос основних засобів” трактується як сума амортизації об’єкта основних засобів. У Податковому кодексі тлумачення цього поняття взагалі не наводиться.

Амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, що амортизуються протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Отже, із нормативного трактування чітко не простежується різниця між даними визначеннями. У обліково – економічній літературі існують різні погляди, щодо тлумачення цих понять: деякі автори їх ототожнюють, інші доводять принципову різницю між ними. Погоджуємося з думкою, що ці поняття відрізняються як за змістом, так і за економічною сутністю.

Знос - це категорія виробнича, а не фінансова, в той час як амортизація характеризує частину грошей, яку призначено на відновлення основних засобів [17].

Для правильного обліку основних засобів необхідно перш за все їх чітко класифікувати. Тому що класифікація – це один із методів пізнання та вивчення явищ, процесів, об’єктів, який полягає в їх розподілі на класи на базі визначених ознак, властивостей та зв’язків між ними. Чим більше виділено ознак класифікації, тим вищий ступінь пізнання досліджуваних явищ, процесів, об’єктів, та можливостей управління ними.

Класифікація основних засобів призначена для вирішення наступних завдань:

– організації систематичного обліку і звітності в частині основних засобів;

– визначення норм амортизації основних засобів і віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва;

– проведення робіт по оцінці і переоцінці наявності і стану основних засобів;

– визначення розрахунків похідних економічних показників, включаючи фондомісткість, фондовіддачу.

---

На даний час узагальнюючим класифікатором основних засобів у бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”.

Згідно П(С)БО 7 “Основні засоби” передбачаються такі групи основних засобів, однакових за технічними характеристиками, призначенням і способом використання:

1) земельні ділянки;

2) капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом;

3) будівлі, споруди і передавальні пристрої;

4) машини та обладнання;

5 транспортні засоби;

6) інструменти, прилади, інвентар (меблі);

7) тварини;

8) багаторічні насадження;

9) інші основні засоби.

Усі землі за цільовим призначенням поділяють на землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу й сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу;

До витрат на поліпшення земель належать витрати на меліоративні (осушувальні) та іригаційні роботи, антиерозійні заходи (терасування, зміна рельєфу ярів та ін.) [45].

До будівель належать усі комунікації всередині будівлі, необхідні для її експлуатації. Фундаменти під велике габаритне устаткування, споруджені одночасно з самою будівлею, входять до її складу. Фундаменти під різними об'єктами (які не є будовами), навіть якщо вони розташовані всередині будівлі, належать до інвентарних об'єктів, яким вони служать.

Споруди – інженерно-будівельні об'єкти, призначені для створення умов, необхідних для здійснення процесу виробництва або забезпечення досягнення невиробничих цілей через виконання певних технічних функцій, не пов’язаних із зміною предмета праці [45].

Інвентарним об'єктом цього класу вважається кожна окрема споруда з усіма пристроями, що становлять з ним одне ціле.

Передавальні пристрої теж належать до основних засобів: лінії електропередач, у т.ч. сигналізації та зв'язку; трансмісії та трубопроводи (крім магістральних) з усіма проміжними механізмами, необхідними для трансформації (перетворення) і передавання енергії, переміщення трубопроводами рідких і газоподібних речовин [48].

Машини визначають як технічні пристрої, за допомогою яких при виконанні певних операцій технологічного процесу здійснюється перетворення енергії, матеріалів і інформації для отримання необхідного корисного результату. У такому значенні цей термін сприймається однозначно й не потребує жодних уточнень.

Обладнання – пристрій, що виробляє або перетворює енергію, матеріали та інформацію. Класифікація машин і обладнання здійснюється за функціональним принципом і за галузями виробництва, наприклад машини сільськогосподарські та лісогосподарські (трактори, косарки тощо) [45].

---

Транспортні засоби – засоби, призначені для перевезення людей або вантажу, а також встановленого на ньому обладнання чи механізму називають транспортними засобами. До цієї групи належать: автотранспорт; судна; залізничний транспорт; апарати літальні: повітряні й космічні; веломототранспорт; електротранспорт виробничий безрейковий.

Інструментами визначають знаряддя ручної праці або виконавчий механізм машини для здійснення різних робіт (різець, свердло, шліфувальне коло, шліфувальний брусок, молоток, зубила, інше [48].

Прилади – засоби вимірювання, аналізу, обробки й зображення інформації, пристрої регулювання, автоматичні й автоматизовані системи управління.

Інвентар (меблі) – сукупність різних предметів господарського вжитку й виробничого призначення.

Тварини – худоба, що використовується в процесі виробництва природним шляхом (у тому числі сторожові собаки), а також тварини, що не є продукцією, а використовуються для виробництва продукції: самці-плідники й самиці-годувальниці, худоба молочного, вовняного стада.

Багаторічні насадження – рослини, які використовуються в процесі виробництва (наприклад, для вирощування плодiв, ягід), для здавання в оренду або в соціально-культурних цілях (декоративні дерева й кущі), класифікують як багаторічні насадження[].

