ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 20.02.2019
Просмотров: 1032
Скачиваний: 19
22. Технологічна трудомісткість визначається:
а) витратами праці допоміжних робітників;
б) витратами праці всіх виробничих робітників;
в) витратами праці робітників основних цехів;
г) витратами праці основних робітників.
23. Умовно-натуральні вимірники продуктивності праці застосовують у випадках, коли:
а) підприємство має значну номенклатуру продукції;
б) виготовляється однорідна продукція, яка відрізняється деякими якісними характеристиками;
в) продукція належить до трудомісткої;
г) продукція є матеріалоємною.
24. Натуральні показники не можуть бути застосованими для виміру продуктивності праці на макрорівні тому, що:
а) на різних підприємствах виготовляються незначні обсяги випуску продукції за певним асортиментом;
б) неможливо точно визначити витрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції;
в) підприємства виготовляють різні види продукції;
г) на підприємствах діють різні норми праці на виготовлення продукції.
25. На промислових підприємствах, де має місце великий обсяг незавершеного виробництва, для виміру продуктивності праці доцільно застосовувати:
а) валову продукцію;
б) товарну продукцію;
в) реалізовану продукцію;
г) умовно-натуральну продукцію.
26. В умовах ринкової економіки вимір продуктивності праці найбільш доцільно здійснювати за показником:
а) валової продукції;
б) реалізованої продукції;
в) товарної продукції;
г) нормативно-чистої продукції.
27. Витрати живої праці на виготовлення одиниці продукції, виражені в одиницях робочого часу – це показник:
а) трудомісткості;
б) виробітку;
в) рентабельності;
г) працездатності.
28. Витрати праці допоміжних робітників на виготовлення продукції відображують:
а) нормативну трудомісткість;
б) виробничу трудомісткість;
в) трудомісткість обслуговування;
г) технологічну трудомісткість.
29. Об'єктивні закономірні зміни у відносинах між працівниками у процесі виробництва, а так само зміни в самих товаровиробниках, що відбуваються під впливом розвитку засобів виробництва, виробничих відносин і рівня розвитку суспільства – це такі фактори зростання продуктивності праці:
а) внутрішньовиробничі;
б) матеріально-технічні;
в) соціально-економічні;
г) організаційно-економічні.
30. До умов зростання продуктивності праці відносять:
а) розвиток, удосконалення науки і техніки та розширення їхнього застосування в галузях економіки;
б) підвищення культурно-технічного рівня і кваліфікації працівників;
в) характер пануючих виробничих відносин; спеціалізацію і концентрацію виробництва;
г) природні, суспільні й матеріальні обставини, на терені яких розвиваються фактори росту продуктивності праці;
д) удосконалення організації праці, виробництва та управління.
31. Шляхи підвищення продуктивності праці – це:
а) конкретні умови росту продуктивності праці, методи їхнього використання для забезпечення ефективної діяльності людини;
б) невикористані можливості підвищення продуктивності праці в результаті неповного використання нової техніки та технології;
в) конкретні напрями дії факторів росту продуктивності праці, методи використання їх людьми у процесі виробництва;
г) науково-технічний прогрес, комплексна механізація та автоматизація виробництва, вдосконалення розподілу та кооперації праці.
32. Підвищення продуктивності праці найбільшою мірою залежить від:
а) науково-технічного прогресу;
б) професійного та кваліфікаційного рівня робочої сили;
в) організаційних чинників її зростання;
г) кооперації та спеціалізації праці;
д) правильної відповіді немає.
33. Безмежне зростання продуктивності праці обумовлено такими чинниками:
а) удосконаленням ринкових механізмів господарювання;
б) структурною перебудовою економіки;
в) упровадженням досягнень науково-технічного прогресу у виробництво;
г) удосконаленням особистісного чинника виробництва.
34. До інтенсивних джерел зростання продуктивності праці відносяться:
а) інтенсивність праці;
б) використання робочого часу;
в) підвищення працездатності працівників;
г) удосконалення техніко-технологічного рівня виробництва.
