Добавлен: 05.02.2019
Просмотров: 5568
Скачиваний: 8
130, Види економічних циклів за тривалістю, їх характеристика
За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі" середні та довгі.Короткі цикли називають циклами Кітчина, на честь англійського економіста, статистика Джозефа Кітчина. Він пов'язував малі цикли з коливанням запасів золота і визначав їх повторюваність з періодичністю три роки і чотири місяці. Основоположник економетрики Веслі Мітчелл вбачав причину малих циклів у сфері грошового обігу і визначив їх тривалість для США у 40 місяців, тобто теж три роки і чотири місяці.Малі (короткі) цикли пов'язані із порушенням та встановленням рівноваги на споживчому ринку.Причиною коротких циклів є зміни, що відбуваються у сфері кредиту. Тому вони і проявляються як кризи кредитної сфери.Середні цикли ще називають циклами Клемента Жугляра (за ім'ям французького вченого-економіста, який досліджував середні цикли у другій половині XIX ст.). Він вважав, що причина середніх циклів - теж у сфері кредиту, і виявив їх періодичність (8-10 років). Ця періодичність збігається а періодичністю середніх циклів, причину яких вчені вбачали в періодичності оновлення основного капіталу.До середніх хвиль відносять так звані будівельні цикли Сой-нона Кузнеця (за ім'ям американського вченого, лауреата Нобелівської премії). Він вважав, що циклічні коливання пов'язані з періодичним оновленням житла та деяких типів виробничих споруд, і визначив їх тривалість (періодичність) в 15-20 років.Існування довгих хвиль (великих циклів) пов'язане зі зміною базових технологій, джерел енергії та об'єктів інфраструктури, їх ще називають циклами Кондратьєва на честь російського вченого Миколи Кондратьєва. Його дослідження ґрунтувались на статистичних даних щодо динаміки виробництва чавуну, свинцю, вугілля, а також середнього рівня цін, заробітної плати та ставки відсотка, зовнішньоторговельного обороту та інших показників в Англії, Франції, Німеччині і США за період із 80-х рр. XVIII ст. до 20-х рр. XX ст. На основі економетричного аналізу він визначив дві з половиною довгих хвилі тривалістю 54-55 років з висхідною та низхідною фазами.Низхідна фаза великого циклу - це період зміни базових технологій та технологічних структур, котрий триває 20-25 років. Упродовж цієї фази відбуваються малі та середні цикли, що створює підґрунтя для найвагоміших внесків у технічне переоснащення.Висхідна фаза великого циклу - це період піднесення економічного та науково-технічного розвитку суспільства, що триває 25-ЗО років, протягом яких можливі також циклічні коливання, пов'язані з оновленням основного капіталу, масовим поширенням нових технологій, зародженням і розвитком нових галузей економіки.
131.Міжнародні інвестиції. Проблеми та перспективи залучення інвестицій в економіку України.
Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку. Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій:
-прямі іноземні інвестиції;- портфельні іноземні інвестиції.
