ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 21.02.2019
Просмотров: 1130
Скачиваний: 1
Специфика этого социального института состоит в том, что семья обладает устойчивой структурированной организацией, включающей двух или более человек, связанных между собой кровным родством, брачными узами или усыновлением. Семья существует как санкционированный обществом союз, стабильность которого возможна при взаимодействии с другими социальными институтами: государством, правом, общественным мнением, религией, образованием, культурой. Оказывая внешнее воздействие на семью, они регулируют ее создание и изменение. В рамках этих институтов создаются нормы и санкции, поддерживающие семью. Как соц институт рассматривают семью в пределах государства как способ продолжения рода
Исследование семьи как социального института ориентировано в основном на исследование внешних связей семьи,
Семья выполняет целый ряд функций: репродуктивная, воспитательная, хозяйственно-бытовая, первичного контроля, духовно-эмоциональная, досуговая и статусная.
44.Сім*я як мала група.
Семья – это
основанное на браке или кровном родстве
объединение людей, связанных общностью
быта и взаимной ответственностью.
Являясь необходимым компонентом
социальной структуры любого общества
и выполняя множественные социальные
функции, семья играет важную роль в
общественном развитии.
Семья – первичный
агент социализации. Основу семьи
составляет брачный союз между мужем и
женой в тех или иных формах, санкционированных
обществом.
Как малая социальная группа семья чаще всего рассматривается в тех случаях, когда изучаются отношения между индивидами, составляющими семью, или внутренние связи семьи. Благодаря этому можно установить динамику супружеских отношений, характер отношений между родителями и детьми, а также мотивы и причины разводов. Рассматривая проблемы межличностного взаимодействия, необходимо не забывать, что они тесно связаны с существующими в обществе нормами, ценностями и образцами поведения.
Как малая группа
семья играет огромную роль в воспитании
и становлении личности, ее социализации,
является проводником тех ценностей и
норм поведения, которые приняты в
обществе, а также удовлетворяет личные
потребности людей.
45.Види і форми шлюбу.
По своим формам и типам семейные отношения достаточно многообразны. В зависимости от структуры родственных связей выделяют 3 основных типа семьи: нуклеарную (простую), сложную и «смешанную». Первая состоит из родителей и находящихся на их иждивении детей, вторая – из родителей, детей и других родственников, представителей двух или более поколений.
В зависимости от формы брака выделяют моногамную и полигамную семью. Первая предусматривает наличие брачной пары – мужа и жены. Вторая подразделяется на полигинию (многоженство) и полиандрию (многомужество).
По критерию семейной власти выделяют такие исторические формы семьи, как матриархат (власть в семье принадлежала женщине) и патриархат (во главе семьи стоял мужчина). В настоящее время превалирует эгалитарная семья, в которой существует статусное равенство супругов.
К историческим формам семейно-брачных отношений относятся также эндогамия, предполагающая заключение брака между представителями одной и той же соц.группы), и экзогамия (брак между представителями разных соц. групп)
46.Особливості демографічної політики
Демографическая политика – это система социальных мер, которые направлены на формирование желательного для общества сознательного демографического поведения. Демографическая политика предполагает систему мер по регулированию рождаемости, заботу обо всех половозрастных категориях населения (детях, женщинах, мужчинах, престарелых и др.), а также мер по укреплению семьи.
Меры демографической политики условно подразделяются на три группы:
1.Экономические меры
2.Администартивно-юридические
3.Социально-психологические и воспитательные меры
Демографическая
политика – это фактически социальная
политика в широком смысле слова, причем
с учетом качественного состава населения
как страны в целом, так и отдельного
региона.
Она должна быть направлена
на:
- укрепление семьи;
- создание
благоприятных условий для воспитания
подрастающего поколения;
- ликвидацию
детской беспризорности;
- соединение
материнства с трудовой и социальной
активностью женщин;
- увеличение
продолжительности жизни;
- улучшение
положения престарелых и инвалидов;
-
планомерное развитие социальных благ
соответственно демографической
ситуации.
Демографическая политика
должна решать проблемы экологии,
экономики, старение нации, переизбыток
рабочей силы, нехватка рабочих мест.
Украина уже давно находится в стадии депопуляции -природного сокращения численности населения. Для выхода из этой ситуации нужна государственная, научно обоснованная, подкреплённая материальными и финансовыми ресурсами демографическая политика, направленная на создание устойчивых количественных и качественных параметров воспроизводства населения, отвечающих долговременным интересам развития нашего общества.
