ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 28.11.2019
Просмотров: 794
Скачиваний: 2
Установлена досить висока позитивна кореляція між ознаками: 1) урожайністю і продуктивною кущистістю; 2) урожайністю і тривалістю вегетаційного періоду; 3) урожайністю і висотою рослин. Ці кореляції необхідно враховувати в практичній селекції. Позитивні кореляційні зв’язки урожайності з вегетаційним періодом і висотою рослин створюють певні труднощі в селекції на поєднання високої продуктивності рослин, з одного боку, скоростиглості й короткостебловості – з іншої.
Досить висока кореляція спостерігається між ознаками: 1) урожайністю і довжиною волоті; 2) урожайністю і щільністю волоті.
Слабка кореляція відмічається між ознаками: 1) урожайністю і кількістю колосків у волоті; 2) урожайністю і масою соломини.
Виявлена від’ємна кореляція різного ступеня між урожайністю і вмістом білка в зерні.
Велике значення у визначенні величини урожаю та якості зерна мають структура й архітектоніка посіву. У той же час архітектоніка окремої рослини, або тип рослини, є основою фітоценозу.
Створення того чи іншого типу рослин повинне передбачати вирішення питань просторової структури посіву, інтенсифікації фотосинтезу, взаємовідношення асимілюючих і споживаючих органів із розвитком кореневої системи.
Урожайність тісно пов’язана з багатьма морфологічними ознаками, такими, як товщина, висота і міцність соломини; кущистість; довжина, товщина, забарвлення і кут схиляння листків; розмір і щільність волоті. Окремі ознаки, такі, наприклад, як товщина соломини, не має прямого кореляційного зв’язку з урожайністю, але в той же час вилягання тонко соломистих форм часто приводить до повної загибелі урожаю.
Тип рослин є продуктом тривалих мікро- і макроеволюцій у конкретних екологічних умовах. Так, сорти рису тропічної зони дуже кущаться, мають широкі, довгі, поникаючі, світло – зелені листки, довге (до 2 м) стебло, схильне до вилягання. У сортів помірної зони стебло коротке, стійке до вилягання, листки короткі, вузькі, темно – зелені, прямостоячі, кущистість помірна. Відомий у тропічних країнах глибоководний рис має зовсім інший тип рослини. Для цієї форми характерним є швидкий інтеркалярний ріст головного стебла з наступним формуванням бічних пагонів із сплячих бруньок всіх міжвузлів.
З інтенсифікацією виробництва тип рослини набуває все більшого значення. Перед усім найбільш раціональним визначається використовування напівкарликових (70 – 90 см) сортів з темно – зеленими середніми за розмірами листками, які прикріплюються до стебла під гострим кутом; з відносно товстою соломиною, стійною до вилягання; з середньою, щільною, трохи розкидистою і пониклою волоттю. Стійкість до вилягання визначається обов’язковою властивістю у всіх рисосіючих країнах.
Протягом тривалого часу селекція рису на продуктивність розвивалася в напрямі покращення морфологічних характеристик рослин та оптимізації розподілу органічних речовин між вегетативними та репродуктивними органами, але завдання до цього часу не вирішено повністю [8]. Більшість нових і старих сортів перед дозріванням мають 3 – 4 зелених, фото синтезуючих листків. Маса зерна у відношенні до соломини складає в кращих випадках 60 – 70%, але частіше 50% [1].
Установлено, що основні ознаки фотосинтетичної діяльності посівів рису (розміри листкової поверхні, фотосинтетичний потенціал, чиста продуктивність фотосинтезу, біомаса) мають не значний зв’язок з урожайністю сортів. За наявними даними, наприклад, створені 140 років назад сорти синтезували майже стільки ж сухої речовини, скільки й сучасні генотипи. Зате відбувається суттєві зрушення в розподілі пластичних речовин між вегетативними та репродуктивними органами в процесі фотосинтезу, тобто суттєво змінився характер донорно-акцепторних відношень між цими органами.
