ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 15.07.2019
Просмотров: 3315
Скачиваний: 2
Котарпіну хлорид застосовують для зупинки кровотечі із матки і ран. Препарат діє судинозвужувально, підвищує тонус м'язів матки. Він не подразнює тканини, тому його можна застосовувати парентерально. Для підшкірних і внутрішньовенних ін'єкцій застосовують 2-5 %-ні розчини котарпіну хлориду, місцево - 1-2 %-ні розчини. Підшкірно вводять у дозах: великим тваринам - 0,1-0,3 г, собакам - 0,03-0,05 г.
Біологічні способи
Ці методи характеризуються, насамперед, загальною дією, яка підвищує зсідання крові.
Сироватка крові. Її застосовують місцево. Для цього ватно- марлевий тампон зволожують сироваткою і вводять у рану.
Тканинна тампонада. Цей спосіб особливо ефективний при капілярних та паренхіматозних кровотечах.
Для тампонади використовують шматочки сальника, м'язів, жирової клітковини, які мають кровоспинні властивості. Ними заповнюють порожнини рани або ж покривають поверхні, що кровоточать.
Тромбін - фермент крові, який випускають у формі порошку, в ампулах. Перед застосуванням його розчиняють у фізіологічному розчині натрію хлориду. Препарат швидко зупиняє кровотечу із дрібних судин, в тому числі й паренхіматозну. Застосовують тільки місцево. При введенні в кровоносне русло може викликати численні тромбози!
Гемостатична губка - суха пориста маса, яка добре вбирає рідину. До її складу входять плазма та сироватка крові, тромбопластин, кальцію хлорид. Випускають у вигляді висушених шматочків у герметичних металевих коробках або в пластмасових упаковках. Препарат стерильний. Має здатність механічно закупорювати кровоточиві судини.
Губку наносять на висушену поверхню рани, намагаючись забезпечити її тісний контакт з кровоточивими тканинами (притискають марлевою серветкою). Через 2-3 хв серветку забирають, а губку залишають у рані, оскільки при передчасному видаленні її кровотеча може відновитися.
Недолік губок - крихкість, сипучість, тому їх незручно застосовувати на великі ранові поверхні, а також при кровотечах із ротової й носової порожнин!
Фібрин-гемостатична губка - стійка пориста маса, що складається, головним чином, із фібрину та невеликої кількості тромбіну. Випускають у висушеному вигляді в герметично закритих банках. Препарат стерильний. Застосовують при капілярних кровотечах із різних органів та тканин. Можна використовувати також з попереднім зволоженням рани розчином тромбіну. Губку прикладають до ранової поверхні, що забезпечує достатньо надійний гемостаз.
Біологічний антисептичний тампон - препарат, схожий на губку. До його складу входять плазма, желатин, тромбопластин, кальцію хлорид та антимікробні препарати (антибіотики, фурацилін). Дає по- зитивні результати при кровотечах з інфікованих ран.
Желатина медична - тваринний білок, що має велику в'язкість, забезпечує зсідання крові та швидке утворення тромбів. При перора- льному введенні кровоспинна дія желатини проявляється повільно й не завжди забезпечує надійний ефект, тому її частіше ін'єктують внутрішньовенно як коагулянт загальної дії. Перед застосуванням желатину підігрівають до температури 37 °С.
Вводять підшкірно 10 %-ний розчин желатини медичної на 0,5 %- ному розчині натрію хлориду коням і великій рогатій худобі в дозі 5,0-20,0 г.
Кетгут також можна використовувати як гемостатичний засіб. У своєму складі він містить велику кількість тромбокінази. Його можна застосовувати як у вигляді шовного матеріалу, так і поміщати його шматки в рану.
Пітуїтрин для ін'єкцій - екстракт задньої частки гіпофізу великої рогатої худоби, гормональний препарат. Основні його діючі речовини - окситоцин та вазопресин. Перший спричинює скорочення м'язів матки, другий - звуження судин, підвищує кров'яний тиск. І, крім того, діє антидіуретично. Застосовують з метою підвищення тонусу мускулатури матки і для зупинення кровотеч у післяродовий та післяабортовий періоди.
Випускають в ампулах із вмістом 5 або 10 ОД. Вводять під шкіру дрібній рогатій худобі й свиням у дозі 0,4-1 мл, великим тваринам - 3-5, собакам - 0,1-0,3 мл.
Пітуїтрин М - прозора, без кольору рідина. Випускають в ампулах із вмістом 50 ОД. За дією близький до окситоцину (містить тільки сліди вазопресину).
Окситоцин - синтетичний препарат. Щодо впливу на матку рівноцінний пітуїтрину, але майже не підвищує кров'яного тиску. Застосовують для підвищення мускульного тонусу матки та при гіпотонічних кровотечах.
Випускають в ампулах із вмістом 5 ОД окситоцину. Ін'єктують вну грішньом'язово великим тваринам - 5-10 мл, а дрібним -1-2 мл.
Г.ргометрину малеат. Ергометрин є одним із алкалоїдів ріжок. Він підвищує тонус мускулатури, що веде до зменшення просвіту судин і швидкої зупинки кровотечі. Застосовують при кровотечі із матки. Випускають у таблетках та у вигляді 0,2 %-ного розчину в ампулах. Всередину застосовують у дозі великим тваринам - 0,015— 0,02 г, собакам - 0,002-0,004 г. Підшкірно, внутрішньом'язово і внутрішньовенно використовують 0,02 %-ний розчин в дозах: великим тваринам - 8-12 мл, собакам — 1 мл.
Ерготал - препарат, до складу якого входять алкалоїди ріжок, переважно ерготоксин і ергометрин у вигляді фосфорнокислих солей. Випускають у таблетках по 1 мг суміші алкалоїдів і в ампулах по 1 мл 0,05 %-ного розчину. Застосовують при кровотечах із матки всередину, коровам у дозі 0,01-0,03 г, свиням - 0,002-0,005, собакам - 0,0006-0,001 г.
Нині, крім вище перерахованих гемостатичних засобів, застосовують: інгібітори фібринолізу - інітрол, пантрепін, тросилол, деци- нон, пулемін, амбен; інгібітори антикоагулянтів - протаміну сульфат; активатори зсідання крові - етамзилат і багато інших.
Надання допомоги. Якщо при випадковій травмі або в процесі оперативного втручання виявляється велика втрата крові, особливо з ознаками гострого недокрів'я, необхідно якомога швидше надати допомогу. Насамперед зупиняють кровотечу або обмежують її, а також компенсують втрату крові. Для цього підшкірно, внутрі- шньом'язово або внутрішньовенно ін'єктують 0,85 %-ний розчин натрію хлориду (у вену - краще із додаванням 10-15 %-ногб розчину глюкози). Внутрішньовенно можна ін'єктувати розчин Рінгера- Локка (натрію хлорид - 9,0, калію хлорид - 0,2, кальцію хлорид - 0,2, натрію гідрокарбонат - 0,2, глюкоза - 1,0, вода дистильована до 1000,0; коню і корові - 1-3 л, вівці, козі - 100-300 мл, теляті віком до 1 року і собаці - 200-400, ягняті і поросяті - 25-100 мл), розчин Рінгера (натрію хлорид - 8,0, кальцію хлорид - 0,1, калію хлорид - 0,075, натрію бікарбонат - 0,1, дистильована вода до 1000,0; дози такі ж, як і розчину Рінгера-Локка) або розчин наступного складу: 5 %-ний розчин глюкози - 500,0 мл; 2 %-ний розчин натрію хлориду - 500,0; етиловий спирт 96° - 100,0 мл (доза для великих тварин - 1- 3 л, дрібних - 100-300 мл).
При підшкірному введенні 0,85 %-ного розчину натрію хлориду в одну точку можна ін'єктувати 200-300 мл розчину (при умові зміни напрямків голки), а внутрішньом'язово в одне місце вводять до 2 л (крапельним методом). Ефект від внутрішньовенного введення 0,85 %-ного розчину натрію хлориду буває нетривалим. Це пояснюється тим, що розчин досить швидко виводиться із кровоносного русла і резорбується зневодненими тканинами. Тому необхідно додавати до розчину натрію хлориду глюкозу або перед введенням розчину натрію хлориду ін'єктувати 40 %-ний розчин глюкози. Внутрішньовенне введення глюкози у таких концентраціях підвищує осмотичний тиск крові, що, в свою чергу, сприяє підвищенню кров'яного тиску.
Поліглюкін - 6 %-ний колоїдний розчин, полімер глюкози в 0,85 %-ному розчині натрію хлориду. Препарат нетоксичний, непіро- генний, має високу осмотичну активність. Після внутрішньовенного введення збільшується об'єм крові за рахунок притягування в кровоносне русло тканинної рідини. Його можна використовувати для профілактики набряків, а також для їх розсмоктування.
Після внутрішньовенного введення поліглюкін утримується в кровоносному руслі від 3 до 7 діб. Протягом цього часу навіть при значних крововтратах (або важкому ступені шоку) відновлюється об'єм крові. Препарат виводиться, головним чином, нирками, а деяка кількість його через шлунково-кишковий тракт.
При втраті крові поліглюкін сприяє підвищенню поглинання кисню тканинами, що зумовлює компенсацію постгеморагічної гіпоксемії та підвищення судинного тонусу.
Препарат використовують при гострій втраті крові та шокових станах, спричинених механічною травмою, опіком. Його вводять із розрахунку 15-20 мл на 1 кг маси тіла.
Гемовініл - 3,5 %-ний розчин високомолекулярного полівінілпі- ролідону. Це кровозамінна рідина, яка має дезотоксичні властивості і високу осмотичну активність, що сприяє утриманню рідини в кровоносному руслі. Застосовують внутрішньовенно. Крім гострої втрати крові, призначають при шоці (травматичному, опіковому та операційному), розладах гемодинаміки, зумовлених інтоксикацією.
Гемодез - 6 %-ний водно-сольовий розчин низькомолекулярного полівінілпіролідону. Це кровозамінна рідина, яка має властивості зв'язувати токсини, що циркулюють у крові, і виводити їх з організму. 80 % гемодезу, введеного внутрішньовенно, виводиться з організму протягом перших чотирьох годин. Вводять внутрішньовенно, крапельним методом, по 40-50 крапель за 1 хв. Одноразова доза для великих тварин 500-1800 мл, дрібних - 200^00 мл.
Полівініловий спирт - порошок білого кольору, який добре розчиняється у воді і має виражену гемодинамічну та дезотоксичну дії.
Полівінол (2,5 %-ний колоїдний розчин полівінілового спирту) використовують при крововтратах, шоці, усуненні симптомів інтоксикації. Вводять внутрішньовенно в дозі дрібній рогатій худобі - 50-200 мл, коням - 500-1500, великій рогатій худобі - 1000-2000, собаці - 50-150 мл.
Білкові гідролізати (гідролізинJ1-103, гідролізат казеїну ЦОЛІПК, амінопептид, білковий замінник крові БК-8 та амінокровін). Широко застосовують як кровозамінні рідини. Зазначені гідролізати близькі за своїми характеристиками, оскільки в своєму складі мають амінокислоти (в тому числі й незамінні) та низькомолекулярні пептиди.
Гідролізати використовуються організмом як матеріал для синтезу білків, як засіб, що нормалізує азотний баланс. Всі вони взаємозамінні. їх вводять парентерально, а при необхідності - і всередину.
У залежності від мети їх вводять внутрішньовенно великим тваринам 1-5 л в день, дрібним - 500-2000 мл; разова доза для великих тварин - 500-2500 мл, дрібних - 200-500 мл.
Інфузійна суміш Павленка складається з 1 частини сумісної ци- трованої крові і 6 частин рідини такого складу: натрію хлорид - 9,0; натрію бікарбонат - 0,3; глюкоза - 1,5; вода дистильована - 100,0 (доза для внутрішньовенного вливання коню 1-3 л).
Переливання крові. Тваринам переливають сумісну кров. Дози крові, яку переливають, залежно від показань, можуть бути невеликими - 1-2 мл, середніми - 3-5, великими - 6-8 і масивними - 10 мл та більше на 1 кг маси тіла тварини. Для гемостазу використовують невеликі дози стабілізованої крові для поповнення втрат крові, а при опіках - середні й великі.
Для стабілізації крові найчастіше використовують 5-10 %-ний розчин натрію лимоннокислого в співвідношенні з кров'ю 1:10. Можна в таких самих концентраціях використовувати кальцію хлорид та натрію саліцилат. Вони мають деякі переваги перед натрієм лимоннокислим; стабілізована ними кров не має аглютинуючих властивостей, що особливо важливо в екстрених випадках переливання.
Можна також внутрішньовенно вливати сумісну кров на фізіологічному розчині: великим тваринам - 2-2,5 л, а дрібним - 200-500 мл.
З'ЄДНАННЯ ТКАНИН
Шви накладають з метою: а) захистити асептичну рану від мікробного забруднення й подальшого розвитку інфекції в ній; б) створити найкращі умови для регенерації тканин; в) прискорити загоєння гра- нулюючих ран; г) зменшити напруження тканин і зяяння рани; д) сприяти зупинці кровотечі; е) утримувати у взаємному зіткненні краї рани на протязі всього часу загоєння, доки вони міцно не зростуться й не матимуть потреби в штучному їх утриманні.
Широке розповсюдження одержали нитки натурального та штучного походження, які розсмоктуються або не розсмоктуються.
До натуральних ниток, що розсмоктуються, відноситься кетгут, який виготовляють, як правило, із стінки кишечнику жуйних у вигляді різної товщини ниток, які позначаються номерами: № 000, 00, 0, 1,2, 3, 4, 5, 6 (товщина їх зростає відповідно величині номера). Він здатний легко розсмоктуватися у тканинах, проте у різні терміни (від 10 до 24 (70) днів, у залежності від товщини та способу обробки). Збільшення терміну розсмоктування кетгутових ниток досягається імпрегнацією їх металами (хромований, посріблений кетгут). Шов із кетгуту послаблюється до 5-7-ї доби, тобто до загоєння, тому його застосовують тільки для заглибних швів у місцях із слабким натягом тканин, а також на стінках порожнистих органів. Однак кетгут не позбавлений антигенних властивостей і здатності викликати алергічні реакції та виражений запальний процес навколо лігатури з утворенням лігатурної нориці.
Нитки штучного походження, що розсмоктуються, з окцелону (СРСР), дексону (США), вікрилу (Англія), поліглактину-910 та інші значною мірою позбавлені цих недоліків: вони міцні, гнучкі, еластичні і розсмоктуються в тканинах в оптимальні для загоєння рани терміни внаслідок гідролізу та макрофагальної реакції. Наприклад, окце- лон розсмоктується за 14-30 днів і на відміну від кетгуту не викликає запальних та алергічних реакцій.
Натуральними нитками, що не розсмоктуються, є: шовкові, бавовняні, льняні та з кінського волосу.
Шовк - один із найчастіше використовуваних матеріалів для шва. Він буває кручений та плетений (останній міцніший). Випускається 12 номерів шовку, товщина ниток якого збільшується відповідно ве- личині номера: № 0000, 000, 00, 0, 1,2, 3, 4, 5, 6, 7, 8. Шовкова нитка розсмоктується в організмі дуже повільно і частіше всього не розсмоктується, а інкапсулюється. При інфікуванні вона не інкапсулюєть- ся і не розсмоктується, а здатна роками підтримувати нагноєння (лігатурні нориці)! Шовк викликає значну реакцію тканин, володіє капілярними властивостями, що сприяє проникненню мікро- організмів у товщу тканин і при неасептичному оперуванні призводить до нагноєння каналів шва!
Бавовняні та льняні нитки не тільки міцні, але й більш інертні у тканинах, просто стерилізуються, не втрачаючи при цьому своєї міцності, проте легко просочуються кров'ю, що збільшує ризик інфікування. Однак, на відміну від шовку, вони легше і скоріше інкапсулю- ються, тому загроза утворення лігатурних нориць при їх використанні менш вірогідна. Застосовують №№ 10 і 20.
Кінський волос - еластичний, міцний, стійкий при стерилізації, не подразнює тканини й застосовується при пластичних операціях, для з'єднання стінок внутрішніх органів, слизових оболонок тощо.
До синтетичних ниток, що не розсмоктуються, відносяться нитки з капрону, лавсану, дакрону, нейлону, перлону, доторхону та ін. Синтетичні нитки, порівняно з натуральними, переважають своєю міцністю, інертністю у тканинах, але вузли їх легко розпускаються.
Шовні нитки можуть складатися з одного волокна (монофіламен- тна нитка, мононитка) чи з декількох волокон (мультифіламентна нитка); волокна в нитці можуть бути з'єднані шляхом скручування, плетення, в'язання. Для надання нитці гладкої поверхні, з метою зменшення травмуючої, подразнюючої дії на тканини, її інколи покривають силіконом, воском тощо.
Нерідко використовують шовний матеріал з металу: дужки Мі- шеля (з нержавіючої сталі чи нікелевого сплаву), танталові скріпки, дріт (бронзо-алюмінієвий, міднолужений, срібний, магнієвий тощо). Міцність, гнучкість, відсутність набухання, гладенька поверхня - позитивні якості цього шовного матеріалу; бронзо-алюмінієвий та срібний дріт володіють антисептичною дією, магнієвий - розсмоктується в тканинах.