Актуальним питанням у наш час є розвиток інвестиційної діяльності, залучення та використання
іноземних інвестицій. В економіку України іноземними інвесторами за 9 місяців 2011 р. направлено 4 млрд
742,1 млн. дол. прямих інвестицій. Про це повідомляє Державна служба статистики . Залучення іноземних інвестицій в економіку України безперечно має позитивний ефект. Інвестори в своїх власних інтересах запроваджують сучасні технології і методи управління на підприємствах, якими вони володіють. Це сприяє підвищенню продуктивності праці, що в свою чергу забезпечує власникам більший дохід. Збільшення продуктивності праці веде до збільшення обсягів виробництва продукції, що набуває особливого значення в умовах економічної кризи. В результаті залучення іноземних інвестицій відбувається покращання платіжного балансу шляхом збільшення експорту. Іноземні інвестиції створюють додаткову ринковуконкуренцію. В Україні існує дуже високий рівень концентрації виробництва в багатьох галузях. В цих умовах підприємства з іноземними інвестиціями можуть активізувати конкуренцію. Підвищення конкуренції є одним із факторів, що сприяє зменшенню загального рівня виробничих витрат на ринках окремих видів продукції. В умовах слабкого контролю за використанням державних позик інвестиційний ризик переноситься на іноземних інвесторів, які самостійно вирішують проблему самоокупності. В Україні існує ряд проблем, які перешкоджають ефективному залученню іноземних інвестицій. На жаль, досі відсутня своя система оцінки інвестиційного клімату країни і її окремих регіонів. Інвестор буде почуватися не впевнено, коли в країні є політична нестабільність. Адже на сьогодні економіка України незавжди може запропонувати такі швидкі і високі прибутки, щоб ризикувати капіталом. Однією з найбільших проблем є нерозвиненість ринкової інфраструктури міжнародного бізнесу в Україні. Відзначається нестабільність економічної і податкової політики. Високий рівень і велика кількість податків позбавляє державу конкурентних переваг при залученні іноземних інвесторів. Відсутня потужна страхова компанія, яка б покривала комерційні ризики під час реалізації масштабних інвестиційних проектів. Окрім вищезазначеного, повільні темпи приватизації, високий рівень темпу інфляції та неконвертованість національної валюти не дозволяють Україні залучити необхідний обсяг іноземних інвестицій для розвитку економіки. Одним з найважливіших чинників вирішення зазначених проблем є поліпшення інвестиційного клімату. Необхідно завоювати довіру інвесторів, для цього потрібно створити ряд податкових пільг на прибуток,звільнити інвесторів від податків і мит, в разі якщо вони комплектують вироби, устаткування, ввезені для розвитку виробництва. Для активізації інвестиційної діяльності необхідною є допомога з боку державних органів, особливо закріплення законодавством змін та реформ щодо інвестиційної діяльності. Необхідно покращити роботу фондових бірж, комерційних банків, страхових компаній, інвестиційних компаній і фондів; утворити національну страхову компанію по страхуванню ризиків вітчизняних та іноземних інвесторів;створити сприятливе ринкове середовище, забезпечити функціонування ринкового механізму.
132. Міжнародне співробітництво: суть і основні форми.
До основних форм міжнародного співробітництва відносяться:
-
міжнародна торгівля;
-
міжнародний рух капіталів;
-
міжнародна міграція робочої сили;
-
міжнародний обмін технологіями;
-
міжнародні валютні відносини;
-
міжнародні кредитні відносини.
На сучасному етапі міжнародних економічних відносин вирішальну роль відіграє міжнародна торгівля. Вона створює велику кількість переваг, що стимулюють економічний розвиток окремих країн, сприяє поширенню нових ідей та технологій. В сучасних умовах господарювання важливою формою міжнародних економічних відносин стає міжнародний рух капіталу (експорт капіталу). Головною причиною вивозу капіталу є його відносний надлишок, що не гарантує його прибуткового застосування. Міжнародна міграція робочої сили проявляється в еміграції (виїзд за кордон) та імміграції (приїзд з-за кордону). Основними факторами, що зумовлюють еміграцію робочої сили є: нерівномірність нагромадження капіталу; перенаселення, яке викликає безробіття в одних країнах та недостача дешевої робочої сили в інших. Міжнародний обмін технологіями – продаж готових товарів, комплексного устаткування для виробництва. Технології продаються як звичайний товар, а продаж технологій використовується як ефективний засіб конкурентної боротьби на світовому ринку. Міжнародні валютні відносини – це повсякденні зв’язки між приватними особами, фірмами, банками на валютних та грошових ринках з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та валютних операцій. Міжнародні кредитні відносини – це надання в масштабі світового господарства валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, строковості й платності.
133. Міжнародні фінансові організації, їх роль у світовій економіці.
