ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 20.02.2019
Просмотров: 1047
Скачиваний: 19
а) тарифна сітка;
б) тарифна система;
в) тарифні ставки;
г) штатний розпис;
д) місячний оклад.
18. За допомогою довідника кваліфікаційних характеристик посад службовців установлюють:
а) розмір посадового окладу працівника;
б) розмір премії у відсотках до посадового окладу;
в) посаду службовця, його завдання та обов’язки, вимоги до професійних знань, кваліфікаційну категорію працівника;
г) рівень диференціації посадових окладів службовців.
19. Надбавки це:
а) виплати, які пов’язані з роботою, й спрямовані переважно на компенсацію працівнику втрат його здоров’я через шкідливі та важкі умови праці;
б) виплати, що пов’язані з роботою у понаднормовий час;
в) виплати, пов’язані, як правило, з особистістю конкретного працівника, й мають переважно стимулюючий характер;
г) мінімальні державні гарантії в оплаті праці незалежно від галузевої приналежності підприємства.
20. У ринковій економіці визначення умов отримання та абсолютного розміру надбавок та доплат стимулюючого типу – це виключне право:
а) держави;
б) галузевих міністерств і відомств;
в) уряду;
г) підприємств.
д) місцевих органів влади.
21. Тарифна ставка може відігравати роль основного регулятора заробітної плати тоді, коли питома вага тарифу у заробітній платі складає принаймні:
а) 60-65%;
б) 65-70 %,
в) 70-75%;
г) 75-80 %.
22. Складовими параметрами тарифних сіток є:
а) тарифні коефіцієнти, абсолютне та відносне зростання тарифних коефіцієнтів, діапазон тарифної сітки;
б) тарифні ставки, тарифні коефіцієнти, доплати та надбавки;
в) тарифні розряди та відповідні їм тарифні коефіцієнти, тарифні ставки;
г) перелік посад та відповідні їм посадові оклади;
д) тарифні коефіцієнти, посадові оклади та кваліфікаційні категорії службовців.
23. Метод “логіки тарифікації”, який застосовується з метою встановлення оптимальної диференціації в оплаті праці різних категорій персоналу, полягає у:
а) бальній оцінці складності робіт робітників та функцій службовців;
б) врахуванні часу підготовки кадрів робітничих професій та професій службовців;
в) оцінці заслуг кожного службовця за такими критеріями: підготовка, відповідальність, керівництво, особисті якості;
г) встановленні «вилки» тарифної ставки за розрядами.
24. Традиційна тарифна система оплати праці має такі ознаки:
а) застосування єдиної мінімальної тарифної ставки;
б) установлення кваліфікаційних коефіцієнтів співвідношень в оплаті праці залежно від виконуваних функцій на основі уніфікованого підходу для всіх категорій персоналу;
в) нарахування індивідуальної заробітної плати виключно за “пайовим” коефіцієнтом та відпрацьованим часом;
г) наявність двох окремих систем для оплати праці службовців та робітників.
25. Тарифна сітка – це:
а) шкала тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів;
б) сукупність погодинних, поденних та помісячних тарифних ставок;
в) сукупність тарифних розрядів;
г) перелік груп професій, спеціальностей, посад за абсолютними розмірами заробітку.
26. Тарифна ставка – це:
а) розмір заробітної плати працівника;
б) розмір оплати праці робітника за одиницю виготовленої продукції;
в) розмір доплат, що встановлюється до загального заробітку;
г) рівень кваліфікації працівника;
д) розмір оплати праці робітників за одиницю відпрацьованого часу залежно від кваліфікації працівника.
27. Тарифні коефіцієнти, які відповідають кожному розряду, визначають:
а) розподіл абсолютного відхилення фактичних виплат від планових;
б) ступінь диференціації оплати праці працівників залежно від їх кваліфікації;
в) ступінь диференціації фонду заробітної плати залежно від обсягу продукції, яка виготовляється;
г) ступінь диференціації працівників залежно від продуктивності праці;
д) розподіл виявлених відхилень між працівниками.
28. Передбачається комплексне нарахування тарифної частини заробітної плати, надбавок, премій і компенсаційних виплат на колектив працівників й нарахування індивідуальної заробітної плати пропорційно відпрацьованому часу та встановленому «паю» в такій системі оплати праці:
а) непрямій системі;
б) акордній системі;
в) відрядно-прогресивній системі;
г) безтарифній системі.
