ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 09.07.2024
Просмотров: 140
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
4) Поверхневим комплексом клітини
13. Закладка провізорних органів:
5.Міжклітинна речовина сполучної тканини (волокна, основна речевина), будова, значення.
17. Пластинчаста кісткова тканина. Гістогенез, перебудова та регенерація кісткової тканини
18. Назвати і схематично замалювати клітини, які продукують та руйнують кісткову тканину
1. М’язові тканини. Морфо функціональна та філогенетична класифікації (схематично)
2. Гладка м’язова тканина. Структурно-функціональна одиниця (замалювати схематично), регенерація.
3. Гладка м’язова тканина. Способи взаємодії гладких міоцитів в тканині (замалювати схематично)
5. Посмугована м’язова тканина. Структурно-функціональна одиниця міофібрили (замалювати схематично)
7. Серцева м’язова тканина. Будова (замалювати схематично)
8. Кардіоміоцити. Класифікація. Морфо-функціональна характеристика
9. Скоротливі кардіоміоцити. Особливості будови (замалювати схематично)
10. Вставні диски. Замалювати схематично, вказати типи контактів.
2.Морфологічна класифікація нейронів (замалювати схематично).
3.Функціональна класифікація нейронів (замалювати схематично в складі рефлекторної дуги).
5. Нейрофібрили. Будова, місця розташування, способи виявлення, функція (змалювати схематично).
6. Нейроглія. Класифікація (схематично), будова та значення різних типів нейроглії.
7.Нервові волокна. Морфофункціональна характеристика мієлінових нервових волокон (замалювати).
Репаративна регенерація Буває у двох формах. У першому випадку некроз, що є наслідком патологічного процесу, поступово заміщується тканиною, ідентичною тій, що загинула, і місце пошкодження зникає безслідно. В інших випадках нормалізація порушених функцій забезпечується за рахунок гіперплазії клітин (та внутрішньоклітинних структур) не в місці пошкодження, а в навколишніх тканинах. Сама ж ділянка некрозу поступово заповнюється сполучною тканиною, яка в подальшому трансформується в рубець. Така форма називається неповною регенерацією, або субституцією.
Епіт́елій, епітеліальна тканина — шар клітин, що вистилає поверхню (епідерміс) і порожнини тіла, а також слизисті оболонки внутрішніх органів, харчового тракту, дихальної системи, сечостатеві шляхи. Крім того, утворює більшість залоз організму. Складається з клітин, які щільно розташовані одна біля одної, міжклітинної речовини мало.
Морфофункціональна класифікація: у її основі особливості будови і функції різних видів епітелію.
Епітелій: Залозистий, Покривний(одношаровий і багато шаровий).
Епіт́елій, епітеліальна тканина . Філогенетична класифікація ґрунтується на походженні різних видів епітелію з різни зародкових листків. Згідно з філогенетичною класифікацією, запропонованою М.Г. Хлопіним, розрізняють шкірний(з ектодерми), кишковий(ендодерми), нирковий(мезодерми), целомічний(мезодерми), епендимогліальний(із нерв трубки) та ангіодермальний(з мезенхіми) епітелії.
Морфологічна класифікація покривного епітелію залежить від кількості шарів та форми клітин. Тому, перш за все, епітелій поділяють на одно- та багатошаровий.
В одношаровому епітелії всі клітини розташовані на базальній мембрані. У багатошаровому на базальній мембрані лежить лише нижній базальний шар епітеліоцитів, а клітини, що розташовані вище, втрачають контакт із нею. Одношаровий епітелій поділяють на однорядний та багаторядний, а однорядний, в свою чергу, за формою клітин буває плоским, кубічним, призматичним. В однорядному епітелії всі клітини мають однакову форму і розмір, а їх ядра розташовуються на одному рівні. У багаторядному епітелії внаслідок різних видів, розмірів і форм клітин їх ядра лежать на різних рівнях, але всі епітеліоцити контактують з базальною мембраною.
Багатошаровий епітелій поділяється на плоский незроговілий, плоский зроговілий та перехідний. Такий поділ залежить від особливостей будови верхнього шару епітеліоцитів.
Одношарові епітелії – тканини, в яких усі клітиниконтактують з базальною мембраною. Однорядними називають епітелії, до складу якихвходять клітини однакової форми. Аналогічність будовиклітин обумовлює розташування ядер на однаковійвідстані від базальної мембрани, тобто, в один ряд.Враховучи відношення висоти клітин до їх товщини,розрізняють:
•плоский (просіт кровоносних і лімфатичних судин, камери серця)
•кубічний(в канальцях нирки, вивізних протоках багатьох залоз, бронхіолах легень)
•циліндричний(шлунок, товста кишка, жовчний міхур, вивідні протоки печінки та підшлункової залози порожнина матки та яйцеводів).
