Файл: [NF]НФ протокол 20.doc

Навчальна дисципліна	«ФІЗІОЛОГІЯ»
Модуль №1	«ЗАГАЛЬНА ФІЗІОЛОГІЯ ТА ВИЩІ ІНТЕГРАТИВНІ ФУНКЦІЇ»
Змістовий модуль 9.	Вища нервова діяльність людини
Тема практичного заняття №20	Дослідження типів ВНД
Курс	2-й
Факультет	Медичний

Київ-2012

Змістовий модуль 9. Вища нервова діяльність людини. Практичне заняття 20. Дослідження типів внд

1.Актуальність теми

З давніх часів в медичній науці прагнули знайти провідні властивості, за якими можна виділити основні типи людей. Серед численних зразків таких випробувань минулого найбільш відомими є типології древнє-грецького лікаря Гіппократа, древнє-римського лікаря Галена, німецького психіатра Е.Кречмера, американського лікаря Г.Шелдона. Ця традиція дійсна і в сучасні часи, в які перелік зразків типології суттєво розширився завдяки трудам медиків і психологів. Але дві типології І.П.Павлова, що створені на початку 20 століття, у цьому ряду були і залишаються неперевершеними. Переваги одної з них – типів ВНД, що визначаються за властивостями нервової системи – в об’єктивних фізіологічних критеріях виділення типів. Саме це, а також жорстко регламентована методологія визначення таких властивостей надає цій типології об’єктивності, якої не вистачає багатьом психологічним концепціям з цього приводу. Неперевершеність другої типології – типів ВНД за домінуванням/рівновагою сигнальних систем полягає у геніальному передбаченні виявленої значно пізніше функціональної асиметрії великих півкуль мозку. Ця тема розкриває конкретний зміст концепції І.П.Павлова щодо типів ВНД, класичну методологію їх визначення, сучасні внески в уявлення про типи ВНД і методи їх вивчення. В рамках цієї теми в Павловських і сучасних термінах розглядаються відмінності людей за перевагами образного чи абстрактного сприймання світу, аналізуються механізми абстрактного мислення, в основі якого лежить мова, вивчаються фізіологічні основи, функції мови та основні види її порушень. Засвоєння цієї інформації має важливе значення для формування для формування інтегративного принципу та індивідуального підходу до лікування в професійній діяльності лікаря будь-якого профілю, для проведення професійного відбору, для усвідомленого дотримання професійної етики.

2.Навчальні цілі

Знати основні положення провідних зразків типології Гіппократа, І.П.Павлова, Г.Айзенка та критерії визначення особистісних властивостей людини за ними; методи визначення типів ВНД за І.П.Павловим. Оволодіти вміннями: аналізувати властивості нервової системи і визначати на їх основі тип ВНД за І.П.Павловим, здійснювати співставлення типу ВНД з типом темпераменту за Гіппократом (в регламентованих задачами і творчо імпровізованих ситуаціях); проводити порівняльний аналіз критеріїв і методів визначення типу ВНД і типу темпераменту за різними психологічними концепціями; аналізувати співвідношення рівня функціонування сигнальних систем у людини та інтерпретувати результати аналізу у відповідності з сучасними уявленнями про функціональну асиметрію великих півкуль мозку; фізіологічні основи вербального мислення (в регламентованих задачами і творчо імпровізованих ситуаціях). Оволодіти навичками визначення: властивостей нервової системи, що детермінують тип ВНД людини за допомогою фізіологічних методів їх дослідження; типу ВНД залежно від рівня функціонування сигнальних систем за допомогою фізіологічної методики тестування.

3. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою

3.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до практичного заняття

Термін	Визначення
Тип вищої нервової діяльності або тип нервової системи	Це стійка сукупність певних властивостей нервової системи, що обумовлюють характерні риси поведінкових реакцій
Темперамент (від латинського temperamentum – певне співвідношення частин, спів-розмірність)	Це стійке поєднання психодинамічних властивостей індивіда, що постійно виявляється у його поведінці і діяльності, незалежно від їх вмісту, цілій і мотивів, і складає органічну основу цих проявів
Сигнальні системи	Це способи регуляції поведінки живих істот у навколишньому середовищі, властивості якого надходять у ЦНС у вигляді сигналів, які сприймаються безпосередньо сенсорними системами у тварини і людини (1-а сигнальна система), або за допомогою мови та інших абстрактних сигналів у людини (2-а сигнальна система).

