ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 09.07.2024
Просмотров: 151
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
4) Поверхневим комплексом клітини
13. Закладка провізорних органів:
5.Міжклітинна речовина сполучної тканини (волокна, основна речевина), будова, значення.
17. Пластинчаста кісткова тканина. Гістогенез, перебудова та регенерація кісткової тканини
18. Назвати і схематично замалювати клітини, які продукують та руйнують кісткову тканину
1. М’язові тканини. Морфо функціональна та філогенетична класифікації (схематично)
2. Гладка м’язова тканина. Структурно-функціональна одиниця (замалювати схематично), регенерація.
3. Гладка м’язова тканина. Способи взаємодії гладких міоцитів в тканині (замалювати схематично)
5. Посмугована м’язова тканина. Структурно-функціональна одиниця міофібрили (замалювати схематично)
7. Серцева м’язова тканина. Будова (замалювати схематично)
8. Кардіоміоцити. Класифікація. Морфо-функціональна характеристика
9. Скоротливі кардіоміоцити. Особливості будови (замалювати схематично)
10. Вставні диски. Замалювати схематично, вказати типи контактів.
2.Морфологічна класифікація нейронів (замалювати схематично).
3.Функціональна класифікація нейронів (замалювати схематично в складі рефлекторної дуги).
5. Нейрофібрили. Будова, місця розташування, способи виявлення, функція (змалювати схематично).
6. Нейроглія. Класифікація (схематично), будова та значення різних типів нейроглії.
7.Нервові волокна. Морфофункціональна характеристика мієлінових нервових волокон (замалювати).
10. Лейкоцити крові. Базофільні та еозинофільні гранулоцити (замалювати схематично). Процентний вміст. Особливоті будови та функції.
Еозинофільні гранулоцити – 0.5 -5% від заг. к-ті. Зернистість велика(0.7-1.5 мкм). Містять кристалоїдні структури пластинчастої будови. Гранули містять гідролазу, пероксидазу і гістамін. Вони рухомі і здатні до фагоцитозу, але менше ніж нейтрофіли.
Беруть участь у анафілактичних, алергічних реакціях і на сторонній білок. Їх к-ть зростає при алергії, гельмінтозі, інфекціях.
Базофільні гранулоцити – 0-1% від заг.к-ті лейкоцитів крові. Розмір гранул 0.5-1.2 мкм. Гранули містять гістамін, серотонін, пероксидазу, кислу фосфатазу. Фермент синтезу гістаміну – гістидиндекарбоксилаза. Ядро не має постійної форми. Базофіли малорухомі к-ни, майже не здатні до фагоцитозу. Ф-ція: метаболізм гістаміну та гепарину.
Гепарин – антикоагулянт, бо бере участь у згортанні крові, зумовлює появу набряків, розширення судин.
11. Лейкоцити крові. Моноцити(замалювати схематично). Процентний вміст. Особливоті будови та функції. Поняття про макрофагічну систему.
Моноцити – становлять 3-11% від заг.к-ті лейкоцитів. В цитоплазмі є численні органели, багато лізосом. Ядро бобоподібне, чи у формі вісімки. Рухомі, здатні до фагоцитозу, піноцитозу. Живуть від 36 – 104 годин, виходять у тканини і перетворюються на макрофаги-гістоцити.
12. Лейкоцити крові. Лімфоцити. Їх будова, гістохімічна характеристика та участь в імунних реакціях. Процентний вміст. Замалювати схематично малий лімфоцит.
Лімфоцити – у крові дорослих 19-38% від заг. к-ті лейкоцитів. Лімфоцити за розміромє:
- малі(4.5 – 7 мкм) становлять 2\3 від заг. к-ті (мають велике ядро, що заповнює майже всю клітину);
-середні(7-10 мкм) становлять 1\3 від заг. к-ті;
-великі(10 і більше) в лімфі грудної протоки.
Середні і великі мають ніжну хроматинову структуру, велику к-ть цитоплазми .
Лімфоцити- клітини імунної системи, які є різновидом лейкоцитів, і які відповідають за набутий імунітет.
13. Характеристика імунокомпетентних клітин. Т і В- лімфоцити. Особливості їх розвитку.
Лімфоцити розділяють на B-клітини,T-клітинитаНК-клітини.
В-Лімфоцити розпізнають чужорідні структури (антигени) і виробляють при цьому специфічні антитіла (білкові молекули, спрямовані проти чужорідних структур).