29. Кваліфікаційні характеристики посад керівників, фахівців і службовців складаються з розділів:
а) характеристика робіт, повинен знати, приклади робіт;
б) посади та відповідні їм посадові оклади;
в) групи підприємств по галузях і категорії працівників;
г) завдання та посадові обов’язки, повинен знати, кваліфікаційні вимоги;
д) штатний розпис, кваліфікаційні вимоги до працівників.
30. Для нарахування заробітної плати визначається сума оплати за весь обсяг робіт і встановлюється термін їх виконання в такій системі:
а) безтарифна; б) контрактна; в) акордна;
г) погодинна; д) комісійна; е) непряма.
31. Форми та системи заробітної плати:
а) пов’язують оплату праці з її результатами;
б) розподіляють працівників залежно від складності робіт, які ними виконуються;
в) установлюють міру праці на виконання певного виду продукції або виду робіт;
г) визначають резерви підвищення продуктивності праці.
32. У Законі України “Про оплату праці ” передбачено такі форми виплати заробітної плати:
а) грошовими знаками, які мають обіг в Україні, чеками банку;
б) акціями та сертифікатами;
в) продукцією підприємства за роздрібними або середньоринковими цінами;
г) борговими зобов’язаннями.
33. До форм заробітної плати відносяться:
а) індивідуальна та колективна ;
б) пряма, почасово-преміальна;
в) тарифна, безтарифна;
г) відрядна, погодинна;
д) прогресивна та комісійна.
34. Виробіток працівника в межах установленої норми оплачується за прямими розцінками, а додатковий – за підвищеними розцінками, установленими ступенево, при такій системі оплати праці:
а) погодинно - преміальній;
б) простій відрядній;
в) відрядно - прогресивній;
г) непрямій відрядній;
д) відрядно-преміальній.
35. Заробітну плату допоміжних робітників за непрямою відрядною системою, без використання відрядних розцінок розраховують таким чином:
а)
;
б)
;
в)
,
де
,
- тарифна ставка відповідно за годину
та за місяць допоміжного робітника,
грн.; РЧф
–
фактично відпрацьований за місяць
робочий час допоміжним праівником,
год.; Во –
коефіцієнт
виконання
норм виробітку основними робітниками,
яких обслуговує допоміжний робітник;
ЗПо –
місячна заробітна плата основних
працівників, грн.;
- коефіцієнт використання робочого
часу за місяць допоміжним робітником.
36. Погодинна оплата праці залежить від:
а) обсягу визначеного обсягу робіт, які треба виконати;
б) індивідуального виробітку робітника;
в) коефіцієнта трудової участі;
г) відпрацьованого часу;
д) від результатів праці інших працівників.
37. Для розрахунку заробітку за індивідуальною прямою відрядною системою необхідні такі дані:
а) фактично відпрацьований робітником робочий час, тарифний розряд робітника;
б) тарифна ставка за розрядом виконаних робіт, норма часу (виробітку), обсяг виконаних робіт або виготовленої продукції;
в) посадовий оклад та розмір премій за виконання показників преміювання;
г) тарифна ставка за розрядом та відповідний тарифний коефіцієнт.
38. Показник, що характеризує співвідношення між різними тарифними розрядами і показує, у скільки разів рівень складності та оплата праці певної кваліфікації перевищує рівень складності та оплату роботи, віднесеної до першого розряду:
а) тарифний розряд;
б) тарифна сітка;
в) тарифний коефіцієнт;
г) тарифна ставка;
д) посадовий оклад.
39. Непряма відрядна оплата праці залежить від:
а) індивідуального виробітку робітника;
б) коефіцієнта трудової участі;
в) відпрацьованого часу;
г) від результатів праці інших працівників.
40. За непрямою системою доцільно оплачувати працю таких робітників:
а) основних, праця яких нормується за нормами часу та нормами виробітку;
б) основних, зайнятих в апаратурних процесах та на конвеєрі;
в) ремонтників, праця яка є самостійним процесом і не впливає безпосередньо на виробіток основних робітників;
г) допоміжних робітників, які обслуговують основних, та їх праця регламентує виробництво основної продукції.
41. Якщо при нарахуванні заробітної плати використовується сума оплати за весь обсяг робіт і встановлюється термін їх виконання, то така система називається:
а) безтарифною; б) контрактною;
в) акордною; г) погодинною;
д) комісійною; е) непрямою.
42. Визначення розміру тарифних ставок для оплати праці на підприємствах, що охоплені галузевою угодою, - це функція:
а) державного регулювання заробітної плати;
б) ринкового регулювання;
в) договірного регулювання заробітної плати;
д) місцевих органів влади.
