Господарські вимоги до сівозмін відображають ті їхні властивості, які забезпечують створення сприятливих умов для вирощування високоякісного садивного матеріалу. Потрібно врахувати, що коефіцієнт використання земель­ної площі підвищується завдяки поєднанню в одній сівозміні порід з різними термінами вирощування (1-2-річні сіянці, 3-4-річні саджанці).

Пари можуть застосовуватися чисті, сидеральні чи зайняті, тому указу­ються культури і трави для них (люпин, фацелія, горох, кормові боби та ін.). Якщо площа під розсадник освоюється вперше, деякі поля сівозмін залишають­ся вільними від 2-3-річних сіянців чи саджанців і тимчасово використовуються під пари і сільськогосподарські культури. Це відображається в перехідних сівозмінах (додаток 9), які повинні забезпечувати перехід до прийнятих сівозмін у макси­мально короткі строки. У них враховується категорія відведеної під розсадник площі, її зволоженість і стан, а в прийнятих сівозмінах - планові завдання та господарські ви­моги.

Наприклад, сіянці в умовах Лісостепу вирощуються на темно-сірому легкосуглинковому грунті, трипільній сівозміні з таким чергу­ванням полів: перше поле - зернобобові; друге поле - сіянці першого року вирощування; третє поле - сіянці другого та першого року вирощування. Посівне відділення розміщується на свіжому розкорчованому зрубі, тому прийнята сівозміна можлива тільки на третій рік (додаток 9). Так, в перший рік на всіх трьох полях тимчасово вирощуються сільськогосподарські культури, у тому числі зернобобові; на другий рік у третьому полі уже вирощуються однорічні сіянці (після зернобобових), а до прийнятої сівозміни поля приводяться лише на третій рік після початку освоєння, що і відображається у перехідній таблиці додатку 9. Після перехідної склада­ється ротаційна таблиця сівозміни (додаток 10).

У деревній і плодовій школах у сівозміни входять поля з рослинами певного віку, поля чистого, зайнятого абд сидерального парів в умовах малородючих грунтів або тільки чистого пару в посушливих умовах. Аналогічно посівному відділенню для шкільних відділень на­водяться перехідні таблиці до прийнятих сівозміни і ротаційні таблиці прийня­тих сівозмін з обгрунтуванням у пояснювальній записці.

3.2. Обробіток грунту

Обробіток грунту в розсадниках проводиться на глибину розповсю­дження основної маси коріння сіянців чи саджанців і розділяється на обробіток при первинному освоєнні загальної площі розсадника (з метою підготовки поверхні площі до обробітку грунту і формування орного шару грунту в результаті обробітку), та на обробіток вже освоєних площ - у полях прийнятих сівозмін ( основний і передпосівний чи передсадивний).

3.2.1. Обробіток грунту при первинному освоєнні площі

Якщо під розсадник відведено зруб, то після очищення його від пнів і порубочних залишків та розпланування поверхні виконується літньо-осіння оранка чагарниковими плугами і вичісу­вання коріння корчувальними боронами. На підзолистих грунтах під оранку доцільно вносити низинний торф з розрахунку 120-160 т/га, а глибина оранки не повинна перевищувати глибину гумусового горизонту. У подальшому глибина оранки щорічно збільшується на 3-5 см до досягнення належної глибини орного шару. Навесні, після достигання грунту, площа дискується важкими дисковими боронами у двох напрямах та боронується зубовими боронами. Далі поле може знаходитись під чорним чи сидеральним паром або викори­стовуватись під сільськогосподарські культури. Якщо перелогові землі засмічені злісним бур'яном пирієм, спочатку лущать дернину на глибину 7 - 10 см у двох напрямках; з появою проростків проводять глибоку оранку (до З0 см), в наступно­му році поле тримають під чорним паром, потім вирощують зернобобові і лише після цього починають вирощувати садивний матеріал. Якщо злісних бур'янів немає, то на цілинних і перелогових землях застосовується чорний пар, а на землях з-під сільськогосподарського користування –система зяблевого обробітку грунту.

---

3.2.2. Обробіток грунту в полях сівозмін

Обробіток грунту в полях сівозмін складається з основного і передпосі­вного (передсадивного) обробітку. При основному обробітку застосовуються та­кі агротехнічні прийоми, як лущення, оранка, культивація, боронування тощо. Передпосівний чи передсадивний обробіток призначений для створення рівної, добре розпушеної поверхні грунту з врахуванням глибини загортання насіня (біля 5 см), чи садіння сіянців, способів і термінів сівби. Для цього застосовується культивація, боронування, шлейфу­вання, а для посіву дуже дрібного насіня - і коткування.