Одношарові епітелії – тканини, в яких усі клітини контактують з базальною мембраною.
Одношаровий багаторядний миготливий епітелій. Його клітини мають різну форму і висоту; відповідно їх ядра розташовані на різних рівнях, утворюючи кілька рядів. На клітинах є миготливі війки. В цьому епітелії виділяють 3 типи клітин: миготливі, короткі і довгі вставні. Вставні клітини лежать на базальній пластинці своєю широкою частиною, а миготливі - вузькою. Вставні клітини до поверхні епітелію не доходять. Зустрічають і бокалоподібні клітини, які виділяють слиз, що утворює слиз на поверхні епітелію. Цей епітелій вистилає повітроносні шляхи і має ендодермальне походження.
6. Багатошаровий плоский зроговілий епітелій - епідерміс, він вистилає шкірні покриви. У товстій шкірі (долонні поверхні), яка постійно відчуває навантаження, епідерміс містить 5 шарів:
1 - базальний шар - містить стовбурові клітини, диференційовані циліндричні і пігментні клітини (пігментоціти).
2 - шипуватий шар - клітини полігональної форми, в них містяться тонофібрили.
3 - зернистий шар - клітини набувають ромбоподібну форму, тонофібрили розпадаються і всередині цих клітин у вигляді зерен утворюються білок кератогиалин, з цього починається процес зроговіння.
4 - блискучий шар - вузький шар, в ньому клітини стають плоскими, вони поступово втрачають внутрішньоклітинну структуру, і кератогиалин перетворюється на елеідін.
5 - роговий шар - містить рогові лусочки, які повністю втратили будова клітин, містять білок кератин. При механічному навантаженні і при погіршенні кровопостачання процес зроговіння посилюється.
У тонкій шкірі, яка не відчуває навантаження, відсутня зернистий і блискучий шар.
7. Багатошаровий плоский не зроговілий епітелій – рогівка ока, ротова порожнина, стравохід, піхва, анальна частина прямої кишки.
Має 3 шари:
-базальний –клітини циліндричної форми, лежать одним рядом.
-остистий –клітини полігональної форми з відростками.
-шар плоских клітин –поверхневий шар клітин, що відмирають і злущуються.
8. Залози – похідні залозистого епітелію. Клітини – гландулоцити. Залози поділяються на дві великі групи: екзокринні та ендокринні., відповідно гландулоцити – на екзокриноцити та ендокриноцити. Екзокринні залози мають два відділи: секреторний та вивідну протоку, а їхні секрети виділяються на поверхню епітеліального пласта. Ендокринні залози не мають вивідних проток, тому їхні продукти – гормони –виділяються у кров і лімфу.
Залози класифікуються за будовою, типом секреції, а також характером секрету.
За локалізацією стосовно епітеліального пласту –ендоепітеліальні (келихоподібні клітини(екзокриноцити) та екзоепітеліальні( розташовані у сполучній тканині).
Екзоепітеліальні екзокринні залози за кількістю вивідних проток поділяються на прості (1 вивідна протока) та складні (вивідна протока розгалужується). Прості залози бувають розгалужені (кілька кінцевих відділів) та нерозгалужені (1 кінцевий відділ). Складні залози завжди розгалужені.
За формою секреторних відділів залози бувають альвеолярні, трубчасті та трубчасто-альвеолярні.
За типом секреції: мерокринні (секрет виділяється без порушення цілісності клітини), апокринові (руйнування верхівки клітини) та голокринові (повне руйнування клітини).
За хімічним складом секрету: білкові, слизові, мішані (білково-слизові), сальні та потові.
9. Процес секреції має 4 фази:
1.Поглинання вихідних продуктів гландулоцитами із крові та лімфи з боку базальної поверхні.
2.Синтез і нагромадження секрету, що здійснюється у гранулярній або гладкій ЕПС; секторні продукти оформляються у складі комплексу Гольджі.
3.Виділення секрету з гландулоцитів – екструзія, що здійснюється різними шляхами в залежності від типів секреції (типи залозистої секреції дивиться вище).
4.Відновлення вихідного стану залозистої клітини.
Кров
Геморама –кількіне співвідношення форменних елементів крові:
Гематокрит (загальний аналіз крові)
Кількість еритроцитів ( у чоловіків 3,9-6,0*1012 , у жінок 3,7-5,5*1012 на 1 л крові.)
Кількість лейкоцитів 4,0-10*109 на 1 л
Кількість тромбоцитів 180-320*109 на 1 л
Швидкість осідання еритроцитів 6-12 мм/год
Гемоглобін Нв (у дорослих) 130-160 г/л, Нв (у новонароджених) 140-180 г/л
Кількість ретикулоцитів 2-9*1012 на 1 л.
Гемограмам має діагностичне значення, характеризує вік крові, є показником ефективності заходів.
