Файл: Хірургія модуль 1.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 09.07.2024

Просмотров: 101

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

2) ЧД сприяє покращенню оксигенації крові

3) згортсальност утворення тромбу в пошкодженій судині.

4) репаративний притік крові з депо, д-ст органів кровотворення і печінки.

Перераховані м-зми запускаються гіпоксемією і гіпоксією від кровотечі.

67. Місцеві ускладнення пошкоджень великих кровоносних судин. Діагностика, лікувальна тактика.

1) здавлення мозку або тампонада серця

2) повітряна емболія

3) травматичні аневризми, кісти

4) розвиток артрозів і контрактур суглобів

5) внутрітканинні рубці та оссифікати

6) адгезивні процеси в плевральній і чер порожнині.

68. Причини кровотечі при гемофілії, принципи їх лікування.

Недостатність VIII, IX, XI факторів згортання крові. Час кровотечі в нормі, час згортання †.

Лікування: кріопреципітат, антигемофільна плазма.

69. Загальна характеристика антигенних систем крові.

В еритроцитах - аглютиногени А, В. В плазмі аглютиніни a, b.

Розрізняють 4 групи:

- 0 (І) ab - перша

- А (ІІ) b - друга

- В (ІІІ) a - третя

- АВ (IV) 0 - четверта.

Аглютиноген А має 2 різновиди: А1 - 95%, А2 - 5%.

Rh (+) - 85% - антигенні властивості.

Rh (-) - 15 %.

70. Групи крові, методики визначення, проба на сумісність.

Методика визначення за цоліклонами.

Цоліклони анти-А і анти-В наносять на попередньо марковану спеціальним олівцем скляну пластину, по одній великій краплині ( 0,1 мл.) під відповідними надписами. Поряд з ними наносять в десять разів менші ( 0,01 мл ) краплинки досліджуваної крові . Їх змішують скляними паличками.

Результати реакції оцінюють за наявністю або відсутністю аглютинації через 2,5 хв від початку змішування

Можливі 4 варіанти реакції;

1) аглютинація з целіклонами анти-А і анти-В відсутня, антигенів А та В нема; досліджувана кров належить до І (0) групи;

2) аглютинація настала в пробі з целіклоном анти-А, в крові є антиген А; досліджувана кров належить до II (А) групи;

3) аглютинація спостерігається в пробі з целіклоном анти-В, в крові є антиген В; досліджувана кров належить до III (В) групи;

4) аглютинація настала в пробах з обома целіклонами - анти-А і анти-В, в крові містяться обидва антигени - А і В; досліджувана кров належить до IV (АВ) групи.

Якщо досліджувана кров дає реакцію аглютинації з обома целіклонами (IV АВ група), проводять контрольне дослідження з ізотонічним розчином натрію хлориду. 0,1 мл розчину змішують з крапелькою досліджуваної крові. Якщо при цьому аглютинація не виникає, кров вважається IV (АВ) групи, якщо виникає - проводять дослідження з відмитими стандартними еритроцитами.


За стандартними гемаглютинуючими сироватками.

Стандартні сироватки системи АВ0 двох різних серій кожної групи наносять на скляну пластину під відповідними позначками таким чином, щоб можна було отримати два ряди по три великі краплі ( 0,1 мл ) в такому порядку: зліва направо : 0альфа бета (I ), альфа бета (II), В альфа (III). Поряд наносять по маленькій краплині (0,01мл ) досліджуваної крові і перемішують їх.

Спостерігають за ходом реакції при легкому коливанні пластини протягом 5 хвилин при кімнатній температурі (+18 ° С). При необхідності ( підозрі на псевдоаглютинацію ) до сумішей добавляють по краплі (0,05 мл ) ізотонічного розчину натрію хлориду і перемішують їх.

Якщо аглютинація настала із сироваткою І (0) і III (В) груп і не відбулася із сироваткою II (А) групи крові , то це II (А) група.

За наявності аглютинації із сироваткою І (0) і II (А) груп і відсутності такої із сироваткою III (В) групи, це III (В) група крові.