У залежності від сівозміни обробіток може бути зяблевим, за системами чорного, раннього чи зайнятого (сидерального) парів. До системи зяблевого обробітку входить лущен­ня стерні та літньо-осіння оранка плугами з передплужниками, з одночасною культивацією чи без культивації. Ділянки з-під сіянців виорюють без попереднього лущення. Для зменшення випаровування застосовують ранньовесняне боронування.

У степових (посушливих) умовах застосовується обробіток грунту за си­стемою чорного пару: зяблевий обробіток восени з закриттям вологи зубовими боронами в два сліди навесні, чотириразова "пошарова культивація" (перша - на глибину 10-12см, наступні - більш мілкі-до 5-7 см) з одночасним боронуванням протягом вегетаційного періоду, осіннє розпушування ущільненого грунту плугами без відвалів або плоскорізами, ранньовесняне боронування.

Глибина оранки при основному обробітку залежить від кліматичних і лі-сорослинних умов, типу і ступеня окультуреності грунту, подальшого викорис­тання поля. Найчастіше глибина оранки у посівному відділенні на дерново-підзолистих грунтах 20-22 см, на сірих опідзолених - 22-25 см, на звичайних чорноземах - 25- 30 см. У шкільному відділенні і під плантації грунт виорюється плантажними плугами на глибину 45-55 см. У проекті передбачається внесення під оранку органомінеральних та інших видів добрив.

Якщо садивний матеріал викопується навесні, обробіток грунту може виконуватися за системою чистого раннього пару, в якій початкову оранку проводять не восени, а навесні з одночасним боронуванням (у квітні - на початку травня в південних районах, в кінці травня - на початку червня в північних).

На сидеральних парах однорічний люпин та інші заорюється на повну глибину влітку (червень-липень), у фазі утворення блискучих плодів. Перед за­орюванням травостій подрібнюється дисковими боронами та прикочується ва­жкими катками, після заорювання поле ще раз дискують і прикочують з подальшими культиваціями та боронуваннями.

Описуючи систему обробітку грунту в кожному полі, слід указати зна­ряддя, що застосовуються (додаток 7). Для парових полів обґрунтовується вид пару, указу­ється час і глибина обробітків грунту, строки посіву сільськогосподарських культур і сидератів, строки і способи їх збирання і наступного обробітку грун­ту. На родючих грунтах у зоні недостатнього і нестабільного зволоження для боротьби з бур'янами і вологонакопичення проектується чорний пар, а при до­статньому зволоженні - зайнятий пар (на бідних азотом грунтах краще сидера­льний чи вико-горохова суміш). Повний опис системи обробітку грунту дається для посівного і шкільного відділень, а для інших виробничих відділень відмі­чаються лише її особливості.

---

3.3. Система застосування добрив

Розробляючи систему застосування добрив, слід мати на увазі, що грунти в лісових розсадниках виснажуються на поживні речовини більш інтенсивно, ніж під сільськогосподарськими культурами. Для удобрення застосовуються органічні, мінеральні, органо-мінеральні, бактеріальні добрива. На кислих і засолених грунтах застосовується хімічна меліорація – вапнування і гіпсування. Із мі­неральних добрив найчастіше застосовується аміачна селітра (34,5-35% азоту), суперфосфат простий гранульований (19,5-20,5 фосфору), хлористий калій (55-60% калію) та ін. Органо-мінеральні добрива виробляють з добре подрібнених і просіяних органічних добрив (перегною, торфу, компосту) і порошковидного суперфосфату, хлористого калію, аміаку та ін. Ефективним фосфорно-калійно-кальцієвим добривом на бідних легких грунтах є попіл.

Система застосування добрив залежить від потреб рослин у поживних речовинах і запасу доступних елементів живлення у конкретному типі грунту. Для багатьох лісорослинних зон розроблені шкали забезпеченості грунтів по­живними речовинами і створені науково обгрунтовані системи добрив. При вмісті гумусу до 1% грунти вважаються дуже бідними; 1,01-2,0 - бідними; 2,01-3,0 - недостатньо забезпеченими; 3,01-4,0 - середньозабезпеченими; більше 4% - добре забезпеченими. У лісових розсадниках основна доза добрив вноситься до сівби або садіння, під глибоку оранку (N_5/6Р_4/6К_5/6) , припосівна чи присадивна доза вноситься в зону висіву чи садіння (Р_1/6), підживлення азотними добривами проводиться навесні, а фосфорно-калійними добривами - в період активного росту рослин (N_1/6Р_1/6К_1/6).

