Файл: PRAV10crime.doc

4. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів.

Поняття злочину в кримінальному праві є однією із основних його категорій і закріплено у ч.1 ст.11 КК України, яка передбачає, що злочином є передбачене КК суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Основними ознаками злочину є суспільна небезпечність діяння, винність, передбаченість діяння в законі про кримінальну відповідальність (протиправність), а також караність.

Суспільна небезпечність полягає в тому, що діяння або заподіює шкоду відносинам, які охороняються кримінальним законом, або містить у собі реальну можливість заподіяння такої шкоди.

Винність як ознака злочину передбачає можливість відповідальності особи за вчинене діяння лише за наявності вини. Ця ознака прямо випливає із принципа презумпції невинуватості, який закріплений у ст.62 Конституції України та ч.2 ст.2 КК – особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Протиправність як ознака злочину полягає в тому, що злочином визнається тільки те суспільне небезпечне діяння, яке передбачено як таке у КК.

Караність – це ознака, під якою розуміють загрозу застосування покарання за злочин, яка міститься в санкціях норм кримінального права.

Класифікація злочинів — це розподіл норм, які закріплені у Особливій частиною КК норм на окремі групи за певними критеріями.

За ступенем тяжкості (суспільної небезпечності) ст.12 КК усі злочини поділяє на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

Злочином невеликої тяжкості визнається злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.

Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

Тяжким злочином с злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Особливо тяжким злочином визнається злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.

---

За об'єктом посягання злочини поділяють на: злочини проти основ національної безпеки України; злочини проти життя та здоров'я особи; злочини проти волі, честі та гідності особи; злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; злочини проти власності та ін.

За формою вини злочини поділяються на: 1) умисні злочини (крадіжка, розкрадання, умисне вбивство та ін.); 2) необережні злочини (вбивство через необережність, необережне знищення або пошкодження майна та ін.).

За мотивом скоєння злочину розрізняють: корисливі (розбій, одержання хабара та ін.); із хуліганських мотивів (хуліганство) та інші.

5. Поняття, підстави та форми кримінальної відповідальності

Кримінальна відповідальність – це спосіб державно-правового впливу на особу, яка вчинила злочин, що проявляється в державному осуді її протиправної поведінки, а також накладенні на особу певних обмежень і позбавлень.

Підставою кримінальної відповідальності відповідно до ч.1 ст 2 КК є вчинення особою суспільно- небезпечного діяння, яке містить склад злочину.

Кримінальна реалізується в рамках кримінально-правових відносин, але їх часові межі є різними. Кримінальна відповідальність виникає з моменту набрання вироком суду законної сили і закінчується з моменту припинення відбування покарання засудженим.

Першою і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності є винесення судом обвинувального вироку з призначенням засудженому відповідного виду та строку покарання, яке особою реально відбувається.

Другою формою реалізації кримінальної відповідальності є винесення судом обвинувального вироку з призначенням відповідного виду та строку покарання з одночасним застосуванням звільнення від реального його відбування (звільнення від відбування покарання з випробуванням, у зв’язку із застосуванням акту амністії, спливом строків давності).

Третю форму становлять випадки засудження винного без призначення покарання і звільнення від покарання на підставі ч.4 ст. 74 КК – у зв'язку із втратою особою, яка вчинила злочин, суспільної небезпечності або у зв'язку із зміною обстановки, що призвело до втрати діянням суспільно-небезпечного характеру.

---

6. Поняття складу злочину. Види складів злочину.

Склад злочину – це сукупність встановлених у законі про кримінальну відповідальність об'єктивних та суб'єктивних юридичних ознак, які дозволяють визначити вчинене суспільне-небезпечне діяння як злочин.

Саме склад злочину (ч.1 ст.2 КК) є єдиною і достатньою підставою для кримінальної відповідальності.

У кожному складі злочину виділяють його елементи, до яких належать об'єкт злочину та об'єктивна сторона злочину (об’єктивні ознаки), суб'єкт злочину та суб'єктивна сторона злочину (суб’єктивні ознаки), які у сукупності і утворюють склад злочину.

Об'єкт злочину — це ті суспільні відносини та блага, що охороняються законом про кримінальну відповідальність і яким завдається шкода злочинним посяганням, або які ставляться під загрозу заподіяння шкоди.