Якщо ж аглютинації не спостерігається у всіх трьох краплях, це І (0) група

Наявність аглютинації у всіх краплях - IV (АВ) група крові.

Зі стандартними еритроцитами

Для визначення груп крові за допомогою стандартних еритроцитів користуються еритроцитами 2 серій, 3 груп (можна і 4): І(0), II (А), III (В). Методика - на відповідно маркіровану тарілку капають по маленькій краплі стандартних еритроцитів усіх 3 груп, на краплі стандартних еритроцитів наносять по 2 краплі сироватки досліджуваної крові.

У разі аглютинації з еритроцитами II (А) групи і відсутності її з еритроцитами І (0) і ІІІ (В) груп у хворого буде III (В) група крові.

Аглютинація з еритроцитами III (В) групи і відсутність її з еритроцитами І (0) і II (А) груп свідчить про ІІ (А) групу крові.

Наявність аглютинації з II (А) і III (В) групами і відсутність з І (0) групою вказуватиме на те, що це І (0) група крові,

Відсутність аглютинації у всіх краплях - IV (АВ) група крові.

Перед перелианням крові :

Проба на індивідуальну сумісність при кімнатній температурі і на водяній бані ( при температурі 46) На чашку Петрі наносять сироватку крові реципієнта та кров донора у співвідношенні 7 : 1 Їх перемішують, періодично похитуючи чашку протягом 5 хв. при кімнатній температурі. Відсутність аглютинації свідчить про сумісність крові донора та реципієнта по системі АВ0 . Аналогічну пробу проводять на водяній бані при температурі 46 градусів по Цельсію.

Проба на сумісність по резус - фактору. Вона може проводитись з використанням 33% розчину поліглюкіну або 10% розчину желатини. При цьому на дно градуйованої пробірки вносять 2 краплі сироватки хворого, 1 краплю крові донора та 1 краплю 33% розчину поліглюкіну. Вміст пробірки перемішують шляхом струшування протягом 5 хвилин при кімнатній температурі. Наявність аглютинації на фоні просвітління рідини вказує на несумісність крові донора та реципієнта по резус - фактору.


У випадку використання 10% розчину желатини пробу проводять на водяній бані при температурі 46 градусів по Цельсію тривалістю 10 хвилин.

Трьохразова біологічна проба на сумісність. Струминно переливають 15 мл. крові . Три хвилини спостерігають за станом хворого. При відсутності клінічних проявів реакцій ( відчуття жару, знобіння, задишка, болі в поясниці) повторно вводять 15 мл крові та спостерігають за хворим. Таку процедуру повторюють тричі. Відсутність реакції свідчить про можливість продовження гемотрансфузії.


71. Резус-фактор. Методика визначення, проба на резус-сумісність.

Використовують специфічні сироватки, що містять антирезус-антитіла, які отримують з крові резус (-) людей, імунізованих резус-фактором.

Дослідження крові - буруть в суху пробірку 2-3 мл крові. після відділення згустку від стінок з дна піпеткою набирають еритроцити. В чашку Петрі вносять по 2 краплі антирезус-сироватки з 2 серій і по 1 краплі крові перемішують. Контроль проводять з стандартними резус (+) і резус (-) еритроцитами. Чашку на 10 хв на водну баню на 10 хв (45° С). Якщо кров аглютинується двома сироватками кров резус (+).

Проба на резус-сумісність: в чашку Петрі вносять 2 краплі сироватки хворого і малу краплю крові, що переливається. Перемішують на 10 хв на водну баню (45° С). Якщо аглютинація кров несумісна.

72. Механізм дії перелитої крові. Методи переливання крові.

1) для заміщення втраченої крові

- нормалізація ОЦК

- дихальної поверхні еритроцитів, нормалізація КОР

- нормалізація білкового складу і введення в о-зм гормонів, антитіл

2) з метою стимуляції захисних сил: нервово-рефлекторний вплив на ангіорецептори удин, покращення живлення мозку, покращення живлення мозку нормалізує його регулюючу ф-цію

3) зупинка кровотечі - поступлення з кров' тромбокінази, протромбіну, соліей Са, тромбоцитів.