Основні фосфорні та калійні добрива можна вносити восени (слабо мігрують), азотні добрива - навесні. Як основне добриво азотні добрива вносять за два прийоми: 50-60% перед сівбою, решту - через один - півтора місяця. У сидеральному чи зайня­тому парах фосфорно-калійні та органічні добрива вносять перед посівом сиде­ратів чи травосуміші. Орієнтовні норми внесення основного добрива наведені в додатках 13, 14. Властивості мінеральних добрив приведені у додатку 15. Доза добрива в туках для внесення в грунт (кг/га) обчислюється за формулою:

Д= ,

де Н - норма внесення діючої речовини, кг/га;

В - вміст діючої речовини в мінеральному добриві, %.

На перелогових землях доцільно вносити мікоризний грунт з-під намету лісу. У розсадниках широко застосовуються і бактеріальні добрива: азотобакте­рин, нітрагін, АМБ, фосфоробактерин. З органічних добрив вносяться: гній, компости (торфо-земляний, торфо-перегнійний та ін.); торф низинних боліт з рН не нижче 4,5-5,0 і ступенем розкладу 4% і більше; сапропель; зелені добрива та ін. Після внесення органічних мінеральні добрива перед посівом не вносять. Гній і компост масою 20-40 т/га вносять один раз у три-чотири роки - у відпо­відності до строку післядії. Необхідно вибрати найбільш ефективний вид ком­посту і описати технологію його приготування. Якщо кислотність грунту рН 5,5 і менше, вносять молотий вапняк, доломіт, мергель, гашене вапно та інше під зяб чи в парове поле, в дозі 2,5 т/га вапна на важких грунтах і 2-3 т/га - на легких. На засолених грунтах вносять гіпс у дозі 8-10 т/га. Вапнування і гіпсування грунту проводять один раз за 5-6 років.

---

Виходячи з прийнятої для сівозміни системи добрив, у проекті добира­ють види добрив, визначають їх дози і строки внесення, розробляють техноло­гію внесення. Використовують дані додатків 13, 14, 15, 16.3. Потрібно врахову­вати, що фізіологічно зрівноваженим співвідношенням N :Р:К, яке сприяє оптимальному розвитку сіянців, можна вважати 1:3:1.

Дози внесення і потребу в добривах розраховують, використовуючи форму табл. 3.1.

3.1. Дози внесення основного добрива у полях сівозмін

Породи, добрива і кількість діючої речовини	Норма внесення за діючою ре­човиною в полях сівозмін, кг/га						Доза вне­сення в туках, кг/га	Площа внесення, га	Потреба добривах на всю площу, кг
	І	II	III	ІУ	У	Сума
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Посівне відділення

Пар С₁ С₂ -

Сосна звичайна

Гній, 100%

Аміачна селітра, 35%

Суперфосфат гран., 50%

Хлористий калій, 50%

Тощо

Дані для заповнення колонки 1 беруться з додатка 15, колонок 2, 3, 4, 5, 6 - з додатка 13, колонки 9 - з табл. 2.1, 2.2 другого розділу курсового проекту.

Розділ 4. Технологія та виробнича собівартість вирощуван­ня садивного матеріалу

Для кожного виробничого відділення розсадника і кожної породи обґрун­товується і наводиться технологічний процес вирощування садивного матеріа­лу, розраховуються щорічні витрати, складається план реалізації продукції і об­числюється економічна ефективність вирощування. Технологія вирощування садивного матеріалу - це сукупність технологічних прийомів та операцій, які необхідні для одержання садивного матеріалу потрібної якості. В технологію входить основний і передпосівний обробіток грунту, застосування системи гербіцидів, системи добрив (органічних, мінераль­них і бактеріальних), заготівля, переробка, зберігання та передпосівний обробіток насіння, сівба насіння (з дотриманням строків та схем висіву, норм висіву, глибини загортання насіння), розпушування грунту і знищення бурянів на полях, догляди за вирощуваними рос­линами (захист від хвороб, шкідників, пошкоджень тваринами та ін.), викопування і вибирання садивного матеріалу, його сортування, зберігання і транспортування.