Т-Лімфоцити виконують функцію регуляції імунітету. Т-тіла стимулюють виробку антитіл, а Т-супресори гальмують ії.
К-Лімфоцити можуть руйнувати чужорідні структури, помічені антитілами. Під дією цих клітин можуть бути зруйновані різні бактерії, ракові клітини, клітини інфіковані вірусами.
NK-Лімфоцити здійснюють контроль за якістю клітин організму. При цьому NK-Лімфоцити можуть руйнувати клітини, які за своїми властивостями відрізняються від нормальних клітин, наприклад, ракові клітини.
В нормі лімфоцити складають від 18% до 42% загальної кількості лейкоцитівкрові.
Всі лімфоцити розвиваються із спільних клітини-попередників лімфоїдного ряду, що в свою чергу утворюються із гемопоетичних стовбурових клітин у кістковому мозку. Відповідно, у кістковому мозку наявні всі проміжні стадії розвитку В-лімфоцитів, і частина — Т-лімфоцитів. Решта незрілих Т-клітин була виділена із тимуса, де вони завершують свій розвиток. Проте, проміжні стадії дозрівання NK-клітин не були знайдені ні в кістковому мозку, ні в тимусі.
Сполучні тканини
1.Тканини внутрішнього середовища. Походження. Загальний принцип будови(схема) та функції.
Тканини внутрішнього середовища. Загальна характеристика Тканини внутрішнього середовища - це велика група тканин, які разом з епітелієм належать до так званих загальних тканин. Тканинами внутрішнього середовища є кров, лімфа і сполучна тканина з усіма її різновидами. Підстава для поєднання їх у єдиний тканинний тип: спільність походження, будови і функції.
Спільність походження цих тканин є найвагомішою ознакою і полягає у тому, що всі вони розвиваються з мезенхіми. Мезенхіма - найпримітивніша сполучна тканина, яка існує лише на ранніх стадіях ембріонального розвитку. За будовою мезенхіма нагадує сітку, тому що клітини її мають зірчасту або веретеноподібну форму і контактують одна з одною своїми відростками. У петлях сітчастого остова міститься драглиста маса - міжклітинна речовина, щільність якої коливається зі змінами обміну речовин. Із мезенхіми шляхом диференціації розвиваються кров, лімфа і всі види сполучної тканини. Спільність будови цих тканин полягає у наявності міжклітинної речовини, яка у кількісному відношенні переважає над клітинами. На основі будови міжклітинної речовини можна виділити основні типи тканин внутрішнього середовища: кров та лімфа; власне сполучна тканина; хрящова тканина; кісткова тканина.
Функції тканин внутрішнього середовища різноманітні, але їх звичайно поєднують під загальною назвою "опорно-трофічні тканини". Вони виконують такі функції: трофічну, захисну, опорну (механічну).
2.Волокнисті солучні тканини. Класифікація(схематично).
Волокнисті солучні тканини поділяються на пухку і щільну.
Пухка волокниста сполучна тканина Серед різновидів сполучної тканини рихлій сполучній тканині належить важливе місце в життєдіяльності організму. Вона є у складі майже всіх органів - заповнює проміжки між ними, утворює їх оболонки та прошарки в органах. Крім опорно-механічної функції, рихла сполучна тканина виконує захисну і трофічну функції, а також бере участь у пластичних процесах при загоюванні ран, утворенні капсули навколо стороннього тіла тощо. Щільні сполучні тканини містять менше основної речовини, а в міжклітинній речовині переважають волокнисті структури. У них мало клітин і менш різноманітний клітинний склад. Волокна переважно колагенові, щільно розташовуються один до одного. У щільної неоформленої сполучної тканини колагенові волокна утворюють пучки, між волокнами є фібробласти, але переважають фіброціти. Пучки колагенових волокон переплітаються між собою, а між пучками лежать тонкі прошарки пухкої сполучної тканини з капілярами. Ця тканина утворює сітчастий шар шкіри. Здатність регенерації нижче, ніж у рихлою. 3.4. Пухка волокниста сполучна тканина(схема). Вказати елементи будови і функції.
Пухка волокниста сполучна тканина складається з клітин та безладно розміщених в основній речовині волокон. Вона переважно знаходиться вздовж кровоносних судин. Її різновидом є ретикулярна сполучна тканина.