43. Проста відрядна оплата праці залежить від:
а) визначеного обсягу робіт, які треба виконати;
б) індивідуального виробітку робітника;
в) коефіцієнта трудової участі;
г) відпрацьованого часу;
д) від результатів праці інших працівників.
44. Оптимальна кількість показників і умов преміювання робітників:
а) на рівні 2 – 3; б) усього 6; в) не менше 5 – 6; г) не більше 4 – 5.
45. Для виробничих робітників доцільно встановлювати таку періодичність преміювання:
а) два рази на рік;
б) щомісячно;
в) щоквартально;
г) один раз за рік.
46. Преміювання за винахідництво, раціоналізаторство, реалізацію продукції на експорт, за освоєння і впровадження нової техніки відноситься до таких систем преміювання:
а) за основні результати діяльності;
б) за якісні показники преміювання;
в) одноразове преміювання;
г) спеціальні системи преміювання.
47. Нижнє значення «порогу відчутності» розміру преміювання до відрядної або погодинної заробітної плати становить:
а) 5%;
б) 10% ;
в) 15%;
г) 25%.
48. Якщо преміювання спрямовано на підвищення рівня виконання кількісного показника, то за базу преміювання приймається:
а) середньо регресивний рівень виконання показника;
б) середній фактично досягнутий рівень виконання;
в) середньопрогресивний рівень виконання показника.
49. Економічна ефективність системи преміювання характеризує:
а) частку економії, яка буде залишатися на підприємстві;
б) розподіл абсолютного відхилення фактичних виплат від планових;
в) розмір очікуваної економії за досягнення показників преміювання;
г) коефіцієнт перевиконання плану по випуску продукції;
д) наявність економії або перевитрат по фонду заробітної плати.
Контрольні запитання з декількома правильними відповідями
50. Джерелом преміювання за покращення якісних показників є:
а) перевищення вартості виготовленої продукції за рахунок зростання питомої ваги продукції вищого ґатунку, порівняно із плановим його нормативом;
б) відносна економія від понадпланового зниження собівартості продукції від скорочення втрат від браку;
в) додаткового прибутку за рахунок збільшення понад план кількості виготовленої продукції;
г) дивіденди від акцій.
51. У регулюванні заробітної плати держава виконує такі функції:
а) визначення гарантованого розміру мінімальної заробітної плати, індексації та компенсації заробітної плати;
б) розробка тарифних ставок для підприємств усіх форм власності та господарювання;
в) регулювання заробітної плати в державних організаціях, закладах;
г) диференціація заробітної плати на підприємствах;
д) упровадження на підприємствах безтарифного типу оплати праці;
е) розробка науково-методичних рекомендацій у сфері оплати праці.
52. Заробітна плата виконує такі функції:
а) планово-облікову; б) соціальну;
в) регулюючу; г) стимулюючу;
д) мотиваційну; е) відтворювальну;
є) накопичувальну; ж) ресурсну.
53. До ринкових принципів організації оплати праці відносяться:
а) оплата праці працівників залежно від кількості та якості витраченої праці;
б) виконання нормуванням праці функції підтримання досягнутого рівня заробітної плати та зниженої інтенсивності праці;
в) державна диференціація оплати праці за її формами та системами;
г) регулювання ціни робочої сили на ґрунті тарифних угод та колективних договорів;
д) диференціація заробітної плати за критерієм соціальної справедливості.
54. На підвищення реальної заробітної плати впливають:
а) зростання номінальної заробітної плати;
б) зростання цін на товари та послуги;
в) зростання обсягу валового внутрішнього продукту;
г) зниження ціни на товари та послуги;
д) перехід від тарифного типу до безтарифного типу оплати праці.
55. До елементів організації заробітної плати на підприємстві відносять:
а) розподіл та кооперацію праці; б) технічне нормування праці;
в) податкову систему; г) тарифну систему оплати праці;
д) прийом та методи праці; е) форми та системи оплати праці;
є) системи преміювання; ж) режими праці та відпочинку.
56. Сутність вартості робочої сили в ринковому механізмі господарювання пояснюється на основі поєднання таких теоретичних підходів:
а) теорії граничної корисності; б) теорія часткової рівноваги;
в) теорія грошового мультиплікатора; г) концепції порівняльної цінності;
д) теорія трудової вартості; е) теорія платоспроможності.
57. Структура заробітної плати складається з таких елементів:
а) фонд основної заробітної плати за виконану роботу;
б) фонд заробітної плати за відпрацьований час;
в) фонд інших заохочувальних та компенсаційних виплат;
г) фонд додаткової заробітної плати;
д) фонд заробітної плати за невідпрацьований час.
