4. За функціональним призначенням (стосується виробничих і товарних запасів):

• поточні (регулярні) запаси – це основна частина виробничих і товарних запасів, які призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва і збуту між двома черговими постачаннями, утворюються за умов нерівномірного і регулярного постачання через невідповідність обсягів постачання і разового споживання;

• страхові (гарантійні) запаси призначені для безперервного постачання споживача за непередбачених обставин: відхилення в періодичності й у величині партій постачань від запланованих, при зміні інтенсивності споживання, затримці постачань у дорозі, збоях у виробничо-технологічних циклах і т.д.;

• підготовчі (буферні) запаси – це частина виробничого (товарного) запасу, призначена для підготовки матеріальних ресурсів і готової продукції до виробничого або особистого споживання, їх наявність зумовлена необхідністю виконання певних логістичних операцій з приймання, оформлення, завантаження-розвантаження, додаткової підготовки до споживання;

• сезонні запаси – це запаси матеріальних ресурсів і готової продукції, створювані та підтримувані за очевидних сезонних коливань попиту або характеру виробництва, транспортування;

• запаси просування готової продукції формуються і підтримуються в дистрибутивних каналах для швидкої реакції на здійснювану підприємством маркетингову політику просування товару на ринок, зазвичай супроводжувану широкомасштабною рекламою в засобах масової інформації, покликані задовольняти можливе різке збільшення попиту на готову продукцію підприємства;

• спекулятивні запаси зазвичай створюються підприємствами для матеріальних ресурсів з метою захисту від можливого підвищення цін на них або введення протекційних квот і тарифів;

• застарілі (неліквідні) запаси утворюються внаслідок розбіжності логістичних циклів у виробництві і дистрибуції з життєвим циклом товарів, а також через погіршення якості товарів під час зберігання.

5. По відношенню до ланки логістичного ланцюга або логістичних посередників:

- запаси у постачальників;

- запаси у споживачів;

- запаси у торгових посередників;

- запаси у посередників фізичного розподілу.

6. За періодом утворення:

- планові запаси;

- фактичні запаси;

- на початок / кінець періоду та ін.

7. За часом (дана класифікація дозволяє виділити різні кількісні рівні запасів):

• максимальний бажаний запас визначає рівень запасу, економічно доцільний у даній системі управління запасами. Визначається як орієнтир при розрахунку обсягу замовлення;

• граничний рівень запасу використовується для визначення моменту часу видачі певного замовлення;

• поточний запас відповідає рівню запасу в будь-який момент обліку. Він може співпадати з максимальним бажаним запасом, граничним рівнем або гарантійним запасом;

• страховий (гарантійний) запас аналогічний страховому запасу в класифікації за функціональним призначенням і призначений для безперервного постачання споживача у випадку непередбачуваних обставин.

---

Класифікація запасів підприємства за вищевказаними ознаками досить умовна і призначена в основному для їх контролю та поповнення. Також класифікація запасів широко використовується в обліковому процесі, який забезпечує повне інформування про стан та якість запасів на підприємстві. Ефективний обліковий процес створює надійну основу для прийняття управлінських рішень.

3. Витрати, пов’язані з утриманням запасів

Концепція логістики передбачає, що в ідеалі, здійснення виробничого процесу не потребує утримання запасів. Альтернативою накопиченню товарно-матеріальних цінностей є отримання необхідних матеріалів у необхідній кількості в потрібний час у потрібному місці з мінімальними витратами, пов’язаними з рухом, при потрібній якості сервісу. Це зменшує запаси практично до мінімуму, так що економія на витратах по зберіганню перевищує неминуче збільшення транспортно-заготовчих витрат. Надлишкові запаси використовуються про всяк випадок, як своєрідне страхування. Вони збільшують витрати, зменшують прибутки і, відповідно, конкурентоспроможність. Тому повністю налагоджена логістична система не повинна мати надлишкових запасів. В ній існує надійний контроль, з тим, щоб забезпечити мінімально можливий рівень запасів.

У цілому на формування політики запасів впливають п’ять основних факторів:

- кількість покупців;

- характеристики товарного асортименту;

- робота транспорту;

- стан виробництва;

- дії конкурентів.

Логістична система націлена на постійне зниження запасів за умови підтримання потрібного рівня якості сервісу.

Проблема управління запасами теоретично вирішується як задача на мінімум витрат, обумовлених створенням та збереженням запасів. Це не означає досягнення найнижчих витрат збереження запасів чи вкладення коштів в матеріали, як це доволі часто і помилково вважають. Враховуються всі елементи витрат, обумовлених запасами.

