2.2.Розрахунок площі виробничих частин розсадника

При визначенні площі розсадника враховується склад його продукційної частини згідно проектного завдання (посівний відділок, школа, маточна плантація). Попередньо підбираються сівозміни для кожного відділу роз­садника, виходячи з щорічного планового завдання на вихід садивного матеріа­лу, природних і господарських умов (розділ 1). Слід мати на увазі, що обгрунтування прийнятих сівозмін проводиться в підрозділі 3.1. Потрібно визначитися зі схемою посіву кожної породи, яка залежить від грунтово-кліматичних умов, особливостей росту сіян­ців, можливості механізації посіву, догляду і викопки садивного матеріалу (рис. 2.1.).

Площа посівного відділку визначається згідно планового завдання на щорічний відпуск сіянців за породами і віком, з враху­ванням норм виходу

стандартних сіянців (додаток 4).Одночасно заповнюється табл. 2.1 у якій колонки 1,2,3 заповнюються згідно завдання, а колонки 4. 5 - згідно наведе­них вище пояснень.

(Тут помістити ксерокопію с.283 підручн. Горд…2005 – на окремому листу)

2.1. Розрахунок площі посівного відділення розсадника

Породи	Термін вирощування, років	Щорічний відпуск сіянців, тис.	Кількість полів у сівозміні	Схема висіву насіння, см	Площа посівного відділення, га
					загаль- на	одно го поля	щорічного посіву
1	2	3	4	5	6	7	8

Дуб бореальний 1 880 3 33-33-33-50 2.36 0.79 1.58

Ялина звичайна 2 860 3 25-25-25-25-50 2.58 0.86 0.86

Усього: 4.94 1.65 2.44

Загальна площа посівного відділення (трьох полів разом) для кожної породи зокрема за умови безгрядкових стрічкових посівів (колонка 6 таблиці 2.1.) визначається за формулою:

S = *K,

де S - площа посівного віддшення, га; N - кількість сіянців, які потрібно виро­щувати щорічно (планове завдання), шт; В - ширина посівної стрічки плюс ши­рина міжстрічкової відстані, м (рис. 2.1.); С - плановий вихід сіянців з 1 м посівної борозенки (рядка), шт. (додаток 4); Д - кількість посівних борозенок у стрічці, шт. (рис. 2.1.); К - коефіцієнт відношення кількості полів у сівозміні до кількості полів, що засіваються щорічно даною породою.

Загальна площа посівного відділення для безгрядкових рядкових посівів (колонка 6):

S = ,

де А - відстань між рядками, м.

Площа одного поля сівозміни (кол..7) визначається як частка від ділення загальної площі (кол.6) на кількість полів у сівозміні (кол.4); площа щорічного посіву (кол.8) - як добуток площі одного поля сівозміни (кол.7) на кількість полів, що засіваються щорічно. У трипі­льній сівозміні при вирощуванні однорічних сіянців під сівбу щорічно відво­диться два поля, а при вирощуванні дворічних сіянців - одне .

Площа шкільного відділення розраховується за формою табл..2.2.

---

2.2. Розрахунок площі шкільного відділення

Порода	Термін вирощування	Щорічний відпуск саджанців, тис.шт	Відпад , тис. шт..	Потрібно посадити з врахуванням відпаду, шт	Схема розміщення, м х м	Площа, м2		Кількість полів сівозміни	Площа відділення
						Живлення одного саджанця	Одного поля сівозміни
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Яблуня	2	25	5	30000	1х0.4	0.4	12000	4	4.80
Ялина	4	40	6	46000	0.9х0.3	0.27	12420	5	6.21

Дані для колонок 1,2,3 переносяться з проектного завдання. Відпад саджанців (кол .4) можна прийняти для плодових порід 20%, для деревних - 15% від за­гальної кількості щорічного відпуску. Кількість рослин для щорічного садіння (кол.5) визначається як сума даних колонок З і 4. Схема розміщення сіянців (жив­ців) у шкільному відділенні (віддаль між рядами та в рядах) наводиться у колонці 6 ( 70 ... 100 X 30 ... 50 см). Згідно зі схемою розміщення визначається площа жи­влення саджанця (кол.7). Площа поля сівозміни визначається як добуток площі живлення одного саджанця на їх кількість (кол.5). Загальна площа (в гекта­рах) як плодової, так і та деревної школи (кол.10) розраховується за формулою:

S = ,

де N - кількість рослин, що висаджується щорічно, шт.; Р - площа жив­лення одного саджанця, м²; К - кількість полів у сівозміні, яких повинно бути на одне більше від строку вирощування деревних саджанців і на два - від стро­ку вирощування плодових.

