ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.11.2019
Просмотров: 7322
Скачиваний: 5
220
ній
системі
і
запобігають
ураженню
тканин
,
які
знаходяться
на
пе
-
вному
віддаленні
від
місця
нанесення
фунгіциду
.
Проблема
розробки
системних
фунгіцидів
та
їх
використання
для
захисту
рослин
від
хвороб
тривалий
час
привертала
до
себе
ува
-
гу
вчених
і
спеціалістів
.
Тільки
в
1972
р
.
було
опубліковано
понад
1000
наукових
праць
,
присвячених
цій
важливій
проблемі
.
Це
по
-
яснюється
тим
,
що
системні
фунгіциди
мають
цілу
низку
переваг
порівняно
з
фунгіцидами
контактної
дії
.
Під
системною
дією
розуміють
здатність
фунгіцидів
проникати
в
тканини
вегетуючих
рослин
при
обприскуванні
,
через
кореневу
сис
-
тему
при
внесенні
у
ґрунт
і
посівний
або
садивний
матеріал
при
протруюванні
.
Застосування
системних
фунгіцидів
дає
змогу
більш
цілеспрямо
-
вано
проводити
захист
сільськогосподарських
культур
від
інфекцій
-
них
хвороб
.
Вони
здебільшого
використовуються
з
невеликими
нор
-
мами
витрати
.
Завдяки
особливостям
механізму
їх
дії
зменшується
кількість
обробок
рослин
за
вегетаційний
період
.
На
їх
ефективність
меншою
мірою
впливають
погодні
умови
(
опади
,
сонячне
світло
),
а
також
зменшується
значення
ступеня
і
щільності
покриття
,
утри
-
мання
,
перерозподілу
осаду
препарату
на
рослинах
,
які
є
визнача
-
льними
для
ефективності
контактних
фунгіцидів
.
На
відміну
від
контактних
фунгіциди
системної
дії
інколи
нази
-
вають
внутрішньорослинними
або
хомотерапевтичними
.
Вони
про
-
никають
у
рослини
і
засвоюються
ними
,
переміщуються
в
безпечних
для
них
концентраціях
через
кореневу
систему
,
з
насіння
—
в
стеб
-
ла
,
із
одного
листка
—
в
інший
і
т
.
д
.
При
цьому
діюча
речовина
пригнічує
розвиток
збудника
хвороби
на
певній
відстані
від
місця
нанесення
препарату
.
Системні
фунгіциди
під
час
інкубаційного
періоду
здатні
обме
-
жувати
подальший
розвиток
збудників
і
їх
спороутворення
,
тому
спалаху
хвороби
можна
запобігти
на
початку
її
розвитку
,
під
час
виявлення
перших
симптомів
.
Процес
поглинання
(
адсорбція
)
хімічних
речовин
поверхнями
тканин
рослин
відбувається
однотипно
,
але
деякі
органи
краще
пристосовані
до
цієї
функції
.
Встановлено
,
що
всі
речовини
зосере
-
джені
в
зоні
кореневої
системи
насіння
і
в
насиченому
стані
здатні
адсорбуватися
нею
шляхом
дифузії
.
Для
проростання
насіння
здат
-
не
поглинати
значну
кількість
води
,
що
сприяє
адсорбції
різних
препаратів
.
Відомо
два
шляхи
переміщення
хімічних
речовин
системної
дії
в
рослинах
.
Транспіраційне
переміщення
—
в
апопласті
або
ксилемі
,
по
яких
рухаються
вода
та
розчинені
солі
,
і
транслокаторне
—
по
флоемі
рухаються
розчинені
поживні
речовини
.
Ці
механізми
зумо
-
влюють
акропетальний
(
угору
по
рослині
)
або
базипетальний
(
униз
по
рослині
)
рух
фунгіцидів
.
Для
більшості
системних
фунгіцидів
221
характерне
переміщення
діючої
речовини
по
ксилемі
,
а
в
окремих
випадках
спостерігається
їх
рух
по
флоемі
.
Більшість
системних
фунгіцидів
пригнічують
біосинтетичні
про
-
цеси
,
в
той
час
як
контактні
препарати
інгібують
процеси
синтезу
макроенергетичних
сполук
у
клітинах
,
порушують
структуру
клі
-
тинних
мембран
збудника
.
Цим
пояснюється
більш
висока
вибірко
-
вість
системних
фунгіцидів
порівняно
з
препаратами
контактної
дії
.