До інших основних засобів належать засоби, що не обліковуються на субрахунках 101–108 рахунка 10 “Основні засоби”.

Підприємство має право самостійно вирішувати, які основні засоби віднести до цієї групи. Це може бути облік меблів, офісного обладнання, інформаційних систем.

У обліково – економічній літературі основні засоби поділяють за різними ознаками: за функціональним призначенням; за галузевою ознакою;

за використанням; за приналежністю; за натурально - матеріальним складом, тощо.

Виходячи із вище викладеного, пропонуємо розглянути узагальнюючу схему, що відображає поділ основних засобів на групи за різними ознаками (рисунок 1.1). За функціональним призначенням розрізняють:

• виробничі основні засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню і діють у сфері матеріального виробництва;

• невиробничі основні засоби, які не беруть безпосередньої або непрямої участі в процесі виробництва і призначені в основному для задоволення комунальних і культурно-побутових потреб працівників підпри­ємства і використовуються в невиробничій сфері. Невиробничі основні засоби представлені будинками культури, спортивними комплексами, дитячими дошкільними закладами, пральнями, лазнями, перукарнями та ін., які є власністю підприємства і використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби підрозділяються на промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, та ін. Наявність тих або інших засобів на конкретному підприємстві пов'язана із напрямком його діяльності, а також і з роботою допоміжних і обслуговуючих виробництв.

---

Рисунок 1.1 – Класифікація основних засобів

За використанням основні засоби підрозділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються в господарстві на даний момент), недіючі (основні засоби, що не використовуються в даний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для заміни об’єктів основних засобів при їх вибутті або ремонті).

Важливе значення в обліку основних засобів має їх розподіл по ознаці приналежності на власні і орендовані. Власні основні засоби являються безпосередньо власністю підприємства і складаються із статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень.

Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими. Орендовані основні засоби обліковуються у орендодавця на балансовому, а у орендаря на позабалансовому рахунку, тим самим виключається вірогідність подвійного обліку одних і тих же засобів.

Професор Лень В. С. доводить, що залежно від того мають чи не мають основні засоби натуральну форму, їх поділяють на інвентарні та неінвентарні. Інвентарні можемо обміряти, зважити, підрахувати, а до неінвентарних відносимо капітальні вкладення в земельні, лісові, водні ресурси [32] .

На державному рівні основні засоби були класифіковані Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації шляхом прийняття Накау “Щодо затвердження Державного класифікатора України “Класифікація основних фондів”, від 1 січня 1997 року. Цей наказ містив доволі докладну ієрархію актуальної на той час класифікації основних фондів у податковому обліку. І, хоча формально названий вище класифікатор діє і сьогодні, але з прийняттям Податкового кодексу, більшість його положень втратили актуальність. Знову ж таки, на сьогоднішній день в бухгалтерському обліку не існує поняття «основні фонди», яке запропоновано у класифікаторі.

Згідно Податкового кодексу всі основні засоби та інші необоротні матеріальні активи розподілені на 16 груп, замість чотирьох, які застосовувалися раніше.

Таблиця 1.2 – Класифікація груп основних засобів та інших

необоротних матеріальних активів [4, ст.145]

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
группа 1 – земельні ділянки
група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом	-
група 3 – будівлі, споруди, передавальні пристрої	20 15 10
група 4 – машини та обладнання	5
з них:
ектронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом)інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 1000 гривень	2
група 5 – транспортні засоби	5
група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 – тварини	6
група 8 – багаторічні насадження	10
група 9 – інші основні засоби	12
група 10 – бібліотечні фонди	-
група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 – природні ресурси	-
група 14 – інвентарна тара	6
група 15 – предмети прокату	5
група 16 – довгострокові біологічні активи	7

---

Збільшення кількості груп основних засобів до 16 відбулося задля забезпечення зближення податкової та бухгалтерської класифікації основних засобів. По кожній групі встановлено мінімально допустимі строки корисного використання об’єктів для нарахування амортизації (від 2 до 20 років), на відміну від раніше встановлених відсотків до балансової вартості кожної групи. Це не було передбачено в П (с) БО 7 “Основні засоби”.

Наведена класифікація прийнята з метою правильного визначення амортизаційних відрахувань підприємствами України. Ця додаткова диференціація груп активів, на які мають поширюватися окремі ставки амортизаційних відрахувань, на нашу думку, додасть роботи бухгалтерам для ведення окремого обліку кожної групи активів.

У Податковому кодексі наведено витрати, які формують первісну вартість об’єкта основних засобів (ст.144.1):

• витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

• капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;

• сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу;

• вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Розширення переліку складу витрат надає можливість точно відображати структуру витрат, що формують вартість необоротних активів, яка підлягає амортизації з метою компенсації витрат на придбання нових основних засобів та відновлення структури активів.

Також у податковому кодексі зазначено, що не підлягають амортизації та повністю належать до складу витрат звітного періоду витрати платника податку на ліквідацію основних засобів.

Згідно зі ст. 146.1 Податкового кодексу облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності", як окремий об'єкт амортизації.

---