4.1. Вирощування сіянців

4.1.1. Заготівля, зберігання та підготовка насіння до сівби

У текстовій частині наводяться способи заготівлі, технологія переробки, зберігання, найбільш ефективні способи і строки пе­редпосівної підготовки насіння указаних в завданні на проектування порід (з врахуванням сезону і строків посіву). Кількість і вартість насіння розраховується за фо­рмою табл. 4.1.

4.1. Розрахунок кількості та вартості насіння

Порода	Клас якості насіння	Норма висіву на 1пог./м, г	Загальна довжина посівних борозе­нок на площі щорічного посіву, м	Потреба в насінні, кг	Прейску­рантна вар­тість 1кг насіня, грн.	Вартість насіня, грн.
1	2	3	4	5	6	7
Сосна звичайна
Дуб зви­чайний
.. .

---

Норма висіву на 1 пог. м посівних борозенок і глибина загортання наво­дяться в додатку 11. Загальна довжина борозенок:

L_б = * S_сів,

де n - кількість посівних борозенок (строчок) у стрічці, шт;

В - ширина стрічки плюс міжстрічкова відстань, м;

S_сів - площа сівби, га.

Види, обсяги і вартість робіт по зберіганню і підготовці насіння до сівби, які залежать від біології порід, природних умов і кількості насіння, приводяться у табл. 4.2.

4.2. Щорічні витрати на зберіганий та підготовку насіння до сівби
Види робіт	Одиниця виміру	Обсяг робіт	Норма виробітку	Розряд робіт	Потреба в		Вартість робіт	Термін ви­конання робіт
					л/д	м/зм
1	2	3	4	5	6	7	8	9

1. Клен польовий

1. Підготовка піску

для стратифікації м³

і т.д.

Набір видів робіт (кол.1) формується відповідно до приведеної на початку під­розділу 4.1. технології з використанням норм виробітку і тарифних розрядів на роботи в лісових розсадниках. У тексті даються відповідні пояснення. Обсяги робіт залежать від кількості насін­ня та складності підготовки його до сівби. Можна прийняти, що щільність жо­лудів при вологості 55-60% складає 670 кг/м³, щільність піску для стратифікації – 1.4 - 1,6 т/м³. Насіння при стратифікації змішують з піском у співвідношенні 1: 3, а жолуді - 1:2. Виходячи з цього можна прийняти, що для стратифікації 1т (1.5 м³) жолудів потрібно заготувати 5т (3 м³) піску, а для стратифікації 1т іншого насіння – 9т (5.6 м³) піску. Можна прийняти, що для снігування 100 кг насіння сосни і ялини потрібно близько 3.0 м³ снігу.

Норми виробітку (кол.4), розряди робіт (кол.5) беруться з діючих галузевих норм виробітку на роботи в лісових роз­садниках ( можна використати додаток 16). Тарифні ставки згідно тарифних розрядів при виконанні механізованих і кінно-ручних робіт беруться також діючі на підприємствах. Способи і тривалість підготовки насіння до весняного висіву наведені в додатку 12.

Потреба в робочій силі і машино-змінах (кол.6,7) визначається шляхом ділення обсягу робіт (кол.3) на норми виробітку (кол.4), вартість робіт - множен­ням кількості відпрацьованих людино-днів (машино-змін) на тарифну ставку (або вартість машино-зміни). Терміни виконання робіт позначається декадою і місяцем їх виконання, які залежать від тривалості стратифікації та строку висіву насіння.

Приклад до розрахунку витрат на

зберігання та підготовку до висіву насіння клена польового.

1. Спосіб підготовки – стратифікація у траншеї (додаток 12);

2. Маса насіння – 962 кг (табл. 4.1. колонка 5).

3.При підготовці піску для стратифікації норма виробітку дається в м³ (додаток 16), значить потрібно визначити об’єм піску при співвідношенні 1м³ насіння до 3м³ піску:

Об’єм насіння: Vнас= 962 кг : 400 кг/ м³ = 2.4 м³

Об’єм піску:

1 м³ – 3 м³

---

Смотрите также файлы

• Reg_11.doc

• ПТ-7 Відомість зважування тварин.doc

• ПТ-1 Відомість надою молока.doc

• ПР-9 Акт оприбуткування кормів.doc

• ПР-7 Щоденник сг продукціі.doc