Сумарна величина витрат по створенню і зберіганню запасів складається із таких основних складових:

1. ціна (собівартість);

2. заготовчі витрати;

3. витрати зберігання;

4. втрати прибутку внаслідок закупівлі і зберігання запасів;

5. інші.

Ціна (собівартість). Вартість виробу, що зберігається, визначається або його ціною в момент закупівлі від зовнішнього джерела (постачальника), або собівартістю при виробництві безпосередньо на підприємстві. У першому випадку мова йде про виробничі запаси, у другому – про незавершене виробництво. Причому вартість останнього детермінована ступенем його обробки. По мірі послідовного проходження матеріалу через стадії виробництва до вартості окрім витрат, пов’язаних з придбанням, акумулюються інші елементи витрат.

Ціна матеріалів, що купуються коливається навколо середньої і тому, певною мірою, визначає політику закупівель. Це означає, що відділ логістики формує матеріальні резерви адекватно стану ринкового середовища.

---

Так, політика закупівель за низькими цінами реалізується у трьох формах:

• закупівлі виконуються у надмірній кількості, коли ціна стає нижчою за середній рівень;

• закупівлі здійснюються у надмірній кількості, коли надаються відповідні знижки;

• здійснюються форвардні угоди щодо ще не виробленого товару за ціною, що є вищою за поточну, але нижчою за очікувану.

Економія від проведення вказаної політики зіставляється з величиною витрат, пов’язаних із зберіганням, переміщенням матеріалів, їх обезціненням в результаті зберігання, з втратою прибутку внаслідок втрачених (невикористаних) можливостей після вкладення оборотних коштів в запаси та ін.

Заготовчі витрати. Заготовчі витрати, що пов’язані із створенням запасу, включають такі витрати:

1) Зовнішні поставки та відтворення виробничих запасів:

• на утримання закупівельних підрозділів;

• на оформлення та розміщення замовлень;

• на укладання господарських угод з постачальниками;

• на відрядження;

• на комунікацію;

• на завезення і розвантаження предметів постачання;

• на кількісно-якісну прийомку та складське розташування;

• на облік заготовчих операцій;

• на проведення розрахунків за поставками;

• інші.

2) Постачання на самому підприємстві та створення заділів:

• на утримання виробничо-диспетчерського підрозділу;

• на внутрішньозаводські транспортно-переміщуючі операції;

• на складання графіків руху деталей в процесі обробки;

• на переналагодження обладнання;

• втрати прибутку, пов’язані з перервами;

• інші.

У процесі створення запасів розрізняють постійні витрати, що залишаються незмінними при зміні кількості поставок та змінні, величина яких прямо пропорційно залежить від названого параметру. Так, заробітна плата співробітників відділу постачання (постійні витрати) не залежить від образу дій прийнятого по відношенню до створення запасів. Навпаки, складові, що відповідають змінним витратам, зростають при збільшенні обсягу матеріалів, що закупаються або запускаються у виробництво (наприклад, на завезення та вивантаження предметів постачання, на внутрішньозаводські транспортно-переміщуючі операції).

Витрати зберігання. Витрати зберігання, що пов’язані із створенням запасів, як правило, залишаються незмінними (постійними) до їх певного рівня. При надходженні на збереження додаткової кількості необхідних матеріалів величина цих витрат починає варіюватися. З’являються змінні складові, які власне і є предметом управління запасами. Витрати зберігання включають такі елементи:

• на заробітну плату складського персоналу;

• на оренду та утримання складських приміщень, споруд, інвентарю;

• на виконання складських операцій;

• на відшкодування втрат від виконання складських операцій;

• на облік матеріалів;

• непродуктивні витрати (недостачі, втрати, збитки).

---

Втрати прибутку внаслідок втрачених (невикористаних) можливостей, що пов’язані із створенням та збереженням запасів. Створюючи та зберігаючи запаси, підприємство тим самим відмовляється від інших варіантів використання грошових коштів, які потенційно могли б забезпечити зростання прибутку. Виникають витрати у формі втрати прибутку, внаслідок втрачених можливостей, які разом с витратами зберігання складають ціну утримання запасів. Ці втрати дорівнюють добутку рентабельності виробництва на середню вартість товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в запасах.

Інші. Серед інших виділяють дві групи витрат, що пов’язані з необхідністю термінового поповнення запасів:

• на прийняття невідкладних заходів по забезпеченню постачання (різниця між нормальними витратами закупівлі або запуску у виробництво та аналогічними надзвичайними витратами);

• втрати від скорочення обсягів виробництва і постачання у випадках, коли прийняття термінових заходів не призводить до позитивних результатів і в кінцевому випадку не вдається задовольнити попит.