47. Зміст, функції і категорії соціології праці.
Соціологія праці це галузь соціології, що вивчає трудову діяльність як соціальний процес, як необхідну умову життєдіяльності людини і суспільства, а також розглядає соціальні чинники підвищення ефективності праці, вплив науково-технічних і соціальних умов на ставлення людей до неї.
Соціологія праці, як і будь-яка наука, виконує певні функції в життєдіяльності суспільства. Найважливіша з них — інформаційна, яка полягає в забезпеченні управлінських структур суспільства соціологічною інформацією
Пізнавальна функція соціології праці пов´язана з розширенням пізнання закономірностей соціально-трудових відносин,
Описова функція пов´язана з викладом і публікацією результатів соціологічних досліджень у різних звітах, статтях, монографіях.
Освітня функція реалізується через поширення сучасних наукових знань, теоретичних і методологічних основ, уявлень про соціальні механізми процесів у сфері праці
Прогностична функція соціології праці пов´язана з можливостями спостерігати завдяки конкретно-соціологічним дослідженням тенденції в зміні сукупності соціальних показників
Перетворювальна функція соціології полягає в розробці на основі даних соціальної діагностики стану соціально-трудових відносин найефективніших соціальних технологій
Основними категоріями
соціологіх праці є характер праці, її
зміст та умови, а також мотивація,
адаптація, соціально-психологічний
клімат тощо.
Характер праці -
категорія, яка виражає соціальну сутність
праці як суспільне значимого процесу.
Зміст праці - це узагальнена характеристика процесу праці, яка враховує різноманітні функції праці, види трудових операцій, поділ виробничої діяльності за галузями, фізичне та Інтелектуальне напруження учасників процесу праці
УМОВИ праці - сукупність чинників, які впливають на працездатність, здоров'я працівника
48. Особенности трудоустройства в Украине
49. Соціальна сутність управління працею
Менеджмент визначають як міждисциплінарну науку, яка поєднує економічний, соціальний, політичний, організаційний, правовий, психологічний та інші підходи до керування виробництвом. Менеджмент поліпшує виробничу діяльність та взаємини її суб'єктів. Менеджмент складає другу половину соціології праці й управління - соціологію управління. До сфери дії належать:
- визначення цілей і завдань управління,;
- розподіл робіт і координація взаємодії різних підрозділів;
- оптимізація процесів прийняття рішень;
- пошук адекватної мотивації діяльності;
- виявлення ефективних стилів керівництва.
Можна виділити три періоди, які відрізнялись появою різних підходів до вивчення і регулювання виробничої поведінки робітника.
а) Науковий менеджмент. Заснований американським інженером-дослідником Ф. Тейлором. За теорією Ф.Тейлора, будь-яке управління виробництвом повинно бути засноване на певних наукових принципах. Основні принципи системи Ф. Тейлора:
- наукова організація праці; звільнення робітників, які працюють не на повну потужність;- співробітництво адміністрації з робітниками;- однакова відповідальність за справи на виробництві.
б) Менеджмент людських відносин. Одним із її авторів був американський вчений Е. Мейо. Висновки його експерименту полягали у наступному: зростання продуктивності праці може не залежати від матеріальних умов праці; успіх трудової діяльності великою мірою залежить від людських взаємин; запорукою ефективності праці є гармонійні взаємини між робітниками та адміністрацією і всередині робітничих груп; людське ставлення керівників до підлеглих, зменшують кількість конфліктів на виробництві і сприяють ефективності праці.
в) Ситуативний менеджмент. Його впровадження у життя пов'язане з ім'ям американського соціолога Херцбера. У цій концепції розглядається мотивація праці. Мотиви, які спонукають людину до певної праці, можна поділити на два види: зовнішні і внутрішні. До зовнішніх відносяться: методи управління персоналом, стиль керівництва, умови праці, соціально-психологічний клімат, винагорода за працю тощо. До внутрішніх відносяться зміст праці, визнання її значення іншими людьми, почуття відповідальності, прагнення піднятись вище.
50. Соціальні аспекти зайнятості.
Зайнятість і безробіття – найважливіші показники використання людських ресурсів у виробничому процесі. Разом з інформацією про інші аспекти економіки вони є базою для оцінки та аналізу макроекономічної політики уряду будь-якої країни.
Зайнятість населення — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням їхніх особистих і суспільних потреб, що приносить їм заробіток чи трудовий дохід. Розрізняють зайнятість у секторах економіки; постійну чи тимчасову; повну або часткову; основну та додаткову; продуктивну; вільно обрану; формальну форми зайнятості.
Враховуючи весь спектр відносин, які проявляються і перетинаються в змісті поняття „зайнятість”, його можна визначити як сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та їх участю в суспільно корисній діяльності, що приносить їм заробіток або доход.
Концептуально виділяють такі види зайнятості: повну, ефективну і раціональну. Повна зайнятість означає створення матеріально-технічних, організаційних, соціально-економічних умов, які б забезпечили можливість працевлаштування працездатного населення.
За формою зайнятості, враховуючи вид діяльності населення, розрізняють:
- економічно-господарську зайнятість, тобто всі види діяльності по створенню валового продукту й національного доходу;
- службову зайнятість, пов'язану з службою в армії, роботою на вибраних, назначених посадах;
- соціальну зайнятість, яка пов'язана з виконанням функцій соціального характеру (це творча, інтелектуальна зайнятість, навчання, релігія).
Зайнятість населення в будь-якій країні, а тим більше в умовах формування ринкових відносин, і зокрема ринку праці, є центральною ланкою соціально-економічного розвитку суспільства. Спеціалісти вважають, що за рівнем зайнятості населення можна зробити оцінку рівня розвитку даної держави.
51. Соціальний, економічний, правовий підходи до визначення зайнятості.
Зайнятість населення — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням їхніх особистих і суспільних потреб, що приносить їм заробіток чи трудовий дохід. Розрізняють зайнятість у секторах економіки; постійну чи тимчасову; повну або часткову; основну та додаткову; продуктивну; вільно обрану; формальну форми зайнятості.
Зайнятість з економічної точки зору суспільства – це діяльність працездатного населення по створенню суспільного продукту або національного доходу. Ця зайнятість, з точки зору корисності, для суспільства має вирішальне значення. Вона визначає як економічний потенціал суспільства, так і рівень, якість життя населення в цілому та добробут окремих громадян.
Зайнятість з соціальних позицій – це зайнятість такими видами корисної діяльності, як навчання в загальноосвітніх школах, середніх та вищих навчальних закладах, служба в армії, зайнятість в домашньому господарстві, виховання дітей, догляд за хворими і людьми похилого віку, участь в роботі громадських організацій.
Правовий зміст зайнятості полягає в тому, що праця є природним правом людини і це право гарантується громадянину України державою. У відповідності до ст. 43 Конституції України, кожен громадянин має право на працю, а держава створює умови для здійснення цього права, гарантує однакові можливості у виборі професії і роду трудової діяльності; реалізує програму професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів у відповідності до потреб суспільства.
52. Моделі економіки: самостійна і інтегральна частини суспільства.
Теоретически экономику можно рассматривать с двух точек зрения:
1) как самостоятельную, относительно изолированную часть общества;
2) как интегрированную составную часть общества.
Самостоятельная часть общества. Здесь прежде всего интересны те признаки, по которым отчетливо различаются экономика и общество. Центральное место занимают отношения между предприятиями и их непосредственными партнерами на рынке, а также отношения предприятий с потребителями. Социальное влияние в этой модели не учтено. Государство и общество здесь выступает как «усеченные», отделенные от единого целого образования
Интегральная часть общества. Однако картина существенно меняется, когда экономику мы рассматриваем как составную часть общества Аналитически совокупность взаимодействий между экономикой, государством и обществом можно представить в модели кругооборота.
Она отражает следующие моменты:
1) Государство воздействует на экономику в форме трудового и социального законодательства, в форме налогового стимулирования.
2) Экономика реагирует на меры государственного воздействия в виде изменения хозяйственных предпосылок, оказывающих влияние на принятие экономических решений.
3) Эти изменения в экономике в свою очередь оказывают влияние на развитие общества: регионы слабые с точки зрения развитости инфраструктуры приходят в запустение, происходят изменения в стиле потребления и проведения досуга, растет мобильность населения.
4) Общество со своей стороны воздействует на государство: оно требует, к примеру, принятия нового трудового законодательства, гарантии лучших целей труда,. В ответ на давление со стороны общественных организаций государство снова вмешивается в экономический процесс. Динамика кругооборота возобновляется.