35. Розрахунок приросту продуктивності праці на підприємстві за рахунок економії робочої сили за окремими організаційно-технічними заходами здійснюється за такою формулою:
а)
;
б)
;
в)
,
де Ечі – економія чисельності від упровадження і-го заходу, осіб; Чв – вихідна чисельність працівників, осіб.
36. До суб'єктивних факторів росту продуктивності праці відносяться:
а) концентрація, спеціалізація, творча активність, умови праці;
б) організація праці, нормування праці, функціональний розподіл праці;
в) кваліфікація працівників, стаж, вік, ставлення до праці;
г) режими праці та відпочинку, професійна перепідготовка кадрів;
д) концентрація, комбінування та спеціалізація виробництва;
37. Приріст продуктивності праці за рахунок ліквідації внутрішньо змінних втрат робочого часу розраховують за формулою:
а)
; б)
; в)
;
г)
,
де Вб та Вз – втрати внутрішньозмінного робочого часу відповідно в базисному і звітному періодах, у %.
38. Дія організаційних факторів росту продуктивності праці здійснюється за такими напрямками:
а) підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів;
б) зниження матеріаловіддачі, фондовіддачі, капіталовіддачі;
в) удосконалення організації робочих місць, спеціалізація праці;
г) удосконалення технології виробництва.
39. До регламентованої праці відносяться:
а) праця конструктора щодо розробки нових видів устаткування, продукції, приладів тощо;
б) праця наладчика устаткування щодо визначення причин простою устаткування, розробка плану його ремонту;
в) праця складальника на конвеєрі з примусовим ритмом роботи;
г) праця технолога виробництва сирів щодо розробки нових технологій та складання інгредієнтів;
д) робота економіста з праці щодо розробки ефективних систем стимулювання праці персоналу.
40. Економію робочої сили (Ерс) у результаті заходів технічного характеру можна розрахувати за формулою:
а)
;
б)
;
в)
,
де tбаз; tзв – трудомісткість одиниці продукції відповідно в базисному і звітному періодах, нормо-годин; V – річний випуск продукції в натуральному вираженні; Кт– коефіцієнт, що враховує термін упровадження заходу; ФРЧ – річний фонд робочого часу на одного працівника за графіком (плану), годин;
Квн - коефіцієнт виконання норм; Вбаз; Взв – внутрішньозмінні втрати робочого часу відповідно у базисному і звітному періодах (%); DПП - приріст продуктивності праці у % при впровадженні заходу.
41. Загальне зростання продуктивності праці на підприємстві визначається:
а) множенням індексу росту обсягу виробництва на індекс росту чисельності персоналу;
б) підсумовуванням індексів росту продуктивності праці за кожним фактором;
в) перемноженням індексів росту продуктивності праці за кожним фактором;
г) перемноженням приростів продуктивності праці за кожним фактором.
42. Резерви зростання продуктивності праці – це:
а) різні природні, матеріальні та суспільно-політичні обставини, що впливають на зростання продуктивності праці;
б) об’єктивні рушійні сили, під впливом яких змінюється продуктивність праці;
в) невикористані можливості підвищення продуктивності праці в результаті дії різних факторів її росту;
г) матеріально-технічні, соціально-економічні, природні умови розвитку продуктивних сил та виробничих відносин.
43. Фактори продуктивності праці – це об’єктивні причини, під впливом яких рівень продуктивності праці:
а) змінюється;
б) знижується;
в) зростає.
44. За умов збільшення частки основних робітників у загальній чисельності персоналу, продуктивність праці працівників:
а) збільшується;
б) зменшується;
в) не змінюється.
45. Показник продуктивності праці можна розрахувати як:
а) відношення обсягу продукції до вартості основних фондів;
б) відношення обсягу продукції до величини затрат праці на її виробництво;
в) добуток обсягу продукції та вартості основних фондів;
г) відношення затрат на виробництво до вартості робочої сили;
д) сума затрат на виробництво та вартості робочої сили.