4) Ї інтоксикації - сприяє ОЦК, - розведення токсинів.

- активація ф-цій органів дезінтоксикації, виведення токсинів нирками, шкірою

- прискорює окислення токсинів

- еритроцити крові адсорбують токсини.

5) імуностимулююча дія - фагоцитарна активність, стимул утворення антитіл.

Методи переливання:

- прямий

- непрямий.

73. Методи і способи консервування і зберігання крові: проблема штучної крові.

1) катіонна кров - обробляється катіоном смоли, що поглинає Са. Декальцинована соль не згортається.

2) електроліти, глюкоза, сахароза - 20-25 діб.

3) свіжа стабілізована кров - мах. 1 день

4) свіжо заморожена кров - 3 доби.

74. Методи та техніка переливання крові.

Методи переливання:

- прямий

- непрямий.

Правила:

1) Зібрати трансфузологічний анамнез

2) Чітко визначити покази до переливання

3) Визначити групу крові і резус-фактор у хворого 2 рази (перед поступленням, при переливанні)

4) визначити групу крові у флаконі

5) Визначити придатність крові до переливання (нема чітко відмежованих Ер від плазми, ...)


6) Проба на індивідуальну сумісність (1 крапля крові:7 крапель сироватки хворого при кімнатній температурі, паралельно - на водяній бані (на підантигени А) 5 хвилин

7) Проба на резус-сумісність в пробірках: кров + 10% желатиноль (33%поліглюкін).

75. Показання і методика проведення внутрішньоартеріального переливання крові.

- важкий шок, агонія, передагонія, клінічна смерть.

- вливають в задньогомілкову або променеву артерію по 150-200 мл під тиском 150-160 мм рт ст з швидкістю 100-150 мл/хв

77. Реакції та ускладнення при переливання крові.

І обумовлені помилками при проведенні проб

- гемотрансфузійний шок

ІІ обумовлені помилками в техніці переливання, порушення асептики

- повітряна емболія

- тромбоемболія

- гостре розширення серця

- сепсис

ІІІ обумовлені недообстеженням хворого і реціпієнта

- зараження СНІДом, сифілісом, малярією, ВГ

- загострення захворювань, які є протипоказом до переливання (гепатит)

IV обумовлені неправильним визначенням придатності крові

- сепсис, гемотрансфузійний шок

V пов'язані з сенсибілізацією реціпієнта

- анафілактичний шок

78. Синдром масивних гемотрансфузій, профілактика ускладнень.

Розвивається при переливанні 2,5 л крові за короткий час (24 год)

- гіповолемія

- Ї АТ, порушення діяльності серця аж до асистолії

- геморагічний діатез

Ускладнення:

- розширення серця - кровопускання, хлористий кальцій

- цитратна інтоксикація крові - 500 мл крові - 5 мл 10% хлористого кальцію

- інтоксикація (вводити свіжу кров).

79. Гемотрансфузійний шок. Етіологія, патогенез, клініка, профілактика, лікування.

Гемоліз або несумісність білкових компонентів плазми крові донора і реціпієнта порушення функції життєвоважливих органів.

Клініка: - неспокій; - стиснення в грудях; - сильний озноб; - різкі головні болі; - болі в серці, ділянці нирок, животі; нудота, блювота; ЧСС, Ї АТ, погвршення СС діяльності, холодний піт, головокружіння, ціаноз. Втрата свідомості, параліч сфінктерів, м.б. смерть.

Лікування: - припинення введення

- двобічна паранефральна новокаїнова блокада по Вишневському

- кровопускання по 200-300 мл

- крапельне переливання 500-700 мл одногрупної крові

- протишокові засоби (зігрівання, введення глюкози, плазми, кровозамінників, антигістамінні, серцеві)

- уремія штучна нирка.

80. Реінфузія автокрові. Покази, методи заготовки аутокрові.