Афазія	Втрата мови.

3.2.Теоретичні питання

1.Основні положення концепції І.П.Павлова про типи ВНД і критерії їх визначення. Методи вивчення властивостей нервових процесів, що детермінують тип ВНД.

2.Сучасні погляді на темперамент, провідні складові темпераменту, прояви. Порівняльна характеристика критеріїв визначальних властивостей особистості за різними зразками їх типології (типології Гіппократа, І.П.Павлова, Г.Айзенка, інформаційного обміну /соціоніка/, тощо)

3.Сигнальна система як основа сприймання дійсності і поведінки. Види сигнальних систем і типи співвідношення їх рівня функціонування за І.П.Павловим. Формування ІІ сигнальної системи в онтогенезі.

4.Сучасні уявлення про функціональну асиметрію мозку; відносний розподіл функцій у півкулях головного мозку у людей з провідною правою та лівою рукою. Сутність поняття «домінантна півкуля».

5.Фізіологічні основи вербального мислення. Центри мови. Функції мови. Сутність і види афазії.

3.3.Практичні роботи

1.Визначення функціональної рухомості нервових процесів за допомогою ПННЗ-01.

2.Визначення сили і рухомості нервових процесів за допомогою коректурного методу.

3.Визначення типу ВНД залежно від рівня функціонування сигнальних систем за допомогою тестування.

4.Визначення властивостей особистості за допомогою тесту Г.Айзенка /СРС/.

3.4.Зміст теми

Типи ВНД і типи темпераменту

Тип вищої нервової діяльності (ВНД) або тип нервової системи, за думкою більшості фахівців в галузі психофізіології, включаючи самого І.П.Павлова, є здебільшого природженою, обумовленою генотипом основою темпераменту. Критеріями визначення певного типу ВНД за концепцією І.П.Павлова є: 1)сила нервових процесів збудження та гальмування 2)їх врівноваженість/неврівноваженість 3)рухомість нервових процесів. Із комбінації цих показників складаються основні типи ВНД, що наведені на схемі. На схемі також показано співвідношення цих типів з відомими типами темпераменту за Гіппократом. Популярність саме цієї древньої типології імовірно невипадкова (наприклад, за типологією древнє-римського лікаря Галена визначались 12 типів), оскільки в типології Гіппократа вичерпано представлені крайні, найбільш типово і яскраво виражені комплекси емоційно-поведінкових проявів більшості людей. За словами І.П.Павлова, Гіппократ “уловил в массе бесчисленных вариантов человеческого поведения капитальные черты”. Проте, на відміну від критеріїв Гіппократа, на думку якого у сангвініка переважала гаряча кров, у флегматика – слиз, у холерика – жовта жовч, а у меланхоліка – чорна, в типології І.П.Павлова використані такі критерії, які підкоряються об’єктивним вимірам. При цьому, алюзії щодо типів темпераменту Гіппократа в процесі досліджень в лабораторії І.П.Павлова складались підчас непросто. Наприклад, на початку досліджень на роль сангвініка Павлов висовував той тип, якій пізніше був визначений їм як нестримний. Великий вчений захоплювався силою темпераменту собак цього типу і називав їх «нервовими багатирями». Лише з’ясувавши проблеми з перенавчанням у цих собак, І.П.Павлов визначив нестримний тип в аналогії з холериком.

В процесі досліджень типів ВНД була читко сформульована сутність кожного з критеріїв цієї типології і створена досить цільна методологія їх визначення, яка переважно ґрунтувалась на застосуванні об’єктивних методів дослідження утворення та гальмування умовних рефлексів на тваринах.