Серед різновидів сполучної тканини рихлій сполучній тканині належить важливе місце в життєдіяльності організму. Вона є у складі майже всіх органів - заповнює проміжки між ними, утворює їх оболонки та прошарки в органах. Крім опорно-механічної функції, рихла сполучна тканина виконує захисну і трофічну функції, а також бере участь у пластичних процесах при загоюванні ран, утворенні капсули навколо стороннього тіла тощо.
Серед клітин переважають фібробласти - великі клітини з великим, овальним, слабобазофільним ядром. Частина фібробластів є стовбуровими клітинами, які здатні пролеферіровать і диференціюватися. За рахунок них йде швидка регенерація сполучної тканини. Чим більше фібробластів, тим краще йде регенерація. З віком фібробласти перетворюються на фіброціти - дрібні, веретеновидной форми клітини, які втрачають здатність до поділу і вироблення міжклітинної речовини.
Макрофаги - розвиваються з моноцитів крові. Мають округле або овальне базофильное ядро, клітини мають чіткі контури, містить добре розвинений лізосомний апарат, цитоплазма утворює короткі відростки, клітини мають фагоцитарної функцією, беруть участь в імунних реакціях. У пухкої сполучної тканини по ходу кровоносних судин, особливо близько капілярів розташовуються тканинні базофіли (огрядні клітини). Ці клітини утворюються з базофілів крові. Вони мають округлу форму, в цитоплазмі багато базофільних гранул, які виводяться з клітини в навколишнє середовище. Ці гранули містятьбіологічно активні речовини - гепарин і гістамін. Гепарин знижує згортання крові, а гістамін збільшує проникність капіляра і основної речовини. Плазматичні клітини - дрібні клітини округлої або овальної форми, мають округле, ексцентричне, різко базофильное ядро і базофільну цитоплазму, в якій сильно розвинений белоксинтезирующий апарат (канальці гранулярной ЕРС). Ці клітини виробляють і виділяють імуноглобуліни, беруть участь в гуморальній імунній відповіді, утворюються з В-лімфоцитів крові.
5.Міжклітинна речовина сполучної тканини (волокна, основна речевина), будова, значення.
Міжклітинна речовина, або позаклітинний матрикс (substantia intercellularis), сполучної тканини складається з колагенових і еластичних волокон, а також з основної (аморфної) речовини. Міжклітинна речовина як у зародків, так і у дорослих утворюється, з одного боку, шляхом секреції сполучнотканинними клітинами, а з іншого – з плазми крові, що надходить в міжклітинні простори. У ембріогенезі людини утворення міжклітинної речовини відбувається починаючи з 1-2-го місяця внутрішньоутробного розвитку. Протягом життя міжклітинна речовина постійно оновлюється – резорбується і відновлюється. Міжклітинна речовина сполучної тканини складається з волокон і аморфної речовини. Волокна позаклітинного матриксу Волокна бувають трьох типів: а) Колагенові волокна б) Еластичні волокна
в) Ретикулярні волокна
6. Пухка волокниста сполучна тканина. Морфофункціональна характеристика. Клітини фібробластичрого ряду(записати диферон).
Фібробласти - це клітини-продуценти міжклітинної речовини. Саме вони синтезують як волокнисті структури, так і основні компоненти аморфної речовини. У певному розумінні фібробласти будують сполучну тканину. За їхньою властивістю утворювати основні опорні структури організму фібробласти часто називають механоцитами. Про здатність створювати волокна свідчить їхня назва ("фібра" - волокно та "бластос" - зачаток). Діяльністю цих клітин зумовлене загоювання ран, розвиток рубця, утворення капсули навколо стороннього тіла тощо. До фібробластів належить численна група клітин, різних за ступенем диференціації, які утворюють так званий фібробластичний ряд (або диферон): стовбурові клітини - напівстовбурові клітини-попередники - малоспеціалізовані фібробласти - зрілі фібробласти - фіброцити. Крім того, до цього ж ряду належать міофібробласти.
Малоспеціалізовані, або юні, фібробласти округлої або веретеноподібної форми з базофільною цитоплазмою містять велику кількість вільних рибосом. Інші органели (ендоплазматична сітка, мітохондрії, комплекс Гольджі) розвинені слабо. Зрілі фібробласти - великі клітини з відростками. Ядро цих клітин велике, овальне, світле, містить дрібнорозпилений рівномірно розподілений хроматин, на тлі якого добре видно 1-2 великих ядерця. Цитоплазма фібробласта містить усі загальні органели.