ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 09.07.2024
Просмотров: 121
Скачиваний: 0
-
Опишіть структурно – функціональну одиницю кори великого мозку.
Структурною і функціональною одиницею кори великого мозку є мозкова колонка (або мозковий барель). Мозкову колонку можна уявити у вигляді вертикального циліндра діаметром близько 300 мкм, всередині якого проходить кортико-кортикальне волокно, пов'язане з цілим комплексом збуджувальних та гальмівних нейронів. Кортико-кортикальне волокно є аксоном гігантопірамідного нейрона своєї (асоціативне волокно) або протилежної (комісуральне волокно) півкулі мозку. Воно утворює синаптичні закінчення в усіх шарах кори. Мозкова колонка включає також два таламо-кортикальних аферентних волокна, які закінчуються на остистих зірчастих клітинах IV шару кори і базальних дендритах пірамідних клітин.
-
Артеріально – венулярні аностомози ( класифікація, будова )
Артеріоло-венулярні анастомози (ABA). Ця частина мікроциркулярного русла забезпечує прямий перехід артеріальної крові у вени, оминаючи капіляри. ABA існують майже в усіх органах. їх діаметр коливається у межах від 30 до 500 мкм, а довжина сягає 4 мм. Розрізняють 2 групи анастомозів:
-
справжні ABA, або шунти, через які у венозне русло скидається чиста артеріальна кров; виділяють справжні прості анастомози і справжні анастомози, забезпечені скоротливими структурами;
-
атипові ABA, або півшунти, де тече мішана кров.
Справжні прості анастомози містять межу переходу артеріоли у венулу, яка відповідає ділянці, де закінчується середня оболонка артеріоли. Регуляція кровоплину здійснюється м'язовими клітинами середньої оболонки самої артеріоли без спеціальних скоротливих апаратів. Справжні анастомози другої підгрупи у підендотеліальному шарі мають спеціальні скоротливі пристрої у вигляді валків або подушок, що утворені поздовжньо розташованими м'язовими клітинами. Скороченням м'язових подушок, що випинаються у просвіт анастомоза, припиняється кровоток. До цієї ж підгрупи належать ABA епітеліоїдного типу, які бувають прості та складні. Прості мають у середній оболонці внутрішній поздовжній та зовнішній циркулярний шари гладком'язових клітин, які при наближенні до венозного кінця змінюють короткі, овальні, світлі клітини, подібні до епітеліаль них. У венозному сегменті стінка такого артеріоло-венулярного анастомоза різко витончена і містить у середній оболонці невелику кількість м'язових клітин, розташованих циркулярно. Зовнішня оболонка побудована з пухкої сполучної тканини. У складних, або клубочкових, анастомозах епітеліоїдного типу, на відміну від простих, приносна артеріола поділяється на 2-4 гілочки, які переходять у венозний сегмент. Ці гілочки оточені однією спільною сполучнотканинною оболонкою. Атипові, артеріоло-венулярні анастомози, або півшунти, - це сполучення артеріол і венул через коротку судину капілярного типу, тому кров, що переходить до венозного русла, не є цілковито артеріальною.
-
Кровопостачання селезінки
У ворота селезінки входить селезінкова артерія, яка розгалужується на систему розміщених у трабекулах селезінки гілок, що мають назву трабекулярних артерій. Трабекулярні артерії поділяються на артерії білої пульпи селезінки, навколо яких групуються лімфоцити і формуються періартеріальні лімфатичні піхви, та лімфатичні вузлики селезінки. Ті частини артерій білої пульпи, які проходять через лімфатичні вузлики, отримали назву центральних артерій, оскільки вони служать центрами виселення лімфоцитів у процесі утворення лімфатичних вузликів в онтогенезі. Центральні артерії переходять в артерії червоної пульпи, останні розпадаються на китичкові (пеніцилярні) артеріоли, які закінчуються еліпсоїдними капілярами. Еліпсоїдні капіляри оточені своєрідними "піхвами" зі скупчень ретикулярних клітин, макрофагів і лімфоцитів. Еліпсоїдні капіляри сполучаються з венозними синусами селезінки. Частина капілярів, однак, може відкриватися безпосередньо у червону пульпу, формуючи систему відкритого кровообігу селезінки. Венозні синуси (синусоїди) можуть служити депо крові. З венозних синусів кров надходить у пульпарні вени, далі - у трабекулярні вени, а з останніх - у селезінкову вену.
Білет 9
-
Цемент. Топографія та будова.
цемент - твердатканина, що покриває дентин кореня зуба. За будовою нагадує грубоволокнисту кісткову тканину. 70% цементу складають неорганічні компоненти (фосфорнокислі та вуглекислі солі кальцію), 30% - органічні сполуки. З останніх побудовані колагенові волокна цементу. Клітинні елементи цементу - цементоцити - за будовою і функцією нагадують остеоцити кісткової тканини. Цементоцити мають видовжену по- лігональну форму, розташовані у лакунах основної речовини цементу. Відростки цементоцитів лежать у канальцях, що пронизують тверду речовину цементу та анастомозують з відростками дентинобластів, сусідніх цементоцитів. Цементоцити розвиваються з цементобластів, які у процесі гістогенезу тканин зуба активно синтезують міжклітинну речовину цементу. Розрізняють два різновиди цементу - первинний (клітинний) та вторинний (безклітинний). Безклітинний цемент локалізований у верхній частині кореня, ближче до шийки зуба. У його складі немає клітинних елементів. Клітинний цемент, до складу якого крім колагенових волокон та основної склеювальної речовини входять цементоцити, зосереджений переважно на верхівці кореня, а в багатокореневих зубах - у ділянці розгалужень кореня.
-
Що називається аерогематичним барєром, його компоненти. Намалювати
Структури, через які здійснюється газообмін, утворюють так званий аерогематичний бар'єр. Він включає у себе стінку альвеоли та стінку гемокапіляра (рис. 4.78, Б, 4.80, А), товщина його становить у середньому 0,5 мкм. Компоненти аерогематичного бар'єра наступні: сурфактант, без'ядерні ділянки респіраторних альвеолоцитів, базальна мембрана альвеоли, базальна мембрана капіляра і без'ядерні ділянки ендотелію капіляра. Часто базальні мембрани альвеоли і гемокапіляра зливаються в одну загальну альвеоло-капілярну мембрану, що створює оптимальні умови для виконання респіраторної функції.
-
Загальний план будови яєчника. Джерела розвитку. Назвати всі компоненти паренхіми яєчника.
Яєчник - жіноча статева залоза, яка продукує жіночі статеві клітини та жіночі статеві гормони (естрогени та прогестерон). Зовні яєчник укритий поверхневим епітелієм, що є похідним целомічного епітелію. Він є одношаровим кубічним з висотою клітин близько 18 мкм. Під епітелієм міститься білкова оболонка товщиною 100 мкм, яка складається з колагенових та еластичних волокон і невеликої кількості гладких міоцитів. Білкова оболонка у новонародженої дівчинки погано розвинена, її формування здійснюється на третьому-четвертому році життя. У яєчнику розрізняють кіркову та мозкову речовину. Крім целомічного епітелію і мезенхіми окремим джерелом розвитку статевих залоз є первинні статеві клітини - гоноцитобласти, які мають екстрагонадне походження і вперше виявляються у первинній смужці і в ділянці кореня алантоїса, потім мігрують в ендодерму жовткового мішка, ендодерму середньої кишки, в дорсальну брижу, звідки через целомічне вистелення і зачатковий епітелій потрапляють у статеві валики, тобто в зачатки гонад. Гоноцити в зачатку жіночої гонади перетворюються на овогонії. Диференціація яєчників відбувається пізніше, ніж яєчок, і стає помітною лише наприкінці 7-8-го тижня ембріогенезу. Паренхіма складається з примордіальних, первинних, вторинних (пухирчастих), а також зрілих фолікулів (третинних фолікулів, або Граафових пухирців), жовтих і білуватих тіл, атретичних фолікулів, атретичних тіл.
-
Намалюйте схему поперечного зрізу головного мозку.
-
Будова стінки серця.
Стінка серця утворена трьома оболонками: внутрішньою - ендокардом, середньою - міокардом, зовнішньою - епікардом. Серце лежить всередині фіброзної сумки - перикарда. Між перикардом і епікардом є невелика кількість рідини, яка відіграє роль мастила, що полегшує рухи серця.Ендокард вистеляєзсередини камери серця, укриває папілярні м'язи, сухожильні нитки, а також утворює клапани серця. Товщина ендокарда більша у лівих камерах серця, особливо на міжшлуночковій перегородці, а також біля місця виходу аорти та легеневої артерії. Складається ендокард з чотирьох шарів. Шар ендотелію розташований на товстій базальній мембрані, сполучнотканинний підендотеліальний шар багатий на малодиференційовані клітини. Третій, м'язово-еластичний, шар утворений гладкими міоцитами, які переплітаються з еластичними волокнами. Зовнішній, сполучнотканинний, шар розташований на межі з міокардом. Він складається із сполучної тканини, яка містить товсті еластичні, колагенові та ретикулярні волокна. У ньому є судини. Живлення ендокарда здійснюється переважно за рахунок крові з камер серця. Клапани серця побудовані як тонкі пластинки волокнистої сполучної тканини з невеликою кількістю клітин, укриті ендотелієм. Міокард, або серцевий м'яз, складається із серцевої м'язової тканини і прошарків пухкої сполучної тканини з судинами та нервами. Серцева м' язова тканина за будовою є посмугованою. Серцевий м'яз побудований з волокон, які анастомозують між собою, утворюючи сітку. М'язові волокна серцевого м'яза утворені окремими одно- або двоядерними м'язовими клітинами, які розташовані ланцюжком і мають у розрізі прямокутну форму. Ці клітини називають типовими, або скоротливими, кардіоміоцитами. пікард побудований із тонкої пластинки сполучної тканини, зрощеної з міокардом і вкритої мезотелієм.