Характер донорно-акцепторних відношень у рослин сортів, які розрізняються за потенційною і реальною урожайністю, визначається їх адаптивністю до підвищеного й високого рівня азотного живлення, яке є гарантом формування високої продуктивності. Одні сорти (Лоцман, Спальчик) при підвищеному азотному живленні створюють зайву масу вегетативних органів на шкоду генеративним, що призводить до зниження продуктивності волоті та порівняно невеликого підвищення урожайності, не дивлячись на збільшення у них продуктивних стебел. Рослини інших, більш інтенсивних сортів (Паритет, Славянєц) створюють добре розвинуту волоть, накопичують великі запаси запасних вуглеводів у стеблах, забезпечуючи таким чином повноцінний налив зернівок і, в цілому, формують більш високий урожай зерна. Фізіологи вважають, що ці відмінності зумовлюються різним гормональним статусом сортів. Крім цього, сорти другої групи більш стійкі до вилягання, що підвищує їх перевагу над першими [1].
Розділ 2
Ґрунтовий покрив та кліматичні умови
2.1. Ґрунтовий покрив
Ґ
рунтовий
покрив за даними моніторингових
досліджень “Облдержродючості”,
представлено лучно-каштановими
залишково-солонцюватими середньо
суглинковими (Рис.3). Сума увібраних
основ (Са2++Мg2+)
складає 15,38 мг-екв/100 г, увібраного Nа –
0,75 мг-екв/100 г, рН водної витяжки 6,8; тип
засолення хлоридно-сульфатний; вміст
гумусу в орному шарі 1,62 % (за Тюріним),
азоту – 7,14-12,5 мг/100 г ґрунту, обмінного
калію та фосфору за Мачигіним 3,28-4,32 та
27,3-37,4 мг/100 г ґрунту відповідно (табл.
1-3). Щільність ґрунту в орному шарі –
1,40 г/см3.
Рис.3. Зріз ґрунту лучно-каштанового.
2.2. Кліматичні умови
Кліматичні умови типові для зони сухих степів. Середня багаторічна температура повітря в цій зоні 9,8 С, безморозний період 190-205 днів, сума середньодобових температур вище 10 С близько 3350 °С, за рік випадає 300-350 мм опадів.
Роки досліджень суттєво відрізнялися за погодними умовами, що впливало на продуктивність сортів рису та інших культур сівозміни. Так, 2006 р. виявився досить жарким та посушливим, що зумовило оптимальні умови для росту та розвитку рослин рису. Сума активних температур з ІІІ декади квітня до ІІІ декади серпня становила 2925,5 С, що на 319,7 С вище за норму (табл.3). Але під час збирання урожаю рису випала значна кількість опадів, що призвело до збільшення втрат зерна при збиранні. 2007 р. виявився найбільш оптимальним для росту та розвитку рослин рису. Всі метеорологічні показники протягом вегетаційного періоду були на рівні багаторічних даних. 2008 р. був досить прохолодним під час сівби – появи сходів рису, що сприяло зрідженню посівів. Так сума активних температур за період ІІІ декади квітня до І декади червня становила 784,6 С, що на 21,0 С нижче за норму. Також під час цвітіння були понижені температури, що призвело до утворення значної кількості стерильних квіток. 2009 р., як і 2007 р. був оптимальним для росту та розвитку рослин рису. Сума активних температур за вегетаційний період була навіть вищою за норму на 238,9 С. 2010 р. характеризувався як надмірно зволожливий до фази викидання волоті та надмірно спекотним у другій половині вегетації рису. Такі погодні умови прияли активному розвитку пірікуляріозу у фазі трубкування (сума опадів за період з І декади червня по ІІ декаду липня становила 124,9 мм за норми 59,0 мм) та прискореному проходженні фази наливу зерна (Сума активних температур період з І декади серпня по ІІІ декаду серпня була на рівні 807,1 С за норми 675,3 С), що сприяло зниженню рівня урожайності сортів рису.
Погодні
умови вегетаційного періоду 2009 року
складалися досить сприятливими для
росту та розвитку рослин рису (додаток
1). Період отримання сходів характеризувався
температурним режимом, наближеним до
середньо - багаторічного рівня і був
досить теплим, особливо в денні часи
доби. Починаючи з ІІ декади травня до
кінця вегетаційного періоду середньодобові
температури повітря перевищували
середньо - багаторічні позначки. Протягом
кінця квітня–червня місяців в нічні
години доби спостерігалося суттєве
зниження температур нижче біологічного
мінімуму за фазами вегетації, необхідного
для розвитку рослин, що в певній мірі
вплинуло на процес кущіння та забезпеченість
посівів в цей період поживними речовинами.
Амплітуди температур між денною та
нічною частинами доби в інші періоди
носили досить плавний характер та не
мали негативного впливу на розвиток
рослин рису. Сума ефективних температур
(
10
С) за вегетаційний період склала
3342,7
С,
що значно перевищувало середньобагаторічний
рівень та мало позитивний вплив на
загальний рівень продуктивності
культури.
Погодні умови вегетаційного періоду 2009-2010 рр. характеризувалися як досить жаркі і посушливі. Середньодобові температури періоду з ІІ декади травня до ІІІ декади вересня в переважній кількості випадків перевищували середньо багаторічні позначки на 0,5-5,9 С, сума активних температур (>10 С) за цей період склала 3090,7-3172,4 С. Сума опадів складала 61,6 мм в 2009 р. і 160,8 мм в 2010 р. при нормі 143 мм, але в останньому випадку основна кількість опадів 90,9 мм випала впродовж останньої п’ятиденки червня і носила зливний характер. Гідротермічний коефіцієнт в більшості декад не перевищував значення 0,03-0,11, або опади були відсутні. Відносна вологість повітря в переважній кількості випадків (71,4%) не перевищувала 70 %.
За погодними умовами 2011 р. характеризувався наступними показниками. Так, 2011 р. характеризувався як досить прохолодним протягом вегетації та вологим в період І-ІІ декади травня, що негативно вплинуло на сходи рису та подовжило вегетаційний період рослин. Середньодобова температура повітря була нижче норми на 1,1-2,9 С. Також у ІІІ декаді травня та червні випала значна кількість опадів (в сумі 96,6 мм). Такі погодні умови сприяли активному розвитку пірікуляріозу у фазі кущіння. Період з липня по вересень 2011 р. виявився посушливим, що зумовило оптимальні умови для росту та розвитку рослин рису у фазі наливу зерна. Сума активних температур з І липня квітня до ІІ декади вересня становила 1811,2 С.
За погодними умовами 2012 р. характеризувався наступними показниками. Так, 2012 р. характеризувався як досить жарким протягом вегетації (середньодобова температура повітря майже завжди перевищувала багаторічні показники) та посушливим в період ІІ декади червня – І декади серпня. Тому умови не сприяли активному розвитку пірікуляріозу протягом вегетації посівів рису. Лише період з ІІІ декади травня по І декаду червня 2012 р. виявився досить вологим – сума опадів становила 51,0 та 31,2 мм, а середньодобова температура повітря була нижчою за середньо багаторічну на 1,5 С та 1,2 С відповідно, що зумовило зниження ростових процесів у рослин рису. Сума активних температур з ІІІ декади квітня по ІІІ декаду вересня становила 3177,64 С.
За погодними умовами 2013 р. характеризувався наступними показниками. Так, 2013 р. був досить жарким протягом вегетації (середньодобова температура повітря майже завжди перевищувала багаторічні показники) та посушливим в травні та в період з ІІ декади липня – І декади серпня. Тому умови не сприяли активному розвитку пірікуляріозу протягом вегетації посівів рису. Лише період з ІІ декади серпня і по кінець вегетації посівів рису виявився досить вологим – загальна сума опадів становила (76,9 мм), що ускладнило збирання врожаю. Також слід відмітити,що середньодобова температура повітря ІІІ декади липня була нижчою за середньо багаторічну на 1,0 С, що зумовило активне кущіння рослин більш пізніх строків сівби.
У 2014 році погодні умови були дуже схожими з умовами 2011р.і характеризувалися досить прохолодним в нічні години доби спостерігалося суттєве зниження температур нижче біологічного мінімуму за фазами вегетації, необхідного для розвитку рослин протягом вегетації та вологим в період І-ІІ декади травня, що негативно вплинуло на сходи рису та подовжило вегетаційний період рослин. Середньодобова температура повітря була нижче норми на 1,3-2,4 С. Також у ІІІ декаді травня та червні випала значна кількість опадів (в сумі 66,8 мм). Такі погодні умови сприяли активному розвитку пірікуляріозу у фазі кущіння. Сума активних температур з І липня квітня до ІІ декади вересня становила 1851,2 С.