Площа маточної плантації розраховується одночасно з заповненням табл. 2.3.

3. Розрахунок площі маточної плантації

Назва породи	Віддаль між рос- линами, м		Площа жив­лення рос­лини, м2	Кіль­кість рослин (кущів) на 1 га, шт	Плановий вихід живців		Планове завдан­ня на заготів­лю жи­вців, гис. шт.	Площа, га
								плантації	змінного поля	усього
					один кущ, шт	1 га, тис. шт
	у ряд­ку	між ряд­ками
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Тополя пірамі­дальна
Верба біла
Усього

Розміщення рослин на площі (кол.2,3) залежить від особливостей виро­щування та наявних засобів механізації (можна 1* 1 м або 1,5 * 1,5 м). Кількість рослин на 1 га визначається залежно від площі живлення однієї рослини в мет­рах квадратних (N = 10000 : S). Вихід живців з одного куща (кол.6) можна при­йняти для тополі в межах 20 - 25 шт., для верб усіх видів 40 - 50 шт. Плано­вий вихід живців з 1 га (кол.7) розраховується як добуток кількості рослин на 1 га (кол.5) на вихід живців з одного куща (кол.6). Діленням планового завдання на заготівлю живців (кол.8) на плановий вихід живців з 1 га (кол.7) одержують площу плантації (кол 9). До площі плантації прирівнюють площу змінного поля (кол.10).

---

3. Організація території. Розрахунок загальної

площі розсадника

Після характеристики вибраної під розсадник ділянки і обчислення площі продукційної частини слід розробити проект ганізації території розсад­ника. Організація території - це доцільний розподіл території на окремі части­ни, які мають різне господарське призначення, для найбільш ефективного викорис­тання відведеної під розсадник площі. Вона зображається на плані розсадника і обґрунтовується у по­яснювальній записці. Спочатку складається робочий план на масштабно-координатному папері одночасно з розрахунком частин розсадника. Форма роз­садника краще прямокутна чи квадратна, з прямими сторонами. На робочому плані в масштабі 1:5000 спочатку розміщуються виробничі частини в такому порядку: посівне відділення, плодова школа, перша деревна школа, школа чага­рників, друга деревна школа. Потім відводиться площа під маточну плантацію, а залишок площі призначається для допоміжної (службової) частини. До проду­кційної частини постійних розсадників належать посівний, шкільний та маточ­ний відділки. Допоміжна частина призначена для обслуговування продукційної частини, виконання захисних та організаційно-господарських функцій.

Продукційна частина з її відділками розміщується з врахуванням родю­чості ґрунтів, рельєфу, глибини залягання ґрунтових вод, наявності джерел во­допостачання і зрошення. Під посівне відділення відводяться рівні ділянки з найбільш родючими легкими ґрунтами, захищені від суховійних і хуртовинних вітрів. У зрошуваних умовах посівне відділення бажано розмістити поблизу во­дойми. Шкільне відділення і плантації розміщуються на ділянках з глибокими ґрунтами, а саджанці чагарникових порід можна вирощувати на менш родючих ґрунтах. Маточні плантації верб і тополь розміщують на понижених, вологих ділянках з родючими і відносно родючими ґрунтами, з типами лісорослинних умов С₃, С₄, Д₃, Д_4. Для маточних насаджень, компостників, дендрарію та інших відділень, які не входять у сівозміну, відводять периферійні, у тому числі неправильної форми ділянки. Прикопну ділянку розміщують на підвищеному місці, садибу розсадника - за межами виробничих відділків, компостну ділянку - на певній віддалі від господарського відділення.