Об'єктивна сторона — це зовнішня сторона (прояв) діяння, яка включає в себе діяння (дію або бездіяльність), суспільно-небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням та наслідком, час, місце, спосіб, обстановку вчинення злочину.

Суб'єкт злочину — це особа, яка вчиняє злочин і може нести за нього відповідальність. Ознаки суб’єкта злочину зазначені у 18 КК і до них належать вік та осудність. За загальним правилом, вік з якого особа може нести кримінальну відповідальність становить 16 років. а за окремі злочини настає з досягненням 14 річного віку (ст..22 КК). Разом з тим, суб’єктом злочину може бути лише осудна особа, тобто така, яка під час вчинення діяння могла усвідомлювати свої дії і керувати ними (ст..19 КК).

Суб'єктивна сторона – це внутрішня сторона злочину, яка характеризує внутрішнє (психічне) ставлення особи до вчиненого нею діяння. Ознаками цього елементу складу злочину є вина (умисел або необережність), мотив, мета та емоційний стан винного.

Склад злочину можє бути класифікований за наступними критеріями.

За ступенем су спільної небезпечності:

1) простий або основний – склад злочину, в якому не передбачені обтяжуючі чи пом'якшуючі обставини;

2) склад злочину із кваліфікуючими ознаками – такими, які обтяжують відповідальність і впливають на кваліфікацію (крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб);

---

3) склад з особливо обтяжуючими (особливо кваліфікуючими) обставинами (крадіжка вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою);

4) привілейований склад злочину — склад злочину з пом'якшуючими обставинами (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони).

За особливостями конструкції (об'єктивної сторони) виділяються злочини з формальним та матеріальним складом.

Формальні склади злочинів — це такі, що не містять у собі як обов’язкову ознаку суспільно-небезпечні наслідки, а тому момент закінчення такого злочину співвіднесено з моментом виконання винним діяння, яке утворює об'єктивну сторону складу злочину або її частину. Таких злочинів в чинному КК абсолютна більшість ( отримання хабара, розголошення державної таємниці та ін.).

Матеріальні склади злочинів — це такі склади злочинів, в яких в якості обов’язкової ознаки об’єктивної сторони включаються певні суспільно-небезпечні наслідки. Злочин вважається закінченим тільки після настання таких наслідків. До цієї групи складів злочинів належать, зокрема умисне вбивство, завдання тілесних ушкоджень, крадіжка та низка інших злочинів.

---

7. Стадії вчинення злочину. Добровільна відмова від вчинення злочину.

Стадії вчинення злочину – це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу (характером діяння) і моментом його припинення. Оскільки стадії злочину є певним етапом реалізації злочинного умислу, вони можуть мати місце виключно при скоєнні злочинів, вчинених з прямим умислом..

Закон (ст.13 КК) передбачає, що існують закінчений та незакінчений злочини і уточнює, що незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин. Отже можемо виділити три стадії вчинення злочину: 1) закінчений злочин; 2) готування до злочину; 3) замах на злочин.

Злочин вважається закінченим, якщо він містить у собі всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК. Момент закінчення злочину в залежності від конструкції складу злочину визначається по різному. Злочин з матеріальним складом вважається закінченим з того моменту, коли настав вказаний у диспозиції злочинний наслідок. Наприклад умисне вбивство (ч.1 ст.115 КК) є закінченим з моменту позбавлення людини життя. Злочин із формальним складом вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння незалежно від настання суспільно-небезпечних наслідків. Наприклад розголошення державної таємниці (ч.1 ст. 328 КК) вважається закінченим з моменту розголошення відомостей, що є державною таємницею.

Готування до злочину утворюють дії, спрямовані на: підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників, змову на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину (ч.1 ст.14 КК). Наприклад з метою вчинення вбивства особа купує пістолет або виготовляє з мисливської рушниці обріз, з метою вчинення крадіжки виводить з ладу засоби охоронної сигналізації тощо. Дії, які охоплюються поняттям готування до злочину, не утворюють об'єктивної сторони складу злочину, на вчинення якого спрямований умисел злочинця. Не тягне за собою кримінальної відповідальності готування до злочину невеликої тяжкості.

Замахом на злочин відповідно до ч.1 ст.15 КК є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

---