1.Суть поняття «самоменеджмент»

Самоменеджмент-це мистецтво керувати собою,своїм часом,життям,свідомо робити свою кар’єру через самооцінку,самовизначення,саморозвиток.

Основні напряму СМ:

*тайм-менеджмент;

*стрес-менеджмент;

*тім-менеджмент;

*імпресіон-менеджмент;

*ресурс-менеджмент;

Основна мета СМ: максимально використовувати власні можливості;свідомо керувати своїм життям.

Переваги СМ: виконання робіт з меншими витратами;кращі результати праці;краща організація праці;менше поспіху і стресу;висока мотивація праці;ріст кваліфікації;менше помилок;менша завантаженість роботою.

2.Теоретичні концепції менеджменту

Відповідно до концепції Вудока і Френціса СМ- це всебічний спосіб перевірки своїх власних можливостей і обмежень,пошуку реальних шляхів розвитку особистісних і ділових якостей.

Концепція Андреєва:СМ-це психологічний механізм саморозвитку творчої особистості,здатної до беззупинного саморозвитку в професійній д-сті.Він включає:самопізнання, самовизначення,самоврядування,самовдосконалення,самоконтроль,самооздоровлення.

Концепція Хроленко:СМ-це практикум свого ділового потенціалу шляхом удосконалення ділової культури,а саме: *культури взаємовідносин між людьми; *мистецтва ділової бесіди; *організації ділової наради; *культури ділового письма; *мистецтва підготовки доповіді.

Концепція Берболя і Швайда,СМ-досягнення особистого ділового успіху через самопізнання і самовдосконалення своїх ділових якостей.

Теорія Зайверта Лотера,базується на ідеї керування своїм часом.СМ- це цілеспрямоване і послідовне використання випробуваних методів роботи в повсякденній практиці з метою оптимального і змістовного використання свого часу.

3.Функції самоменеджменту:

- визначення мети – аналіз ситуації, власних можливостей, сил і засобів формування на цій основі власних цілей

- планування – розробка планів для максимально ефективного використання часу

- прийняття рішення – вибір першочергових задач та альтернативних варіантів дій

- організація та реалізація – строге дотримання розпорядку денного та організації трудового процесу

- контроль – контроль процесу, підсумків, самоконтроль і самооцінка, за потреби коригування цілей

4.Функція: «визначення мети»:

Визначення мети повинно мати вигляд чітких намірів, точних формулювань явних і таємних потреб, інтересів, бажань або завдань, а також орієнтувати наші дії і вчинки на мету та її виконання. Визначення мети означає погляд в майбутнє, орієнтацію і концентрацію наших сил і активності на тому, що повинно бути досягнуто. Таким чином, мета дає опис кінцевого результату. Мова йде не про те, що ви робите, а про те, для чого ви робите. Без мети відсутній критерій оцінки, за яким ви могли б вимірювати ваші трудозатрати. Мета, крім того, є ще й масштабом для оцінки досягнутого. Навіть найкращий метод роботи нічого не вартий, якщо ви завчасно й чітко не визначите, чого хочете. Якщо якийсь індивідуум поставив собі мету, то внаслідок цього виникає такий стан напруження, який діє як рушійна сила і який зникає лише тоді, коли вона досягнута.

---

Мета є уявлення про майбутнє, для реалізації якого необхідно щось зробити. В іншому випадку мета залишається тільки благим наміром. Щоби визначити мету, треба думати про майбутнє. Традиційне мислення в рамках окремих завдань небезпечне тим, що ви загубитесь в дрібницях Мислення в масштабах цілей сприяє тому, що частковості підпорядковуються цілому. Стає зрозумілим, в якому напрямку рухатись і яким буде кінцевий результат. Щоденно, виконуючи свою роботу, ставте перед собою запитання: «Чи наближає мене те, що я в що мить роблю, до досягнення відповідної моєї мети?» Постановка мети - перманентний процес, оскільки мета не задається раз і назавжди. Вона може змінюватися з плином часу. Наприклад, в процесі контролю за реалізацією виясняється, що попередні уявлення були по суті неправильними, або були завищеними, чи заниженими. Якщо у людини є усвідомлена мета, на неї спрямовується й неусвідомлена. Мета служить концентрації сил на справді ключових напрямках. Усвідомлення своїх цілей може означати значну мотивацію для роботи. Випадкові успіхи добрі, але рідкі. Заплановані успіхи кращі, оскільки вони керовані і зустрічаються частіше. Передумова планування, а значить і успіху, полягає в точ..ному знанні того,

- що,

- коли,

- в яких масштабах необхідно досягти.

Визначення мети є безумовною передумовою планування, прийняття рішень і щоденної роботи. Якщо люди, прийшовши на роботу, уявляють, що мають ціль типу «будуть працювати над тим, що саме на сьогодні важливо», то результату не буде. Поставте однозначну ціль для себе (і для своїх співробітників) і працюйте за принципом: я буду працювати над тим, чого я сьогодні хочу досягти! Завжди потрібно добиватися ясності цілі. Знайти особисті життєві цілі і дати їм визначення означає зробити своє життя цілеспрямованим. Намагайтесь встановити мету, яка може бути перетворена в безпосередні дії. Таким чином, ви привчаєтесь постійно займатися своїми цілями і уточнювати їх.

5.Функція «планування»:

Планування-це раціональне визначення того як людина збирається досягти поставлених перед собою цілей.

Планування робочого дня методом «Альпи»:передбачає щоденного плану у 5 етапів:

1.Складання завдань:

*задачі місячного і тижневого планів;

*задачі невиконані у попередній день;

*додаткові справи;

*задачі теміни виконання яких минають завтра;

2.Оцінка тривалості:

*навпроти кожної задачі проставляють час на її виконання і загальний час на виконання всього плану.

3.Резервування часу:

* з урахуванням правила «60 на 40» - це коли планом повинно бути охоплено не більше 60% робочого часу.

4. Прийняття рішень,щодо пріоритетів скорочень і передоручень:

*для цього необхідно:

-чітко встановлені пріоритети для задач дня;

-ретельно перевірити складений план витрат часу і скоротити його до мінімуму необхідного;

---

-розглянути кожну задачу,щодо можливості її передоручення.

5.Контроль і перенесення незробленого:

*перевагами письмового оформлення планів є:

-розвантаження памяті ;

-вища мотивація;

-велика концентрація на намічених задачах;

-можливість контролю результатів;

-підвищена чіткість задач.

6.Функція СМ «прийняття рішень»:

Процес ухвалення рішення відбувається в такій послідовності:

*чітко формулювання рішення стосовно обраної теми;

*визначається мета ухвалення рішення;

*визначаються наявні засоби;

*прораховуються імовірні втрати;

Прийоми встановлення пріоритетів в процесі прийняття рішень:

1.»Правило Паретто» 80на 20;

2.Аналіз АБВ: Найважливіші задачі А складають 15% від усієї кількості задач,а їх внесок удосягнення мети=65%. Важливі задачі Б скл.20% їх загальног числа і забез.20% у досягнення мети. Несуттєві задачі В кількісно складають 65% загального числа задач,а їх частка у вирішенні проблеми менше 15 %.

3.Прискорений аналіз задач за правилом Ейзенхауера:

*термінові і важливі справи виконувати особисто і негайно;

*термінові і менш важливі передоручити підлеглим;

*менш термінові і важливі можуть почекати;

*менш термінові і менш важливі аідкладають у «кошик для паперів».

7.Функція СМ «організація і реалізація»:

Робочий день, як правило, складається з трьох нерівнозначних частин, що мають свою специфіку: початок робочого дня, основна частина робочого дня, завершення робочого дня. Ефективна організація робочого дня означає, що людина підкоряє собі свою роботу і свій час і не допускає, щоб було навпаки.

Початок робочого дня. Робочий день необхідно починати з позитивним настроєм. Рекомендується починати роботу по можливості в один і той же час. І починати її з повторного огляду плану роботи, щоб скласти реальний план на майбутній день. Обов'язково треба погодити плани спільної роботи зі співробітниками і секретарем.

Хто все приймає так, як прийдеться, той не працює, а підкоряється роботі.

Починати з задач категорії "А" (у вхідній пошті рідко йдеться про справи, що мають вищий пріоритет).

До роботи приступати не гаючи часу - соціальні контакти (обговорення новин і подій) краще перенести на післяобідній час.

Ранком займатися складними і важливими справами - це гарантія того, що наприкінці дня принаймні найважливіші справи будуть зроблені чи хоча б початі.

Основна частина робочого дня. Основний робочий час повинен бути організованим з урахуванням зміни психологічної готовності і зміни індивідуального графіка працездатності. Працювати варто антициклічно - важливі задачі виконувати в першій половині дня.

Доцільно переглянути раніше встановлені терміни, що іноді приймаються беззастережно, і по можливості пристосувати встановлені напередодні терміни до сьогоднішнього плану й інтересів. Треба всіляко уникати дій і рішень, що викликають багаторазові переноси термінів, - прагнення займатися все новими і новими справами і проблемами призводить до ламання складеного плану і всього розпорядку дня.

---

Рішуче відхиляти додатково виникаючі невідкладні проблеми - відволікання на обставини, які здаються терміновими, призводить до забування на якийсь час запланованих важливих задач. Оцінювати виникаючі несподівані проблеми рекомендується за допомогою наступних критеріїв:

- які втрати прийнятні, якщо відкласти рішення виниклої проблеми чи взагалі її не вирішувати?

- чи необхідна особиста участь у рішенні виниклої проблеми чи задачі?

- чи можна передоручити рішення проблеми, і якщо так, то кому?

Уникати імпульсивних незапланованих дій. Якщо виникла ідея чи отримана цікава інформація - зробити потрібні позначки і продовжувати працювати за планом.

8.Функція самоменеджменту "контроль"

Слід відрізняти контроль за діяльністю організації від контролю в самоменеджменті.

Контроль як функція самоменеджменту охоплює три задачі:

• Осмислення фізичного стану. Що досягнуто до моменту здійснення контролю?

• Порівняння запланованого з досягнутим. У якому ступені досягнута поставлена мета? Які відхилення мають місце ?

• Корегування по установлених відхиленнях.

Час, тривалість і регулярність контролю залежать від задач, що виконуються, і поставленої мети.

Види контролю:

• Контроль процесу і здійснюваної діяльності;

• Контроль результатів (цільовий контроль).

Контроль процесу

Менеджеру необхідно щодня, через рівні проміжки часу перевіряти свої плани й організацію праці, задаючи собі наступні питання:

• Чи Виконуєте Ви дійсно необхідні задачі?

• Чи завжди правильно Ви приймаєте рішення щодо пріоритетності завдань Вашої діяльності?

• Чи Справляєтеся Ви запланованими задачами у встановлений час?

• Чи Передоручаєте Ви в достатньому обсязі справи, у тому числі і термінові?

• Чи Збираєте Ви в єдиний блок невеликі справи, телефонні розмови і т.п.?

• Чи Використовуєте Ви всі інші можливості раціоналізації і розвантаження?

• Чи Ведете боротьбу з "перешкодами" і "поглиначами часу"?

Контроль процесу включає:

• Аналіз діяльності і часу

• Аналіз денних "перешкод".

9.Уміння управляти собою

Уміння менеджера управляти собою - це турбота про себе і підтримка своєї працездатності. Важливими аспектами управління собою є:

1) підтримка фізичного здоров'я;

2) раціональний розподіл сил;

3) подолання труднощів;

4) раціональний розподіл часу.

Раціональний розподіл сил впливає на збереження енергійності та активності менеджера на протязі довгого періоду життя. Енергійність людини зменшується або збільшується від емоційних причин (гнів, страх, ревнощі, ранимість).

Позитивними емоціями вважаються:,

• хвилювання (стимулює активність);

• співпереживання (управління стає гуманним);

• зацікавленість (допомагає просуватись вперед);

• допитливість (допомагає освоювати нові сфери);

• впевненість (додає солідності зусиллям працівників). Подолання труднощів - це уникнення від стресового стану у кризовій ситуації. Якщо менеджер говорить, що він має труднощі, то це означає що він почуває себе нездатним справитись зі своїми зобов'язаннями і вимогами ситуації.

---

Стрес - це почуття внутрішнього тиску з такими психічними проявами, як важке дихання і збільшення нервової напруги. Організм реагує на перевантаження змінами характеру мозкової активності. Під впливом стресу людина стає більш уразливою, а якості її роботи знижуються.

Є точка зору, що стрес є корисним, тому що він стимулює активність, що недостатня напруга приводе до погіршення морального стану, низької ефективності роботи, зниження самоповаги.

Ті люди, які краще інших управляють стресом, мають такі риси:

здатність відкладати рішення проблем до того часу, коли будуть здатними їх вирішувати; спеціально розслабляються для того щоб дати відпочинок тілу і мозку від фізичних та психічних навантажень;

здатні здійснювати загальний погляд на події життя, не загублюючи широкої перспективи і не тонучи в дрібних деталях ситуації;

10.Наявність чітких особистих цінностей

Особисті цінності - це вибір того що на думку людини є важливим і необхідним. Деякі цінності підтримуються усіма членами суспільства або нації. Вони розповсюджуються законами, звичаями і загальним ухваленням.

Менеджер у своїй роботі завжди визначає що є важливим, а що ні. Його цінностями можуть бути:

• відношення до рівності статі, раси та віку людини;

• відношення до ризику в роботі;

• ступінь допомоги іншим;

• ступінь використання заохочень або покарань підлеглих;

• додержання духу і букви законодавства;

• залучення працівників до управління;

• відношення до свого здоров'я, сім'ї та друзів;

• відношення до підлеглих та вищого керівництва;

• ступінь відкритості та ін.

Цінності виробляються на протязі довгого періоду і формують основні життєві позиції, які мають фундаментальний вплив на все життя. Менеджер, який має чіткі особисті цінності, схильний до прояву у своїй поведінці рис, приведених на схемі.

Чіткі особисті цінності більше всього повинні мати керівники, які приймають стратегічні рішення, займаються врегулюванням принципових завдань, надають консультації по виконанню рішень вищого керівництва.

11.Здатність встановлювати чіткі особисті цілі

Сучасне життя вимагає від менеджера ясних і обґрунтованих цілей, які формуються під впливом таких факторів:

• швидкий розвиток технологій;

• фінансові та екологічні кризи;

• зміни вартості енергоресурсів;

• зростання безробіття;

• почуття відчуження від управління і нездатність впливати на події;

• зростання порушень законодавства.

Не дивлячись наці негаразди, менеджери повинні прагнути контролювати зовнішні події, навчитись знаходити можливості, які надає наше життя. Тому ясність у питаннях особистих цілей є основним засобом здійснення цих можливостей.

Зміст встановлення цілей полягає у тому, щоб зосередити увагу на бажаних результатах, використовуючи різні терміни і завдання. Постановка цілей допомагає менеджерам вирішувати, що є найбільш необхідним і корисним. Але наявність особистих цілей не забезпечує вирішення всіх проблем. Тому при встановленні цілей прагнуть передбачити можливе майбутнє, а якщо обставини змінюються, то цілі, поставлені у минулому, стають ближчими або недосяжними.

---

Смотрите также файлы

• ЕНТО.docx

• курсовая яблон плодож.docx

• programirovanie1 ЛЕРА.docx

• работа.docx

• таблички.docx