Файл: вопросы кр.doc

• потребительские расходы населения страны (которые включают в себя покупку товаров текущего потребления, товаров длительного пользования и оплату потребительских услуг);

• валовые инвестиции в экономику страны (расходы (затраты) частных предпринимателей внутри страны на приобретение машин, оборудования,

• государственные расходы (государственные закупки (расходы) товаров и услуг, включая закупки на национальном, региональном и местном уровнях, но исключая государственные трансфертные платежи);

• чистый экспорт (разница между экспортом и импортом страны);

ВВП = C + G + Ig + Xn, де

7. ВВП і його розрахунок за методом потоку доходів.

Валовой внутренний продукт – это показатель, отражающий исчисленную в рыночных ценах совокупную стоимость конечного продукта (товаров и услуг), созданного в течение одного года в пределах данной национальной экономики как национальными, так и зарубежными производителями.

ВВП, определенный по методу потока доходов, измеряется как сумма всех доходов, полученных от производства в данном году. Эти доходы включают заработную плату, процент, ренту, прибыль. В показатель ВВП также включаются косвенные и прямые налоги на предприятия, амортизация, доходы от собственности и нераспределенная часть прибыли. То, что для одних субъектов является издержками, для других – доходами.

ВВП = W + P + ir + R + Tн + A, де

W – заробітна плата;

P – прибутки корпорацій;

ir – банковский %;

R – рента (орендна плата також);

Тн – податки непрямі;

A – амортизація.

8. Номінальний і реальний ВНП. Дефлятор ВНП та індекс споживац цін.

ВНП (GNP) – это показатель СНС, отражающий совокупную рыночную стоимость всех конечных товаров и услуг, произведённых национальными экономическими агентами как внутри страны, так и за её пределами в течение одного года.

Номинальный ВНП – это ВНП, подсчитанный в текущих ценах. В макроэк-й теории его обозначают символом PQ, где P означает индекс цен, а Q–физический объем пр-ва. Реальный ВНП – это фактический объем выпуска пр-ции, рассчитанный в ценах базисного года.

Дефлятор ВНП измеряет интенсивность инфляции или обратного процесса–дефляции. Дефлятор ВНП явл. всеобъемлющим индексом цен, применимым для измерения абсолютного уровня цен. дефлятор ВВП(P)=номинальный ВНП (PQ) /реальный ВНП(Q).

Потребительская корзина – это набор из самых необходимых для жизни товаров и услуг. Індекс споживацьких цін визначається співвідношенням між сукупною ціною споживчого кошика поточного і базисного періоду.

Відмінності індексів: 1)дефлятор відображає ціни всіх вироблених товарів і послуг, ІСЦ – тільки тих, що входять до споживчого кошика. 2)у дефляторі враховуються товари, вироблені в межах даної країни. Товари, що імпортуються, не враховуються у ВНП, хоча відображаються у ІСЦ. 3)при обчисленні ІСЦ використовується незмінний набір товарів і послуг, а при розрахунку дефлятора передбачається зміна набору складу ВНП (недовиробництво якихось товарів).

---

9. ВНП і суспільний добробут.

ВНП (GNP) – это показатель СНС, отражающий совокупную рыночную стоимость всех конечных товаров и услуг, произведённых национальными экономическими агентами как внутри страны, так и за её пределами в течение одного года.

Показник ВНП є достатньо вагомим показником функціонування національної економіки впродовж року, однак в повній мірі не відображає рівень добробуту населення. як ринковий показник він залишає поза увагою багато важливих аспектів добробуту, спотворюючи його реальний стан. А саме: : існуванням неринкової діяльності, результати якої не стають об’єктами купівлі-продажу; наявністю тіньової економіки; ВНП є кількісним показником і не враховує повною мірою змін якості товарів та послуг, змін у розподілі; у ВНП не знаходять відображення збільшення вільного часу, освіта, охорона здоров’я, задоволення духовних потреб, ступінь забруднення навколишнього середовища.

Більш точним показником добробуту суспільства можна назвати виробництво реальних ВНП та НД, але не в цілому, а на душу населення. Валовой национальный продукт на душу населения — ВНП, деленный на численность населения страны.

З метою здійснення точнішого виміру рівня добробуту був запропонований показник чистого економічного добробуту, як скорегованого виміру нац. обсягу виробництва, що враховує тільки споживання і інвестиції, які мають безпосередній вплив на економічний добробут.

ЧЕД = ВНП – негативні економічні ефекти у грошовому вираженні + поза ринкова діяльність підприємств у грошовому вираженні + результати тіньової діяльності, що виробляють блага у грошовому вираження – результати тіньової діяльності, що виробляють антиблага у грошовому вираженні + грошове вираження зростання вільного часу та якості відпочинку – негативні наслідки монополій та урбанізації.

10. Сукупний попит та його цінова детермінанта.

Визначення поняття "сукупний попит"; структура сукупного попиту; крива сукупного попиту (AD); три види ефектів.

Сукупний попит (AD) – це реальний обсяг національного виробництва, який споживачі, підприємства, держава та іноземці готові купити при будь-якому можливому рівні цін. Сукупний попит визначається як сума всіх індивідуальних попитів на національному ринку.

. Його складові: споживчий попит (С), інвестиційний (Ig), п. на товари та послуги з боку держави (G), чистий експорт (Xn). Тобто, підрахувати сукупний попит можливо, обчислюючи ВНП за методом «потоку витрат». AD = С + Ig + G + Xn.

Три ефекти: 1)ефект багатства (реальних касових залишків) полягає в тому, що зростання загального рівня цін викликає зниження реальної вартості фінансових активів з фіксованою грошовою вартістю (напр. облігацій). Власники цих активів біднішають, тому вони вимушені знижувати свої витрати, сукупний попит знижується. 2)ефект відсоткової ставки – збільшення рівня цін викличе зростання попиту на гроші, що спричинить підвищення відсоткової ставки. Тому домогосподарства скорочують придбання товарів у кредит, а фірми – інвестиційні витрати. Сукупний попит знижується. 3)ефект імпортних закупівель – зростання цін у державі скорочує попит на вітчизняні товари і збільшує попит на імпорт. Це скорочує обсяг чистого експорту і, відповідно, сукупного попиту.

---

_{11. Сукупний попит та його нецінові детермінанти.}

Сукупний попит (AD) – це реальний обсяг національного виробництва, який споживачі, підприємства, держава та іноземці готові купити при будь-якому можливому рівні цін. Сукупний попит визначається як сума всіх індивідуальних попитів на національному ринку.

. Його складові: споживчий попит (С), інвестиційний (Ig), п. на товари та послуги з боку держави (G), чистий експорт (Xn). Тобто, підрахувати сукупний попит можливо, обчислюючи ВНП за методом «потоку витрат». AD = С + Ig + G + Xn.

Нецінові детермінанти (С): 1)добробут споживачів 2)Очікування споживачів 3)Заборгованність споживачів 4)індивідуальні податки. Н.д.(Ig): 1)відсоткова ставка 2)очікування прибутку від інвестицій 3)податки на бізнес 4) рівень технології 5)надлишкові виробничі потужності. Державні витрати (G) обумовлені суто політичними рішеннями. На чистий експорт впливає: 1)нац. доход інших країн 2)курс нац. валюти.

Нецінові фактори впливають саме на попит, а не на обсяг сукупного попиту, внаслідок цього крива рухається праворуч при збільшенні сукупного попиту та ліворуч при зменшенні.

12. Сукупна пропозиція та її детермінанти.

Сукупна пропозиція(AS) – це обсяг реального національного виробництва, який вітчизняні виробники готові запропонувати на ринку при кожному можливому рівні цін. Визначається як сума індивідуальних пропозицій у нац.економіці.

Графическое изображение совокупного предложения представлено в виде прямой, которая состоит из 3-х отрезков

Горизонтальный, или кейнсианский, отрезок характеризуется тем, что на нем все факторы производства используются не полностью. На этом промежутке реальный объем производства не достиг своего потенциального уровня и имеются резервы мощностей, рабочей силы, запасы сырья. На этом отрезке рост производства происходит за счет неиспользуемых ресурсов и не сопровождается ростом цен.

Промежуточный, или восходящий, отрезок кривой совокупного предложения соответствует постепенному вовлечению в производство свободных факторов, имеющих определенные границы.

Происходит общий постепенный рост цен на товары и услуги, а производство растет не так быстро, как прежде.

На вертикальном, или классическом, участке производство достигло своего потенциального уровня (Y2), когда все ресурсы задействованы и достигнута полная занятость. Изменение совокупного спроса может оказать влияние только на уровень цен, но не затрагивает объемов совокупного производства и занятости.

До нецінових детермінант відносяться:

1) Зміна цін на ресурси:

2) Зміна в продуктивності;

3) Зміна правових норм: а) податки з підприємств та субсидії;

б) державне регулювання.

13. Загальна модель макроекономічної рівноваги (модель AD-AS).

Сутність та графічне зображення макроекономічної рівноваги; вплив нецінових детермінант сукупного попиту (AD) на макроекономічну рівновагу; вплив нецінових детермінант сукупної пропозиції (АS) на макроекономічну рівновагу; одночасні зміни AD і AS та макроекономічна рівновага.

---

Макроекономічна рівновага – це перетин кривої AD та AS, який визначає рівноважний рівень цін та виробництва.

Якщо фактичний обсяг нац.виробництва, тобто сукупна пропозиція виявиться більшою рівноважний обсяг то у виробників збільшиться залишки товарної продукції, конкуренція змусить їх знизити ціни та скоротити випуск продукції до рівноважного рівня. За протилежної ситуації конкуренція з боку попиту збільшить ціни, це змусить виробників нарощувати виробництво.

Якщо одночасно зміниться і сукупний попит, і сукупна пропозиція, то це призведе до зміні рівня цін та обсягу національного виробництва.

Нецінові детермінантиAD: 1)Очікування споживачів відносно доходів та цін. 2)Заборгованність споживачів – чим більший борг, тім менші поточні витрати. 3)індивідуальні податки – збільшення податків призводить до менших поточних витрат. Нецінові детермінантиAS: 1)Зміна вартості виробництва – збільшення ціни ресурсів призводить до зменшення обсягів виробництва. 2) Зміна технології викликав зростання продуктивності. 3) зміна інстутиційного середовища – збільшення податків зменшує стимул виробництва.

14. Зміни в макроекономічній рівновазі. “Ефект храповика”.

Макроекономічна рівновага – це перетин кривої AD та AS, який визначає рівноважний рівень цін та національного виробництва.

Рівновага на різних відрізках є різною.

рівень

Р

AS

Е

AD

ВВП

При даному положенні AS зміщення кривої АД праворуч під впливом нецінових детермінант на:

а) кейнсіанському відрізку збільшує реальний обсяг національного виробництва і зайнятість, але не змінює рівень цін;

б) на проміжному відрізку збільшує і реальний обсяг національного виробництва, і рівень цін;

в) на класичному відрізку збільшує рівень цін, але не змінює реальний обсяг національного виробництва.

За незмінного АД зміщення AS праворуч (від AS1 до AS3) призводить до зниження рівня цін та збільшення обсягу виробництва, а зміщення AS ліворуч (від AS1 до AS3) – до стагфляції (зниження рівня виробництва, зростання рівня цін і рівня безробіття).

Зміщення кривої АД ліворуч на класичному та проміжному відрізках по –особливому впливає на макроекономічну рівновагу.

Ця особливість пояснюється тим, що ціни раз піднявшись, не можуть просто знизитись, оскільки продавцеві непросто відмовитись від більшого доходу. Здається, що на вертикальному та проміжному відрізку зміщення кривої сукупного попиту ліворуч повинно супроводжуватися зниженням рівня цін. Однак, якщо в сторону підвищення ціни можуть змінюватися швидко, то для зменшення вони виявляються негнучкими.

Таке явище в економіці отримало назву «ефект храповика».

AS

Е₃

Е₂

P₂

P₁

AD₂

Е₁

AD₁

Q₃ Q₁ Q₂

Тобто в результаті зменшення попиту точка рівноваги переміщується з точки Е2 в т.Е3.

---

15. Класична теорія: загальні теоретичні передумови.

Закон Сея, еластичність цін і зарплати (5); споживання, заощадження та інвестиції в класичній теорії (10); графічне зображення AD і AS та пояснення класичної макроекономічної моделі (10); значення та обмеженість класичної макроекономічної теорії (5).

Сей сформулировал закон, согласно которому предложение тов. создает спрос на них. Этот закон является одним из постулатов классической теории. И поэтому совокупный спрос равен совокупному предложению. При этом экономической системе присуща абсолютная эластичность цен и заработной платы. Согласно Сею не может быть продолжительного разрыва между спросом и "предложением. Если бы уровень общих расходов показался недостаточным, довольно быстро включаются такие рычаги регулирования как цена и заработная плата (в том числе и% ставка), в результате чего снижение общих расходов не повлечет за собой сокращение реального объема национального производства, занятости и реальных доходов.

Однако усложняющим фактором в теории Сея являются сбережения. Потребители тратят не весь полученный доход. Часть они сберегают — это и есть сбережения (S). Владельцы S сбережений помещают в банк под % или покупают облигации. При этом чем выше ставка %,. тем выше стимул к сбережениям. В результате расходов на потребление становится недостаточно для того, чтобы выкупить весь произведенный объем продукции. Однако классики опровергали данный факт наличием инвестиций. Предпринимательский сектор готов использовать предложенные на рынке сбережения, вкладывая их в производство в расчете на получение доп–ой прибыли - это и есть инвестиции (I). Предприятия будут наращивать объем инвестиций до тех пор, пока предельная эффективность инвестиций превышает % ставку, и как только эти величины сравниваются, инвестирование в эк-ке прекращаются. Таким образом, Инструментом равновесия у классиков явл ссудный процент. Модель равновесия:

когда, например, государство увеличивает предложение денег

(М) в экономике, количество денег находящихся в распоряжении домашних

хозяйств и предпринимательского сектора возрастает. Домашние хозяйства

увеличивают потребительские расходы (С), а частные предприниматели

инвестиционные расходы (І). В результате совокупный спрос на рынке благ

растёт, вызывая сдвиг кривой AD вправо вверх, рис. 4.4: Экономика при этом изначально функционирует на границе производственных

возможностей (уf) и, следовательно, не способна увеличить производство товаров

и услуг. Поэтому равновесный общий уровень цен повышается, а

равновесный объём национального производства, вследствие эластичности

цен и заработной платы, а также действия закона Сэя, не изменяется. В экономике

---