58. До основної заробітної плати включають:
а) заробітна плата за тарифними ставками погодинників;
б) премії за основні результати діяльності;
в) оплата надурочного часу;
г) оплата праці відрядників за розцінками;
д) оплата праці службовців за окладами;
е) надбавки за складність виконаних робіт.
59. До додаткової заробітної плати включають :
а) оплату за сумісництво професій та поширення функцій;
б) оплату за особливі умови праці;
в) оплату за відрядними розцінками;
г) премії за підсумками роботи за рік;
д) премії за винахідництво та раціоналізацію;
е) оплата надурочного часу.
60. Винагороди та заохочення, що мають одноразовий характер, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи), премії за виконання важливих та особливо важливих завдань входять до:
а) фонду основної заробітної плати;
б) фонду додаткової заробітної плати;
в) до інших заохочувальних та компенсаційних виплат;?
г) виплат за кінцеві результати праці.
61. Роль тарифної системи в організації оплати праці полягає у:
а) визначенні кінцевих результатів праці у робітників;
б) забезпеченні диференціації заробітної плати залежно від інтенсивності праці, її складності;
в) визначенні змісту робіт за професіями (посадами) та вимог до рівня кваліфікації;
г) визначенні розміру премії;
д) розробці шкали преміювання.
62. До елементів тарифної системи відносяться:
а) довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників;
б) тарифні сітки та тарифні ставки;
в) відрядні розцінки на виконання певного обсягу робіт;
г) форми та системи оплати праці;
д) шкала та розмір преміювання праці працівників;
е) схеми посадових окладів;
э) системи відрядної заробітної плати;
ж) показники, умови та шкала преміювання.
63. Призначення тарифних ставок полягає у наступному:
а) диференціації заробітку залежно від умов праці, її інтенсивності, видів робіт;
б) установленні абсолютного розміру оплати праці за одиницю часу (годину, день, місяць);
в) використанні для розрахунків відрядних розцінок за виготовлення певного обсягу робіт (операції, деталі, вузла, послуги );
г) визначенні фактичної заробітної плати працівнику за умов погодинної оплати праці;
д) визначенні відсотка виконання норм виробітку.
64. Доплати, що не мають обмежень і виплачуються незалежно від сфери трудової діяльності, встановлюються за:
а) роботу в понаднормовий час;
б) простій не з провини працівника;
в) сумісництво робіт та професій;
г) багатозмінний режим роботи;
д) скорочену тривалість робочого часу особам, що не досягли 18 років.
65. Доплати до заробітної плати встановлюються за:
а) вчасний прихід на роботу;
б) надурочну роботу;
в) використання нових методів праці;
г) роботу у вихідні та святкові дні;
д) виконання надомної роботи.
66. Погодинна оплата праці має такі системи:
а) пряму;
б) акордну;
в) преміальну;
г) прогресивну;
д) непряму;
е) просту.
67. Відрядна форма оплати праці застосовується за умов:
а) неможливості кількісного виміру витрат праці під час виготовлення продукції;
б) наявності кількісних показників роботи;
в) залежності результатів роботи безпосередньо від зусиль конкретного працівника;
г) можливості точного обліку результатів праці;
д) необхідності стимулювання якісних показників праці і недоцільності нормування робіт.
68. Для визначення розцінки за умови оплати праці за індивідуальною прямою відрядною системою необхідно мати такі дані:
а) тарифний коефіцієнт за розрядом роботи;
б) денну тарифну ставку;
в) норму виробітку за зміну;
г) відпрацьований фактично робочий час;
д) фактично виконаний обсяг робіт за зміну.
69. Індивідуальна пряма відрядна система оплати праці має такі недоліки:
а) є складною для використання;
б) знижує особисту матеріальну зацікавленість у результатах праці;
в) не заохочує робітника у покращенні якісних показників виробництва;
г) слабо відображує взаємозв’язок між обсягом виробленої продукції та розміром заробітної плати;
д) на стимулює зацікавленість робітника у високих кінцевих результатах діяльності всього колективу.
70. Для розрахунку непрямої відрядної розцінки необхідно мати:
а) годинну тарифну ставку за розрядом допоміжного робітника;
б) норму виробітку для об’єкта обслуговування (планове завдання) на годину;
в) середній рівень виконання норм об’єктами, що обслуговує допоміжний робітник;
г) відрядний заробіток основних робітників, яких обслуговує допоміжний робітник;
д) середню тарифну ставку основних робітників, яких обслуговує допоміжний робітник.