46. Зниження технологічної, виробничої та повної трудомісткості продукції, яка випускається, характеризує:
а) зменшення годинного виробітку;
б) зменшення середньої заробітної плати;
в) збільшення середньої заробітної плати;
г) збільшення годинного виробітку;
д) збільшення чисельності.
47. Для визначення величини виробничої трудомісткості необхідно технологічну трудомісткість:
а) зменшити на величину трудомісткості обслуговування виробництва;
б) збільшити на величину зміни чисельності;
в) зменшити на величину зміни чисельності;
г) поділити на величину трудомісткості обслуговування виробництва;
д) збільшити на величину трудомісткості обслуговування виробництва.
Контрольні запитання з декількома правильними відповідями
48. Ефективність праці має такі аспекти:
а) економічний;
б) якісний;
в ) інтегральний;
г) соціальний;
д) правовий;
е) суспільний;
є) психофізіологічний ;
ж) кількісний.
49. Показники ефективності праці у сфері матеріального виробництва:
а) вид і обсяг результату, його наукова або художня цінність;
б) обсяг виконаних послуг віднесених до витрат праці на їх здійснення;
в) обсяг продукції у грошовому та натуральному виразі;
г) витрати праці на одиницю випущеної продукції;
д) рентабельність праці.
50. До внутрішньовиробничих резервів зростання продуктивності праці відносяться:
а) комбінування виробництва, та його диверсифікація;
б) зниження трудомісткості;
в) удосконалення організації праці, скорочення плинності кадрів;
г) підвищення спеціалізації виробництва;
д) поліпшення використання робочого часу;
е) покращення використання робочої сили і структури кадрів.
51. Трудовий метод виміру продуктивності праці:
а) ураховує усі результати праці незалежно від ступеня готовності продукції;
б) усуває вплив змін у матеріалоємності, асортименту продукції на рівень продуктивності праці;
в) дає можливість зіставити рівень продуктивності праці на різних підприємствах, галузях, в економіці взагалі;
г) усуває вплив різних організаційно-технічних умов виробництва та напруженості норм праці (інтенсивності праці) на рівень продуктивності праці.
52. Натуральний метод виміру продуктивності праці:
а) ураховує всі результати праці;
б) усуває вплив змін у матеріалоємності, трудомісткості продукції на рівень продуктивності праці;
в) ураховує якість продукції;
г) дає можливість визначити рівень продуктивності праці у різних галузях та взагалі в економіці країні;
д) на підприємствах, які випускають однорідну продукцію, об’єктивно оцінює рівень та динаміку ефективності живої праці.
53. У товарну продукцію підприємства включають:
а) готові вироби для реалізації на сторону;
б) вартість матеріалів замовника;
в) вартість робіт і послуг промислового характеру, виконаних на сторону;
г) запчастини, одержані підприємством у порядку кооперації зі сторони;
д) напівфабрикати, запчастини, продукцію допоміжних цехів, що призначені для реалізації на сторону.
54. Показнику продуктивності праці, розрахованому на основі валової продукції, притаманні такі недоліки:
а) враховує всі витрати на виробництво продукції;
б) залежить від науково-обґрунтованих норм праці на виготовлення продукції;
в) результативність праці визначається більшою мірою витратами уречевленої праці, ніж живої;
г) не залежить від зміни асортименту продукції.
55. Показник продуктивності праці, розрахований на основі чистої продукції:
а) ураховує всі витрати праці на виробництво продукції;
б) усуває викривлення рівня продуктивності праці через зміни цін на виробничі ресурси;
в) є узагальненим показником ефективності виробництва для підприємства, для галузі та економіки країни взагалі;
г) викривляє рівень продуктивності живої праці, якщо змінюються умови її оплати за розрахунковий період.