На
відміну
від
системних
фунгіцидів
дія
хімічних
імунізаторів
по
-
в
’
язана
з
утворенням
у
рослин
фунгітоксичних
метаболітів
(
фітоалек
-
синів
,
антибіотиків
тощо
),
які
формуються
під
впливом
цих
речовин
.
Це
зумовлюється
зміною
вмісту
в
рослинах
поживних
речовин
(
вуг
-
леводів
і
амінокислот
),
які
необхідні
для
нормальної
життєдіяльності
збудників
хвороб
,
та
відіграє
важливу
роль
у
механізмі
імунітету
.
З
появою
фунгіцидів
системної
дії
з
’
явилися
нові
можливості
більш
раціонального
їх
використання
в
захисті
від
фітопатогенних
організмів
в
інтегрованих
технологіях
захисту
сільськогосподарсь
-
ких
культур
.
Розширилося
застосування
системних
фунгіцидів
че
-
рез
внесення
у
ґрунт
і
обробку
насіння
з
метою
захисту
від
аероген
-
ної
інфекції
.
Їх
використання
дало
змогу
зменшити
норми
витрати
і
кількість
обробок
у
період
вегетації
.
З
’
явилася
можливість
виготов
-
лення
комбінованих
бакових
сумішей
,
які
широко
використовують
-
ся
у
виробництві
.
На
основі
хімічних
сполук
системної
дії
виготов
-
ляють
значну
кількість
комбінованих
препаратів
,
до
складу
яких
входять
компоненти
з
різним
механізмом
і
спектром
дії
.
Проте
практика
показує
,
що
масове
впровадження
у
виробництво
систем
-
них
фунгіцидів
не
привело
до
радикальних
змін
у
стратегії
і
такти
-
ці
захисту
від
хвороб
рослин
.
Важливого
практичного
значення
на
-
була
проблема
виникнення
резистентних
форм
фітопатогенних
грибів
до
фунгіцидів
системної
дії
.
Нині
зареєстровано
значну
кількість
збудників
хвороб
,
які
набу
-
ли
і
зберегли
в
природних
умовах
стійкість
до
системних
фунгіци
-
дів
,
що
хоч
і
мають
високу
вибірковість
і
специфічність
дії
,
однак
чинять
обмежений
вплив
на
метаболізм
.
Тому
досить
незначної
ге
-
нетичної
мутації
,
щоб
резистентність
збудників
хвороб
підвищила
-
ся
.
При
застосуванні
системних
фунгіцидів
необхідно
знати
меха
-
нізм
їх
дії
і
фактори
,
які
впливають
на
їх
ефективність
.
З
метою
за
-
побігання
формуванню
у
патогенів
резистентності
необхідно
розроб
-
ляти
і
вдосконалювати
спеціальні
програми
з
технології
викорис
-
тання
фунгіцидів
у
комплексних
системах
захисту
сільськогоспо
-
дарських
культур
від
шкідливих
організмів
.
Системні
фунгіциди
необхідно
застосовувати
через
тривалий
проміжок
часу
в
чергуванні
з
фунгіцидами
інших
хімічних
груп
і
з
іншим
механізмом
дії
.
Важливо
,
що
системні
фунгіциди
не
накопичуються
у
залишко
-
вих
кількостях
і
не
створюють
загрози
забруднення
навколишнього
середовища
завдяки
їх
низькій
хімічній
персистентності
.
222
5.5.1.1.
Класифікація
фунгіцидів
за
цільовим
призначенням
і
способами
їх
використання
Залежно
від
призначення
і
способів
використання
фунгіциди
за
-
стосовують
:
у
період
вегетації
рослин
;
у
період
спокою
рослин
;
для
обробки
насіннєвого
і
садивного
матеріалу
(
протруйники
);
для
вне
-
сення
у
ґрунт
.
Фунгіциди
для
використання
в
період
вегетації
рослин
.
Це
—
найбільш
поширений
спосіб
використання
фунгіцидів
.
Він
передба
-
чає
захист
вегетуючих
органів
рослин
від
ураження
фітопатогенни
-
ми
організмами
і
обмеження
розвитку
хвороб
.
Фунгіциди
для
використання
в
період
спокою
рослин
.
Цей
спосіб
передбачає
використання
фунгіцидів
у
період
спокою
плодових
,
ягі
-
дних
насаджень
і
винограду
.
Його
мета
—
знищувати
зимуючі
ста
-
дії
збудників
хвороб
,
які
зберігаються
на
рослинах
,
уражених
рос
-
линних
рештках
,
на
поверхні
ґрунту
та
інших
місцях
.
