ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 1375
Скачиваний: 1
СОДЕРЖАНИЕ
3) брати участь у діяльності державних комісій з прийняття в експлуатацію потужностей (об’єктів), на яких виробляються об’єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду або які використовуються для їх обігу.
Гарантії прав посадових осіб, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд. Державні інспектори ветеринарної медицини та уповноважені лікарі ветеринарної медицини, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль або нагляд, є незалежними у своїй діяльності і керуються цим та іншими законами, нормативно-правовими актами з питань ветеринарної медицини. Державні органи, юридичні особи, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проживають/перебувають на території України, зобов’язані надавати їм допомогу під час виконання службових обов’язків.
Образа особи, яка здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль або нагляд, а також опір, погрози, насильство та інші дії, що перешкоджають виконанню покладених на неї обв’язків, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.
Збитки, завдані майну особи, яка здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль або нагляд, у зв’язку з виконанням нею своїх посадових обов’язків, підлягають компенсації в повному обсязі за рахунок винних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Вказівки посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності, що суперечать посадовим обов’язкам державних інспекторів ветеринарної медицини та уповноважених лікарів ветеринарної медицини.
3. Положення про державний ветеринарно-санітарний нагляд та контроль за діяльністю суб’єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження
Положення
Про державний ветеринарно-санітарний нагляд та контроль за діяльністю суб’єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження
Затверджено Наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України 01.09.00 № 45. Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2000 року за №760/4981 із змінами та доповненнями.
Затверджено Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агарної політики України 23.06.2003 № 51.
Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 року за №562/7883.
1. Загальні положення
1.1. Державний ветеринарно-санітарний нагляд та контроль за діяльністю суб’єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження (сировини, продовольчої сировини, продуктів, у тому числі харчових) здійснюються відповідно до законів України “Про ветеринарну медицину”, “Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину”, “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції”, правил, інструкцій, наказів і розпоряджень Головного державного інспектора ветеринарної медицини України, інших нормативно-правових актів.
1.2. Відповідно до законодавства України державний ветеринарно-санітарний нагляд та контроль здійснюють органи державного управління, а саме: Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (далі – Держдепартамент ветмедицини) та його територіальні органи – управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного значення, районах та спеціально призначені лікарі ветеринарної медицини, які мають повноваження Держдепартаменту ветмедицини (далі – офіційні лікарі ветеринарної медицини).
Ветеринарно-санітарний контроль здійснюють також спеціалісти ветеринарної медицини суб'єкта господарювання під безпосереднім керівництвом офіційних лікарів ветеринарної медицини.
2. Організація державного ветеринарно-санітарного нагляду та контролю
2.1. Організація державного ветеринарно-санітарного нагляду й контролю покладається на головних державних інспекторів ветеринарної медицини, їх заступників та державних інспекторів ветеринарної медицини районів, міст, міст Києва і Севастополя, областей, Автономної Республіки Крим, які координують діяльність відповідних служб ветеринарної медицини підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, та офіційних лікарів ветеринарної медицини, їх заступників, повноваження яким надаються наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України.
2.2. Офіційний лікар ветеринарної медицини залежно від обсягів виробництва суб’єкта господарювання може мати заступника, якому також надається статус офіційного лікаря.
Офіційний лікар ветеринарної медицини повинен мати досвід практичної роботи за фахом не менш як 3 роки або пройти відповідну підготовку та атестацію.
2.2.1. Офіційні лікарі ветеринарної медицини та їх заступники підпорядковуються головним державним інспекторам ветеринарної медицини районів, міст, міст Києва і Севастополя, областей, Автономної Республіки Крим, знаходяться у штаті районної (міської) державної лікарні ветеринарної медицини, а у місті Києві – об’єднання державної ветеринарної медицини та утримуються за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.
2.2.2. Офіційний лікар ветеринарної медицини здійснює підбір та розстановку працівників служби ветеринарної медицини суб’єкта господарювання, контролює їх роботу, організовує професійне навчання і підвищення кваліфікації, визначає посадові права та обов’язки і подає їх на погодження відповідному головному державному інспектору ветеринарної медицини району, міста, міста Києва чи Севастополя, області, Автономної Республіки Крим.
2.3. Ветеринарно-санітарний контроль за дотриманням суб’єктом господарювання ветеринарно-санітарних вимог, правил та заходів при забої тварин, переробці, зберіганні, транспортуванні й реалізації продукції тваринного походження постійно здійснюють спеціалісти ветеринарної медицини суб’єкта господарювання під контролем офіційного лікаря ветеринарної медицини і його заступника.
2.3.1. До складу працівників ветеринарної медицини суб’єкта господарювання, в залежності від специфіки та обсягу виробництва, можуть входити: лікарі ветеринарної медицини; фельдшери ветеринарної медицини (лаборанти); трихінелоскопісти; дезінфектори; ветеринарні санітари-термометристи; нарізувачі та відбірники проб тощо.
2.3.2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини району, міста погоджує структуру і штатну чисельність працівників ветеринарної медицини суб’єкта господарювання відповідно до чинних «Типовых норм времени и нормативов численности специалистов отделов производственно-ветеринарного контроля предприятий мясной промышленности», затверджених першим заступником голови Держагропрому СРСР 19.05.87, виходячи з виробничої потужності, потреби проведення повного переліку робіт щодо ветеринарного огляду забійних тварин, ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного походження, її ветеринарно-санітарної оцінки, забезпечення ветеринарно-санітарного контролю за діяльністю суб’єкта господарювання.
2.3.3. У м’ясопереробних цехах, бойнях малої потужності, незалежно від форми власності, без поточного процесу переробки тварин та в забійних цехах птахофабрик та інших підприємствах ветеринарно-санітарний контроль може бути виконаний офіційним лікарем ветеринарної медицини.
У такому разі офіційним лікарям ветеринарної медицини дозволяється, за узгодженням із Головним державним інспектором ветеринарної медицини району, міста, міста Києва чи Севастополя, області, Автономної Республіки Крим одночасно обслуговувати декілька м’ясопереробних цехів і боєнь та інших підприємств без поточного процесу переробки тварин.
2.3.4. Спеціалісти ветеринарної медицини суб’єкта господарювання з професійних питань підпорядковуються офіційному лікарю ветеринарної медицини та його заступнику.
2.3.5. Для проведення лабораторних досліджень продукції тваринного походження за показниками, встановленими ветеринарно-санітарними правилами, стандартами, технологічними інструкціями тощо, суб’єкт господарювання, в залежності від специфіки та обсягу виробництва, надає у користування власні службові приміщення для розташування державної лабораторії ветеринарної медицини або направляє матеріали, що підлягають дослідженню, у державну районну, міжрайонну, міську, обласну лабораторію ветеринарної медицини за місцем розташування, де такі дослідження проводяться за рахунок суб’єктів господарювання у встановленому порядку.
Державна лабораторія ветеринарної медицини, розташована на території суб’єкта господарювання, є структурним підрозділом районної (міжрайонної, міської, обласної) державної лабораторії ветеринарної медицини або районної, (міської) державної лікарні ветеринарної медицини (_ місті Києві – об’єднання державної ветеринарної медицини) і їй підпорядковується.
Працівники лабораторії утримуються за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.
2.3.6. Завідувачем (начальником) державної лабораторії ветеринарної медицини призначається лікар ветеринарної медицини, який пройшов відповідну атестацію з лабораторної діагностики.
2.3.7. Спеціалісти ветеринарної медицини суб’єкта господарювання призначаються на посади та звільняються з посад адміністрацією суб’єкта
господарювання після проведення атестації державними органами ветеринарної медицини за поданням офіційного лікаря ветеринарної медицини і утримуються за рахунок коштів суб’єкта господарювання.
2.3.8. Працівники ветеринарної медицини суб’єкта господарювання працюють за правилами його внутрішнього трудового розпорядку щодо режиму робочого часу, експлуатації приміщень, обладнання тощо.
2.4. За умовами оплати праці, матеріально-побутового забезпечення, інших видів обслуговування офіційного лікаря ветеринарної медицини, заступника офіційного лікаря ветеринарної медицини, завідувача (начальника) державної лабораторії ветеринарної медицини, інших працівників державної лабораторії ветеринарної медицини прирівнюють до посад відповідних категорій працівників державних установ ветеринарної медицини.
2.5. Суб’єкт господарювання забезпечує створення спеціалістам ветеринарної медицини належних виробничих та житлових умов, їх медичне та транспортне обслуговування.
2.6. Не допускається покладання на спеціалістів ветеринарної медицини суб'єкта господарювання обов’язків, не пов’язаних із здійсненням ветеринарно-санітарного контролю за виробництвом і технологічним контролем якості та безпеки продукції тваринного походження на всіх ділянках виробництва і зберігання.
4. Порядок державного ветеринарно-санітарного нагляду та контролю на об’єктах, підконтрольних державній службі ветеринарної медицини
Положення
Про державний ветеринарно-санітарний нагляд та контроль за діяльністю суб’єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження
Затверджено Наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України 01.09.00 № 45. Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2000 року за №760/4981 із змінами та доповненнями.
Затверджено Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агарної політики України 23.06.2003 № 51.
Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 року за №562/7883.
3. Обов’язки та права спеціалістів ветеринарної медицини
3.1. Обов’язками спеціалістів ветеринарної медицини суб’єкта господарювання є:
3.1.1. Здійснення ветеринарно-санітарного контролю за надходженням забійних тварин, іншої підконтрольної продукції та матеріалів, включаючи перевірку правильності оформлення і відповідності ветеринарних документів до вантажу, що надійшов, дотримання правил транспортування тощо.
3.1.2. Установлення причин падежу, вимушеного забою тварин при їх надходженні, а також на території суб’єкта господарювання.
3.1.3. Контроль за дотриманням правил карантинування і термінів передзабійної витримки тварин.
3.1.4. Проведення у повному обсязі ветеринарно-санітарної експертизи сировини, продовольчої сировини, у тому числі м’яса та м’ясопродуктів, отриманих при забої тварин, відповідно до порядку, визначеного Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса і м’ясних продуктів та іншими нормативно-правовими актами.
3.1.5. Проведення трихінелоскопії.
3.1.6. Клеймування туш відповідно до Інструкції по клеймуванню м’яса, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 12.06.97 за №19 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.09.97 за №447/2251.
3.1.7. Контроль за якістю та безпекою продукції, у тому числі допоміжних матеріалів, що використовуються для її виготовлення, а також за приготуванням, зберіганням і використанням нітриту натрію.
3.1.8. Відбір зразків продукції, інших підконтрольних матеріалів для проведення ветеринарно-санітарних досліджень у державній лабораторії ветеринарної медицини, розташованій на території суб’єкта господарювання, або в інших державних лабораторіях ветеринарної медицини.
3.1.9. Проведення обов’язкових лабораторних досліджень: фізико-хімічних, біохімічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, гістологічних, радіологічних та інших відповідно до чинних нормативно-правових актів з метою оцінки безпеки та якості продукції, а також кормів тваринного походження, води, інших підконтрольних матеріалів.
3.1.10. Проведення ветеринарно-санітарної експертизи, у тому числі постійного лабораторного контролю продукції тваринного походження при надходженні до холодильника, її оцінка відповідно до чинних нормативних актів лікарями ветеринарної медицини суб’єкта господарювання при переробці, випуску в реалізацію, а також контроль за дотриманням термінів зберігання продукції.
3.1.11. Контроль за дотриманням правил пакування, маркування, транспортування продукції тваринного походження.
3.1.12. Контроль за дотриманням температурних режимів переробки продукції, отриманої на підприємстві або тієї, що надійшла.
3.1.13. Контроль за своєчасною утилізацією трупів тварин, ветеринарних конфіскатів, забракованого м’яса та іншої продукції.
3.1.14. З’ясування причин виготовлення продукції тваринного походження, що не відповідає ветеринарно-санітарним вимогам, участь у розробці і здійсненні заходів щодо усунення виявлених недоліків.
3.1.15. Контроль за санітарним станом виробничих приміщень (холодильників, складів тощо), умовами зберігання продукції тваринного походження та інших підконтрольних матеріалів.