Кров – це рідка тканина організму, що циркулює в системі замкнених трубок –судин. Кров становить 5-9% від маси тіла людини. Кров складається з плазми (55-60%) та форменних елементів (40-45%).
Функції крові:
1.Захисна –гуморальний і клітинний імунітет.
2.Дихальна –перенесення кисню і вуглекислого газу.
3.Трофічна –перенесення поживних речовин.
4.Екскреторна – виведення шлаків.
5.Гуморальна –транспорт гормонів та інших біологічно-активних речовин.
6.Гомеостатичнам – підтримання гомеостазу.
Плазма крові –колоїдний розчин, в’язкість якого у 5 разів перевищує в’язкість води. Плазма містить 90-93% води та 7-10% сухого залишку. В останньому близько 7% становлять білки, а 3% - інші органічні та мінеральні речовини. До білків плазми належать:
1.альбуміни(4%) – зв’язують і переносять з кровю цілу низку речовин.
2.глобуліни(1,1-3,1%) –поділяються на альфа-, бета- і гаммаглобуліни (імуноглобуліни, які містять антитіла).
3.фібриноген(0,2-0,4%) –здатний перетворюватися на нерозчинну форму –фібрин –здійснює процес згортання крові.
Лейкоцитарна формула:
1.Юні нейтрофіли – 0,5 -1%
2.Паличкоядерні нейтрофіли – 1-6%
3.Сегментоядерні нейтрофіли – 42-72%
4.Еозинофіли – 0,5-5%
5.Базофіли – 0 -1%
6.Лімоцити – 20 -40%
7.Моноцити – 3 -11%
Співвідношення лейкоцитів у крові має певне діагностичне значення. Наприклад, зростання кількості юних і паличкоподібних нейтрофілів у поєднанні з лейкоцитозом свідчить про наявність вогнища запалення.
Еритроцити –нерухомі високо диференційовані клітини, які не мають ядра та всіх цитоплазматичних органел. Загальна кількість еритроцитів у крові 25*1012 .Розрізняють дискоцити 80% (форма двоввігнутого диска) , планоцити (мають плоску поверхню), сфероцити (кулясті), ехіноцити (мають шипи) тощо. Еритроцити складаються з води 60% та сухої речовини 40%. 95% сухої речовини складає гемоглобін. Еритроцити всередині мають заглибину – фізіологічну екскавацію. Єдина функція – дихальна.
Тромбоцити або кров’яні пластинки –це фрагменти цитоплазми гігантських клітин кісткового мозку –мегакаріоцитів. Кількість тромбоцитів 180-320*109 на 1 л крові. Кожен тромбоцит складається з гіаломера (основи) та грануломера, який має вигляд зерняток у центрі пластинки. Функція тромбоцитів – участь у процесах зсідання крові. Тромбопластин, який містять тромбоцити, перетворює фібриноген на фібрин.
Лейкоцити –це клітини крові, які містять ядро та всі цитоплазматичні органели, не мають пігменту, здатні до виходу із судин та активного пересування шляхом утворення псевдоподій. В 1 л крові міститься 4,0-10*109 лейкоцитів. Усі лейкоцити в залежності від наявності зернистості поділяються на гранулоцити (нейтрофіли, еозинофіли та базофіли) й агранулоцити (лімфоцити та моноцити). Виконують захисну фінкцію.
Кількість лейкоцитів під час народження дитини більша і сягає 10-30*109 в 1 л. Відрізняється від дорослих і дитяча лейкоцитарна формула, яка змінюється протягом перших 14-15 років життя. Ці зміни стосуються співвідношення нейтрофілів та лімфоцитів. Під час народження дитини відсотковий вміст нейтрофілів більший ніж лімфоцитів (64% : 24% як і у дорослих), на 4-5 добу постнатального періоду їх кількість вирівнюється (45% : 45%). Протягом 1-2 року постнатального періоду стабілізується дитяча лейкоцитарна формула (65% лімфоцитів і 25% нейтрофілів). На 4-5 році життя кількість лімфоцитів та нейтрофілів знову вирівнюється (45% : 45%). До 14-15 років нейтрофілів стає більше (60%), а лімфоцитів менше (28%).
Перехрест кривої відсоткового вмісту лімфоцитів та лейкоцитів на 4-5 добу та на 4-5 році життя називається періодами першого і другого фізіологічних перехресть.
Нейтрофільні гранулоцити –становлять 65-70% від загальної кількості лейкоцитів. Мають дрібну зернистість. Гранули нейтрофілів поділяються на первинні та вторинні. Первинні – це лізосоми. Вторинні – специфічна зернистість. За формою ядра поділяються на юні (0-1%), паличкоядерні (1-6%) та сегментоядерні (42-72%). Функція: мають здатність активно рухатись, пересуватись у тканинах до вогнища запалення і фагоциту вати мікроорганізми та інші дрібні частинки.