Сучасний
асортимент
фунгіцидів
,
які
використовуються
для
обробки
рослин
у
період
спокою
,
дуже
обмежений
.
Фунгіциди
для
обробки
посівного
і
садивного
матеріалу
(
про
-
труйники
).
Призначення
—
знезаразити
або
дезінфікувати
насіннє
-
вий
або
садивний
матеріал
від
наявних
на
їх
поверхні
або
всередині
збудників
грибних
і
бактеріальних
хвороб
,
а
також
для
захисту
рос
-
лин
від
ураження
фітопатогенними
організмами
у
ґрунті
і
сходів
від
аерогенної
інфекції
.
5.5.1.2.
Класифікація
фунгіцидів
за
хімічним
складом
Залежно
від
хімічного
складу
фунгіциди
поділяють
на
неоргані
-
чні
та
органічні
.
Неорганічні
фунгіциди
.
До
групи
неорганічних
фунгіцидів
на
-
лежать
препарати
,
виготовлені
на
основі
міді
,
сірки
,
заліза
,
манга
-
ну
(
марганцю
).
Органічні
фунгіциди
.
Основна
частина
сучасного
асортименту
фунгіцидів
представлена
органічними
сполуками
.
5.5.1.3.
Біологічна
ефективність
фунгіцидів
і
фактори
,
які
її
зумовлюють
Фунгіциди
використовують
з
метою
запобігання
епіфітотійному
розвитку
інфекційних
грибних
хвороб
рослин
.
Антипатогенна
дія
фунгіцидів
у
польових
умовах
залежить
не
тільки
від
її
механізму
,
норми
витрати
і
строків
застосування
.
На
їх
ефективність
великий
вплив
мають
:
глибина
розвитку
патологічного
процесу
,
фізіологіч
-
ний
стан
рослин
,
погодно
-
кліматичні
умови
і
способи
застосування
.
223
Фунгіцид
,
який
ефективний
лише
проти
одного
захворювання
,
тільки
частково
вирішує
проблему
збереження
врожаю
,
оскільки
спалах
будь
-
якої
іншої
хвороби
завжди
залишається
можливим
.
До
-
тепер
одночасний
захист
рослин
проти
кількох
хвороб
був
успішним
тільки
при
застосуванні
сумішей
фунгіцидів
за
умови
правильного
добору
компонентів
,
строків
застосування
і
норми
витрати
.
Остан
-
нім
часом
на
ринку
пестицидів
з
’
явилися
фунгіциди
широкого
спек
-
тра
дії
,
що
дають
можливість
одночасно
захищати
рослини
від
ком
-
плексу
грибних
захворювань
.
За
допомогою
фунгіцидів
широкого
спектра
дії
можна
активізувати
і
використати
закладений
у
високо
-
врожайних
сортах
потенціал
.
Фунгіцидів
з
вузьким
спектром
дії
в
сучасному
асортименті
значно
менше
,
здебільшого
вони
використо
-
вуються
проти
пероноспорових
грибів
.
Важливо
правильно
вибрати
препарат
і
визначити
строки
та
спосіб
його
застосування
.
Це
забезпечує
максимальну
біологічну
і
економічну
ефективність
фунгіцидів
при
захисті
від
фітопатогенів
.
Застосування
контактних
фунгіцидів
під
час
активного
нарос
-
тання
вегетативної
маси
,
але
без
урахування
механізму
дії
препа
-
рату
,
спричинює
ураження
нових
,
не
оброблених
органів
рослин
.
Запізніле
використання
контактних
фунгіцидів
під
час
розвитку
патологічного
процесу
у
рослин
і
накопичення
інфекції
збудника
значно
зменшує
біологічну
ефективність
і
стає
економічно
недо
-
цільним
.
Фітопатогенні
організми
проникають
глибоко
у
тканини
або
су
-
дини
рослин
і
спричинюють
патологічний
процес
,
який
за
відсутно
-
сті
захисних
заходів
негативно
впливає
на
розвиток
рослин
,
унаслі
-
док
чого
вони
передчасно
відмирають
або
дають
низький
і
неякіс
-
ний
врожай
.
Тільки
здорові
листки
як
основний
постачальник
енер
-
гії
визначають
нормальний
ріст
,
розвиток
рослин
і
формування
якіс
-
ного
врожаю
.
Кожний
міліметр
зруйнованої
або
ураженої
площі
ли
-
стка
спричинює
енергетичні
втрати
рослин
і
відповідної
частини
врожаю
.
При
організації
стратегії
і
тактики
захисту
рослин
від
фітопато
-
генних
організмів
слід
враховувати
профілактичну
і
терапевтичну
дію
фунгіцидів
.
Профілактичне
застосування
має
на
меті
не
допус
-
тити
взаємодії
фітопатогенних
організмів
з
тканинами
рослини
до
її
ураження
.
Для
більшої
ефективності
фунгіциди
необхідно
застосо
-
вувати
до
масового
поширення
аерогенної
(
повітряної
)
інфекції
.
При
використанні
препаратів
контактної
дії
робочі
суміші
повинні
суцільно
покривати
вегетативні
органи
рослин
.
Фунгіциди
систем
-
ної
дії
застосовуються
до
початку
інфікування
тканин
рослин
-
живителів
.
Терапевтична
дія
фунгіцидів
передбачає
запобігання
розвитку
патологічного
процесу
і
виникненню
симптомів
хвороби
на
ураже
-
них
органах
рослин
.
Профілактичне
застосування
фунгіцидів
більш
224
ефективне
порівняно
з
терапевтичною
дією
.
Кратність
обробок
фун
-
гіцидами
в
період
вегетації
рослин
зумовлюється
біологічними
особ
-
ливостями
розвитку
збудника
хвороби
і
фізико
-
хімічними
властиво
-
стями
препарату
.
5.5.1.4.
Використання
хімічних
препаратів
для
захисту
від
фітопатогенних
бактерій
Розвиток
використання
хімічних
препаратів
для
захисту
від
фі
-
топатогенних
бактерій
можна
простежити
на
прикладі
збудника
бактеріального
опіку
плодових
культур
.
Шкодочинність
цієї
хвороби
відома
з
давніх
часів
.
Вона
зумовила
масштаби
не
тільки
дослідних
робіт
,
а
й
практичних
пошуків
захисту
від
неї
.
При
бактеріальному
опіку
раніше
видаляли
уражені
органи
з
наступною
дезінфекцією
ран
.
Дезінфекційними
речовинами
були
ліол
,
креозот
,
розчин
хло
-
риду
цинку
і
деякі
інші
сполуки
.
Потім
почали
використовувати
хімічні
речовини
з
фунгіцидною
дією
,
виготовлені
на
основі
міді
,
зокрема
бордоську
суміш
,
яка
не
втратила
практичного
значення
і
дотепер
.
Також
була
визначена
бактерицидна
дія
таких
фунгіцидів
,
як
манеб
,
цинеб
,
каптан
,
тірам
,
набам
,
манкоцеб
,
фербам
та
ін
.
Їх
біологічна
ефективність
проти
збудника
бактеріального
опіку
пло
-
дових
виявилася
низькою
,
тому
практичного
використання
вони
не
набули
.
Якщо
враховувати
суттєві
біологічні
розбіжності
між
фітопато
-
генними
бактеріями
і
грибами
,
то
пошук
придатних
для
захисту
від
бактеріозів
препаратів
між
фунгіцидами
можна
вважати
малоперс
-
пективним
.
Таким
чином
,
для
стримування
розвитку
бактеріозів
найбільш
придатними
лишаються
препарати
міді
.
З
упровадженням
у
фітофармакологію
антибіотиків
розпочався
новий
етап
пошуку
антибактеріальних
речовин
.
Незважаючи
на
цілу
низку
недоліків
,
цей
напрям
був
найбільш
вдалим
.
Позитивні
результати
було
одержано
при
використанні
пеніциліну
,
стрептомі
-
цину
,
тетрацикліну
,
які
почали
застосовувати
з
50-
х
років
ХХ
ст
.
Однак
доцільність
їх
застосування
сумнівна
з
економічних
мірку
-
вань
.
Були
отримані
позитивні
успіхи
при
комбінованому
застосу
-
ванні
антибіотиків
з
фунгіцидними
речовинами
.
Це
створило
реа
-
льну
можливість
цілеспрямовано
застосовувати
цей
метод
для
об
-
меження
розвитку
бактеріальних
хвороб
.
Однак
було
встановлено
появу
резистентних
популяцій
збудника
опіку
плодових
культур
до
стрептоміцину
.
Він
не
вбивав
бактерії
в
тканинах
рослин
,
а
тільки
пригнічував
їх
розмноження
,
тобто
діяв
бактеріостатично
.
Тому
цій
проблемі
необхідно
приділити
увагу
при
подальшому
пошуку
пре
-
паратів
і
їх
використанні
.
Поряд
з
пошуком
нових
діючих
антибактеріальних
речовин
ве
-
лике
значення
має
вивчення
ефективності
способів
їх
застосування
.