Міжнародні фінансові організації -це створені кількома державами організації - суб'єкти міжнародного публічного права, які надають фінансові ресурси державам - членам МФО на умовах, визначених їх установчими документами, і членом яких є Україна. Міжнародні фінансові організації, що представлені Міжнародним валютним фондом та Групою світового банку, є за своєю інституціонально-організаційною природою глобальними організаціями, цільова функція яких - інтеграція країн і ринків у світове ринкове середовище, яке нині формується як глобальна економічна система. Роль міжнародних фінансових організацій у розвитку цієї системи полягає в тому, що вони сприяють економічному прогресу в економічно відносно слабо розвинених країнах настільки, наскільки це відповідає їх ідеології як представників економічно розвинених країн. Через це глобальна економічна система під визначальним впливом міжнародних фінансових організацій формується як асиметрична, що й проявляється у нерівномірному розподілі виграшу від глобалізації між країнами та її суб’єктами. Асиметричність є похідною від ідеології економічно розвинених країн, які визначають цільову функцію міжнародних фінансових організацій.
134. Валютний курс та макроекономічний стан України.
Установлення валютного курсу необхідне для обміну валютами під час здійснення торгівлі товарами, послугами, у процесі руху капіталів та кредитів, для порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах.
Тому валютний курс у зовнішньоекономічній діяльності виконує надзвичайно важливі функції:
- інтернаціоналізації грошових відносин різних країн, що створює цілісну світову систему грошей;
- порівняння цінових структур і результатів виробництва окремих країн (зіставлення продуктивності праці, витрат виробництва, заробітної плати тощо);
- перерозподілу національного продукту між країнами в процесі здійснення ними зовнішньоекономічних зв'язків. Макроекономічний стан україни. Враховуючи досвід років незалежності, можна сказати, що ця сфера діяльності держави є однією з найбільш непередбачуваних і загрозливих для суб'єктів економіки і громадян. Більше того, саме макроекономічні провали державної політики у новітній історії України залишили гнітючий слід на добробуті сімей і господарській динаміці.
Розглядаючи цей пласт проблем теперішнього капіталізму, виділимо дві частини макроекономіки - внутрішню і зовнішню. Пріоритетність зовнішньоекономічної сфери у макрорегулюванні пояснюється особливою залежністю невеликих національних економік, до яких належить і українська, від взаємин із світовим господарством у сьогоднішній відкритій міжнародній торгівельно-фінансовій системі. Малі економіки дуже залежать від можливостей обміну товарами і послугами з іншими країнами, а також від надходження іноземних технологій і капіталів, без яких не вдається вистояти у конкуренції на світових ринках. Валюта та інші монетарні цінності, без яких неможливі національні грошові системи, не виникають самі по собі. Наскільки вагомими для національного виробництва і споживання є зовнішньоекономічні аспекти, свідчить історія України. Два катастрофічні фіаско вітчизняної економіки у 1992-1996 роках та у 2008 році, коли обсяги ВВП впали відповідно на 57% і на 25%, сталися через зовнішні макроекономічні обставини. У 1990-х роках, після краху соціалістичної інтеграції, зупинився український експорт, розвалилася система платежів, валютних надходжень не було за визначенням, і в умовах продовження транспортування по трубах газу і нафти з Росії дефіцит зовнішньої торгівлі України став фатальним. У 2008 році влада теж заплющила очі на розбухання дефіциту експортно-імпортного обороту й міжнародних боргів вітчизняних фінансових і нефінансових підприємств, темпи яких стали надзвичайними. Вартість гривні розвалилася з початком втечі іноземних капіталів, що зумовило другий акт національної економічної драми.Ці економічні лихоліття за своїми наслідками адекватні руйнівним діям війн та депресій, які називають великими.
135. Фактори розвитку національної економіки.