Кожне виробниче відділення , крім маточної плантації, ділиться на рівні частини згідно з кількістю полів прийнятої сівозміни, а поля крупних розсадни­ків - на квартали. Співвідношення сторін полів у посівному і шкільному відді­леннях повинно бути у межах 1:2 - 1:4: у крупних розсадниках це співвідношення складає (300-500) * (40-120), в середніх - не менше 50*20 м, в дрібних - (20-40м) * (20-40 м). Якщо породи посівного відділення потребують затінення, довгі сторони повинні роз­ташовуватися з заходу на схід. У районах вітрової ерозії довгі сторони полів розташовують перпендикулярно переважаючому напрямку вітрів або з відхи­ленням до 30%. Допоміжна частина розсадника включає ділянку для прикопування садивного матеріалу з компостником (0,3 га), дорожну мережу, водоймище, го­сподарську ділянку з будівлями житлового і виробничого секторів площею 0,5 - 1,0 га (контора, насіннєсховище, гараж, намет для інвентаря і знарядь, склади, житлові будинки та ін. - всього 1,5 - 3,0 % площі виробничої частини). В допоміжну частину включаються також захисні лісосмуги, живопліт, дендрологічна, дослідна, резервна ділянки (остання 1-3% площі виробничої частини). Господарська ділянка розміщується, як пра­вило, біля головного в'їзду, дорожна мережа - по межах відділень і полів і вздовж окружної межі. Магістральні і окружні дороги проходять короткими сторонами полів, мають ширину 6 -10 м. Окружні дороги, які проходять уздовж довгих сторін полів, а також міжпольові дороги проектуються шириною 3-4 м. Якщо ширина полів більше 50 м, на них передбачають внутрішньопольові пішохідні доріжки шириною 1 м. Якщо ширина полів до 40 м, кожна міжпольова дорога обслуговує два попарно зближених поля. У невеликих лісових розсадниках прокладають тільки пішохідні доріжки шириною 1-2 м або поперечні дороги для розвороту агрегатів шириною 6 м.

---

Лісові смуги в невеликих розсадниках закладаються по периметру роз­садника із зовнішньої сторони окружної дороги. У крупних розсадниках лісо­смуги передбачаються і в межах виробничих відділень згідно з прийнятими в лісомеліорації правилами і нормативами. Породи в лісосмугах швидкорослі, тип змішування деревнотіньовий, кількість рядів 3 -5. Відстань між рядами мож­на прийняти 2,5 м, ширина закрайок 1,5 м. Живопліт (огорожа) із двох рядів колючих чагарників закладається із зовнішньої сторони лісосмуги, на відстані 1,5 м від крайнього ряду. Відстань між рядами 0,5 -1,0 м, в ряду - 0,3 -0,4 м. За живоплітом передбачається смуга відводу під окружну канаву (шириною близько 3 м). В цілому пло­ща допоміжної частини розсадника не повинна перевищувати 20 -25% загаль­ної його площі.

Після виготовлення робочого плану продукційної та допоміжної частин визначаються розміри допоміжних частин і згідно них обчислюються їх площі за формою табл. 2.4

2.4. Розрахунок площ допоміжних частин розсадника

Назва допоміжної частини	Розмір, м		Площа, га
	довжина	ширина
1	2	3	4

Дороги: а) магістральна

б) окружна

в) основні

г) другорядні

Усього доріг:

Лісові смуги

Господарська ділянка

Дендрарій

Водоймище

Тощо

Усього:

Площі продукційної, допоміжних частин і загальна площа розсадника приводяться у табл.2.5.

2.5. Розподіл загальної площі розсадника за видами користування

Назва відділень і угідь	Кількість полів у сівозміні, шт	Площа, га
		одного поля	загальна
1	2	3	4

Продукційна частина:

Посівне відділення

Шкільне відділення:

а) деревна школа

б) плодова школа

Маточна плантація

Усього:

Допоміжна частина:

Дороги

Лісосмуги

Тощо

Усього:

Загальна площа розсадника:

Усі площі складаються , визначається загальна площа і всі види угідь наносяться на план організації території розсадника, який в остаточному варіа­нті виконується тушшю на ватманському папері, в кольорах,з відповідними підписами і експлікацією(додаток 5), в масштабі 1:5000 або 1:2500.

У пояснювальній записці наводяться пояснення до прийнятого розмі­щення виробничих і допоміжних відділів розсадника, виходячи з рельєфу, ґрун­тових, господарських умов тощо, указується призначення допоміжних частин, обґрунтовується ширина і розміщення лісосмуг і живоплоту, перелік порід для живоплоту з розміщенням сіянців чи саджанців і прийомами догляду і форму­вання. Наводиться розміщення окружної канави зі схемою профілю і розміра­ми. Відносно водопостачання розсадника указується джерело питної води і во­ди для зрошення. При необхідності зрошення коротко описується спосіб зрошення з наведенням даних про поливну техніку, технологію, зрошувальну мережу.

2.4. Споруди, обладнання і оснащення

---

За формою табл. 2.6 наводиться перелік, а в тексті обґрунтовується по­треба в спорудах і обладнанні для забезпечення нормальної діяльності розсад­ника.

2.6. Перелік адміністративно-виробничих приміщень		і споруд
Назва споруд	Номер типового проекту, марка		Кількість, шт
1	2		3

Типовий набір споруд з номерами їх типових проектів наводиться у до­датку 6.

Для виконання технологічних операцій потрібні машини, механізми, знаряддя, протипожежне обладнання та інвентар, перелік яких дається у додат­ку 7. Відповідно до запланованих у розсаднику робіт наводиться перелік зна­рядь і обладнання та їх призначення у табл. 2.7.:

2.7. Перелік знарядь, обладнання, інструментів та інших матеріалів

НАЗВА	Призначення	Кількість
1	2	3
1. Чагарниковий плуг ПБН-75	Первинна оранка	1
2. Розкидач добрив ПТУ-4	Внесення основного добрива	1
і т.д.

Розділ 3. Основи агротехніки вирощування

садивного матеріалу

Для забезпечення родючості грунту в розсадниках виконується комплекс заходів, які можуть включати ме­ліоративні заходи (осушення, зрошення, вапнування, гіпсування грунтів), засто­сування науково обгрунтованих систем сівозмін, добрив, обробітку грунту (основного та передпосівного, стосовно конкретного стану орного шару), система­тичну боротьбу з бур'янами, шкідниками і збудниками грибкових захворювань при доглядах за рослинами .

Агротехніку слід описувати для кожної виробничої частини (посівного, шкільного відділень, маточної плантації). Перелік робіт у найбільш трудо­місткому посівному відділенні можна розділити на такі етапи: ос­новний обробіток грунту, внесення добрив, підготовка насіння до посіву, передпосівний обробіток грунту, посів, догляди за посі­вами до і після сходів, викопка, зберігання і транспортування сіянців. Аналогічно виділяються етапи і для шкільного та маточного відділень розсадника.

3.1. Сівозміни та їх обгрунтування

Для попередження погіршення структури і падіння родючості грунту, а значить і зменшення виходу стандартного садивного матеріалу, впроваджуються сівозміни - науково обгрунтоване чергування вирощуваних порід і парів на полях і в часі, яке супроводжується відповідною системою агротехнічних заходів. Сівозміни у посівному і шкільному відділеннях підбираються відповідно до природних умов і конкретного стану грунтів (додаток 8). Найчастіше в Поліссі і Лісостепу застосовують найбільш просту схему сівозміни: перше поле - пар чистий чи за­йнятий; друге поле-сіянці першого року вирощування; третє поле - сіянці дру­гого і першого року вирощування. Якщо планується вирощування трирічних сіянців, в сівозміну добавляють четверте поле. В умовах Полісся і північних районів Лісостепу на бідних підзолистих, дерново-підзолистих і опідзолених грунтах різного механічного складу застосовується як попередник пар сидера­льний з люпину однорічного чи багаторічного, а в Лісостепу і Степу - пар чистий угноєний, а в умовах достатнього зволоження (у Степу при зрошенні) - пар си­деральний чи зайнятий з зернобобовими.

---

Смотрите также файлы

• Reg_11.doc

• ПТ-7 Відомість зважування тварин.doc

• ПТ-1 Відомість надою молока.doc

• ПР-9 Акт оприбуткування кормів.doc

• ПР-7 Щоденник сг продукціі.doc