Різноманітні статті витрат управління запасами знаходяться у певній залежності від обсягу поставок. Витрати збереження і втрати прибутку внаслідок втрачених (невикористаних) можливостей, що пов’язані із створенням та збереженням запасів, зростуть разом із збільшенням розміру поставок, оскільки ця обставина призводить до досягнення більш високого рівня запасів. В умовах заданого обсягу попиту зменшення розміру поставок означає, що потрібно збільшити їх кількість. І, відповідно, стимулюється зростання заготовчих витрат. З іншого боку, при збільшенні кількості поставок має місце зменшення рівня запасів, виникає вірогідність нестачі запасів та збільшення інших витрат.

Таким чином, сукупні витрати, що пов’язані із створенням та утриманням запасів – це сума витрат, величина яких змінюються як в прямій, так і в зворотній пропорційній залежності від розміру поставки:

• витрати, величина яких змінюється в прямій пропорційній залежності від розміру поставок – витрати зберігання та втрати прибутку внаслідок втрачених (невикористаних) можливостей, що пов’язані із створенням та збереженням запасів;

• витрати, величина яких змінюється в зворотній пропорційній залежності від розміру поставок – заготовчі витрати.

На рис.8.1. показані залежності, що існують між названими видами витрат управління запасами.

Витрати

(2)

А

(1)

О Д Розмір

поставки

(1) - витрати зберігання і втрати прибутку, внаслідок втрачених (невикористаних) можливостей, що пов’язані із створенням та збереженням запасів;

2. - заготовчі витрати.

Рис.8.1. Функціональна залежність витрат управління запасами від розміру поставок

---

Відстань (ОА) на осі ординат показує значення найменших загальних витрат, що обумовлені створенням та утриманням запасів, а відстань (ОД) на осі абсцис – відповідний їм розмір поставки, який називають економічним.

Економіко-математичні моделі управління запасами дають можливість отримати кількісні оцінки залежностей, що показані на рис. 8.1 і на цій основі визначити економічний розмір партії поставки предметів постачання; економічний обсяг партії виробництва продукції; мінімальну величину загальних витрат, що зумовлені створенням та утриманням виробничих запасів; мінімальну величину загальних витрат, що зумовлені створенням та утриманням запасів незавершеного виробництва.

4. Параметри запасів. Методи визначення поточного і страхового запасів

Управління запасами є ключовою активністю, що становить найважливішу сферу логістичного менеджменту фірми як з точки зору трудомісткості, так і пов'язаних з нею витрат. Запаси в тому чи іншому вигляді присутні на всій довжині логістичних ланцюгів і каналів, іммобілізуючи значну частину оборотного капіталу підприємства.

Основною проблемою логістичного управління запасами є узгодження (координація) часто протилежних цілей різних сфер діяльності підприємства (маркетингу, виробництва і фінансів) по відношенню до запасів. Укрупнено ці цілі полягають в наступному. Маркетинг зацікавлений в якомога більш високому рівні задоволення споживачів за рахунок запасів, що ефективно поповнюються та здатні швидко і комплексно реагувати на зміни попиту.

З позицій виробничого менеджменту запаси повинні перш за все забезпечувати безперервність виробничо-технологічного циклу, запобігати збоям через відсутність необхідних матеріальних ресурсів і готової продукції, в той же час мінімізувати витрати, пов'язані з постачанням.

Фінансовий менеджмент зацікавлений в якомога меншому рівні запасів у логістичній мережі підприємства з точки зору оборотного капіталу, прискорення оборотності запасів, зменшення загальних витрат, пов'язаних з управлінням запасами і підвищення віддачі на вкладені в запаси інвестиції.

У зв'язку з різним цільовим призначенням і підходом до запасів зазначених сфер менеджменту між ними можуть виникати конфлікти, згладжування яких є однією з ключових завдань логістичного менеджменту. Зазвичай це завдання вирішується на основі критерію мінімальних загальних витрат, пов'язаних з формуванням і управлінням різними видами запасів в логістичній системі.

Процес руху запасів (їх поповнення і витрачання) графічно може бути зображений у вигляді так званої пилкоподібної діаграми (sawtoothdiagram), яка представляє собою графік, по осі абсцис якого відкладається час, а по осі ординат – відповідний рівень запасу. На рис. 8.2 наведено приклад такої діаграми, на якій цифрами позначені параметри запасів.

---

Смотрите также файлы

• ЛОГИСТИКА ТЕСТЫ.docx

• Тесты Международная экономика ШПОРЫ.doc

• Задачі Международная экономика ШПОРИ.doc

• Екзаменаційні питання міжнародна економіка.docx

• Питання до контрольної роботи з фінансів Васютинська.docx