Освіта є одним із важливих факторів, які впливають на розвиток економіки, забезпечуючи її конкурентоспроможність. Держава повинна проводити виважену політику і здійснювати підготовку кадрів відповідно до потреб національної економіки. Україна багата на значну кількість видів природних ресурсів, які формують основу господарського розвитку та добробуту населення. Різноманітність природних ресурсів, їх доступність була і є предметом зазіхань країн-сусідів, а також призводить до їх нераціонального використання. Мова йде про земельні, лісові, водні ресурси, корисні копалини тощо. Матеріально-технічною базою розвитку національної економіки є основні засоби, вартість яких у 2006 р. становила близько 1,3 трлн грн, що на 29,9 % більше ніж рівень 1990 р. Підсумовуючи, можна зазначити таке:
1. Україні потрібно подолати демографічну кризу, створити умови для здорового тривалого життя населення, розширити можливості отримання освіти.
2. Природа створила всі умови для оптимального проживання населення в державі, проте необхідно дбати про раціональне використання природних ресурсів, враховуючи, що потреби людей безмежні, а земля та її надра - обмежені.
3. Необхідно прийняти заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату, що сприятиме оновленню основного капіталу.
136. Економічне зростання та його фактори
Економічне зростання є важливим народногосподарським завданням. Значення його очевидне. Збільшення ВНП в розрахунку на душу населення забезпечує підвищення рівня життя. Економіка, яка зростає, дає можливість задовольняти нові потреби й вирішувати економічні проблеми як усередині країни, так і на міжнародному рівні. Чим більший приріст ВНП, тим більша частка його може використовуватися для повнішого задоволення наявних потреб або для розробки нових програм, створення кращих умов для здобування освіти, медичного обслуговування, підвищення зарплати, пенсій і так далі. Економічне зростання — це багатофакторний суперечливий процес, залежить від багатьох факторів. Залежно від характеру зростання фактори зростання поділяють на дві групи — екстенсивні та інтенсивні. До екстенсивних факторів належать:—збільшення обсягу інвестицій при наявному рівні техніки;—збільшення кількості працівників;—збільшення обсягу використовуваної сировини, матеріалів, палива. До інтенсивних факторів належать:—прискорення науково-технічного прогресу (упровадження нової техніки і технологій шляхом оновлення основного капіталу);—підвищення кваліфікації працівників;—поліпшення використання основних і оборотних фондів; —поліпшення організації виробництва.
137. Світове господарство та міжнародна торгівля
Міжнародна торгівля є найстарішою формою міжнародних економічних відносин, що з'явилася задовго до появи світового господарства. Саме завдяки міжнародній торгівлі виникло і розвинулося світове господарство як таке. Міжнародна торгівля - центральна ланка складної системи сві-тогосподарських зв'язків, що об'єднує практично всі країни світу в єдину міжнародну економічну систему. Міжнародна торгівля посідає чільне місце у системі міжнародних економічних відносин. Вона є водночас передумовою і наслідком міжнародного поділу праці. Упродовж свого історичного розвитку міжнародна торгівля пройшла шлях від окремих і часто випадкових зовнішньоторговельних операцій до довгострокового великомасштабного торговельно-економічного співробітництва. Сучасна науково-технічна революція стимулювала міжнародний торговельний обмін. Специфіка нинішнього етапу міжнародної торгівлі з особливою виразністю виявляється у процесі аналізу її довготермінових тенденцій, форм і методів. Світове господарство являє собою сукупність національних економік, пов'язаних між собою взаємним обміном товарами, послугами та мобільними факторами виробництва. Основою світового господарства, так само, як і світового ринку є міжнародний поділ праці і міжнародний поділ факторів виробництва. Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в тому, що він проявляється не тільки через міжнародний рух товарів, але і через міжнародний рух факторів виробництва. Сучасне світове господарство являє собою складну багатоярусну систему, засновану на всіх типах міжнародного поділу праці і всьому різноманітті міжнародних економічних відносин. Світове господарство охоплює країни та їх об'єднання, що знаходяться на різних рівнях економічного розвитку, що просуваються по шляху науково-технічного прогресу з різною швидкістю, з різною ефективністю використовують міжнародний поділ праці і міжнародні економічні відносини, по різному впливають на розвиток світового господарства.