71. Особливості відрядно-прогресивної системи оплати праці :
а) стимулюється виконання і перевиконання вихідної бази преміювання;
б) обсяг продукції, виконаний у межах вихідної бази, оплачується за звичайною розцінкою, а понад вихідну базу – за підвищеною;
в) передбачається використання премії за досягнення високих результатів у роботі;
г) оплата праці зростає більшими темпами, ніж зростає продуктивність праці;
д) розцінки на роботи залежать від рівня кваліфікації робітників.
72. Визначення заробітку робітника за простою погодинною системою потребує наявність таких даних:
а) тарифна ставка за годину відповідно до розряду робітника;
б) число робочих днів за графіком;
в) тарифний коефіцієнт за розрядом роботи;
г) розцінка за одиницю продукції;
д) кількість годин, фактично відпрацьованих робітником у даному місяці;
е) коефіцієнт виконання норм.
73. Колективна форма організації та оплати праці використовується у випадку:
а) неможливості обслуговування обладнання одним робітником;
б) специфічна технологія вимагає використання праці групи робітників;
в) необхідності економії фонду оплати праці підприємства;
г) значної диференціації робіт за складністю та відповідальністю;
д) за наявності постійного виробничого зв’язку між робітниками ділянки.
74. Під час розподілу заробітної плати між членами колективу за безтарифної системи оплати праці враховуються:
а) кваліфікаційний рівень працівника;
б) стаж роботи працівника;
в) реальний внесок кожного члена колективу в загальні результати виробництва;
г) коефіцієнт фактично відпрацьованого часу;
д) час обслуговування робочого місця.
75. Вимоги до показників (умов) преміювання:
а) виконання показників преміювання повинно легко фіксуватися документами обліку виконаних робіт;
б) кількість показників преміювання повинна якомога у повному обсязі охоплювати всі аспекти праці працівника;
в) робітник повинен мати можливість впливати на досягнення встановлених рівнів показників преміювання;
г) охоплення преміюванням якомога широкого кола працівників.
Тема 12. ПЛАНУВАННЯ ТРУДОВИХ ПОКАЗНИКІВ
Контрольні запитання з однією правильною відповіддю
1. Найважливішим показником з праці, що характеризує конкурентоспроможність підприємства на ринку товарів і порівнюється із показниками конкурентів є:
а) фонд заробітної плати;
б) витрати на персонал на одиницю випущеної продукції;
в) чисельність основних робітників на підприємстві;
г) розмір середньої заробітної плати;
д) рівень продуктивності праці робітників.
2. З метою визначення спрямованості планових завдань з праці на наступний рік проводять порівняння:
а) звітних показників з базовими;
б) планових показників з базовими;
в) звітних показників з плановими;
г) звітних із загальногалузевими показниками.
3. Розрахунок планового балансу робочого часу одного працівника є:
а) частиною розділу плану з промислово-виробничої діяльності;
б) частиною розділу плану з невиробничої групи;
в) додатком плану з праці.
4. Ненормований робочий час установлюється для працівників:
а) праця яких, через її різноманітність, не піддається точному обліку у часі;
б) праця яких відбувається у небезпечних умовах праці;
в) які працюють за годинними нормами виробітку;
г) які працюють на будівництві, у транспорті, сільському господарстві.
5. Надурочні роботи обмежуються законодавством таким чином:
а) не більше 3 годин кожен день, і 600 годин на рік;
б) не більше ніж 4 години протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік;
в) без обмежень щодо тижня, але не більше 240 годин на рік;
г) обмежуються у розмірі 20 годин на місяць.
6. Робота на умовах ненормованого робочого дня службовців за законом компенсується:
а) підвищеною оплатою за відпрацьований понад норму час;
б) додатковими днями чергової відпустки;
в) скороченням кількості днів виходу на роботу у наступному місяці з їх оплатою;
г) установленням надбавок до посадового окладу.
7. Впишіть відсутній елемент структури балансу цілоденного фонду робочого часу:
- календарний фонд робочого часу;
- вихідні та святкові дні;
- …………………………………….
- неявки на роботу;
- явочний фонд робочого часу.
[ а) основні та додаткові відпустки; б) максимально можливий фонд;
в) номінальний фонд робочого часу; г) ефективний фонд робочого часу.]
8. Плановий явочний фонд робочого часу у люд.-днях розраховують за формулою:
а) Ф максимальний – Вихідні та святкові дні;
б) Ф номінальний – Неявки з різних причин;
в) Ф календарний – Вихідні та святкові дні;
г) Ф номінальний – Вихідні та святкові дні.
9. Максимальна кількість робочих днів, яка може бути відпрацьована робітником протягом планового періоду – це:
а) ефективний фонд робочого часу;
б) номінальний фонд робочого часу;
в) календарний фонд робочого часу.
10. Визначення планової чисельності основних робітників-відрядників відбувається із застосуванням:
а) норм виробітку і норм часу;
б) нормативів чисельності та норм часу;
в) норм часу, норм обслуговування;
д) норм керованості та нормованих завдань?
11. До загальних принципів розрахунку планового росту продуктивності праці відноситься:
а) визначення відносної економії або надлишку фонду оплати праці;
б) розробка плану капіталовкладень та підвищення технічного рівня виробництва;
в) розрахунок надлишку або недостачі робочої сили для виконання плану з випуску продукції;
г) розрахунок відносної економії чисельності працівників за рахунок впливу того чи іншого фактора на продуктивність праці та їх сукупності.
12. Ступінчастий метод розрахунку зростання продуктивності праці здійснюється таким чином:
а) в чисельник кожної наступної формули для розрахунку продуктивності праці за окремим фактором додається економія чисельності за попереднім чинником;
б) у знаменнику показника кожен раз економія чисельності за певним заходом віднімається не від первісної (вихідної чисельності), а від зменшеної її величини на економію чисельності за попередніми заходами;
в) у знаменник кожної наступної формули для розрахунку продуктивності праці за окремим фактором додається економія чисельності за попереднім чинником.
13. Величина зростання продуктивності праці в цілому за рахунок дії усіх факторів по виробничому підрозділу (∆ППаг) визначається за формулою:
;
;
,
∑Еі — загальна економія чисельності промислово-виробничого персоналу, осіб, яка отримана під впливом усіх факторів виробництва; ∑ Езаг. – загальна економія чисельності, осіб; Чвих – загальна вихідна чисельність працівників, осіб; Кт – коефіцієнт терміну впровадження заходу.
14. Необхідність планування продуктивності праці на підприємстві зумовлена:
а) важливістю величини її зростання для формування фондів економічного стимулювання розвитку виробництва;
б) значенням рівня продуктивності праці для розподілу винагороди серед працівників;
в) важливістю використання рівня її підвищення для планування необхідної чисельності працівників на підприємстві;
г) розробки плану інвестування в основні фонди підприємства.
15. Прямий фонд заробітної плати складається з:
а) годинного фонду заробітної плати та доплат за скорочений робочий день;
б) тарифної заробітної плати погодинників та заробітної плати відрядників за розцінками;
в) тарифної заробітної плати погодинників і відрядників, доплат та надбавок за високі результати роботи;
г) годинного фонду заробітної плати плюс оплата чергових та додаткових відпусток;
д) з оплати за тарифними ставками, відрядними розцінками, доплат за понадурочну роботу.
16. Рівень середньогодинної і середньоденної заробітної плати розраховується:
а) тільки для адміністративно-управлінського персоналу;
б) тільки для основних робітників;
в) для всіх категорій працівників;
г) для службовців;
д) тільки для основних та допоміжних робітників.
17. У денний фонд, окрім годинного фонду заробітної плати, входять:
а) доплати підліткам за скорочений робочий день і оплата перерв матерів, для годування немовлят;
б) надбавки працівнику за високу кваліфікацію;
в) надбавки за виконання робіт з високою якістю;
г) доплати за роботу у несприятливих умовах праці;
д) доплати за роботу у понадурочний час.
Контрольні запитання з декількома правильними відповідями
18. Економічний аспект значення трудових показників полягає в їх безпосередньому впливу, перш за все, на:
а) обсяг виробництва, собівартість продукції;
б) мотивацію праці;
в) прибуток і рентабельність виробництва;
г) рівень зацікавленості працівників у підвищенні ефективності праці;
д) рівень соціального захисту працівників на підприємстві.
19. План з праці промислово-виробничої діяльності містить у собі такі планові показники:
а) ріст продуктивності праці;
б) чисельність промислово-виробничого персоналу (ПВП);
в) норматив витрат зарплати на одиницю продукції;
г) середня заробітна плата і фонд оплати праці;
д) фонд заробітної плати не облікового (позаштатного) складу.
20. Аналіз та планування трудових показників виконують за такими принципами:
а) розгляд усіх показників у взаємозв’язку;
б) вивчення показників у безперервному розвитку (у часі та просторі);
в) дослідження причин та наслідків у залежності показників;
г) вивчення показників та явищ від загального до окремого і навпаки;
д) застосування показників коливання середніх величин: розмаху варіації, середньоквадратичного відхилення та ін.
21. До елементів структури неявок на роботу в плановому балансі цілоденного фонду робочого часу відносяться:
а) чергові, додаткові та навчальні відпустки;
б) тимчасова непрацездатність;
в) відпустки з вагітності та пологів;
г) відпустки з дозволу адміністрації;
д) відпустки з ініціативи адміністрації;
е) прогули;
є) цілоденні простої;
ж) страйки;
з) реальний фонд робочого часу.
22. Вихідними даними для визначення необхідної кількості працівників на плановий період є:
а) виробнича програма на плановий період часу, одиниць;
б) норми витрат матеріальних ресурсів на одиницю виготовленої продукції;
в) трудомісткість виробничої програми, годин;
г) план забезпечення фінансової усталеності підприємства;
д) звітні розрахункові дані про коефіцієнти виконання норм виробітку;
е) баланс робочого часу одного працівника на рік, годин;
є) середня заробітна плата на одного працівника за рік, грн.
23. Недоліки методу планування продуктивності праці за факторами:
а) наявність подвійного рахунку економії чисельності за окремими факторами;
б) не враховується реальна взаємозалежність факторів підвищення продуктивності праці;
в) не враховується «перехідна економія» («перехідне подорожчання») чисельності;
г) різні підходи в методиках щодо визначення приросту продуктивності праці за факторами дають суперечливі результати.
24. Джерелами покриття витрат на оплату праці підприємства є:
а) собівартість продукції;
б) сума прибутку підприємства;
в) кошти соціального призначення;
г) кошти благодійних організацій;
д) кредити вітчизняних банків;
е) займи міжнародного валютного фонду.
25. Умовами зростання ФОП можуть бути:
а) зростання обсягів виробництва;
б) зростання продуктивності праці;
в) зниження витрат на одну гривню продукції;
г) зниження рентабельності виробництва;
д) зростання видатків на непрямі податки підприємства.
26. Необґрунтовано завищена величина планового фонду заробітної плати призводить до:
а) збільшення собівартості продукції;
б) скорочення прибутку підприємства;
в) підвищення рентабельності виробництва;
г) зростання ефективності стимулювання праці;
д) зростання якості трудового життя.
27. Розрахунок тарифного фонду оплати праці погодинників потребує такі вихідні показники:
а) розцінки за видами виконуваних робіт;
б) корисний фонд робочого часу одного робітника на плановий період;
в) обсяг робіт з обслуговування технологічного процесу;
г) тарифні ставки за розрядами робіт;
д) чисельність робітників за розрядами;
е) середній відсоток виконання норм виробітку;
є) трудомісткість планової виробничої програми.
28. Розрахунок відрядного фонду оплати праці потребує такі вихідні показники:
а) розцінки за видами виконуваних робіт;
б) корисний фонд робочого часу одного робітника на плановий період;
в) виконаний обсяг робіт у натуральному виразі;
г) тарифні ставки за розрядами робіт;
д) чисельність робітників за розрядами;
е) середній відсоток виконання норм виробітку;
є) норми часу або норми виробітку.
29. Фонд оплати праці складається з:
а) фонду основної заробітної плати;
б) фонду тарифної заробітної плати;
в) фонду додаткової заробітної плати;
г) інших заохочувальних та компенсаційних виплат;
д) страхового фонду заробітної плати;
е) премій за спеціальними системами преміювання.
30. Складання планів з праці повинне здійснюватися, як правило, за такою схемою (визначити правильну послідовність дій):
а) ув’язка із динамікою розвитку економіки країни;
б) оцінка очікуваного виконання плану і виявлення наявних резервів;
в) аналіз показників за попередній період;
г) визначення головних задач і розробка основних показників плану ;
д) ув'язування і збалансування всіх розділів й елементів плану.
Тема 13. МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ Й УДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН
Контрольні запитання з однією правильною відповіддю
1. Сутність моніторингу соціально-трудової сфери (СТС) за визначенням МОП, – це:
а) система планування та впровадження певної політики в життя, а також визначення ефективності її на практиці;
б) система послідовного збору даних про явище, процес, що описується за допомогою показників з метою оперативної діагностики стану об’єкта, його дослідження та оцінки в динаміці;
в) система постійного або періодичного перегляду виконання певної програми з метою оцінки поточних результатів, виявлення труднощів, негативних тенденцій та розробки рекомендацій для їх усунення.
2. Моніторинг соціально-трудової сфери ґрунтується на вирішенні 3 основних груп завдань:
а) методичних, наукових, інформаційних;
б) економічних, інформаційних, методичних;
в) соціальних, економічних, інформаційних;
г) соціальних, інформаційних, наукових.
3. Методичні завдання моніторингу СТС:
а) забезпечення достовірною, науковою, об’єктивною інформацією, користувачами якої має стати найширше коло науковців і керівників усіх рівнів;
б) відслідковування і аналіз конкретних зрушень у соціально-трудовій сфері суспільства;
в) розробка наукових основ, структури та системи показників моніторингу, методів побудови вибірки та інструментарію.
4. Наукові завдання моніторингу СТС:
а) розробка наукових основ, структури та системи показників моніторингу, методів побудови вибірки та інструментарію;
б) забезпечення достовірною, науковою, об’єктивною інформацією, користувачами якої має стати найширше коло науковців і керівників усіх рівнів;
в) відслідковування і аналіз конкретних зрушень у соціально-трудовій сфері суспільства, виявлення тенденцій, розробка прогнозів.
5. Інформаційні завдання моніторингу СТС полягають у:
а) відслідковуванні та аналізі конкретних зрушень у соціально-трудовій сфері суспільства;
б) забезпеченні достовірною, науковою, об’єктивною інформацією, користувачами якої має стати найширше коло науковців і керівників усіх рівнів;
в) розробці наукових основ, структури та системи показників моніторингу, методів побудови вибірки та інструментарію.
6. Проведення соціально-трудового моніторингу дає змогу:
а) сприяти покращенню соціально-психологічного клімату в трудовому колективі;
б) оцінити повноту та ефективність реалізації законодавчих актів з питань соціально-трудової політики;
в) визначити та оцінити рейтинг підприємств і організацій щодо дотримання норм охорони праці, санітарно-гігієнічних умов праці.
7. Адміністративна статистика як основне джерело інформації для моніторингу СТС – це:
а) дослідження у вигляді опитування населення з високою мірою регулярності – раз на рік, на півроку, чи на квартал;
б) аналіз соціальних явищ за допомогою соціологічних методів, які дають змогу систематизувати факти про процеси, відносини, взаємозв’язки, залежності;
в) стандартизовані дані статистичної звітності підприємств та організацій, державної служби зайнятості та ін. суб’єктів економічної діяльності, органів державного управління;
г) обстеження, які дають змогу отримати інформацію про трудову діяльність з погляду виробничих процесів.
8. Вибіркові обстеження домогосподарств для моніторингу СТС – це:
а) аналіз соціальних явищ за допомогою соціологічних методів, які дають змогу систематизувати факти про процеси, відносини, взаємозв’язки, залежності;
б) обстеження, які дають змогу отримати інформацію про трудову діяльність з погляду виробничих процесів;
в) дослідження у вигляді опитування населення з високою мірою регулярності – раз на рік, на півроку, чи на квартал;
г) стандартизовані дані статистичної звітності підприємств та організацій, державної служби зайнятості та ін. суб’єктів економічної діяльності, органів державного управління.
9. Сутність та призначення вибіркових обстежень підприємств для моніторингу СТС – це:
а) обстеження, які дають змогу отримати інформацію про трудову діяльність з погляду виробничих процесів;
б) дослідження у вигляді опитування населення з високою мірою регулярності – раз на рік, на півроку, чи на квартал, місяць;
в) аналіз соціальних явищ за допомогою соціологічних методів, які дають змогу систематизувати факти про процеси, відносини, взаємозв’язки, залежності;
г) стандартизовані дані статистичної звітності підприємств та організацій, державної служби зайнятості та ін. суб’єктів економічної діяльності, органів державного управління.
10. Соціологічні обстеження як джерело інформації для моніторингу СТС – це:
а) стандартизовані дані статистичної звітності підприємств та організацій, державної служби зайнятості та ін. суб’єктів економічної діяльності, органів державного управління;
б) аналіз соціальних явищ за допомогою соціологічних методів, які дають змогу систематизувати факти про процеси, відносини, взаємозв’язки, залежності;
в) обстеження, які дають змогу отримати інформацію про трудову діяльність з погляду виробничих процесів;
г) дослідження у вигляді опитування населення з високою мірою регулярності – раз на рік, на півроку, чи на квартал.
11. Опитування як джерело інформації для моніторингу СТС – це:
а) найпоширеніший метод соціологічного дослідження, що полягає в отриманні відповіді на конкретні питання;
б) метод соціологічного дослідження, сутність якого полягає в спостереженні за поведінкою суб’єкта опитування;
в) найменш поширений метод соціологічного дослідження, який полягає в тому, що опитуваний дає свою оцінку конкретним явищам, процесам чи ситуаціям.
12. Координацію статистичної інформації в Україні здійснює: