Яблуневий квіткоїд. Шкоди завдають жуки і личинки. Особливо небезпечні пошкодження бруньок рано навесні, коли жуки вигризають у них глибокі ямки, які нагадують уколи. З таких ранок виступають крапельки соку («плач бруньок»). Личинки живляться тичинками і маточками, вигризають квітколоже, склеюють зсередини пелюстки. Бутон не розпускається буріє і засихає.

Молі. До мінуючи молей належить кілька родин дрібних молей з однотипним способом життя і особливостями живлення гусениць, які мінують листя, що спричинює їх опадання. Масове розмноження молей призводить до зниження врожаю, зменшення кількості цукрі в плодах, аскорбінової кислоти, мікроелементів. У пошкоджених дерев не закладаються бруньки, у зимовий період вони підмерзають.( Литвинов, 1957)

До найпоширеніших інфекційних хвороб зерняткових культур належать: парша яблуні (збудник — Veturia inaequalis), борошниста роса яблуні (Podosphaera leucotricha Salm.), моніліоз зерняткових (Monilia fructigena Pers.), бура плямистість, або філостиктоз (яблуні — Ph. mali Pr. et. Dell. i Ph. briardi Sacc.,).

Моніліоз дуже поширенна і шкодочинна хвороба насіннєвих плодових культур. Виявляється у вигляді побуріння і загнивання плодів, але може бути і причиною відмирання суцвіть та інших органів рослин. Плоди від моніліозу гинуть не тільки в саду, а й під час зберігання.

Шкодочинність парші виявляється у зниженні врожаю і його якості. Крім того зменшується приріст пагонів, знижується зимостійкість дерев. Паршею уражуються листки, плоди, квітки.

Шкодочинність борошнистої роси заключається у завчасному засиханні листків, пагонів, суцвіть, що призводить до різкого зниження врожаю яблук. Крім того плоди із слідами ураження борошнистою росою (іржавою сіткою) втрачають товарний вигляд. Дуже шкодочинна хвороба в розсадниках, оскільки обмежений приріст пагонів внаслідок ураження не дозволяє сформувати нормальні сажанці.

Бура плямистість, або філостиктоз. Шкодичинність хвороби виявляється у передчасному засиханні і опаданні листя, що призводить до ослаблення дерев, зниження їх зимостійкості. (Сорочинский, 1988)

До шкідливих організмів саду також належать бур’яни. А саме:

• Осот рожевий

• Зірочник середній, або мокрець

• Редька дика

• Полоскуна звичайна

• Амброзія полинолиста

• Гірчак шорсткий

• Осот жовтий

• Щириця звичайна

• Галінсога дрібноквіткова

• Триреберник не пахучий

• Пирій повзучий

• Березка польва

• Кульбаба лікарська

• Полин звичайний (Фісюнов, 1988)

3. Біологічні особливості основних шкідників, збудників хвороб на озимій пшениці, бур’янів, сучасний стан заходів для боротьби з ними

Яблунева плодожерка (Carpocapsa pomonella). Найбільші метелики до 22 мм. Передні крила буро-сірого кольору з ясно вираженими фіолетовими плямами, а також вузькими поперечними лініями. Гусениця світла, кремового відтінку зверху, а бічні сторони світло-жовті. Має приємний запах яблук. Зимують гусениці в павутинних коконах під корою, в тріщинах кори. В молодих садах в грунті, в щілинах навкруги кореневої шийки.

---

Зимують гусениці, які завершили живлення, у павутинних коконах під відсталою корою, щілинах підпор, у пакувальній тарі, сортувальних приміщеннях, плодосховищах, муміфікованих плодах, рослинних рештках та інших місцях. Залялькування починається за температури понад 10⁰ С (поріг розвитку). Залялькування гусениць популяції триває 35-40 діб. Ця розтягнутість характерна і для наступної стадії розвитку. Навесні на розвиток лялечок потрібно 14-20 діб, улітку – 12-16 діб. Початок льоту відбувається при досягненні суми ефективних температур 100-130⁰ С і часто збігається із закінченням цвітіння яблуні. Інтенсивний літ метеликів відбувається від 19 до 24 години в тиху суху погоду за температури не нижче 15⁰ С. Метелики живляться краплинною вологою. Яйця самки відкладають по одному на листя і плоди. Як було встановлено, до 62-68% яєць яблунева плодожерка відкладає на периферійній частині крони дерев.

Плодючість – 60-120 яєць. Ембріональний розвиток першої генерації 9-12 діб, другої – 7-9 діб. Відродження гусениць починається при досягненні суми ефективних температур 230⁰С. Гусениці деякий час тримаються на поверхні плода, потім вгризаються в м’якуш, заплітаючи вхідний отвір павутиною і недогризками. Живляться під шкірочкою плода 2-3 доби, гусениця вигризає невелику камеру, в якій вперше линяє. Після цього прогризає звивистий хід, в якому линяє вдруге. Третє линяння відбувається в насінній камері, де гусениця живилася насінням. Після цього вона переходить у другий, а іноді і в третій плід. У п’ятому віці залишає плід і коронується. Ходи гусениць у плодах заповнюються брудними екскрементами. Пошкоджені плоди обпадають. (Билык, 1977)

Таблиця 1. Біологічні особливості яблуневої плодожерки (яблуня)

№	Назва шкідника в т.ч. латинська	Фаза в якій зимує шкідник	Місце зимівлі шкідника	Фаза розвитку рослини, в якій шкідник завдає шкоду	Шкодочинна стадія
1	Яблунева плодожерка (Carpocapsa pomonella)	Зимують гусениці	Всередині щільних павутинистих коконів на стовбурах і скелетних сучках дерев, у тріщинах підпір, у кореневої шийки, в садовій тарі, в щілинах стін сараїв, навісів, де тимчасово зберігаються плоди	Утворення і ріст плодів	Личинка

Пояснювальна записка до таблиці 1

Після закінчення збирання плодів – збирання і знищення залишків пакувального матеріалу; очищення відмерлої кори зі штамбів і сучків на старих деревах; осіння оранка міжрядь і обробіток грунту в пристовбурних кругах; дезінфекція плодосховищ, сходів плодосховищ. Залежно від чисельності шкідника проводять одне або два обприскування інсектицидами проти кожного покоління. Першу обробку здійснюють на початку відродження гусениць яблуневої плодожерки. Замість інсектицидів можна використовувати інгібітори синтезу хітину. Задовільних результатів досягають розвішуванням на деревах спеціальних випарників феромонів (поліетиленові й гумові трубки, кільця, шнури, паперові стрічки з витратою 20-100 г/га феромону) з метою дезорієнтації самців. (Васильев, 1984)

---

Моніліоз або плодова гниль. Збудник хвороби – Monilia fructigena. Гниль на плодах починається з невеликої бурої плями, яка швидко розростається і охоплює увесь плід. Його м’якоть стає бурою, розм’якшується. Такі плоди непридатні до споживання. На їх поверхні утворюються жовтувато-бурі подушечки конідіального спороношення правильними концентричними колами, центром яких є місце проникнення гриба. За умов низьких або високих температур, низької вологості повітря уражені плоди чорніють муміфікуються їх поверхня стає блискучою з синювато чорним відтінком. Такі плоди міцно тримаються на дереві.

Упродовж вегетації гриб поширюється конідіями. Зараження плодів відбувається включно через механічні пошкодженні, ушкодження плодожеркою, через тріщини, що утворюються при уражені паршею, від хворих плодів при їх безпосередньому контакті. Основне джерело інфекції – муміфіковані плоди, на яких навесні формуються подушечки конідіального спороношення патогена. (Пересипкін, 1989)

Таблиця 2. Біологічні особливості моніліозу (яблуня)

№	Хвороби	Назва збудника хвороби	Форма, місце зберігання інфекції	Інфекція		Умови, що сприяють ураженню рослин збудником хвороби
				первинна	вторинна
1	Моніліоз або плодова гниль	Monilia fructigena	Муміфіковані і уражені плоди	Аскоспори	Конідії		Низькі або високі температур,и низька вологість повітря

Пояснювальна записка до таблиці 2

1. Систематичний і якісний збір падалиці та гнилих плодів з дерева, видалення їх з саду та закопування в землю

2. Обприскування 1 % бордовською рідиною

3. Знищення плодожерки та інших плодопошкоджуючих шкідників

4. Підтримка чистоти у плодосховищах. Не вносити з врожаєм навіть слабо пошкоджених плодів, і видаляти ті на яких з’явилася гниль

5. Знімання з дерев сухих (муміфікованих) плодів і спалювання їх восени

Осот рожевий (Cirsium arvense). Належить до родини айстрових. Стебло пряме, розгалужене, вкрите волосками, висотою 40-160 см. Листки цілокраї, зубчасті, з міцними колючками по краях, перисторозсічені. Коренева система стрижнева. Розмножується насінням і кореневими паростками. Цвіте у червні – вересні. Суцвіття – кошик, квітки рожеві. Плід – сім’янка, насіння обернено-яйцевидне, розміром 2,5-4,5х0,7-1х1,7 мм, достигає у липні – серпні. Репродуктивна здатність – до 40 тис. насінин на одній рослині. Відомостей щодо термінів збереження життєздатності насіння в грунті немає. Проростає без періоду спокою у межах температур 4-40 ^оС. сходи з’являються з глибини 4-5 см у березні-квітні і у перший рік утворюють розетку.

Осот рожевий поширений повсюдно. Засмічує посіви ярих та озимих ярових, просапних і овочевих культур. Росте в садах, на неорних землях, узбіччях доріг. Відноситься до групи багаторічних дводольних коренепаросткових бур’янів. (Фісюнов, 1988)

---

Таблиця 3. Біологічні особливості осоту рожевого (яблуня)

Вид бур’янів	Родина	Агробіологічна група	Тип забур’яненості
Осот рожевий (Cirsium arvense).	Айстрові	Коренестрижневі	Коренестрижневий

Пояснювальна записка до таблиці 3

1. Проведення міжрядових оранок

2. Випасання худоби

3. Обприскування посівів гербіцидами Ураган Форте 500 SL, 50 % в.р.к.

---

4. Моніторинг фітосанітарного стану яблуневих насаджень

Таблиця 4. Обстеження насаджень на чисельність яблуневої плодожерки, розповсюдженість моніліозу, їх ЕПШ на яблуні

Пор. №	Назва шкідливого організму (шкідника, хвороби), його фаза розвитку	Строк обліку, фенофаза рослини, календарний строк	Методи обліку	Облікова одиниця	ЕПШ
	Яблунева плодожерка (гусенички ІІІ віку) (гусенички І віку) (метелики) (гусенички)	Жовтень І-ІІ дек. (після листопаду) Квітень ІІ-ІІІ дек. (розпускання бруньок – зелений конус – початок цвітіння) Травень І-ІІІ дек. (цвітіння – опадання 3% пелюсток, замикання чашечки) Червень – липень (літній період – опадання зав’язі, утворення черешкової ямки, ріст і визрівання плодів, збір урожаю кісточкових культур,	Визначають кількість коконів з гусеницями у тріщинах і під відшаруваннями кори штамів На відстані 1 м від кореневої шийки, у ловчих поясах, що накладені у минулому році на штамби дерев з плодами (50 і більше). Додатково під обліковими деревами на 4-х ділянках по 0,25 м2, що розміщують на відстані 1м від стовбура, оглядають рослинні рештки і шар грунту до 10 см глибиною. Метод ізоляторів (пряме спостереження), світло та феромонні пастки, метод сум ефективних температур Спостереження в ізоляторах за плодожерками, облік метеликів на світло- і феромонні та інші пастка. Розрахунки за методом сум ефективних температур. Для обліку плодожерок на кожні 1,5-5 га розвішують у північній кроні дерева на висоті 1,5-2 м феромону пастку на відстані неменше 50 м одна від одної. Встановлюють ловчі пояси з середини червня на стовбури 20 дерев з великою кількістю плодів. Кожен тиждень їх знімають, підраховують кількість гусеничок та лялечок плодожерки	Екз/дерево Екз/дерево Екз. Екз/дерево	10-15 гус. 5-7 гус 3-5 самців 10-15 гус.
	Моніліоз	Червень – липень (утворення і дозрівання плодів)	На 10 деревах кожного основного сорту, рівномірно розподілених по насадженню. Для цього під кожним деревом збирають без вибору у п’яти різних місцях по 50 плодів, визначають відсоток уражених плодів.	%	15-20%

---

Смотрите также файлы

• programirovanie1 ЛЕРА.docx

• работа.docx

• таблички.docx

• Yakisny_sklad_vipusknoyi_kafedri_EP.docx

• Лаба №2 РЕГ лес.docx