56. Охарактеризуйте за наступними класифікаційними групами фактор удосконалення поділу й кооперації праці на підприємстві:
а) зовнішній;
б) “м'який” (хитливий); в) “твердий” (стійкий);
г) непрямий; д) об'єктивний;
е) суб'єктивний; є) матеріально-технічний;
ж) соціально-економічний.
57. Охарактеризуйте за наступними класифікаційними групами фактор підвищення кваліфікації працівника:
а) “твердий” (стійкий); б) “м'який” (хитливий);
в) прямий; г) непрямий;
д) матеріально-технічний; е) організаційний;
є) соціально-економічний.
58. Для розрахунку річної економії трудовитрат при впровадженні заходів з НТП необхідно мати такі показники:
а) чисельність основних робітників на ділянці;
б) трудомісткість продукції до і після впровадження заходів;
в) вартість технічного нововведення;
г) коефіцієнт складності нового обладнання;
д) обсяг продукції передбачений річним завданням;
е) термін упровадження заходу.
59. Вплив матеріально-технічних факторів на продуктивність праці можна виявити за такими показниками:
а) енергоозброєністю праці;
б) фондоозброєністю праці;
в) хімізацією виробництва;
г) фондоємністю продукції;
д) собівартістю продукції;
е) фондовіддачею;
є) рівнем механізації та автоматизації праці.
Тема 10. ПОЛІТИКА ДОХОДІВ І РІВЕНЬ ЖИТТЯ
Контрольні запитання з однією правильною відповіддю
1. Сукупність грошових і натуральних коштів, які направляються на підтримку фізичного, морального та інтелектуального стану людини на певному рівні задоволення його потреб:
а) прожитковий мінімум;
б) доходи населення;
в) вартість життя;
г) вартість робочої сили;
д) мінімальний споживчий бюджет.
2. Доходи, що складаються із грошових надходжень у формі оплати праці, соціальних трансфертів, доходів від власності, продажу продукції особистого підсобного господарства:
а) грошові;
б) натуральні;
в) реальні;
г) сукупні;
д) загальні.
3. Доходи, скоректовані на зміну цін на товари і послуги:
а) реальні;
б) номінальні;
в) сукупні;
г) якими розпоряджаються.
4. Доходи, якими розпоряджаються – це:
а) заробітна плата, рента і дохід у формі відсотка на капітал;
б) заробітна плата, дохід у формі відсотка на капітал мінус податок на особистий дохід;
в) особистий дохід мінус індивідуальні податки й інші обов'язкові платежі;.
г) заощадження у формі депозитів у банку.
5. Рівень грошових доходів без урахування податків і цін характеризують доходи:
а) якими розпоряджаються;
б) безготівкові;
в) реальні;
г) номінальні.
6. Відмінності в доходах за групами населення з різним їх рівнем називаються:
а) диференціацією доходів;
б) факторним розподілом доходів;
в) дискримінацією працівників;
г) соціальною несправедливістю.
7. На зміну рівня реальних доходів населення найбільше впливає:
а) норма прибутку;
б) рівень цін на товари і послуги;
в) ставка оподаткування;
г) тривалість робочого тижня.
8. Доходи домогосподарства за речовинною формою розподіляють на:
а) грошові, загальні, сукупні та натуральні;
б) грошові, сукупні та натуральні;
в) грошові, загальні та сукупні;
г) загальні, сукупні та натуральні.
9. Загальний дохід включає:
а) грошові доходи, пенсії, стипендії, трудові і нетрудові доходи, допомогу;
б) трудові та нетрудові доходи, заощадження, на які розраховує працівник;
в) загальну сукупність грошових і натуральних доходів, грошову допомогу;
г) усі види грошових доходів, вартість спожитої продукції отриманої з підсобного господарства, вартість пільг і субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, грошову допомогу від родичів.
10. Усі види грошових доходів, вартість спожитої продукції, отриманої з підсобного господарства, пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, грошова допомога від родичів, повернуті борги, заощадження, позики – це:
а) загальні доходи;
б) сукупні доходи;
в) підприємницький дохід;
г) соціальні трансферти;
д) розміщені доходи.
11. Децільний коефіцієнт диференціації доходів – це:
а) співвідношення мінімального рівня доходів серед 10% найбільш забезпеченого населення до максимального рівня доходів серед 10% найменш забезпеченого населення;
б) співвідношення сумарних доходів населення у першому та останньому децілях;
в) ступінь відхилення фактичного розподілу доходів за чисельністю рівними групами населення від лінії їх рівномірного розподілу;
г) частка сімей, які є бідними у загальній чисельності сімей.
12. Прожитковий мінімум визначає:
а) кількість коштів, яка забезпечує нормальне відтворення робочої сили;
б) об’єм і структуру споживання благ і послуг;
в) вартісну оцінку мінімального набору благ і послуг, необхідних для збереження життя і здоров’я людини;
г) вартісну оцінку мінімального набору благ і послуг, включаючи витрати на податки та інші обов’язкові платежі.
13. Для вимірювання бідності використовують такі показники:
а) прожитковий мінімум, співвідношення розміру середньої заробітної плати і мінімальної заробітної плати;
б) співвідношення споживання (доходів) сімей, що визнані бідними, з межею бідності;
в) питома вага сімей, чий рівень доходів нижче визначеної межі бідності;
г) рівень бідності, глибина бідності, межа бідності.
14. Показник, який характеризується часткою сімей (домогосподарств), чий рівень споживання (доходів) нижче визначеної межі бідності - це:
а) глибина бідності;
б) межа бідності;
в) рівень бідності;
г) рівень злиденності.
15. Показник, який характеризує співвідношення рівня споживання (доходів) сімей (домогосподарств), що визнані бідними, з межею бідності – це:
а) глибина бідності;
б) межа бідності;
в) рівень бідності;
г) рівень злиденності.
16. Соціальні світові стандарти рівня життя гарантують його:
а) достатній рівень;
б) мінімально допустимий рівень;
в) гідний рівень;
г) високий рівень.
17. За рекомендаціями ООН «рівень життя» – це:
а) рівень добробуту населення;
б) показник, який визначається середніми доходами сім’ї в порівнянні з прожитковим мінімумом у даній країні;
в) характеристика народного добробуту, яка включає доходи, умови праці і побуту, тривалість життя, стан здоров’я, екологічну ситуацію;
г) система декількох елементів: здоров’я, їжа, одяг, умови праці, зайнятість, організація праці, освіта, житло, права людини.
18. Суть раціонального розподілу сукупного продукту полягає у:
а) зрівнянні доходів усіх суб’єктів господарської діяльності та державного регулювання тарифних засад оплати праці;
б) диференціації доходів залежно від розміру власності та умов забезпечення мінімального рівня заробітної плати кожному працівнику;
в) диференціації доходів, яка забезпечує високі стимули до зростання ефективності економіки та разом з тим зберігає стабільність у суспільстві за рахунок задоволення основних потреб населення країни.
19. У цивілізованих країнах розподіл доходів здійснюється переважно:
а) за граничною продуктивністю праці та за власністю;
б) за працею та за потребами;
в) за власністю та за працею;
г) за посадою та за здібностями.
20. До негативних тенденцій, які викликані формуванням основної частини доходів переважно за власністю, відносяться:
а) зрівняння доходів усіх верств населення у суспільстві;
б) значні розбіжності у доходах населення та споживанні;
в) високий рівень доходів усіх верств населення;
г) низький рівень доходів усіх верств населення.
21. Розмір витрат на задоволення необхідних потреб громадян у матеріальних благах і послугах, який склався об’єктивно, - це:
а) прожитковий мінімум;
б) вартість життя;
в) оптимальний грошовий дохід;
г) реальний дохід.
22. Індексація доходів:
а) стимулює продуктивну працю;
б) сприяє зменшенню розривів у доходах осіб різних соціальних груп;
в) використовується для підтримки рівня життя осіб з фіксованими доходами;
г) веде до посилення соціальної диференціації.
23. Установлений законами та іншими нормативно-правовими актами механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожання споживчих товарів і послуг, – це:
а) інфляція;
б) оподаткування;
в) компенсація;
г) індексація;
д) кредитування.
24. Коефіцієнт Джині зріс протягом року з 0,22 до 0,35. Це означає, що:
а) середньодушові реальні доходи зменшилися;
б) диференціація доходів посилилася;
в) частка сімей, дохід яких нижче прожиткового мінімуму, знизилася;
г) диференціація доходів знизилася.
25. Під рівнем життя розуміють:
а) ступінь забезпеченості населення необхідними матеріальними і нематеріальними благами і послугами, досягнутий рівень їхнього споживання;
б) розмір витрат на задоволення необхідних потреб громадян у матеріальних благах і послугах, який склався об’єктивно;
в) показник, який визначається середніми доходами сім’ї в порівнянні з прожитковим мінімумом у даній країні.
26. Глибина бідності – це:
а) це питома вага родин (домогосподарств, окремих осіб), чий рівень споживання нижче визначеної межі бідності;
б) співвідношення між споживанням (рівнем доходів) родин (домогосподарств, окремих осіб), що визнані бідними, з межею бідності;
в) стан, викликаний нестатком матеріальних ресурсів для ведення нормального способу життя, що є звичним і характерним для конкретного суспільства в конкретний період часу.
Контрольні запитання з декількома правильними відповідями
27. За економічною природою доходи поділяються на:
а) грошові;
б) натуральні;
в) трудові;
г) інвестиційні;
д) від власності;
е) первинні.
28. Грошовий дохід містить у собі:
а) заробітну плату;
б) дивіденди і відсотки, отримані з інвестицій капіталу;
в) соціальні трансферти у натуральній формі;
г) державні виплати та допомоги на підтримання рівня життя;
д) продукцію на особисте споживання з власної присадибної ділянки.
29. Для визначення бідності та ступеня її поширення в країні застосовують такі форми бідності:
а) абсолютну;
б) правову;
в) відносну;
г) фактичну;
д) інтегральну;
е) диференційовану.
30. Політика доходів виконує такі функції:
а) оздоровлюючу;
б) нормотворчу;
в) мобілізуючу;
г) консолідуючу;
д) стимулюючу;
е) соціальну.
31.Виділяють такі рівні життя населення:
а) багатство;
б) статок;
в) нормальний рівень;
г) бідність;
д) злиденність;
е) елітарний.
32. На вартість життя впливають такі чинники:
а) зростання чисельності населення країни;
б) піднесення економіки країни;
в) рівень цін і тарифів;
г) розширення потреб у нових товарах і послугах;
д) зростання мінімальної заробітної плати.
33. Соціально-економічними чинниками розвитку, які об’єктивно впливають на рівень життя населення регіону, є:
а) економіко-географічне положення;
б) природно-кліматичні умови;
в) політична ситуація;
г) фінансова забезпеченість.
34. Нормативні споживчі бюджети мають такі різновиди:
а) мінімальний споживчий бюджет;
б) раціональний споживчий бюджет;
в) споживчий бюджет високого достатку;
г) споживчий бюджет необхідного достатку;
д) статистичний споживчий бюджет;
е) споживчий бюджет низького достатку.
35. До системи соціальних індикаторів, розробленого організацією економічного співробітництва та розвитку, включено:
а) здоров’я;
б) освіта та навчання;
в) політична ситуація в країні;
г) гендерна нерівність;
д) зайнятість, якість трудового життя, використання робочого часу та відпочинку;
е) особиста безпека та правова захищеність.
36. До світових стандартів рівня життя населення відносяться:
а) середня очікувана тривалість життя;
б) житлова площа;
в) співвідношення доходів найбагатших та найбідніших верств населення;
г) частка населення, що знаходиться за межею бідності;
д) розподіл заробітків.
37. Залежно від сплати податків та динаміки споживчих цін доходи поділяють на:
а) номінальні;
б) легальні;
в) загальні;
г) реальні;
д) нелегальні.
38. Основними показниками розподілу особистих доходів населення є:
а) абсолютні структурні показники;
б) об’єктивні структурні показники;
в) відносні структурні показники;
г) суб’єктивні структурні показники.
39. На розмір трудового доходу впливають фактори:
а) кваліфікація, індивідуальні здібності;
б) здоров’я;
в) відпрацьований час;
г) тарифна частина заробітку;
д) послуги фірми працівникам;
е) отримані трансферти від держави.
40. Джерелами безгрошових доходів, є:
а) фонди колективного споживання;
б) особисте підсобне господарство;
в) опціони, дивіденди;
г) домашні роботи у домогосподарстві;
д) самозаготівля дарів природи;
е) робота за наймом по уходу за інвалідом.
41. У країнах із розвиненою ринковою економікою виділяють такі підходи до вивчення проблем розподілу доходів:
а) особистий;
б) колективний;
в) функціональний;
г) суспільний;
д) диференційований.
42. Індекс (бідності) злиденності населення для країн, що розвиваються (ІБН-1), складається з таких компонентів:
а) частка осіб, які не доживають до 40 років;
б) частка осіб, які не доживають до 60 років;
в) рівень функціональної неграмотності;
г) частка населення, що не має доступу до безпечної води;
д) рівень застійного безробіття;
е) частка бідного населення за доходами, якщо межа бідності складає 50% медіанного особистого доходу.
Тема 11. ЗАРОБІТНА ПЛАТА І МЕХАНІЗМ ЇЇ РЕГУЛЮВАННЯ
Контрольні запитання з однією правильною відповіддю
1. Заробітна плата відповідно до закону України – це:
а) конкретна форма вартості робочої сили у грошовому виразі;
б) ціна, яку сплачує роботодавець за використання праці найманого працівника;
в) частка працівника у національному доході суспільства;
г) винагорода у грошовій чи натуральній формі, яку роботодавець сплачує працівнику за виконану роботу.
2. Номінальна заробітна плата – це:
а) грошова сума, яку одержує працівник за виконану роботу;
б) законодавчо зафіксовані тарифні ставки і розцінки;
в) мінімальний розмір заробітної плати, що має місце на підприємстві в певному періоді;
г) грошовий еквівалент матеріальних благ, які можна придбати за мінімальну заробітну плату.
3. Реальну заробітну плату можна визначити як:
а) співвідношення між рівнем заробітної плати працівника в базовому і звітному періодах;
б) номінальну заробітну плату, скориговану на індекс інфляції в певному періоді;
в) грошовий вираз кількості товарів та послуг, які може придбати працівник за мінімальну заробітну плату;
г) суму основної та додаткової заробітної плати працівника.
4. Абсолютне зростання заробітної плати – це:
а) приріст заробітної плати в гривні у звітному періоді порівняно з базовим;
б) випередження темпів росту заробітної плати порівняно з темпами росту продуктивності праці;
в) можливість придбати більшу суму матеріальних благ за величину заробітної плати;
г) темп зростання її рівня у звітному році порівняно з базисним.
5. Соціально-правовий аспект сутності заробітної плати відображує:
а) роль заробітної плати як регулятора ринку праці;
б) роль заробітної плати як винагороди за використання ресурсу праці;
в) ув’язку динаміки реальної заробітної плати з динамікою ефективності виробництва;
г) забезпечення заробітною платою реалізації соціальних прав людини, її права на працю.
6. Функції заробітної плати – це:
а) її роль у сфері суспільного виробництва щодо узгодження та реалізації інтересів найманих працівників та роботодавців;
б) процедури, механізми та методи організації заробітної плати, що встановлюються підприємством самостійно;
в) діяльність держави з управління рівнем життя населення;
г) перерозподіл національного доходу між учасниками суспільного виробництва.
7. У регулюванні заробітної плати держава виконує такі функції:
а) розробка умов компенсації та індексації заробітної плати працівників;
б) розробка тарифних нормативів з оплати праці для підприємств усіх форм власності та господарювання;
в) диференціація заробітної плати на підприємствах за формами та системами заробітної плати;
г) визначення показників та умов преміювання працівників підприємств.
8. Вплив заробітної плати на співвідношення між попитом і пропозицією праці, на формування персоналу підприємства, на міжсекторну диференціацію заробітної плати відображає така її функція:
а) мотиваційна;
б) стимулююча;
в) регулююча;
г) відтворювальна;
д) соціальна.
9. Показник, який характеризує купівельну спроможність заробітної плати під впливом змін споживчих цін на товари і послуги та рівня податків і обов’язкових платежів – це така заробітна плата:
а) середня;
б) номінальна;
в) мінімальна;
г) реальна;
д) погодинна.
10. Порушення принципу випереджаючого зростання продуктивності праці над темпами росту середньої заробітної плати в економіці може призвести до:
а) підвищення інтенсивності праці в суспільстві;
б) зростання плинності кадрів в організаціях;
в) інфляції, падіння стимулюючої ролі заробітної плати;
г) дискримінації в оплаті праці.
11. Розуміння вартості послуг робочої сили тільки як вартості життєвих засобів, які необхідні для підтримки життя працівників і членів його сім’ї, забезпечення нормальної трудової діяльності, набуття професійних знань і задоволення на прийнятому рівні соціально-культурних потреб робітників у суспільстві – притаманне:
а) трудовій теорії вартості;
б) теорії граничної корисності;
в) неокласичній теорії рівноваги;
г) теорії адміністративного менеджменту.
12. Посадовий оклад - це:
а) розмір загального заробітку службовця з урахуванням його вкладу у кінцеві результати діяльності колективу;
б) розмір винагороди, яка встановлюється службовцю за роботу в нормальних умовах праці за місяць за штатним розписом;
в) середньомісячна заробітна плата службовця, яка враховує його здібності, творчу активність, особисту інтенсивність праці, заповзятливість;
г) середньорічна сума заробітної плати робітника, включно усі види доплат та надбавок.
13. Тарифно-кваліфікаційний довідник – це:
а) перелік посад усіх найменувань із зазначенням окладів;
б) опис необхідних практичних навичок, якими повинен володіти працівник певної кваліфікації на підприємстві;
в) державний нормативний документ, що містить сукупність цензів – вимог, яким повинен задовольняти робітник певної професії і кваліфікації;
г) локальний нормативний документ, що містить кваліфікаційні характеристики професій працівників, що використовуються на конкретному підприємстві.
14. Призначення тарифних сіток полягає у:
а) визначенні розміру заробітної плати працівнику;
б) розрахунку розмірів преміювання за шкалою преміювання;
в) диференціації заробітної плати робітників залежно їх кваліфікації;
г) встановленні розміру надбавок;
д) встановленні розміру доплат за відхилення від нормальних умов праці.
15. Тарифна ставка і-того розряду може бути визначена за формулою:
а)
;
б)
;
в)
;
де ТСі та ТС1 та ТКі та ТК1 відповідно тарифна ставка та тарифний коефіцієнт і-того та першого розрядів.
16. Діапазон тарифної сітки – це:
а) співвідношення між тарифними коефіцієнтами крайніх розрядів, що містить певна сітка;
б) середньоарифметична величина всіх значень тарифних коефіцієнтів;
в) середньо геометрична величина всіх значень тарифних коефіцієнтів;
г) абсолютне зростання тарифного коефіцієнта останнього розряду порівняно із тарифним коефіцієнтом першого розряду.
17. Внутрішньофірмовий документ, де зазначено: перелік посад, що є на підприємстві згідно з їх назвою у Державному класифікаторі посад службовців; чисельність працівників за кожною посадою та відповідні їй розміри місячних посадових окладів - це: